Постанова

від 16.01.2020 по справі 910/8274/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. Справа№ 910/8274/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Кухаренко О.В. - адвокат

від третьої особи 2: Данелюк Ф.І. - представник за довіреністю № 2000/26-15-10-07-19 від 16.05.2019

від інших учасників судового процесу: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта

на рішення Господарського суду міста Києва, ухвалене 07.10.2019, повний текст якого складено 17.10.2019

у справі № 910/8274/19 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича

2. Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві

про визнання права власності, скасування арешту та припинення податкової застави

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- визнання за позивачем права власності на транспортний засіб, а саме автомобіль марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 ;

- скасування арешту, накладеного постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича про арешт майна боржника від 26.09.2018 у виконавчому провадженні № 57276637 з виконання виконавчого листа Сколівського районного суду Львівської області у справі № 453/661/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон на користь ОСОБА_1 грошової суми, в частині автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 ;

- припинення податкової застави автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі Акту опису від 10.12.2018 № 422/26-15-17-02-17 та Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019, повний текст якого складено 17.10.2019, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.10.2019, у справі № 910/8274/19 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Смарта право власності на транспортний засіб - автомобіль Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- скасовано арешт, накладений постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича про арешт майна боржника від 26.09.2018 у виконавчому провадженні № 57276637, в частині транспортного засобу - автомобіля Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- провадження у справі в частині позовних вимог про припинення податкової застави закрито.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на спірне майно та скасування арешту на вказане майно, суд першої інстанції виходив з того, що:

- за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору фінансового лізингу № 003441 від 10.12.2015 спірний транспортний засіб передано в лізинг відповідачу;

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач визнав, що позивач належно виконав всі умови фінансового лізингу № 003441 від 10.12.2015, на підставі чого в подальшому між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач продав, а позивач прийняв та оплатив предмети лізингу - спірний транспортний засіб;

- тобто, право власності на транспортний засіб, який був предметом вищевказаних договорів фінансового лізингу та купівлі-продажу між сторонами, перейшло позивачу, хоча й не було належним чином зафіксовано у реєстраційних органах з незалежних від позивача причин;

- враховуючи те, що позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, разом з тим позбавлений права безперешкодного користування та володіння своїм майном, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання права власності на спірний транспортний засіб та зняття арешту з даного майна.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про припинення податкової застави спірного транспортного засобу, суд першої інстанції зазначив про те, що спір щодо припинення податкової застави є публічно-правовим, оскільки фактично позивачем оскаржуються дії Головного управління ДФС у м. Києві як контролюючого органу у сфері справляння податків і зборів, керуючись при цьому, зокрема, Податковим кодексом України, а відтак, такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Смарта звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/8274/19 в частині закриття провадження у справі щодо розгляду вимог про припинення податкової застави скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в цій частині.

В апеляційній апелянт зазначив про те, що:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір щодо припинення податкової застави є публічно-правовим з тих підстав, що позивачем оскаржуються дії Головного управління ДФС у м. Києві як контролюючого органу у сфері справляння податків і зборів, оскільки позивач не є боржником, у той час як звернення стягнення на податкову заставу можливе лише на майно платника-боржника, тому до правовідносин сторін не можуть застосовуватись норми Податкового кодексу України;

- позивач просить усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на спірне майно шляхом припинення податкової застави, а відтак, відносини, які виникли між позивачем та Головним управлінням ДФС у м. Києві, не є адміністративно-правовими, а є господарськими, а вимога про припинення податкової застави є похідною від вимоги про визнання права власності, яку суд першої інстанції задовольнив, а відтак, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 20 ГК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 906/1063/18).

Крім того, в апеляційній скарзі позивач просить залучити до матеріалів справи додатковий доказ, а саме Акт опису Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві № 318/26-15-17-02-17 від 22.10.2018, зазначивши про те, що суд першої інстанції ухвалою від 01.07.2019 витребував у Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, серед іншого, і вказаний акт, проте вимоги суду останнім виконані не були, в той час як позивачем копію вказаного акту отримано в іншому судовому процесі 22.10.2019.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 справа № 910/8274/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою від 11.11.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Алданова С.О., Мартюк А.І.:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/8274/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.11.2019;

- роз`яснено учасникам процесу, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- розгляд справи № 910/8274/19 призначено на 04.12.2019 о 14:00 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 1, зал судових засідань № 5;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Ухвалою від 04.12.2019 до у часті в справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Державної фіскальної служби в місті Києві, третю особу 2 зобов`язано надати суду належним чином засвідчені копії Акту опису від 10.12.2018 № 422/26-15-17-02-17 та Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17, розгляд справи відкладено до 19.12.2019 о 12:00.

19.12.2019 до суду від третьої особи 2 надійшли належним чином засвідчені копії Акту опису від 10.12.2018 № 422/26-15-17-02-17 та Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17

З огляду на викладені вище обставини, а саме те, що належним чином засвідчені копії Акту опису від 10.12.2018 № 422/26-15-17-02-17 та Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17 на виконання вимог ухвали суду залучені до матеріалів справи та, відповідно, будуть оцінюватись як докази по справі, клопотання позивача про залучення до матеріалів справи додаткового доказу, а саме Акт опису Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві № 318/26-15-17-02-17 від 22.10.2018, колегією суддів не розглядається.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Калатай Н.Ф. у відпустці з 16.12.2019 по 26.12.2019, судове засідання призначене на 19.12.2019 не відбулось, з огляду на що ухвалою від 27.12.2019 розгляд справи призначено на 16.01.2020 об 11:20.

Станом на 16.01.2020 інших відзивів, пояснень, клопотань до суду не надходило.

Відповідач та третя особа 1 представників в жодне судове засідання не направили, про причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та третьої особи 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник третьої особи 2 надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив прийняти за наслідками її розгляду законне та обґрунтоване рішення.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 2, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

10.12.2015 відповідач як лізингодавець та позивач як лізингоодержувач уклали договір фінансового лізингу №003441 (далі Договір) (а.с. 34-39), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу, визначений у п. 3.1 цього договору), а позивач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору предметом лізингу по даному договору є: вантажний автомобіль Renault Kangoo, 1,5 VF1FW15B549852834 дизель, 2013 року випуску. Вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору та розмір авансового платежу вказується в додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 Договору строк користування позивачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) згідно з Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 2 до Договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу за формою, встановленою відповідачем.

29.01.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі предмета лізингу (а.с. 40) за яким відповівдач передав, а позивач прийняв предмет лізингу - вантажний автомобіль Renault Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізинга від 29.01.2016, а також наступні документи/приналежності: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.01.2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 , комплект ключів.

Підпунктом 4.4.3 Договору встановлено, що позивач має право достроково, але не раніше 12 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі, здійснити сплату всієї суми лізингових платежів, належних до сплати позивачем за умовами даного договору. Якщо за узгодженням сторін строк лізингу буде скорочено, позивач зобов`язується достроково сплатити належні лізингові платежі, при цьому розмір лізингових платежів може бути переглянутий за згодою сторін. У випадку такого дострокового погашення позивачем всієї суми лізингових платежів, відповідач зобов`язується зробити всі необхідні дії щодо передачі позивачу права власності на предмет лізингу на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.п. 7.1 - 7.4 Договору:

- Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами, але не більше 76 календарних місяців з моменту підписання даного договору;

- строк лізингу починається з дати передачі та закінчується підписанням акту приймання-передачі предмета лізингу у власність, якщо інше не передбачено умовами додаткових угод до даного договору;

- строк лізингу може бути змінений тільки за згодою сторін, але такий строк не може бути меншим ніж 12 місяців і більшим ніж 36 місяців з дати, яка зазначена у акті приймання-передачі предмета лізингу;

- дія Договору припиняється або з моменту переходу права власності на предмет лізингу позивачу, або у випадку повернення предмета лізингу відповідачу, що підтверджується підписанням сторонами відповідного акту прийому-передачі (повернення предмета лізингу). При наявності між сторонами взаємних невиконаних зобов`язань (в т.ч. фінансових), договір фінансового лізингу у частині цих невиконаних зобов`язань діє до повного їхнього виконання.

Згідно з п. 8.1 Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені в Графіку лізингових платежів у додатках №1 та №2 до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п. 4.4.4 Договору позивач має право набути право власності на предмет лізингу в порядку, передбаченому даним договором та чинним законодавством України.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що в разі належного виконання протягом усього строку дії договору зобов`язань щодо сплати всіх лізингових платежів та інших зобов`язань, визначених договором, позивач має право набути у власність предмет лізингу.

Згідно з п. 11.2 Договору позивач під час дії цього договору, при обов`язковій умові сплати в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами за умовами даного договору, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків) має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу по його викупній (залишковій) вартості за окремо укладеним Договором купівлі-продажу.

Перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі та на умовах укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу.

