Рішення

від 07.10.2019 по справі 910/8274/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/8274/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Смарта доТовариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича провизнання права власності, скасування арешту та припинення податкової застави Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Чугуєнко Д.В.; від відповідача:не з`явився; від третьої особи:не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Смарта (надалі - ТОВ Смарта ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон (надалі - ТОВ Лізингова компанія Еталон ) про визнання права власності, скасування арешту та припинення податкової застави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок належного виконання позивачем умов укладеного з відповідачем договору фінансового лізингу №003441 від 10.12.2015 позивачем набуто право власності на транспортний засіб - автомобіль Renault Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , проте на даний момент він позбавлений можливості зареєструвати таке право у зв`язку з накладенням арешту на такий транспортний засіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.08.2019 (з урахуванням ухвали суду від 15.07.2019).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 залучено Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 09.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 підготовче судове засідання відкладено на 23.09.2019.

23.09.2019 електронною поштою, із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича, в яких заявник заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також пояснення аналогічного змісту надійшли до суду 23.09.2019, які були направлені поштовим відправленням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 07.10.2019.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Всі ухвали суду у даній справі були направлені ТОВ Лізингова компанія Еталон за його офіційною адресою місцезнаходження, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, проте відправлення повернулись до суду із зазначенням причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , а відтак, неотримання відповідачем таких відправлень за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалми суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 07.10.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2015 між ТОВ Лізингова компанія Еталон (лізингодавець) та ТОВ Смарта (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №003441 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець зобов`язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу, визначений у п. 3.1 цього договору), а лізингоодержувач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) згідно з Графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу за формою, встановленою лізингодавцем.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору предметом лізингу по даному договору є: вантажний автомобіль Renault Kangoo, 1,5, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . Вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору та розмір авансового платежу вказується в додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

Підпунктом 4.4.3 Договору встановлено, що лізингоодержувач має право достроково, але не раніше 12 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі, здійснити сплату всієї суми лізингових платежів, належних до сплати лізингоодержувачем за умовами даного договору. Якщо за узгодженням сторін строк лізингу буде скорочено, лізингоодержувач зобов`язується достроково сплатити належні лізингові платежі, при цьому розмір лізингових платежів може бути переглянутий за згодою сторін. У випадку такого дострокового погашення лізингоодержувачем всієї суми лізингових платежів, лізингодавець зобов`язується зробити всі необхідні дії щодо передачі лізингоодержувачу права власності на предмет лізингу на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.п. 7.1 - 7.4 Договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами, але не більше 76 календарних місяців з моменту підписання даного договору. Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується підписанням акту приймання-передачі предмета лізингу у власність, якщо інше не передбачено умовами додаткових угод до даного договору. Строк лізингу може бути змінений тільки за згодою сторін, але такий строк не може бути меншим ніж 12 місяців і більшим ніж 36 місяців з дати, яка зазначена у акті приймання-передачі предмета лізингу. Дія договору фінансового лізингу припиняється або з моменту переходу права власності на предмет лізингу лізингоодержувачу, або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю, що підтверджується підписанням сторонами відповідного акту прийому-передачі (повернення предмета лізингу). При наявності між сторонами взаємних невиконаних зобов`язань (в т.ч. фінансових), договір фінансового лізингу у частині цих невиконаних зобов`язань діє до повного їхнього виконання.

На виконання умов Договору, лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу - вантажний автомобіль Renault Kangoo, 1,5, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізинга від 29.01.2016.

Крім того, як вказано у акті приймання-передачі предмета лізинга від 29.01.2016, лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв наступні документи/приналежності: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.01.2016; реєстраційний номер НОМЕР_2 ; комплект ключів.

Згідно з п. 8.1 Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в Графіку лізингових платежів у додатках №1 та №2 до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п.п. 4.4.4 Договору лізингоодержувач має право набути право власності на предмет лізингу в порядку, передбаченому даним договором та чинним законодавством України.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що в разі належного виконання протягом усього строку дії договору зобов`язань щодо сплати всіх лізингових платежів, та інших зобов`язань, визначених договором, лізингоодержувач має право набути у власність предмет лізингу.

