Рішення

від 11.10.2019 по справі 139/12/19

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/12/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участю секретаря судових засідань Пилипчук В.П.,

представника позивача - адвоката Зінченка А.А.,

представника відповідача - адвоката Давискиби В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Вищеольчедаївське" в особі голови Дмитрука Володимира Івановича про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування її з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Фермерського господарства "Вищеольчедаївське" в особі голови Дмитрука Володимира Івановича про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування її з чужого незаконного володіння .

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 20.11.2011 між ФГ "Вищеольчедаївське" в особі голови Дмитрука ОСОБА_2 І ОСОБА_3 та її бабкою ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,1545 га, яка знаходиться на території Обухівської сільської ради. Договір оренди укладено на 10 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Позивач прийняла спадщину після її смерті, успадкувавши, в тому числі, вказану земельну ділянку. Договір оренди вона вважає недійсним, оскільки він підписаний не ОСОБА_4 . Крім того, відсутні підписи в акті визначення меж земельної ділянки на місцевості від 20.11.2011, а акт прийому-передачі земельної ділянки від 20.02.2012 також підписаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. У зв`язку з наведеним, позивач просила визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2011 укладений між ФГ "Вищеольчедаївське" в особі голови ОСОБА_5 І. та ОСОБА_4 , а також витребувати з ФГ "Вищеольчедаївське" земельну ділянку, яка є предметом зазначеного договору.

Ухвалою від 08.01.2019 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.01.2019 було повернуто заяву позивача про забезпечення позову у цій справі.

Ухвалою суду від 07.02.2019 у заяві позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 06.02.2019 витребувано від Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області заповіт, складений у 2017 році ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 , книгу реєстрації нотаріальних дій, в якій є підписи ОСОБА_4 , яка вчинила наступні нотаріальні дії: складала заповіт на ім`я ОСОБА_1 в 2017 році; складала доручення на ім`я ОСОБА_6 в 2017 році. Крім того, витребувано від Фермерського господарства Вищеольчедаївське оригінали документів по виплаті орендної плати за 2012-2018 роки відповідно до договору оренди землі від 2007 року, укладеного з ОСОБА_4 , а від приватного нотаріуса Мурованокуриловецького нотаріального округу Долі Т.І. - оригінал спадкової справи № 92/2018, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 01.04.2019 у справі призначено посмертну судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження на час її проведення.

Ухвалою суду від 24.06.2019 у справі відновлено провадження.

Ухвалою суду від 13.08.2019 у справі закрито підготовче провадження та призначеного її до судового розгляду на 10.09.2019.

10.09.2019 у справі оголошено перерву до 25.09.2019 у зв`язку з неявкою свідків.

25.09.2019 у справі оголошено перерву до 11.10.2019 у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про виклик в судове засідання експертів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин у ньому викладених, просив його задовольнити. Додатково суду пояснив, що у 2007 році між ОСОБА_4 та ФГ Вищеольчедаївське був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,1545 га, кадастровий номер 0522884800:06:002:0001 строком на 10 років. Строк дії даного договору закінчився у 2017 році. За місяць до закінчення строку дії вказаного договору позивачу стало відомо про наявність спірного договору оренди від 20.11.2011 року, укладеного між ОСОБА_7 та ФГ Вищеольчедаївське . Оскільки даний договір ОСОБА_4 не підписувала, тому в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України він підлягає визнанню недійсним.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. 01.04.2019 ним була подана письмова заява у якій він зазначив, що ОСОБА_4 в 2011 році надала свої документи для укладення договору оренди землі, мала волевиявлення, сумнівів у сторін з приводу не підписання нею договорів не виникало, отримувала у ФГ Вищеольчедаївське орендну плату протягом 2011-2018 років. Більше того, 26.09.2017, ОСОБА_4 видала на ім`я ОСОБА_8 довіреність посвідчену у виконавчому комітеті Обухівської сільської ради на отримання у відповідача орендної плати за пай, а тому чітко розуміла значення своїх дій та в кого в оренді і на який термін передана земельна ділянка (пай). З 2011 по 2017 включно, близько семи років, ОСОБА_4 договір не оскаржувався з підстав недійсності, підписання договору не нею. З урахуванням викладеного ОСОБА_4 мала всі необхідні можливості оскаржувати договір, а тому 3-річний строк позовної давності сплив, що і поширюється на спадкоємицю ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного, вважав, щоб суд застосував строки позовної давності при розгляді даної справи (а.с. 113). В судовому засіданні додатково пояснив, що дійсно існує два договори укладені між ФГ Вищеольчедаївське та ОСОБА_4 у 2007 році та у 2011 році. Пояснити чому їх було укладено саме два на одну земельну ділянку він не може, однак вважає, що позивач як спадкоємець використовує зручний для неї договір оренди землі.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що восени 2017 року ОСОБА_4 надала на його ім`я довіреність на отримання грошових коштів за договором оренди землі, укладеним між нею та ФГ Вищеольчедаївське . Під час отримання коштів, йому повідомили про необхідність укласти додаткову угоду до договору оренди, для того щоб отримати більшу орендну плату за землю. Ним була підписана додаткова угода, однак він не звернув уваги, що додаткова угода була укладена до договору оренди землі від 20.11.2011 року, про який він дізнався лише коли зайшов попередити керівника ФГ Вищеольчедаївське Дмитрука В.І. про небажання продовжувати договір оренди землі від 2007 року. На його запитання чи укладала ОСОБА_4 договір оренди землі від 20.11.2011 року, остання стверджувала, що ніяких договорів не укладала.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що працює комірником в ФГ Вищеольчедаївське та живе по сусідству з ОСОБА_10 В її обов`язки входить видача в натуральній формі паїв за договорами оренди. Зазначила, що один раз на прохання покійної ОСОБА_4 видавала зерно її дочці ОСОБА_12 . Також по зерно приходила позивачка.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що ОСОБА_4 , яка померла у 2017 році була її рідною матір`ю. Перед смертю мати залишила заповіт на її дочку позивачку ОСОБА_1 Дочка прийняла спадщину, в тому числі і спірну земельну ділянку. Оскільки договір оренди закінчувався, дочка написала заяву до ФГ Вищеольчедаївське про те, що не бажає продовжувати договір оренди землі. Чоловік дочки заніс вказану заяву голові ФГ ОСОБА_13 останній спочатку погоджувався повернути земельну ділянку, сказав, щоб діти переоформляли її на себе, а потім відмовився. Тоді ж вони дізналися про існування ще одного договору оренди землі від 2011 року. На запитання представника відповідача повідомила, що будь-яких договорів замість матері не підписувала та особисто не знала про договір оренди землі від 2011 року.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з 1996 по 2010 рік працювала табельником у Привітнянькій конторі Мурованокуриловецького району. В її обов`язки входило заповнювати договора оренди землі, надавати їх для підпису орендодавцям. Люди особисто приходили у контору підписувати договори оренди землі, до тих, які через похилий вік не мали можливості з`явитися вони ходили самі.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 487363 від 03.07.2007 на території Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1545 га, кадастровий номер 0522884800:06:002:0001 (а.с. 41).

20 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та ФГ "Вищеольчедаївське" в особі його голови ОСОБА_13 було укладено договір оренди землі (далі - Договір) (а.с. 7-10). Предметом вказаного договору та об`єктом оренди є зазначена вище земельна ділянка (п.п. 1-2 Договору). Договір укладено на 10 років (у разі укладання договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою) (п. 8 Договору).

З акту визначення меж земельної ділянки (на місцевості) від 20.11.2011 слідує, що у ньому відсутні підписи сторін, а лише наявна печатка ФГ "Вищеольчедаївське" (а.с. 12).

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 20.02.2012 ОСОБА_4 та ОСОБА_13 на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 2011 року склали цей акт про передачу Орендодавцем і прийом Орендарем земельної ділянки, яка знаходиться в межах Обухівської сільської ради, площею 5,1545 га (а.с. 11).

Право оренди зареєстровано 20.02.2012 (а.с. 87-88).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла в с. Привітне Мурованокуриловецького району Вінницької області (а.с. 74 зворот).

Єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину (в тому числі орендовану відповідачем земельну ділянку) була позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією спадкової справи № 92/2018 (а.с. 72-101).

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

В силу положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України Про оренду землі ).

В силу положень ст. 638 ЦК України, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Відповідно до висновку експертів судово-технічної та почеркознавчої експертизи №2686/2687/19-21 від 05.06.2019, підпис у договорі оренди землі від 20.11.2011, - виконаний не самою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою.

Підпис в акті прийому-передачі земельної ділянки від 20.02.2012, - виконаний не самою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою (а.с. 124-129).

Допитані в судовому засіданні експерти Лозінська А ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , складений ними висновок підтримали та пояснили, що висновок судово-технічної та почеркознавчої експертизи №2686/2687/19-21 від 05.06.2019 був зроблений з дотриманням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, всі зразки надані судом на експертизу були ними досліджені, порівняні, ті які містили вільні зразки підпису ОСОБА_4 , які імовірно виконані нею до уваги не брались, кількість наданих зразків була достатня для надання обґрунтованого висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що позивач дійсно підписувала спірний договір оренди землі.

Таким чином, в даному випадку суд приходить до висновку, що доводи представника позивача про те, що ОСОБА_4 не підписувала договір оренди землі від 20.11.2011 та акт прийому-передачі земельної ділянки від 20.02.2012 є обґрунтованими і повністю доведеними.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, суд вважає доведеним, що під час укладення договору оренди землі від 20.11.2011, його текст було підписано від імені ОСОБА_4 сторонньою особою, яка не мала повноважень на вчинення таких дій. А тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі , що є підставою для визнання спірного договору недійсним.

При цьому, судом враховуються вимоги статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право і суд вважає встановленим, що використання відповідачем землі відповідно до договору оренди, який не підписувався ОСОБА_4 безумовно порушило право правонаступника останньої на розпорядження землею.

Також, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на факт отримання ОСОБА_4 орендної плати за договором оренди землі, як на підставу відмови у позові.

Так, згідно видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей, списків на отримання орендної плати слідує, що з 2012 року по 2017 рік ОСОБА_4 отримувала орендну плату за спірним Договором (а.с. 43-55).

Крім того, нею 26.09.2017 на ім`я ОСОБА_8 було видано довіреність на отримання в ФГ Вищеольчедаївське орендної плати за земельний пай (а.с. 37-38).

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, наданих постановою Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Відповідно до пункту 7 вказаної постанови виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Представником відповідача у цій справі було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача, оскільки вони заявлені з порушенням вказаних строків.

Суд вважає, що в даному випадку, строки позовної давності не пропущені позивачем з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, цивільного судочинства про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року.

Дійсно, як слідує з відомості про виплату грошей № НОМЕР_1 як орендної плати за 2012 рік від 19.11.2012, ОСОБА_4 у 2012 році отримала як орендну плату за спірним договором 990 грн 44 коп., 300 кг пшениці та 500 кг ячменю (а.с. 53-55).

В подальші роки, до самої смерті, ОСОБА_4 продовжувала отримувати орендну плату, а у 2017 році навіть видала довіреність на її отримання іншими особами (а.с. 43-52).

Крім того, 29.08.2017 представник за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_8 уклав із ФГ Вищеольчедаївське додаткову угоду до спірного Договору оренди землі (а.с.147).

Разом з тим, позивачем надано суду договір оренди землі від 2007 року, що був укладений між ОСОБА_4 та ФГ "Вищеольчедаївське", предметом якого є земельна ділянка площею 5,1545 га, що є предметом договору укладеного між сторонами у 2011 році (а.с. 166-168).

Вказаний договір було укладено на строк 10 років (п. 8 Договору).

Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові № 14-306цс18 від 07.11.2018 зроблено висновок про те, що посилання відповідача на початок перебігу позовної давності з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримував плату за користування землею, є таким, що суперечить нормам ст. 261 ЦК України.

В даному випадку, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 не знала про договір оренди землі від 2011 року та вважала, що приймає орендну плату за договором від 2007 року.

Вказана обставина підтверджується договором оренди землі від 2007 року, актом прийому-передачі земельної ділянки до нього, та жодним чином не спростована відповідачем.

Тобто, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 , лише з 2017 року могла дізнатися про існування спірного договору якого вона не підписувала, оскільки саме у 2017 році закінчилася дія договору оренди від 2007 року на підставі якого вона, як вважала, отримувала орендну плату.

З вимогою про визнання недійсним договору оренди землі від 2011 року позивач звернулася 04.01.2019, тобто, в межах трирічного строку позовної давності.

При цьому, підписання представником ОСОБА_4 у 2017 році додаткової угоди до Договору оренди землі від 20.11.2011 не можуть бути підставою для застосування строку позовної давності у цій справі, оскільки, як уже зазначено, суд і так вважає встановленим, що орендодавець могла дізнатися про порушення свого права у 2017 році. І звернення її спадкоємця до суду з позовом у 2019 році здійснене в межах строку позовної давності.

Отже, вимога позивача визнати спірний договір оренди землі недійсним підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, оскільки, як встановлено судом, вимога ОСОБА_1 про визнання спірного правочину недійсним підлягає задоволенню, то вимога позивача витребувати земельну ділянку від відповідача також є підставною.

Отже, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність повністю задоволити позовні вимоги позивача.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6263 грн 40 коп. понесених останньою судових витрат, з яких: 768 грн. 40 коп. - судовий збір; 5495 грн - судові витрати, пов`язані з проведеною у справі судово-почеркознавчою експертизою.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 90 ЗК України, ст.ст. 15, 203, 207, 215, 256, 257, 261, 262, 264, 267, 638, 793, 1212, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2011 укладений між фермерським господарством "Вищеольчедаївське" в особі голови Дмитрука Володимира Івановича та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо земельної ділянки площею 5,1545 га, яка знаходиться на території Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Витребувати з фермерського господарства "Вищеольчедаївське" земельну ділянку площею 5,1545 га, яка знаходиться на території Обухівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №487363.

Стягнути з фермерського господарства "Вищеольчедаївське" на користь ОСОБА_1 6263 гривні 40 копійок понесених судових витрат, з яких: 768 гривень 40 копійок - судовий збір; 5495 гривень - судові витрати, пов`язані з проведеною у справі судово-почеркознавчою експертизою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство Вищеольчедаївське , код ЄДРПОУ 35087682, адреса місцезнаходження: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с.Вищеольчедаїв, вул. Аграрна, 7А.

Повне рішення складено 17.10.2019.

Суддя: