Постанова

від 13.01.2020 по справі 813/3682/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/3682/17 пров. № 857/11645/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Луців І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кімак" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Гавдик З.В. у м. Львові в порядку письмового провадження, у справі № 813/3682/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кімак" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кімак" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0017511401 від 05.10. 2017 та № 0017501401 від 05.10.2017.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, яка постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року залишена без змін, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, допущено заміну відповідача на Головне управління ДПС у Львівській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області за №0017501401 від 05.10.2017 в частині податкового зобов`язання - в сумі 375000 грн, в частині штрафних санкцій - в сумі 93750 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Позивач просить оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким адміністративний позов в цій частині задовольнити.

Позивач не погоджується із висновками суду щодо наявності у позивача обов`язку включення до складу доходів кредиторської заборгованості товариства перед СП ТзОВ Віско та СГ Початок , оскільки товариством вчинялись дії, що свідчать про визнання ним боргу шляхом звірок взаєморозрахунків між товариством та СП ТзОВ Віско , СГ Початок , відтак, на думку скаржника, перебіг позовної давності для стягнення такої заборгованості за наведених умов переривається, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Крім того, не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо заниження ТзОВ Торговий дім Кімак податкового зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку із використанням підприємством послуг з надання персоналу (аутстаффінгу) не у господарській діяльності підприємства на загальну суму 39673 грн.

На підтвердження реального виконання договору аутстаффінгу, укладеного з ТзОВ Міжнародні трудові ресурси (виконавець), надано додатки до договору, листи, заявки на підбір персоналу, акти надання персоналу, додатки до актів надання персоналу, табель обліку використання робочого часу, накази (розпорядження) про направлення персоналу на роботу. Вказує, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується участь найманих працівників саме у господарській діяльності позивача, який не мав власного персоналу для здійснення згаданої діяльності.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що проведеною перевіркою не підтверджено факт реалізації ТзОВ ТД Кімак ТМЦ ТзОВ Каверон індастріс за період з 01.02.2016 по 30.04.2016 на загальну суму 2 250 000 грн, в тому числі ПДВ 375 000 грн.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій по ТзОВ Каверон індарстріс вбачається відсутньою, а наслідком податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, скаржник вказує на відсутність у ТзОВ ТД Кімак підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Згідно з даними бухгалтерського обліку ТзОВ ТД Кімак відображено списання собівартості реалізованих товарів на загальну суму 2250000, в тому числі ПДВ 375 000 (списано з балансу підприємства), що свідчить про те, що вказані товари використано не в господарській діяльності підприємства.

Тобто, перевіркою не встановлено реалізації ТзОВ ТД Кімак ТМЦ ТзОВ Каверон індарстріс , а лише оформлення первинних документів. Отже, ТМЦ ТзОВ ТД Кімак , які відсутні на залишках ТзОВ ТД Кімак станом на 30.09.2016 використані не в господарській діяльності підприємтства. Відтак, в порушення п.185.1 ст.185; п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України позивач безпідставно завищив податкове зобов`язання з податку на додану вартість (не підтверджується факт реалізації товарно-матеріальних цінностей) за період з 01.02.2016 по 30.04.2016 по виписаних податкових накладних на адресу ТзОВ Каверон індастріс .

Разом з тим, згідно з наданими підприємством для проведення перевірки документами від ТзОВ Каверон індастріс підтверджується проведення оплати покупцем за товар. Відповідно у ТзОВ ТД Кімак на дату зарахування коштів від покупця (ТзОВ Каверон індастріс ) згідно з вимогами п.187.1 ст.187 ПК України виникають податкові зобов`язання на загальну суму 375000 грн, які за правилом першої події підлягають відображенню у складі податкового зобов`язання по операціях поставки товарів (робіт, послуг) за лютий-квітень 2016 року у рядку 1 Декларації з ПДВ та в реєстрі виданих податкових накладних відповідного періоду. Враховуючи наведене, позивачем в порушення п.187.1 ст.187 ПК України занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 375000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву відповідача на апеляційну скаргу, подану позивачем, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідача - задовольнити з наступних підстав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 10.08.2017 по 31.08.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кімак" дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 451335,00 грн;

- пп.14.1.36, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 78090,00 грн, про що складено акт від 07.09.2017 №1434/13-01-14-01/32836949 (т.1 а.с.15-66).

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0017501401 від 05.10.2017, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 564169,00 грн, в тому числі за основним платежем - 451335,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 112834,00 грн (т.1 а.с.68);

- №0017511401 від 05.10.2017, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 94176,00 грн, в тому числі за основним платежем - 78090,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 16086,00 грн (т.1 а.с.69).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0017511401 від 05.10.2017 та № 0017501401 від 05.10.2017 протиправними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кімак" звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

З урахуванням наведеного, апеляційним судом підлягає з`ясуванню правомірність висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у судовому рішенні у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в стуктурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Разом з тим, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необгрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулась чи відбулась не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків в податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, не зважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, у площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 77 КАС України ). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст.77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Так, з нявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що між ТзОВ ТД Кімак (Продавець) та ТзОВ Каверон індастріс (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 15.02.2016 №12, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар (овочі, фрукти та ін.), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, найменування, одиниці виміру та загальна кількість якого визначається та вказується у видатковій накладній (п.1.2 Договору). Здача-приймання товару за кількістю та якістю та передача права власності здійснюється сторонами в момент приймання товару на складі Постачальника (п.2.1 Договору). Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 днів з моменту поставки товару або в інший спосіб, передбачений законодавством (п.3.2 Договору).

На виконання умов даного Договору позивачем виписано ТзОВ Каверон індастріс (39727897) наступні видаткові та податкові накладні на реалізацію товарно-матеріальних цінностей: №8 від 15.04.2016 на суму 100000, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн; №6 від 12.04.2016 на суму 150000,00 грн, а т.ч. ПДВ - 25000,00 грн; №5 від 05.04.2016 на суму 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 33 333,00 грн; №5 від 01.04.2016 на суму 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 33 333,00 грн; №5 від 22.03.2016 на суму 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 33 333,00 грн; №9 від 17.03.2016 на суму 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 33 333,00 грн; №1 від 16.03.2016 на суму 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 33 333,00 грн; №6 від 10.03.2016 на суму 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 33 333,00 грн; №5 від 03.03.2016 на суму 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 33 333,00 грн; №2 від 24.02.20116 на суму 149999,9 грн, в т.ч. ПДВ - 24999,98 грн; №3 від 22.02.2016 на суму 250000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 41666,67 грн; всього на суму 2250000,00 грн, в т.ч. ПДВ- 375000 грн.

Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2018 року, прийнятій у даній справі, вказав, що в межах спірних правовідносин щодо дослідження реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ Каверон індастріс підлягає дослідженню фактичне вчинення господарських операцій з придбання будівельних матеріалів, що пов`язані з рухом активів та зміною зобов`язань чи власного капіталу, встановлення за яких обставин та у який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентом, наявність матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, технічних та технологічних можливостей щодо виконання суб`єктами господарювання договірних зобов`язань, оцінка наданих в підтвердження реальності здійснення господарських операцій первинних документів, зокрема, щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), встановлення місця зберігання товару, його транспортування, оприбуткування та подальше використання позивачем у власній господарській діяльності.

Встановлено, що станом на 31.12.2016 сальдо розрахунків по бухгалтерському рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями між ТзОВ ТД Кімак та ТзОВ Каверон Індастріс становить 0 гривень. Розрахунки проведено в повному обсязі.

Податок на додану вартість згідно з виданими податковими накладними включено ТзОВ ТД Кімак до складу податкових зобов`язань Декларацій з податку на додану вартість за лютий 2016 року - в сумі 100 000 грн, за березень 2016 року - в сумі 166 666 грн, за квітень 2016 року - в сумі 108 333 грн.

ТзОВ Каверон індастріс (39727897) перебував на податковому обліку в Личаківській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, стан-11-припинено, але не знято з обліку. Основний вид діяльності 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Дата державної реєстрації 03.04.2015. Платник ПДВ з 16.04.2015. Відповідно до поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за І квартал 2016 року, кількість працівників - 1 особа.

Протягом лютого - квітня 2016 року ТзОВ Каверон індастріс (39727897) документально оформляло операції: з придбання товарів: гіпсокартон, плитка керамічна, плінтус, ламінат, ванна та інше; з продажу товарів: набір столових приборів Straight gold, форма для випікання, набір посуду Vision, чайник зі свистком, шапки чоловічі ткані, шорти хлопчачі трикотажні та інше.

При проведенні податковим органом дослідження даних єдиного реєстру податкових накладних встановлено маніпулювання ТзОВ Каверон індастріс податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару. Виходячи з наведеного, перевіркою було встановлено факт пересорту товару.

Аналізом придбання та реалізації для ТзОВ Каверон індастріс (в розрізі номенклатури товару/послуги згідно з ЄРПН) вбачається нереальність господарської операції внаслідок нереальності продажу у лютому-квітні 2016 року ідентифікованого товару за відсутності реального придбання цього ж товару.

Таким чином, у ТзОВ Каверон індастріс встановлено реалізацію товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів наявним трудовим ресурсам; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власника складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій по ТзОВ Каверон індастріс відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичних рух активів, а не задекларований на папері, податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТзОВ ТД Кімак підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Контролюючий орган в акті перевірки вказав, що перевіркою не можливо встановити факт транспортування товару зі складу у м. Львові до покупця ТзОВ Каверон індастріс .

Аналіз первинних документів щодо взаємовідносин із ТзОВ Каверон індастріс за період з 01.02.2016 по 30.04.2016 зумовлює висновок про відсутність підстав для формування ТзОВ ТД Кімак сум податкового зобов`язання з ПДВ, а саме в наданих до перевірки видаткових накладних відсутня інформація про прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, яка отримала товар (наявний підпис, який не ідентифікує особу); не розшифровано підписи осіб підприємства-покупця та не визначено номера та дати довіреності на отримання ТМЦ, що, відповідно, не дозволяє ідентифікувати осіб, які причетні до здійснення господарської операції з реалізації товарів.

Також до перевірки для підтвердження факту реалізації ТзОВ ТД Кімак ТМЦ контрагенту-покупцю ТзОВ Каверон індастріс підприємством не надано письмових заявок та рахунків-фактур, документів щодо доставки товарів на склад покупця, оскільки місце складання видаткових накладних відсутнє, а умови поставки в наданих до перевірки документах не визначене.

Згідно з даними бухгалтерського обліку ТзОВ ТД Кімак відображено списання собівартості реалізованих товарів на загальну суму 2250000 грн, в тому чисті ПДВ 375000 грн (списання з балансу підприємства), що свідчить про використання вказаних товарів не в господарській діяльності підприємства.

Слід зауважити, що у період з 01.02.2016 по 30.04.2016 ТзОВ Каверон індастріс формувався податковий кредит та податкові зобов`язання у значних розмірах при наявності невідповідності номенклатури придбаного та реалізованого товару. Тобто, зазначеним контрагентом-покупцем товару сформовано податковий кредит за вказаний період шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

В контексті наведеного слід зазначити, що платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів.

Таким чином, враховуючи реальний час здійснення операцій з ТзОВ Каверон індастіс , місцезнаходження відповідного майна покупця та відсутність у нього трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність ділової мети даних операцій, наданими позивачем документами не підтверджується факт реалізації ТзОВ ТД Кімак товару за період з 01.02.2016 по 30.04.2016 на загальну суму 2250000 грн, в тому числі ПДВ 375000 грн.

Відтак, у зв`язку з непідтвердженням факту реалізації товарно-матеріальних цінностей, в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України позивачем безпідставно завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.02.2016 по 30.04.2016 по виписаних податкових накладних на адресу ТзОВ Каверон індастріс на загальну суму ПДВ 375000 грн.

Однак, згідно з наданими підприємством для проведення перевірки документами від ТзОВ Каверон індарстріс у лютому 2016 року надійшла оплата за товар на загальну суму 600000,00 грн, в тому числі ПДВ 100000,00 грн (Дт 31 Кт 361 на суму 600000,00 грн); у березні 2016 року надійшла оплата за товар на загальну суму 999999,00 грн, в тому числі ПДВ 166666,00 грн (Дт 31 Кт 361 на суму 999999,00 грн); у квітні 2016 року надійшла оплата за товар на загальну суму 649998,00 грн, в тому числі ПДВ 108333,00 грн (Дт 31 Кт 361 на суму 649998,00 грн).

Відповідно, у ТзОВ ТД Кімак на дату зарахування коштів від покупця (ТзОВ Каверон індастріс ) згідно з вимогами п.187.1 ст. 187 ПК України виникають податкові зобов`язання на загальну суму 375000,00 грн, в тому числі за лютий 2016 року - на суму 100000,00 грн, березень 2016 року - 166666,00 грн, квітень 2016 року - на суму 108333,00 грн, які за правилом першої події підлягають відображенню у складі податкового зобов`язання по операціях поставки товарів (робіт, послуг) за лютий-квітень 2016 року у рядку 1 Декларації з ПДВ та в реєстрі виданих податкових накладних відповідного періоду.

З огляду на наведене, позивачем в порушення п.187.1 ст.187 ПК України занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 375000,00 грн, в тому числі за лютий 2016 року - на суму 100000,00 грн, березень 2016 року - 166666,00 грн, квітень 2016 року - на суму 108333,00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття Головним управлінням ДФС у Львівській області податкового повідомлення-рішення №0017501401 від 05.10.2017 в частині податкового зобов`язання - в сумі 375000 грн та, відповідно, в частині штрафних санкцій - в сумі 93750 грн.

Наведені обставини в своїй сукупності під час прийняття рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком його скасування в цій частині.

Щодо правовідносин між позивачем та ТзОВ Міжнародні трудові ресурси колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між ТзОВ ТД Кімак та ТзОВ «Міжнародні трудові ресурси» (Виконавець) договору аутстаффінгу №010914 від 01.09.2014 виконавець бере на себе зобов`язання за заявкою клієнта з надання послуги - працівників виконавця для участі у виробничому процесі, правління виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах визначених цим же договором.

Послуги аутстаффінгу за 2014 рік в сумі 121970,00 грн, за 2015 рік в сумі 76379 грн позивачем віднесено до складу витрат на збут.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведеного договору аутстаффінгу надано додатки до договору, листи, заявки на підбір персоналу, акти надання персоналу, додатки до актів надання персоналу, табель обліку використання робочого часу, накази (розпорядження) про направлення персоналу на роботу.

На виконання умов вищевказаного договору сторонами складено акти з надання послуг: від 30.09.2014 на суму 39389 грн (в т.ч. ПДВ 6565 грн), від 31.10.2014 на суму 39039 грн (в т.ч. ПДВ 6507 грн), від 30.11.2014 на суму 34143 грн (в т.ч. ПДВ 5691 грн), від 31.12.2014 на суму 33793 грн (в т.ч. ПДВ 5632 грн), від 31.01.2015 на суму 33793 грн (в т.ч. ПДВ 5633 грн), від 28.02.2015 на суму 33793 грн (в т.ч. ПДВ 5633 грн), від 31.03.2015 на суму 24069 грн (в т.ч. ПДВ 4012 грн). Розрахунки проведено в повному обсязі.

Однак, надані акти надання ТзОВ «Міжнародні трудові ресурси» позивачу послуг з персоналу (аутстаффінгу) на загальну суму 146364 грн не містять змісту господарської операції між сторонами договору, не вказують на цілі придбання послуг з персоналу.

Крім того, первинні документи не відповідають вимогам до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, оскільки не містять інформації про економічну ефективність отриманих послуг для підприємства та його господарської діяльності.

Судом встановлено, що згідно штатного розпису ТзОВ ТД Кімак на 2014 рік, затвердженого керівником підприємства 02.01.2014, на підприємстві працювало 17 працівників, за сумісництвом працівники не приймались. Протягом 2014 року прийнято на роботу 2 працівників. Згідно штатного розпису ТзОВ ТД Кімак на 2015 рік, затвердженого керівником підприємства 02.01.2015, на підприємстві працювало 12 працівників, за сумісництвом працівники не приймались, звільнено 5 працівників. На ТзОВ ТД Кімак протягом 2014 року та 2015 року не відбувалось змін в штатному розкладі, не відбувалось виведення персоналу за штат організації з одночасним оформленням в штат фірми провайдера аутстаффінгових послуг.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не містить правової конструкції договору аутстаффінгу. Разом з тим, в пп.14.1.183 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України містить визначення послуги з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Таким чином, зазначене поняття, яке фактично використовується у господарських правовідносинах, передбачає використання підприємством за винагороду праці осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з контрагентом (провайдером), який зазвичай виплачує заробітну плату таким працівникам (як їх фактичний працедавець).

В даному випадку, колегія суддів вважає, що реалізація відповідних договорів аутстаффінгу має супроводжуватися обов`язковим складанням актів приймання-передачі послуг по наданню персоналу, надісланням рахунків на оплату отриманих послуг, а також оплатою відповідних послуг.

При цьому, встановлюючи реальність виконання цих операцій дослідженню підлягають складені трудові договори зі штатними спеціалістами фактичного працедавця, посадові інструкції наданих працівників, а також документи, що підтверджують кількість часу, фактично використаного кожним стороннім працівником (на підставі чого відбуваються розрахунки за надані послуги аутстаффінгу).

При цьому, надаючи правову оцінку зібраним доказам у справі, зокрема, актам надання послуг та додатків до них, колегія суддів зазначає, що останніми не встановлено обсягу виконуваної працівниками роботи та затраченого на це часу.

В даному випадку, складені акти надання послуг, а також додатки до них, на думку колегії суддів, є формальною констатацією факту надання послуг, з яких неможливо встановити, яким чином провайдер міг встановити фактично відпрацьований своїм працівником час, виконаний обсяг робіт, і, як наслідок, вірно нарахувати заробітну плату.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказані обставини не лише вказують на порушення податкового законодавства, такі також перешкоджають реалізації прав працівників на соціальний захист, оскільки позивачем не надано доказів виконання вказаною компанією-провайдером, який є нерезидентом, вимог законодавства України щодо сплати необхідних податків та зборів в Україні.

Таким чином, встановлені у справі обставини вказують на відсутність у ТзОВ ТД Кімак правових підстав для збільшення витрат на збут обсягами взаєморозрахунків з ТзОВ Міжнародні трудові ресурси за 2014 рік - в сумі 121970 грн, за 2015 рік - в сумі 76379 грн.

Також, зі змісту акту перевірки слідує, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 ТзОВ ТВ Кімак задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у загальній сумі 7 187 956 грн.

Перевіркою правомірності та правильності визначення підприємством податкового кредиту за період, що охоплювався перевіркою, встановлено його завищення в сумі 36663,00 грн.

Згідно з даними наданих для проведення перевірки регістрів бухгалтерського обліку - оборотно-сальдова відомість по рахунках 685 Розрахунки з іншими кредиторами - станом на 01.01.2014 в підприємства обліковується кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з СГ Початок (20819618) по бухгалтерському рахунку 685 в сумі 8800 грн (в т.ч. ПДВ) та взаєморозрахунках з СП ТзОВ Віско по бухгалтерському рахунку 631 в сумі 226684 грн (в т.ч. ПДВ).

З наданих для перевірки документів - накладних, податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та 685 Розрахунки з іншими кредиторами встановлено, що станом на 30.09.2013 у підприємства рахується кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з СГ Початок по рахунку 685 за отримані послуги перевезень у ІІ кварталі 2013 року в сумі 8800 грн (в т. ч. ПДВ 1467 грн), та по взаєморозрахунках з СП ТзОВ Віско по рахунку 631 в сумі 226684 грн (в т.ч. ПДВ 37781 грн) за придбані протягом 2012 року будівельні матеріали.

СП ТОВ «Віско» та СГ «Початок» у судовому порядку про стягнення заборгованості не звертались.

За визначенням абз. а пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України заборгованість за збов`язаннями, що яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротою фінансовою допомогою.

Відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі - П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в П(С)БО 15, застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Позивачем не включено до складу доходів кредиторську заборгованість в загальній сумі 235484,00 грн, яка виникла станом на 30.09.2013, перед СП ТОВ «Віско» в сумі 226684,00 грн за придбані протягом 2012 року будівельні матеріали (дані бухгалтерського рахунку 631) та перед СГ «Початок» в сумі 8800,00 грн за отримані послуги перевезень у І-ІІ квартали 2013 року (дані бухгалтерського рахунку 685), що не стягнута після закінчення строку позовної давності, та не відображено вказаної суми в рядку 01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку Декларації з податку на прибуток за 2016 рік.

Сума податку на додану вартість включена позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2013 року на підставі податкової накладної від 17.06.2013 № 25, виписаної СГ «Початок» , на загальну суму 8310 грн, в т.ч. ПДВ 1385 гривень.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за cічень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних СП ТОВ «Віско» , від 31.01.2012 №46 - на суму 174 072 грн, в т.ч. ПДВ 29 012,0 грн, від 31.01.2012 №47 - на суму 15552 грн, в т.ч. ПДВ 2592,0 грн, за березень 2012 року на підставі податкової накладної, виписаної СП ТОВ «Віско» , від 15.03.2012 №9 - на суму 2076 грн, в т.ч. ПДВ 346,0 грн, за квітень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних СП ТОВ «Віско» , від 11.04.2012 №17 - на суму 5856 грн, в т.ч. ПДВ 976,0 грн, від 25.04.2012 №42 - на суму 5856 грн, в т.ч. ПДВ 976,0 грн, за липень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних СП ТОВ «Віско» , від 17.07.2012 №13 - на суму 1974 грн, в т.ч. ПДВ 329,0 грн, від 27.07.2012 №23 - на суму 2520 грн, в т.ч. ПДВ 420,0 грн, за серпень 2012 року на підставі податкової накладної, виписаної СП ТОВ «Віско» , від 14.08.2012 №14 - на суму 3762 грн, в т.ч. ПДВ 627,0 грн.

Позивач згідно з даними бухгалтерського рахунку 631 станом на 30.09.2016 не розрахувався з СП ТОВ «Віско» в сумі 226684 грн за придбані протягом 2012 року будівельні матеріали та згідно з даними бухгалтерського рахунку 685 - з СГ «Початок» в сумі 8800 грн за отримані послуги перевезень у І-ІІ кварталах 2013 року.

Позивач не зменшив суму податкового кредиту (коригування податкового кредиту) в податкових деклараціях з податку на додану вартість на суму ПДВ з безоплатно отриманих у вказаних контрагентів будівельних матеріалів та послуг.

При цьому, колегією суддів не беруться до уваги доводи позивача, що встановлені контролюючим органом порушення спростовуються наявними у справі актами звірки взаєморозрахунків, складені між позивачем і СГ «Початок» , від 31.12.2014, від 31.12.2015, від 31.12.2016, від 30.09.2013, від 30.09.2017, від 31.12.2013, а також актами звірки взаємних розрахунків, складених між позивачем і СП ТОВ «Віско» , від 31.12.2012, від 31.12.2013, від 31.12.2014, від 31.12.2015, від 31.12.2016, від 30.09.2017. Зокрема, позивач в обгрунтування правомірності включення сум податку на додану вртість до складу податкового кредиту покликається на ч.1 ст.264 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії, зміна договору, з якої вбачаєтьсяя, що боржник визнає існування боргу, звернення боржника про зміну договору чи відстрочення сплати боргу, підписання між боржником та кредитором акта звірки взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборговності в сумі, щодо якої виник спір, письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Разом з тим, в силу приписів ч.1 ст.267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після закінчення позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Дослідивши надані позивачем по господарських операціях з СГ Початок договори поставки від 01.03.2013, видаткові та податкові накладні за 2013 рік на поставку товару (цегли, цементу, піску, щебеню), колегія суддів вважає, що такі не стосуються спірних правовідносин, оскільки перевіркою встановлено, що дебіторська заборгованість виникла за отримані послуги перевезення у І-ІІ кварталі 2013 року, відтак акти взаєморозрахунків від 30.06.2015, від 31.12.2016, від 31.12.2016, від 30.09.2017 не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності.

Що стосується господарських операцій з СП ТзОВ Віско , враховуючи обставини, що остання поставка прибаних протягом 2012 року будівельних матеріалів, що відповідає даті складання податкової накладної, мала б відбутись у серпні 2012 року, загальний термін позовної давності (трирічнй строк) закінчується у серпні 2015 року, відтак складення актів звірки взаємних розрахунків від 16.10.2015, від 15.01.2016, від 08.04.2016, від 11.07.2016, від 10.10.2016, від 17.01.2017 не можуть вказувати на наявність підстав для переривання перебігу позовної давності, оскільки відповідні дії вчинені поза межами строку позовної давності від дня, коли у кредитора виникло право пред`явлення вимоги виконання зобов`язань.

З огляду на наведене, вчинення дій щодо визнання боргу шляхом підписання між боржником та кредитором актів звірки взаєморозрахунків, які підтверджують наявність заборгованості, після закінчення строків позовної давності не впливає на встановлений податковим законодавством обов`язок позивача відобразити дохід за безнадійною заборгованістю у відповідному періоді.

Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх прибання, як це передбачено п.198.3 ст. 198 ПК України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника відсутнє.

Колегія суддів також зауважує, що докази вчинення позивачем дій, спрямованих на перервання позовної давності, позивачем контролюючому органу під час перевірки не надавались.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК україни у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платником податку підлягає коригуванню сума податкового кредиту. Таке коригування відбувається на дату списання боргу на підставі бухгалтерської довідки.

Обов`язок самостійно декларувати свої податкових зобов`язання та визначати відповідність проведення ним операцій статтею 36 ПК України покладено на платника податку.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кімак" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області № 0017511401 від 05.10.2017 та №0017501401 від 05.10.2017 є безпідставними, необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині.

Оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 відстрочено Головному управлінню ДПС у Львівській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги та на момент ухвалення судового рішення вказаним скаржником надано докази лише часткової сплати судового збору на відповідні реквізити від встановленого законом розміру, сума недоплати судового збору в розмірі 3515,63 грн підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кімак" відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кімак" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0017501401 від 05.10.2017 в частині податкового зобов`язання - в сумі 375000 грн, в частині штрафних санкцій - в сумі 93750 грн та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3515 (три тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн 63 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 21.01.2020 по 03.02.2020 у відпустці постанова складена в повному обсязі 04.02.2020.