Згідно з п. 11.2 Договору лізингоодержувач під час дії цього договору, при обов`язковій умові сплати в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами за умовами даного договору, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків) має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу по його викупній (залишковій) вартості за окремо укладеним Договором купівлі-продажу.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що викупною вартістю є сума, за яку лізингоодержувач після сплати всіх лізингових платежів та виконання інших умов цього договору має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу за окремо укладеним договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 11.3 Договору набуття у власність (викуп) предмета лізингу відбувається не раніше сплати лізингоодержувачем всіх платежів, передбачених п. 11.1 та 11.2 даного Договору, в повному обсязі та витрат, які зазнав чи міг зазнати лізингодавець у зв`язку з переходом права власності щодо предмета лізингу.

У відповідності до п. 11.4 Договору вартість, за якою здійснюється придбання лізингоодержувачем предмета лізингу на підставі Договору купівлі-продажу лише після закінчення строку дії даного договору, дорівнює розміру викупної вартості предмету лізингу, зазначеного в додатку №2 до даного договору та яка дорівнює 1,5% від початкової вартості предмета лізингу, вказаної в додатку №2 до даного договору. Строк сплати лізингоодержувачем суми продажу предмета лізингу настає протягом 1 робочого дня з моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу предмета лізингу, якщо інше не буде встановлено даним договором.

За змістом п. 11.6 Договору перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі та на умовах укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем договору купівлі-продажу.

15.05.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, за змістом якої сторони дійшли згоди, що лізингоодержувач придбає переданий йому у користування по основному договору предмет лізингу шляхом укладення Договору купівлі-продажу і підписання Акту про передачу майна у власність.

Згідно з п. 2, вказаної додаткової угоди сторони домовились, що лізингоодержувач здійснить остаточні розрахунки за основним договором не пізніше 15 травня 2019 року в сумі 54 984,17 грн., з яких 51 684,17 грн. - відшкодування платежів відповідно до додатку №2 від 10.12.2015 до основного договору; 3 300,00 грн. - викупна вартість відповідно до додатку №2 від 10.12.2015 до основного договору.

15.05.2019 між ТОВ Лізингова компанія Еталон (продавць) та ТОВ Смарта (покупць) укладено договір купівлі-продажу №003441/01 (надалі - Договір купівлі-продажу).

Згідно з п. 1.1 Договору купівлі-продажу цей договір укладений відповідно до п. 11.2 Договору, відповідно до якого лізингоодержувач має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу по його викупній (залишковій) вартості за окремо укладеним договором купівлі-продажу.

За умовами п.п. 1.2, 1.3 Договору купівлі-продажу продавець зобов`язується передати належний йому транспортний засіб (автомобіль) у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Товаром за даним договором є - автомобіль Renault Kangoo, 1,5, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу перехід права власності відбувається після підписання сторонами акту приймання-передачі транспортного засобу, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.п. 3.1 - 3.3 Договору купівлі-продажу загальна вартість товару становить з ПДВ 220 000,00 грн., без ПДВ - 183 333,67 грн., ПДВ - 37 158,33 грн. Викупна вартість товару становить 3 300,00 грн. Покупець зобов`язаний здійснити оплату за цим договором шляхом перерахування грошових коштів, зазначених у п. 3.2 на рахунок продавця у строк встановлений п. 2 додаткової угоди №1 від 15.05.2019 до Договору.

15.05.2019 сторонами підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу (автомобіля) №003441/01, за яким відповідно до Договору купівлі-продажу продавець передав, а покупець прийняв у власність по кількості та якості, в повній комплектності транспортний засіб: автомобіль Renault Kangoo, 1,5, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

15.05.2019, після виконання зобов`язань за вищевказаними договорами, відповідач видав позивачу довідку про те, що позивач викупив відповідний транспортний засіб. У довідці також вказано, що станом на дату їх видачі заборгованість ТОВ Смарта перед ТОВ Лізингова компанія Еталон відсутня.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після викупу транспортного засобу він звернувся до територіального сервісного центру щодо реєстрації зазначеного транспортного засобу за собою, проте у реєстрації позивачу було відмовлено, у зв`язку з тим, що на транспортний засіб накладено арешт та інші обтяження.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру в м. Києві №31/26-361аз від 12.06.2019 автомобіль Renault Kangoo, 1,5, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , знаходяться під наступними заборонами: ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області у кримінальній справі №569/16544/16-к від 14.12.2016 накладено арешт, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області у кримінальній справі №161/6722/17 від 28.04.2017 накладено арешт, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у кримінальній справі №607/8159/18 від 11.05.2018 накладено арешт, постановою про арешт майна боржника приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Корольова Вадима Вячеславовича від 26.09.2018 у виконавчому провадженні №57276637 з виконання виконавчого листа Сколівського районного суду Львівської області у справі №453/661/17 про стягнення з ТОВ Лізингова компанія Еталон на користь ОСОБА_1 грошової суми накладено арешт.

Разом з тим, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна (податкові застави) вказаний автомобіль перебуває в податковій заставі на підставі акту опису №422/26-15-17-02-17 від 10.12.2018 Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві та акту опису №318/26-15-17-02-17 від 22.10.2018 Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом набуття права власності за договором, згідно із вимогами ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом

Положеннями ст. 8 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов`язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв`язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Згідно з положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач - ТОВ Лізингова компанія Еталон визнав, що позивач належно виконав всі умови Договору, на підставі чого в подальшому між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач продав, а позивач прийняв та оплатив предмети лізингу - автомобіль Renault Kangoo, 1,5, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

Тобто, право власності на транспортний засіб, який був предметом вищевказаних договорів фінансового лізингу та купівлі-продажу між сторонами, - перейшло позивачу, хоча й не було належним чином зафіксовано у реєстраційних органах з незалежних від позивача причин.

Враховуючи те, що позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, разом з тим позбавлений права безперешкодного користування та володіння своїм майном, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання права власності на спірний транспортний засіб та зняття арешту з даного майна.

Твердження приватного виконавця про нікчемність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу судом відхиляються, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Однак, в даному випадку ані законом, ані домовленістю сторін не встановлено обов`язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу транспортних засобів.

Посилання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича на положення п. 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998, до уваги судом не приймаються, оскільки вказаним порядком врегульована процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Водночас, в рамках даної справи позивачем ставиться питання про визнання за ним права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту з огляду на набуття його у власність внаслідок реалізації права викупу предметів лізингу. При цьому, дії сервісного центру МВС щодо відмови у реєстрації спірних транспортного засобу за Товариством з обмеженою відповідальністю Смарта , позивачем не оспорюються.

Стосовно вимоги позивача про припинення податкової застави автомобіля Renault Kangoo, 1,5, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 на підставі актів опису №422/26-15-17-02-17 від 10.12.2018 та №318/26-15-17-02-17 від 22.10.2018 суд відзначає наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ Смарта просить суд, зокрема, припинити податкову заставу автомобіля Renault Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі Акту опису №422/26-15-17-02-17 від 10.12.2018 та Акту опису №318/26-15-17-02-17 від 22.10.2018.

Відповідно до п. 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави; Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із статтею 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Статтею 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Пунктом 95.3 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до ст. 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним;

93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Виходячи з викладеного, спір щодо припинення податкової застави є публічно-правовим, оскільки фактично позивачем оскаржуються дії Головного управління ДФС у м. Києві як контролюючого органу у сфері справляння податків і зборів, керуючись при цьому, зокрема, Податковим кодексом України (ст. 93).

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень .

З огляду на те, що позивачем фактично оскаржуються дії Головного управління ДФС у м. Києві як контролюючого органу у сфері справляння податків і зборів, даний спір непідвідомчий господарському суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Смарта до ТОВ Лізингова компанія Еталон підлягають задоволенню в частині визнання права власності на транспортний засіб - автомобіль Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та скасування арешту, накладеного постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича про арешт майна боржника від 26.09.2018 у виконавчому провадженні №57276637, в частині транспортного засобу - автомобіля Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Провадження у справі в частині позовних вимог про припинення податкової застави підлягає закриттю, оскільки такі вимоги мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Смарта (03087, м. Київ, вул. Петровського, 6, кв. 88; ідентифікаційний код 38419874) право власності на транспортний засіб - автомобіль Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

3. Скасувати арешт, накладений постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича про арешт майна боржника від 26.09.2018 у виконавчому провадженні №57276637, в частині транспортного засобу - автомобіля Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, к. 613; ідентифікаційний код 38865527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта (03087, м. Київ, вул. Петровського, 6, кв. 88; ідентифікаційний код 38419874) судовий збір у розмірі 5 221 (п`ять тисяч двісті двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Провадження у справі в частині позовних вимог про припинення податкової застави закрити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.10.2019.

Суддя В.П. Босий