Рішення

від 02.10.2019 по справі 813/3682/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3682/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 813/3682/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кімак до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ Торговий дім Кімак звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.10. 2017 року за № 0017511401 та № 0017501401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із висновками акту перевірки на підставі яких прийняті спірні рішення. Відповідно до умов договору позивач реалізовував продукцію на користь ТОВ Каверон індастріс . Факт відвантаження товару підтверджується видатковими накладними. Оплату за проданий позивачем товар підтверджено відповідними банківськими документами. На момент проведення сумнівних на думку відповідача операцій як позивач, так і його контрагент перебували в Єдиному державному реєстрі, а також у встановленому законодавством порядку були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відсутність у контрагента власних основних засобів та трудових ресурсів не може слугувати доказом неможливості поставки йому товару. Також, зазначає позивач, що відповідач помилково прийшов до висновку про те, що у перевіреному періоді кредиторська заборгованість товариства перед контрагентами СГ Початок та СП ТзОВ Віско набула статусу безнадійної та повинна бути включена до складу доходів, оскільки платником податків було вчинено дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, тому перебіг позовної давності був перерваний та розпочався заново. Окрім цього, позивач зазначає, що угода з надання персоналу (аутстаффінг) в установленому законом порядку недійсною не визнавалася та фактично сторонами виконана, взаємних претензій та позовів щодо невиконання умов угоди сторони одна до одної не пред`являли. Сфера наданих послуг цілком відповідає діяльності підприємства, а витрати за цією угодою становлять незначну частину щодо отриманих доходів підприємства. Наведене спростовує висновок відповідача щодо невикористання товариством послуг з надання персоналу (аутстаффінгу) не в господарській діяльності підприємства та відсутності в актах змісту операції, оскільки сам факт надання персоналу і є змістом згаданої операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що на підставі аналізу наданих позивачем для перевірки первинні документи (акти надання послуг аутстаффінгу) відповідачем правомірно встановлено, що з їх змісту та по суті неможливо встановити, яку економічну ефективність для товариства та його господарської діяльності принесли понесені витрати. Відповідач стверджує, що позивач станом на 30.09.2016 року не розрахувався СП ТОВ Віско в сумі 226684,00 грн. за придбані протягом 2012 року будівельні матеріали та з СГ Початок в сумі 8800,00 грн. за отримані послуги перевезень. Зазначені контрагенти позивача в свою чергу не звертались з позовом до боржника щодо погашення заборгованості, а тому вказана заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою. Також, перевіркою не встановлено реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей ТзОВ Каверон індастріс , а лише мало місце оформлення первинних документів.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові докази та документи, просила суд в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

12.12.2017 року постановою Львівського окружного адміністративного по даній справі адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано спірні рішення відповідача, вказане рішення суду залишено в силі постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 29.03.2018 року.

13.11.2018 року постановою Верховного Суду по даній справі касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду 12.12.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду 29.03.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотиви ВС наступні: 16. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, досліджуючи первинні бухгалтерські документи позивача дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності позивача, а надані докази цілком підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентами, тому податковий кредит сформований правомірно.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на те, що фактично судами не було досліджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Каверон індастріс , зокрема, не було перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання будівельних матеріалів, що пов`язані з рухом активів та зміною зобов`язань чи власного капіталу, не було встановлено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентом, не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості щодо виконання суб`єктами господарювання договірних зобов`язань, як фактично не було оцінено і надані позивачем у підтвердження реальності здійснення господарських операцій первинні документи, зокрема, щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів). Не встановлено місце зберігання товару, його транспортування, підтвердження приймання передачі-товару уповноваженими особами, оприбуткування товару та подальше його використання позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось дослідження зв`язку отриманих послуг з надання персоналу (аутстаффінгу) з господарською діяльністю позивача, виходячи з економічної ефективності отриманих послуг для підприємства та зважаючи на особливості надання даного виду послуг (тимчасовості надання персоналу та особливостей його працевлаштування) так як і не надано належної оцінки доводам контролюючого органу щодо належності доказів про вчинення позивачем дій спрямованих на переривання строку позовної давності (акти звірки за 2012-2014 роки), зважаючи на доводи відповідача щодо відсутності таких під час проведення перевірки.

Вказані вище обставини справи досліджені не в повному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права .

На новому розгляді судом встановлені наступні обставини:

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТзОВ Торговий дім Кімак податкового законодавства, валютного, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт від 07.09.2017 року за №1434/13-01-14-01/32836949 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2017 року:

- за №0017501401, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 564169 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 451335 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 112834 грн. 00 коп.;

- за №0017511401, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 94176 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 78090 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16086 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 451335 грн. 00 коп.;

- підп.14.1.36, підп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, підп.138.10.3 п.138.10 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 78090 грн. 00 коп.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних встановлених підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням в частині щодо контрагента позивача ТОВ Каверон індастріс судом встановлено, що між позивачем як постачальником та ТОВ Каверон індастріс , як покупцем підписано договір купівлі-продажу від 15.02.2016 року за № 12 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати будівельні матеріали (товар) партіями у кількості та асортименті, які вказуються у рахунках та накладних, та здійснювати оплату за отриманий товар згідно даних рахунків або накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведеного договору поставки надано додаткову угоду, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки, акт звірки взаємних розрахунків.

Викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на аналізі наявної в ГУ ДФС у Львівській області інформації за період з 01.02.2016 року по 30.04.2016 року, яка стосується господарської діяльності саме контрагента позивача ТОВ Каверон індастріс , а не на дослідженні господарських операції безпосередньо між позивачем та зазначеним контрагентом.

На виконання умов згаданого договору позивачем виписано для ТОВ Каверон індастріс видаткові та податкові накладні на реалізацію ТМЦ на суму 2250000 грн. (в т.ч. ПДВ 375000 грн.). Розрахунки проведено в повному обсязі. Податок на додану вартість згідно з виданими податковими накладними включено позивачем до складу податкових зобов`язань Декларацій з податку на додану вартість.

Відповідач зазначає, що при проведенні аналізу даних єдиного реєстру податкових накладних встановлено маніпулювання ТОВ Каверон індастріс податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме: невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару. Виходячи з вищевказаного перевіркою було встановлено факт пересорту товару.

Відповідачем встановлено, що ТОВ Каверон індастріс здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Проведеним аналізом встановлено, що ТОВ Каверон індастріс не подано Балансу (Форма № 1) на 01.07.2016, на 01.10.2016 та на 31.12.2016, в результаті чого не можливо встановити наявність товарних залишків станом на 30.06.2016 та 30.09.2016, 31.12.2016 в т.ч. товарні залишки в межах придбаного в позивача товару.

На думку відповідача оскільки реальність вчинення господарських операцій по ТОВ Каверон індастріс відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Як зазначає Верховний суд у вказаній вище постанові, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На новому розгляді справи судом досліджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Каверон індастріс , зокрема, перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання позивачем будівельних матеріалів. Відповідачем фактичне придбання саме позивачем будівельних - матеріалів, які в подальшому відчуженні ТОВ Каверон індастріс не заперечується. Операції з придбання та продажу позивачем будівельних матеріалів в тому числі і ТОВ Каверон індастріс пов`язані з рухом активів та зміною зобов`язань чи власного капіталу, що підтверджується відповідними доказами у справі. Судом шляхом допиту свідків встановлено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентом, що по суті не відрізнялось від інших звиклих господарських зв`язків. Позивачем належними доказами підтверджено наявні відповідні матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості в тому числі: місце зберігання товару, його транспортування, підтвердження приймання передачі-товару уповноваженими особами, оприбуткування товару та подальше його використання позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином відповідачем не підтверджено порушення позивачем п.185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п.188.1. ст.188 ПК України, а саме безпідставне завищення податкове зобов`язання з податку на додану вартість (не підтверджується факт реалізації товарно-матеріальних цінностей) за період з 01.02.2016 року по 30.04.2016 року по виписаних податкових накладних на адресу ТОВ Каверон індастріс на загальну суму ПДВ 375000 грн.

Відповідач не спростував, що позивачу від ТОВ Каверон індастріс надійшла оплата за відповідний товар, що позивачем сплачені всі обов`язкові платежі з цих же господарських операцій із ТОВ Каверон індастріс , відповідно позивач не міг занизити податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 375000 грн.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача в цій частині.

Судом не враховуються аргументи позивача в частині позовних вимог щодо отриманих послуг з надання персоналу (аутстаффінгу) та щодо вчинення позивачем дій спрямованих на переривання строку позовної давності (акти звірки за 2012-2014 роки).

Судом встановлено, що між ТОВ Міжнародні трудові ресурси (виконавець) та позивачем 01.09.2014 року підписано договір аутстаффінгу за №010914 відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати за заявкою позивача послуги з надання клієнту працівників виконавця для участі у виробничому процесі, правління виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах визначених цим же договором.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведеного договору аутстаффінгу надано додатки до договору, листи, заявки на підбір персоналу, акти надання персоналу, додатки до актів надання персоналу, табель обліку використовування робочого часу, накази (розпорядження) про направлення персоналу на роботу.

При перевірці відповідачем встановлено, що на виконання умов вищевказаного сторонами складено акти з надання послуг: від 30.09.2014 на суму 39389 грн. (в т.ч. ПДВ 6565 грн.), від 31.10.2014 на суму 39039 грн. (в т.ч. ПДВ 6507 грн.), від 30.11.2014 на суму 34143 грн. (в т.ч. ПДВ 5691 грн.), від 31.12.2014 на суму 33793 грн. (в т.ч. ПДВ 5632 грн.), від 31.01.2015 на суму 33793 грн. (в т.ч. ПДВ 5633 грн.), від 28.02.2015 на суму 33793 грн. (в т.ч. ПДВ 5633 грн.), від 31.03.2015 на суму 24069 грн. (в т.ч. ПДВ 4012 грн.). Розрахунки проведено в повному обсязі.

Пунктами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних у справі актів про надання персоналу, актів надання послуг, судом встановлено, що такі складені в м. Києві, в них зазначено, що позивач приймав відповідний персонал, тобто в м. Києві, що жодними доказами у справі не підтверджено. Згідно цих же актів позивач приймав персонал по посаді та кількості, однак в цих актах не відображено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції щодо виконаної такими працівниками роботи.

Також судом в цій частині встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується по суті безперервна участь одних і тих самих працівників на тих самих посадах, як за період до підписання вищевказаного договору із ТОВ Міжнародні трудові ресурси , під час його дії так і після його завершення. Вказані обставини позивач не спростував, відповідно на думку суду мало місце лише формальне оформлення згаданих документів (договорів, актів, тощо), без проведення фактичної господарської операції.

На думку суду вказані обставини є не тільки порушенням податкового законодавства а і перешкодою реалізації прав працівників на законодавчо встановлений соціальний захист, адже позивачем не надано доказів сплати податків і зборів відповідним провайдером, який є компанією-нерезидентом.

Отже, як свідчать вищевказані факти, позивачем протягом ІV кварталу 2014 року, 2015 року фактично не використовувались (застосовувались) послуги з персоналу (аутстаффінгу), отримані від ТОВ Міжнародні трудові ресурси .

Судом встановлено, що позивач станом на 30.09.2016 року не розрахувався з СП ТОВ Віско в сумі 226 684 грн. за придбані протягом 2012 року будівельні матеріали (дані бухгалтерського рахунку 631) та з СГ Початок в сумі 8800 грн. за отримані послуги перевезень у І-ІІ квартали 2013 року (дані бухгалтерського рахунку 685) СП ТОВ Віско та СГ Початок в свою чергу не звертались з позовом до позивача щодо погашення заборгованості.

В зв`язку з цим, сума вказаної заборгованості вважається для позивача безповоротною фінансовою допомогою відповідно до вимог п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу - безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в П(С)БО 15, застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Позивачем не включено до складу доходів кредиторську заборгованість в загальній сумі 235484,00 грн., яка виникла станом на 30.09.2013 року, перед СП ТОВ Віско в сумі 226684,00 грн. за придбані протягом 2012 року будівельні матеріали (дані бухгалтерського рахунку 631) та перед СГ Початок в сумі 8800,00 грн. за отримані послуги перевезень у І-ІІ квартали 2013 року (дані бухгалтерського рахунку 685), що не стягнута після закінчення строку позовної давності, та не відображено вказаної суми в рядку 01 Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку Декларації з податку на прибуток за 2016 рік.

Сума податку на додану вартість включена позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2013 року на підставі податкової накладної від 17.06.2013 № 25, виписаної СГ Початок , на загальну суму 8310 грн., в т.ч. ПДВ 1385 гривень.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за cічень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних СП ТОВ Віско , від 31.01.2012 № 46 - на суму 174 072 грн., в т.ч. ПДВ 29 012,0 грн., від 31.01.2012 № 47 - на суму 15 552 грн., в т.ч. ПДВ 2 592,0 грн., за березень 2012 року на підставі податкової накладної, виписаної СП ТОВ Віско , від 15.03.2012 № 9 - на суму 2 076 грн., в т.ч. ПДВ 346, 0 грн., за квітень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних СП ТОВ Віско , від 11.04.2012 № 17 - на суму 5 856 грн., в т.ч. ПДВ 976, 0 грн., від 25.04.2012 № 42 - на суму 5 856 грн., в т.ч. ПДВ 976, 0 грн., за липень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних СП ТОВ Віско , від 17.07.2012 № 13 - на суму 1 974 грн., в т.ч. ПДВ 329,0 грн., від 27.07.2012 № 23 - на суму 2 520 грн., в т.ч. ПДВ 420,0 грн., за серпень 2012 року на підставі податкової накладної, виписаної СП ТОВ Віско , від 14.08.2012 № 14 - на суму 3762 грн., в т.ч. ПДВ 627,0 гривень.

Позивач згідно з даними бухгалтерського рахунку 631 станом на 30.09.2016 не розрахувався з СП ТОВ Віско в сумі 226684 грн. за придбані протягом 2012 року будівельні матеріали та згідно з даними бухгалтерського рахунку 685 - з СГ Початок в сумі 8 800 грн. за отримані послуги перевезень у І-ІІ кварталах2013 року.

Позивач не зменшив суму податкового кредиту (коригування податкового кредиту) в податкових деклараціях з податку на додану вартість на суму ПДВ з безоплатно отриманих у вказаних контрагентів будівельних матеріалів та послуг.

Вказане на думку позивача спростовується наявними у справі актами звірки взаєморозрахунків, складені між позивачем і СГ Початок , від 31.12.2014 року, від 31.12.2015 року, від 31.12.2016 року, від 30.09.2013 року, від 30.09.2017 рок, від 31.12.2013 року, а також актами звірки взаємних розрахунків, складені між позивачем і СП ТОВ Віско , від 31.12.2012 року, від 31.12.2013 року, від 31.12.2014 року, від 31.12.2015 року, від 31.12.2016 року, від 30.09.2017 року, посиланням на ч.1 ст.264 ЦК України, яка встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Однак згідно ст. 1 ЦК України, відносини, що регулюються цивільним законодавством

1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

2. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

На думку суду позивач відповідно до згаданої частини другої статті 1 Цивільного кодексу України до податкових відносин мав б застосовувати саме податкове законодавство, оскільки інше не встановлено законом.

У правовому регулюванні публічно-правових відносин між позивачем та контролюючим органом - відповідачем вказані цивільно-правові норми застосовуються опосередковано.

З огляду на положення частини другої статті 19, ст. 67 Конституції України, позивач зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відповідач при перевірці додержання позивачем вимог податкового законодавства має керуватися саме нормами, що регулюють питання оподаткування.

Вказані висновки суду жодним чином не впливають на правовідносини позивача із вказаними контрагентами щодо їх господарських зобов`язань.

З цих же підстав судом не враховуються аргументи позивача щодо протиправності спірних рішень в цій частині.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно підп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Згідно підп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, фінансовою допомогою вважається фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Згідно підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 138.10.3 п.138.10. ст.138 ПК України встановлено, що до складу інших витрат включаютьсявитрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кімак (82200, Львівська область, м. Трускавець, бульв. Ю. Дрогобич, 2) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,- задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за № 00175011401 від 05.10.2017 року в частині податкового зобов`язання - в сумі 37500 грн., в частині штрафних санкцій - в сумі 93750 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кімак (ЄДРПОУ 32836949, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Дрогобича, 2) 8208,80,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 15.10.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.