15.05.2019 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 41), в якій:

- сторони дійшли згоди, що позивач придбає переданий йому у користування по Договору предмет лізингу шляхом укладення Договору купівлі-продажу і підписання Акту про передачу майна у власність;

- сторони домовились, що позивач здійснить остаточні розрахунки за Договором не пізніше 15.05.2019 в сумі 54 984,17 грн., з яких 51 684,17 грн. - відшкодування платежів відповідно до додатку № 2 від 10.12.2015 Договору, 3 300,00 грн. - викупна вартість відповідно до додатку № 2 від 10.12.2015 до Договору.

15.05.2019 відповідач як продавець та позивач як покупець уклали договір купівлі-продажу №003441/01 (далі Договір купівлі-продажу) (а.с. 63), в п. 1.1 якого погодили, що цей договір укладений відповідно до п. 11.2 Договору, відповідно до якого позивач має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу по його викупній (залишковій) вартості за окремо укладеним договором купівлі-продажу.

За умовами п.п. 1.2, 1.3 Договору купівлі-продажу, відповідач зобов`язується передати належний йому транспортний засіб (автомобіль - Renault Kangoo, 1,5, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ) у власність позивача, а позивач - прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно з п.п. 3.1 - 3.3 Договору купівлі-продажу загальна вартість товару становить з ПДВ 220 000,00 грн., без ПДВ - 183 333,67 грн., ПДВ - 37 158,33 грн.; викупна вартість товару - 3 300,00 грн. Позивач зобов`язаний здійснити оплату за цим договором шляхом перерахування грошових коштів, зазначених у п. 3.2, на рахунок відповідача у строк, встановлений п. 2 Додаткової угоди № 1 від 15.05.2019 до Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу перехід права власності відбувається після підписання сторонами акту приймання-передачі транспортного засобу, який є невід`ємною частиною цього договору.

15.05.2019 сторонами підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу (автомобіля) №003441/01 (а.с. 54), за яким відповідно до Договору купівлі-продажу відповідач передав, а позивач прийняв у власність по кількості та якості, в повній комплектності транспортний засіб: автомобіль Renault Kangoo, 1,5, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

15.05.2019, після виконання зобов`язань за вищевказаними договорами, відповідач видав позивачу довідку про те, що позивач викупив відповідний транспортний засіб (а.с. 54 зворот).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить:

- визнати за ним право власності на транспортний засіб, а саме автомобіль марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 ;

- скасувати арешт, накладений постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича про арешт майна боржника від 26.09.2018 у виконавчому провадженні № 57276637 з виконання виконавчого листа Сколівського районного суду Львівської області у справі № 453/661/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон на користь ОСОБА_1 грошової суми, в частині автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 ;

- припинити податкову заставу автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби м місті Києві в податкову заставу на підставі Акту опису від 10.12.2018 № 422/26-15-17-02-17 та Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після викупу транспортного засобу він звернувся до територіального сервісного центру щодо реєстрації зазначеного транспортного засобу за собою, проте у реєстрації позивачу було відмовлено в зв`язку з тим, що на транспортний засіб накладено арешт та інші обтяження.

Суд першої інстанції визнав доведеним, що:

- право власності на транспортний засіб, який був предметом вищевказаних договорів фінансового лізингу та купівлі-продажу між сторонами, перейшло позивачу, хоча й не було належним чином зафіксовано у реєстраційних органах з незалежних від позивача причин;

- позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, разом з тим, позбавлений права безперешкодного користування та володіння своїм майном.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції визнав законними та обґрунтованими вимоги позивача про визнання за позивачем права власності на спірний транспортний засіб та про скасування арешту, накладеного постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича про арешт майна боржника від 26.09.2018 у виконавчому провадженні № 57276637 з виконання виконавчого листа Сколівського районного суду Львівської області у справі № 453/661/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон на користь ОСОБА_1 грошової суми, в частині автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 .

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з тексту апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог про припинення податкової застави, а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому при апеляційному перегляді судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірний транспортний засіб та про скасування арешту, накладеного постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича про арешт майна боржника від 26.09.2018 у виконавчому провадженні № 57276637 з виконання виконавчого листа Сколівського районного суду Львівської області у справі № 453/661/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон на користь ОСОБА_1 грошової суми, в частині автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 .

Щодо вимог про припинення податкової застави автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби м місті Києві в податкову заставу на підставі Акту опису від 10.12.2018 № 422/26-15-17-02-17 та Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17 колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено у цій справі, позивач є власником автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 .

Водночас зі змісту Акту опису Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві № 318/26-15-17-02-17 від 22.10.2018 слідує, що вказаним актом спірний транспортний засіб перебуває в податковій заставі як майно платника податків - відповідача.

За змістом п. 14.1.155 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань (п. 89.1 Податкового кодексу України).

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 Податкового кодексу України).

Припинення податкової застави врегульовано статтею 93 Податкового кодексу України, згідно з якою:

- майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (п. 93.1);

- підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (п. 93.2);

- порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 93.3);

- у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу (п. 93.4).

Отже, з викладених вище правових норм слідує, що у податкова застава виникає у випадку несплати особою податків грошового зобов`язання та пені, поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, і припиняється у випадках, визначених п. 93.1 Податкового кодексу України.

У спірному випадку власником майна, яке перебуває у податковій заставі (спірного автомобіля), є особа, відмінна від особи, яка не виконала зобов`язання щодо сплати податків, і перебування вказаного майна у податковій заставі фактично перешкоджає його власнику володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

При цьому позивач як власник майна позбавлений права вимагати виключення спірного майна з податкової застави у позасудовому порядку, оскільки Податковим кодексом України така підстава для виключення майна з податкової застави не передбачена.

За приписами статтею 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 ст. 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частини 1 та 2 ст. 319 ЦК України встановлюють, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та те, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України встановлює, що:

- право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1);

- особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі статті 391 ЦК України, а відтак, цей спір не є публічно-правовим, а походить з відносин, пов`язаних з правом власності суб`єкта господарювання.

При цьому у спірному випадку позивач не оскаржує дії Головного управління ДФС у м. Києві як контролюючого органу у сфері справляння податків і зборів, оскільки не просить встановити правомірність дій останнього щодо віднесення спірного майна до майна, яке перебуває у податковій заставі.

Висновок щодо того, що такі спори мають вирішуватись саме в порядку господарського судочинства, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 906/1063/18.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині позовних вимог про припинення податкової застави підлягає закриттю з тих підстав, що такі вимоги мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів ст. 391 ЦК України власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази колегія суддів дійшла висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та власник майна має право вимагати усунення перешкод права розпорядження своїм майном.

За таких обставин, позовні вимоги про припинення податкової застави спірного майна є законними.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що позивач в позові просить припинити податкову заставу спірного автомобіля, переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі Акту опису від 10.12.2018 № 422/26-15-17-02-17 та Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17, проте з наданих останнім копій актів опису слідує, що спірне майно перебуває у податковій заставі лише згідно одного акту опису - від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17, а інший - від 10.12.2018 № 422/26-15-17-02-17 спірного майна не стосується.

Отже, позов у цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме задовольняються позовні вимоги про припинення податкової застави автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення в оспорюваній частині судом першої інстанції мале місце порушення норм процесуального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/8274/19 підлягає зміні, позов задовольняється частково:

1. задоволенню підлягають вимоги про:

- визнання за позивачем права власності на транспортний засіб - автомобіль Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- скасування арешту, накладеного постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича про арешт майна боржника від 26.09.2018 у виконавчому провадженні № 57276637, в частині транспортного засобу - автомобіля Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- припинення податкової застави автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17;

2. В решті позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України та враховуючи частину позовних вимог, які не були задоволені судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/8274/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/8274/19 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/8274/19 в такій редакції:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Смарта (03087, м. Київ, вул. Петровського, 6, кв. 88, ідентифікаційний код 38419874) право власності на транспортний засіб - автомобіль Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

3. Скасувати арешт, накладений постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима В`ячеславовича про арешт майна боржника від 26.09.2018 у виконавчому провадженні №57276637, в частині транспортного засобу - автомобіля Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

4. Припинити податкову заставу автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний знак НОМЕР_2 , переданого Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві в податкову заставу на підставі Акту опису від 22.10.2018 № 318/26-15-17-02-17.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, к. 613, ідентифікаційний код 38865527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта (03087, м. Київ, вул. Петровського, 6, кв. 88; ідентифікаційний код 38419874) витрати по сплаті судового збору в сумі 7 142 (сім тисяч сто сорок дві) грн. Видати наказ.

6. В решті позовних вимог відмовити.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Еталон (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, к. 613, ідентифікаційний код 38865527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смарта (03087, м. Київ, вул. Петровського, 6, кв. 88; ідентифікаційний код 38419874) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн.) грн. 50 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8274/19.

Повний текст постанови складено: 21.01.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк