Постанова

від 17.10.2019 по справі 233/4822/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/4822/18 Номер провадження 22-ц/804/2348/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді Никифоряка Л.П.

Суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року (головуючий у 1 інстанції Наумик О.О.), -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з останньої матеріальну шкоду що була спричинена позивачу через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо продажу належної їй земельної ділянки площею 6,92га, яка розташована в межах Полтавської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, що складається із основного боргу в сумі 280 956,14грн та відсотків за період з 01 червня 2007 року по 11 вересня 2018 року у сумі 362 469,94грн, посилаючись на те що протягом тривалого часу відповідач не виконала вимоги договору та безпідставно користувалась отриманими від позивача коштами.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 262 664,16грн та вирішено питання про судові витрати. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково. Виходив з того, що попереднього договору, який би відповідав за своєю формою та змістом вимогам закону, між сторонами укладено не було, сплачені в рахунок виконання договору платежі вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавались.

З таким рішенням не погодились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в апеляційних скаргах просили зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводились до того, що суд не врахував всіх обставин, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам у справі, оскільки суд безпідставно виходив із того, що грошові кошти у розмірі 10 000доларів США відповідач отримувала від позивача, і не з`ясував яким чином взагалі були отримані кошти. Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що до даних правовідносин слід застосувати строк позовної давності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводились до того, що суд не врахував всіх обставин, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам у справі, оскільки судом при вирішенні спору потрібно було враховувати проценти за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Згідно відзиву відповідачем не надані докази, які б спростовували передачу грошових коштів в сумі 10 000доларів США за продаж земельної ділянки зазначеної у розписці.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, та відсутності сторін повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином, переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК України/, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Державним актом на право власності на земельну ділянку підтверджено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку 6,92га відповідно до розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації №262 від 02 червня 2005 року /а.с.39/

Згідно змісту розписки від 04 травня 2007 року: ОСОБА_2 отримала гроші в розмірі 10 000(десять тисяч)доларів США за продану нею земельну ділянку 6,92га розташовану в селі Полтавка Костянтинівського району Донецької області. З огляду на обставини що склалися зобов`язалась оформити договір купівлі-продажу на зазначену земельну ділянку протягом одного року до 04 травня 2008 року /а.с. -16/.

У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на час формування 09 серпня 2018 року земельна ділянка сільська рада Полтавська Костянтинівського району Донецької області, кадастровий номер 1422485000:02:000:0005 площею 6,92га належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ДН № 158930 виданого 20 вересня 2005 року /а.с.8-9/.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов виходив з того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,92га від 04 травня 2007 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 10 000 доларів США, не відповідає вимогам матеріального права оскільки окрім дотримання письмової форми такий договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, та суд вважав, що правовим наслідком укладення такої домовленості є підтвердження обставин щодо факту передачі коштів у визначеному в розписці розмірі, інші наміри щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки не ґрунтуються на законі та не породили жодних правових наслідків, окрім необхідності повернення коштів отриманих ОСОБА_2 в розмірі 10 000 доларів США.

Задовольняючи частково позов, суд керувався статтею 1212 Цивільного кодексу України та виходив із того, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, виходячи із змісту наведеної норми, суд на підставі наданих сторонами доказів дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами у справі письмової угоди, розписки від 04 травня 2007 року, про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та його оформлення в майбутньому, в рахунок якої відповідачу передано кошти.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції повно встановлені обставини, які враховуються для визначення розміру отриманих грошових коштів. Так, відповідно до змісту розписки від 04 травня 2007 року ОСОБА_2 отримала кошти за майбутній продаж земельної ділянки саме в розмірі 10 000доларів США та суд обґрунтовано виходив з того, розписка з підписом ОСОБА_2 є доказом отримання нею коштів в сумі 10000,00доларів США.

Встановлення відповідних фактів вказує на те, що відповідач отримала кошти та порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде її звільнення від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Вираження волі ОСОБА_2 відбулось вчиненням певних дій, складанням та підписанням письмової розписки, та суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що мало місце втілення волі у письмовому вираженні.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, умови про які сторони домовились в розписці з приводу продажу ОСОБА_2 земельної ділянки 6,92га розташованої в селі Полтавка Костянтинівського району Донецької області та зобов`язання останньої оформити договір купівлі-продажу на зазначену земельну ділянку протягом одного року до 04 травня 2008 року не замінують собою правочину з приводу продажу земельної ділянки та не охоплюються поняттям договору купівлі-продажу.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами цивільного законодавства, зокрема статтею 216 ЦК України, в якій закріплено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Встановлені судом обставини давали підстави для висновку про те, що хоч ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належним чином не оформили правочин купівлі-продажу земельної ділянки вони фактично підтверджували намір укласти договір протягом тривалого часу, до моменту звернення позивача до суду, в підтвердження чого свідчать їх фактичні дії. Та зазначена обставина не дає підстав для висновку щодо пропуску позивачем строків звернення до суду, який вперше висловив вимогу в межах строків звернення до суду та письмово вимагав повернення коштів в позовній заяві.

Також з огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції відреагував на аргументи позивача щодо правових підстав для стягнення відсотків за весь час користування відповідачем коштами та обґрунтовано вважав що такі доводи не ґрунтуються на положенням чинного законодавства, оскільки правовідносини що виникли між сторонами не витікають із договору позики та до них не можуть бути застосовані положення статті 1048 Цивільного кодексу України про право позикодавця на одержання процентів від суми позики.

Фактично доводи апеляційних скарг за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено в позовній заяві та відзиві, та зазначені доводи були предметом перевірки судом першої інстанції який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Доводи апеляційних скарг не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , поданої через представника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 жовтня 2019 року.

Судді: