Рішення

від 15.10.2019 по справі 140/1960/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1960/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника позивача Олейник І.В.,

представника відповідача Виш А.А., Сидорчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ТАЛФОРТ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність «ТАЛФОРТ» (далі - ТзОВ «ТАЛФОРТ» , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2019 року форми «Р» № 0005731401, від 22.05.2019 року форми «Н» № 0005741401 та від 22.05.2019 року форми «В4» №0005721401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення були винесені за результатами складених актів перевірок Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) від 15.03.2019 року №4754/14-01/40745411 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ТАЛФОРТ» (код ЄДРПОУ 40745411) податкового законодавства за період з 15.08.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 15.08.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 15.08.2016 по 30.09.2018» та від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ТАЛФОРТ» (код ЄДРПОУ 40745411) з питань, що стали предметом заперечення вх. №15035/10 від 02.04.2019 на акт планової виїзної документальної перевірки від 15.03.2019 №4754/14-01/40745411» .

На підставі акта перевірки від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 22.05.2019 року форми «Р» №0005731401, форми «Н» №0005741401, форми «В4» № НОМЕР_1 . Позивач вважає, що винесені ГУ ДФС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 22.05.2019 року №0005731401 про донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині суми у розмірі 1 610 959 грн. за податковими зобов`язаннями та 402 739 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 22.05.2019 року №0005741401 про застосування штрафу у сумі 811 806 грн. та від 22.05.2019 року №00057214016, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12653 грн. є такими, що суперечать законодавству, винесені безпідставно, недобросовісно та необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, прийняті поза межами повноважень органу фіскальної служби, встановлених Податковим кодексом України.

Вказує на те, що контролюючий орган дійшов висновку про заниження ТзОВ «ТАЛФОРТ» податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2018 року на суму 1 243 922 грн. з тих підстав, що товариство не підтвердило залишки товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) вартістю 6 219 610,08 грн. станом на 30.09.2018 року, оскільки на думку податкового органу останні було використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. До такого висновку ГУ ДФС у Волинській дійшло на підставі того, що платник податків в ході планової перевірки станом на 26.02.2019 року та позапланової перевірки станом на 02.05.2019 року на вимогу контролюючого органу не забезпечив проведення інвентаризації ТМЦ у присутності працівників ГУ ДФС у Волинській області, та не надав матеріалів проведеної інвентаризації в період з 15.08.2016 року по 30.09.2018 року.

Однак позивач не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації не є обов`язковою. При цьому, ТзОВ «ТАЛФОРТ» на виконання вимоги щодо проведення інвентаризації проінформувало контролюючий орган про проведення такої інвентаризації та надало останньому акти контрольної інвентаризації із інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей, основних засобів. Зазначене підтверджується, зокрема, рішенням Волинського окружного адміністративного суду 08.05.2019 року у справі №140/1483/19, який відмовив у задоволенні заяви ГУ ДФС у Волинській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «ТАЛФОРТ» .

Водночас наявність залишків ТМЦ підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, а контролюючим органом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні або суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Відтак, позивач вважає. що зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. А тому висновки ГУ ДФС у Волинській області щодо порушення ТзОВ «ТАЛФОРТ» податкового законодавства в частині формування суми податкового зобов`язання з ПДВ не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, є суперечливими, упередженими, необґрунтованими, не відповідають нормам податкового законодавства, грунтуються на припущеннях, а не на встановлених фактах, а відтак не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з ПДВ на 1 243 922 грн. шляхом донарахування за вересень 2018 року в сумі 1 231 269 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 307 817 грн. (податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 року форми «Р» №0005731401) та зменшення розміру від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року на 12 653 грн. (податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 року форми «В4» №0005721401), а також застосування штрафу у розмірі 621 961 грн. (ППР від 22.05.2019 року форми «Н» №0005741401).

Крім того, позивач не погоджується з висновком контролюючого органу про заниження ТзОВ «ТАЛФОРТ» податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2017 року на суму 379 690 грн. у зв`язку з нескладенням платником податків податкової накладної та нереєстрацією її в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ викрадених у грудні 2017 року ТМЦ вартістю 1 927 902,63 грн. у кількості 1272 шт., які на думку податкового органу були використані товариством в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Однак позивач звертає увагу на те, що такі товарно-матеріальні цінності були знищені внаслідок дії непереборної сили, тобто крадіжки, а тому у платника податків відсутній обов`язок самостійно нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ. При цьому, в акті перевірки від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411 контролюючим відображено, що на підтвердження факту крадіжки було надано позивачем інвентаризаційні описи ТМЦ від 30.12.2017 року №12, №13, а також документи, що підтверджують наявність кримінального провадження за даним фактом. Внаслідок цього висновки ГУ ДФС у Волинській області щодо порушення ТзОВ «ТАЛФОРТ» податкового законодавства в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2017 року на суму 379 690 грн. ґрунтуються на припущеннях, а не на встановлених фактах, а тому не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень про збільшення товариством суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 379 690 грн., в т.ч. за березень 2018 року на 378 629 грн. та за квітень 2018 року на 1061 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 94 922,50 грн. (податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 року форми «Р» №0005731401), а також застосування штрафу у розмірі 89 845 грн. (податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 року форми «Н» №0005741401).

На підставі вищевикладеного позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 року відкрито провадження у даній справі та постановлено судовий розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1, том 1).

У відзиві на позовну заяву від 15.07.2019 року вих. №3164/03-20-10-02-07 (а.с.136-141, том 18) представник відповідача не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав.

На підтвердження факту крадіжки ТзОВ «ТАЛФОРТ» було надано інвентаризаційні описи товарів на складах №11, №12 від 30.12.2017 року. В даних описах містилися відомості лише про викрадений товар, а не інформація щодо співставлення наявних активів з даними бухгалтерського обліку. Також в описі №11 містилися дані про знімання залишків шин, що рахуються на позабалансовому рахунку та знаходилися на відповідальному зберігання, проте в ході перевірки ТзОВ «ТАЛФОРТ» не надано позабалансові рахунки бухгалтерського обліку, на яких ведеться облік ТМЦ, що знаходились на відповідальному зберіганні, договорів відповідального зберігання. Крім того, не надано актів приймання-передачі майна на зберігання та підтвердження транспортування даних ТМЦ. У зв`язку з тим, що товарно-матеріальні цінності були викрадені, тому не прийняли участі в оподатковуваних операціях, однак сума ПДВ при придбанні яких була включена до складу податкового кредиту, а відтак, на думку податкового органу платник податку на підставі пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зобов`язаний був визначити податкові зобов`язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 статті 189 ПК України, та скласти податкову накладну, зареєструвавши її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У зв`язку з тим, що наведені вимоги податкового законодавства позивач не виконав, тому занизив податкові зобов`язання з ПДВ за грудень 2017року на суму 379 690 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки ТзОВ «ТАЛФОРТ» не забезпечено проведення інвентаризації ТМЦ станом на 26.02.2019 року. На запити про надання документів від 27.02.2019 року, від 05.03.2019 року до перевірки не надано матеріалів проведеної інвентаризації за перевіряємий період, про що складено акти ненадання №143/14-01/40745411 від 01.03.2019 року та №144/14-01/40745411 від 06.03.2019 року, та враховуючи факти отримання на відповідальне зберігання ТМЦ, по яких не надано бухгалтерського обліку та всіх первинних документів, перевіркою ТзОВ «ТАЛФОРТ» неможливо підтвердити наявність залишків ТМЦ по рахунку 281 «Товари на складі» станом на 30.09.2018 року в сумі 6 219 610,08 грн. та використання даних ТМЦ в операціях, що не є господарською діяльністю платника. У зв`язку з проведенням позапланової документальної виїзної перевірки з питань, що становлять предмет заперечення, ГУ ДФС у Волинській області в ході проведення перевірки ТзОВ «ТАЛФОРТ» директору товариства вручено письмову вимогу №13983/10/03-20-14-01-12 від 24.04.2019 року про обов`язкове проведення платником податків інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, та повідомлено про згоду контролюючого органу (осіб, які проводять перевірку) бути присутніми під час проведення інвентаризації. Однак товариством було забезпечено лише повідомлення працівників податкового органу про дату та місце проведення інвентаризації, та не повідомлено про час проведення інвентаризації. Відтак, інвентаризація залишків ТМЦ була проведена за відсутності посадових осіб контролюючого органу. Крім того, 02.05.2019 року ревізорами ГУ ДФС у Волинській області складено акт №243/14-01/40745411 про ненадання товариством документів та матеріалів інвентаризації. Зазначене унеможливлює здійснити підтвердження повноти проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей.

Також до заперечення на акт планової перевірки ТзОВ «ТАЛФОРТ» надано документи, які містять ряд невідповідностей. При цьому, проаналізувавши надані платником податків акти контрольної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що знаходилися в м. Луцьку по вул. Задворецька, 27 та в м. Рівне по пров. Робітничий, 1, така інвентаризація проведена суб`єктом господарювання у досить короткий час, враховуючи значну кількість найменувань таких матеріальних цінностей. Зазначене ставить під сумнів факт проведення такої інвентаризації. Враховуючи недопуск працівників ГУ ДФС у Волинській області, які проводили перевірку, а також проведення інвентаризації за дуже стислий термін, що фізично неможливо, тому на думку відповідача залишки товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «ТАЛФОРТ» не підтверджено, а тому документи оформлені з порушенням норм Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, у зв`язку з чим не можуть бути враховані під час перевірки. Відтак, станом на 30.09.2018 року залишки товарно-матеріальних цінностей не підтверджено, тому такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. В результаті цього відповідач вважає, що ТзОВ «ТАЛФОРТ» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2018 року на суму 1 243 922 грн.

Представник відповідача також посилається на те, що позивач у декларації за жовтень 2017 року не відобразив у складі податкових зобов`язань суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Мінераліз» згідно податкової накладної №411 від 31.10.2017 року на загальну суму ПДВ 3333,33 грн. та по взаємовідносинах з ФГ «Колос-ВМ» згідно податкової накладної №388 від 30.10.2017 року на загальну суму ПДВ 3286,67 грн., а відтак товариство занизило показники у рядку 1.1 (1) декларації за жовтень 2017 року «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» всього на суму 6620 грн. Крім того, ТзОВ «ТАЛФОРТ» занизило позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту наступних звітних періодів на загальну суму 4633 грн.

На підставі вищевикладеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

29 липня 2019 року представник позивача подала до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій, зокрема, просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн. (а.с.150-151, том 18).

У додаткових поясненнях та запереченнях від 21.08.2019 року вих. №3872/03-20-10-02-07 представник відповідача просить заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн. вважати необґрунтованою, оскільки такі витрати не співрозмірні з даною справою та не містять необхідних обґрунтувань до відшкодування. Також просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.156-157, том 18).

У відповіді на відзив від 05.09.2019 року вих. №293 (а.с.159-161, том 18) представник позивача вважає викладені відповідачем у відзиві висновки на позовну заяву та у додаткових поясненнях безпідставними й такими, що не заслуговують на увагу. Звертає увагу на те, що що змістом позовних вимог є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2019 року форми «Р» №0005731401 в частині 2 013 698,75 грн., в т.ч. 1 610 959 грн. за податковим зобов`язанням та 402 479,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 22.05.2019 року форми «Н» №0005741401 у повному обсязі, від 22.02.2019 року форми «В4» №0005721401 у повному обсязі. Тобто, предметом оскарження є частина донарахованих відповідачем податкових зобов`язань, що зумовлені непідтвердженням контролюючим органом за результатом податкової перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 30.09.2018 року в сумі 6 219 010,08 грн. та відсутністю складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на суму ПДВ на викрадені у грудні 2017 року товарно-матеріальні цінності у кількості 1272 шт. загальною вартістю 1 927 903,63 грн. У зв`язку із чим наведені у відзиві відповідачем твердження щодо невідображення у складі податкових зобов`язань сум ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Мінераліз» та ФГ «Колос-ВМ» є такими, що не стосуються предмету спору у даній справі. Вказує на те, що ключовими тезами обґрунтування вимог позову ТзОВ «ТАЛФОРТ» є те, що у позивача відсутній законодавчо встановлений обов`язок складати та реєструвати податкову накладну у ситуації, коли знищення товарно-матеріальних цінностей мало місце внаслідок дії обставин непереборної сили (крадіжки), а наявність залишків товарно-матеріальних цінностей підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, сумніви щодо яких у контролюючого органу відсутні. Крім того, не заслуговують на увагу твердження відповідача про ненадання під час перевірки підприємством окремих документів, оскільки, навіть якщо відповідна обставина мала місце - надане із позовною заявою документальне підтвердження придбання/реалізації товарно-матеріальних цінностей у період з січня 2016 року по вересень 2018 року, транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей за адресою викрадення - є предметом судового розгляду з огляду на те, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, та не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Щодо заперечень відповідача стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначає, що твердження про відсутність детального опису наданих послуг не відповідає дійсності, оскільки такий опис підвереджується рахунком та його оплатою позивачем. При цьому, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 33 308 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

У запереченні на відповідь на відзив від 09.09.2019 року вих. №37/03-20-08-02-07 представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, наведених у відзиві (а.с.167-170, том 18).

Ухвалою суду від 18 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.175, том.18).

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року замінено відповідача в адміністративній справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, з урахуванням заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях та запереченні на відповідь на відзив, просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Волинській області з 15.02.2019 року по 28.02.2019 року, з урахуванням продовження на 5 робочих днів згідно з наказом №805 від 28.02.2019 року, проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «ТАЛФОРТ» (код ЄДРПОУ 40745411) податкового законодавства за період з 15.08.2016 року по 30.09.2018 року, валютного - за період з 15.08.2016 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 15.08.2016 року по 30.09.2018 року, за наслідками якої складено акт від 15.03.2019 року №4754/14-01/40745411 (а.с.14-40, том 1).

Не погодившись з висновками акта перевірки, ТзОВ «ТАЛФОРТ» подало заперечення на акт перевірки від 02.04.2019 (а.с.66-69, том 1), за результатами розгляду якого контролюючим органом призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ТАЛФОРТ» (код ЄДРПОУ 40745411) з питань, що стали предметом заперечення вх. №15035/10 від 02.04.2019 на акт планової виїзної документальної перевірки від 15.03.2019 №4754/14-01/40745411, внаслідок якої складено акт від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411 (а.с.120-135, том 1).

Висновками акта перевірки встановлено порушення товариством п.120-1.2 ст.120-1, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, п.6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 року, в результаті чого ТзОВ «ТАЛФОРТ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 615 608 грн., в т.ч. за березень 2018 року в сумі 378 629 грн., за квітень 2018 року в сумі 12314 грн., за вересень 2018 року в сумі 1 224 665 грн., та завищено суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) за вересень 2018 року в сумі 19257 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411 винесені податкові повідомлення-рішення від 22.05.2019 року форми «Р» № 0005731401, форми «Н» № 0005741401 та форми «В4» №0005721401 (а.с.139-144, том 1).

Податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2019 року форми «Р» № 0005731401 ТзОВ «ТАЛФОРТ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 027 765,00 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на 1 622 212,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 405 553,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2019 року форми «Н» №0005741401 застосовано до позивача штраф у сумі 811 806,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.05.2019 року форми «В4» №0005721401 встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 12653,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як передбачено пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120 - 1 .1 цієї статті, не застосовуються.

Як слідує з позовних вимог, предметом оскарження є частина донарахованих відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов`язань внаслідок встановленого контролюючим органом в акті перевірки від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411 непідтвердження залишків товарно-матеріальних цінностей позивача по рахунку 281 «Товари на складі» станом на 30.09.2018 року в сумі 6 219 010,08 грн., які вважає такими, які використовуються платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, внаслідок чого нараховано товариству податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 1 243 922 грн., та відсутністю складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на суму ПДВ на викрадені у грудні 2017 року товарно-матеріальні цінності у кількості 1272 шт. загальною вартістю 1 927 903,63 грн.

У зв`язку з цим суд не бере до уваги наведені відповідачем у відзиві на позов твердження щодо невідображення товариством у складі податкових зобов`язань сум ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Мінераліз» та ФГ «Колос-ВМ» , оскільки є такими, що не стосуються предмета спору у даній справі.

Факт непідтвердження залишків ТМЦ обґрунтовано контролюючим органом тим, що ТзОВ «ТАЛФОРТ» в ході планової перевірки станом на 26.02.2019 року та позапланової перевірки станом 02.05.2019 не виконало законні вимоги ГУ ДФС у Волинській області про проведення інвентаризації, а саме не забезпечило проведення інвентаризації залишків у присутності посадових осіб податкового органу, які проводять перевірку, що не дало змоги працівникам ГУ ДФС у Волинській області підтвердити наявність залишків ТМЦ, а також перед проведенням інвентаризації не було надано первинних документів, які свідчать про фактичні залишки ТМЦ в розрізі місць зберігань.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В ході проведення планової перевірки директору ТзОВ «ТАЛФОРТ» вручено лист від 20.02.2019 року №6010/10/03-20-14-01-11 про проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів товариства (а.с.185, том 1).

На виконання цієї вимоги податкового органу директор ТзОВ «ТАЛФОРТ» видав 25 лютого 2019 року наказ №1/2019 про проведення активів підприємства станом на 26.02.2019 року, в якому передбачив проведення інвентаризації 26.02.2019 року у присутності головних державних ревізорів-інспекторів ОСОБА_1 В ОСОБА_2 А. та ОСОБА_3 Л ОСОБА_4 (а.с.186, том 1).

Разом з тим, наказом директора цього підприємства від 25 лютого 2019 року №2/2019 внесено зміни до наказу №1/2019 від 25.02.2019 року, яким для забезпечення проведення такої інвентаризації, зокрема, передбачено: створити на підприємстві робочу інвентаризаційну комісію у складі: голови комісії - директора ОСОБА_5 С.С.; членів комісії: власника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; доручити інвентаризаційній комісії провести інвентаризацію 26.02.2019 року за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ; інвентаризацію передбачено провести в присутності інспекторів ДФС у Волинській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за їхньої згоди. В разі їх відмови останніх в участі у проведенні такої інвентаризації голова комісії та члени комісії повинні скласти акт про таку відмову. Відмова податкових інспекторів від проведення інвентаризації не тягне за собою непроведення чи припинення проведення розпочатої інвентаризації (а.с.187-188, том 1).

За участі голови та членів цієї комісії складено 26.02.2019 року акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на 26 лютого 2019 року щодо 554 найменувань цінностей на суму 4 840 052,61 грн., які знаходились за адресою: АДРЕСА_1 , на складах №8, №11, №12 (а.с.189-210, том 1). Крім того, 26.02.2019 року складено акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на 26 лютого 2019 року щодо 174 найменувань цінностей на суму 930 314,22 грн., які знаходились за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.211-218, том 1).

Голова та члени комісії 26.02.2019 року склали акт №2 про відмову участі працівників ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в участі проведення інвентаризації, передбаченої наказами ТзОВ «ТАЛФОРТ» №1/2019 та наказом №2/2019 від 25.02.2019 року, яким засвідчили, що наведені працівники ГУ ДФС у Волинській області прибули за адресою: м. Луцьк, вул. Задворецька, 27, для того, щоб взяти участь у проведенні інвентаризації, проте після того, як посадові особи зайшли в приміщення, де їм було надано для огляду ТМЦ (автошини та диски) інспектори почали ставити умови щодо її проведення у зручний їм спосіб, а саме вимагали винести усі наявні на складі ТМЦ на вулицю та поскладати їх згідно номенклатури. Після отримання обґрунтованої відмови голови та членів інвентаризаційної комісії виконувати безпідставні вимоги працівників ДФС, оскільки кількість шин та дисків було великим і вони були викладені в складі в спосіб, зручний для проведення такої інвентаризації без їх винесення на вулицю, тому перевіряючі відмовились від участі у проведені інвентаризації, яка ними ж ініціювалась (а.с.219, том 1).

Вищенаведені акти контрольних перевірок інвентаризації цінностей були надані ГУ ДФС у Волинській області разом із запереченнями на акт перевірки від 15.03.2019 року №4754/14-01/40745411 (а.с.66-69, том 1).

ГУ ДФС у Волинській області видано наказ від 17.04.2019 № 1390 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ТАЛФОРТ» , відповідно до якого наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ТАЛФОРТ» з 18.04.2019, тривалістю 5 робочих дів. Перевірку провести за період діяльності 15.08.2016 по 30.09.2018, з метою дослідження питань, що стали предметом заперечення (а.с.73, том 1).

24.04.2019 ГУ ДФС у Волинській області видано наказ № 1528 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Волинській області від 17.04.2019 № 1390 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ТАЛФОРТ» , виклавши пункт 1 наказу в такій редакції: «Провести документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Талфорт» з 24.04.2019, тривалістю 5 робочих днів (а.с.74. том 1).

В ході проведення вказаної перевірки ГУ ДФС у Волинській області складено вимогу про проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей від 24.04.2019 року №13983/10/03-20-14-01-12, яка була вручена товариству (а.с.79-80, том 1). Вказаною вимогою було зобов`язано ТзОВ «ТАЛФОРТ» в термін з 02.05.2019 року по 03.05.2019 року включно провести інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей та повідомлено про згоду на присутність посадових осіб, які проводять перевірку під час проведення інвентаризації.

26.04.2019 року ТзОВ «ТАЛФОРТ» на виконання вимоги щодо проведення інвентаризації від 24.04.2019 року №13983/10/03-20-14-01-12 було подано до ГУ ДФС у Волинській області лист-повідомлення (вих. №18 від 26.04.2019 року) щодо надання інформації про проведення інвентаризації, яким проінформовано контролюючий орган про те, що інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі місць зберігання залишків буде проведена 02.05.2019 за адресами: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Задворецька, 27 (гараж №8, гараж №11 та гараж №12 в гаражному кооперативі «Автокомп-2» ) та Рівненська обл., м. Рівне, пров. Робітничий, 1, а також надано наказ про призначення робочої інвентаризаційної комісії від 26.04.2019 №1/03/19 (а.с.81-82 том 1).

02.05.2019 року посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за адресами місць зберігання для проведення інвентаризації відповідача та складено акти №/14-01/40745411 та №244/14-01/40745411 про невиконання посадовими особами ТзОВ «ТАЛФОРТ» законних вимог ГУ ДФС у Волинській області щодо проведення інвентаризації. У зв`язку з цим 03.05.2019 року на підставі пункту 94.8 статті 94 ПК ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «Талфорт» . Крім того, контролюючий орган звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року у справі № 140/1483/19 у задоволенні такої заяви ГУ ДФС у Волинській області відмолено повністю (а.с.111-113, том 1). Наведене судове рішення набрало законної сили 08 липня 2019 року на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 року, який апеляційну скаргу залишив без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 року у справі № 140/1483/19 - без змін (а.с.162-164, том 18).

03.05.2019 року ТзОВ «ТАЛФОРТ» до ГУ ДФС у Волинській області було подано листа (вих. №20 від 03.05.2019 року), яким повідомлено, що на підставі вимоги контролюючого органу про проведення інвентаризації від 24.04.2019 року №13987/10/03-20-14-01-12 на підприємстві проведено інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 02.05.2019 року, що підтверджується актами контрольної інвентаризації цінностей за адресами: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Задворецька, 27 (склади№8, №11 та №12 в гаражному кооперативі «Автокомп-2» ) та Рівненська обл., м. Рівне, пров. Робітничий, 1 (а.с.83-110, том 1).

Зазначені обставини досліджувались Волинським окружним адміністративним судом у справі № 140/1483/19, який у рішенні від 08.05.2019 року вказав на те, що інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей підприємством була проведена в межах строків проведення позапланової перевірки та наказу від 26.04.2019 року, а тому посилання заявника про відмову відповідача у проведенні інвентаризації не відповідає фактичним обставинам справи. Відтак, дані обставини не підлягають доказуванню у цій справі на підставі вимог частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведених підстав суд не бере до уваги доводи відповідача про неможливість проведення позивачем інвентаризації значної кількості матеріальних цінностей у дуже стислий строк.

Як вказав у рішенні від 08.05.2019 року Волинський окружний адміністративний суду у справі № 140/1483/19, підставою для прийняття контролюючим органом рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна стала відмова уповноважених осіб ТзОВ «ТАЛФОРТ» у проведенні інвентаризації в присутності посадових осіб ГУ ДФС у Волинській області.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879 (далі - Положення №879).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Тобто, із змісту зазначеної норми вбачається, що у суб`єкта господарювання відсутній імперативний обов`язок щодо проведення інвентаризації лише в присутності працівників органу, який видав таку вимогу, а є його правом.

Отже, присутність посадових осіб органу, який оформив вимогу про проведення інвентаризації не є обов`язковою, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 13.02.2019 року у справі №820/817/17.

Що стосується тверджень відповідача про те, що ТзОВ «ТАЛФОРТ» не було надано відповідних копій документів на запити від 25.04.2019 року №14101/10/14-01-13 та від 02.05.2019 року під час проведення перевірки, то суд вказує на те, що листом вих. №20 від 03.05.2019 року копії вищенаведених актів контрольної інвентаризації цінностей станом на 02 травня 2019 року надані ГУ ДФС у Волинській області (а.с.83, том 1). Крім того, листом вих. №19 від 26.04.2019 року ТзОВ «ТАЛФОРТ» на вимогу від 25.04.2019 року №14101/10/14-01-13 повідомило ГУ ДФС у Волинській області про те, що вимога контролюючого органу про надання копій документів (рахунок 281, позабалансові рахунки, інформація про місця зберігання ТМЦ, договори на оренду складських приміщень, договори відповідального зберігання, акти прийому-передачі на відповідальне зберігання та з відповідального зберігання, товарно-транспортні накладні, всі первинні документи, які підтверджують записи в облікових регістрах) не відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.77-78, том 1). Разом з тим, ряд копій первинних бухгалтерських документів було надано товариством контролюючому органу разом з листами вих. №21 від 03.05.2019 року, №22 від 03.05.2019 року (а.с.114-117, том 1), а також були надані разом із запереченнями на акт перевірки від 02.04.2019 року (а.с.66-69, том 1).

Крім того, на підтвердження наявності залишків товарно-матеріальних цінностей позивачем надано суду копії наступних документів первинного бухгалтерського обліку: видаткові накладні (придбання та реалізація) за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року; зведені реєстри первинних документів про рух товарів за відповідний період; виписками по рахунку за 2016, 2017, по вересень 2018 років; картки рах. 631 щодо розрахунків із перевізниками-контрагентами; матеріали проведених інвентаризацій за період, що перевірявся контролюючим органом; договори та акти прийому-передачі оренди нежитлових приміщень (том 1 (а.с.146-183, 222-235, 238-258), том 2 - том 17, том 18 (а.с.1-128)).

Суд звертає увагу на те, що в акті позапланової перевірки від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411 не міститься інформація щодо відсутності будь-яких первинних документів за результатами проведених позивачем інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, а також не наводиться відомостей, що ці документи складені з порушенням чинного законодавства чи містять недостовірні, неповні та (або) суперечливі дані. Також не наведено невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача чи фіктивність вчинених господарських операцій за цими первинними документами. Відтак, відповідачем не доведено відсутність у позивача залишків ТМЦ вартістю 6 219 610,08 грн. станом на 30.09.2018 року, а доводи контролюючого органу базуються лише на припущеннях про непроведення позивачем інвентаризації та про можливу відсутність таких матеріальних цінностей з підстав проведення інвентаризацій платником податків за відсутності працівників ГУ ДФС у Волинській області, та з порушенням Положення №879. При цьому, в акті перевірки від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411 податковий орган посилається на те, що залишок ТМЦ ТзОВ «ТАЛФОРТ» на рах.281 «Товари на складі» станом на 30.09.2018 року не підтверджено. Вказаний висновок ґрунтується на даних про відсутність залишків ТМЦ станом на 26.02.2019 року та 02.05.2019 року, водночас періодом, який підлягав перевірці, був період з 15.08.2016 року по 30.09.2018 року, що у свою чергу свідчить про вихід податковими інспекторами-ревізорами за межі періоду перевірки.

На підставі наведеного суд вважає, що фактичними обставинами справи спростовано доводи податкового органу про використання платником податку таких залишків в операціях, що не є господарською діяльністю платника у вересні 2018 року. У зв`язку з цим висновок контролюючого органу про виникнення у позивача податкового зобов`язання з ПДВ на суму 1 243 922 грн. є безпідставним.

Також суд вважає хибними висновки контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ ТзОВ «ТАЛФОРТ» за грудень 2017 року на суму 379 690 грн., мотивований відповідачем тим, що платником не складено податкову накладну та не зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ викрадених у грудні 2017 року ТМЦ вартістю 1 927 902,63 грн. у кількості 1272 шт., оскільки на думку податкового органу останні було використано платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника, у зв`язку із чим у товариства виникло податкове зобов`язання з ПДВ в розмірі 379 690 грн.

Підставою для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із викраденням ТМЦ контролюючим органом зазначено ненадання платником заяви до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області) про крадіжку майна та документів, які підтверджували факт самої крадіжки, листів ГУ НП у Волинській області про хід розслідування в справі про викраденні ТМЦ. Позиція відповідача щодо наявності у даному випадку порушення товариством податкового законодавства обґрунтовується тим, що якщо відбувається списання нестачі та/або псування готової продукції і товарно-матеріальних цінностей, під час їх зберігання або транспортування, такі товари не можуть бути використані у межах господарської діяльності підприємства, а відтак відповідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно нарахувати податкові зобов`язані з ПДВ, оскільки такі ТМЦ використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Однак суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу, що спростовується встановленими обставинами у даній справі.

Під час перевірки встановлено, що слідчим відділенням Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017030130001326 від 23.12.2017 року за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України за фактом таємного викрадення невстановленою особою в період часу з 20 по 23 грудня 2017 року зі складських приміщень ТзОВ «ТАЛФОРТ» в селі Гаразджа Луцького району Волинської області по вулиці Свободи, 20 гумових автомобільних шин на загальну суму 3 050 562 грн., з них 1 122 660 грн. гумові шини ТзОВ «Нокіан Шина» , що знаходилися на відповідальному зберіганні відповідно до договору зберігання №ДЗЗ/17-006 від 14.07.2017 року та 1 927 902,63 грн. - гумові шини у кількості 1272 шт. - власність позивача.

Дане кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за номером 12017030130001326 за заявою ТзОВ «ТАЛФОРТ» від 23.12.2017 року про кримінальне правопорушення, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2018 року (а.с.221, том 1).

На запити підприємства від 21.12.2018 року та від 25.04.2019 року заступником начальника - начальником слідчого відділення Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ ПН у Волинській області листами-відповідями від 29.12.2018 року №16729/59/03-2018 (а.с.220, том 1), від 01.05.2019 року №5743/59/03-19 (а.с.237, том 1) щодо ходу розслідування у кримінальному провадженні повідомлено про те, що осіб, які вчинили дане кримінальне правопорушення, не встановлено. Крім того наголошено, що відповідно до положень статті 55 Кримінального процесуального кодексу України потерпілим у кримінальному провадженні є юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про чинення щодо неї кримінального правопорушення. Із врахуванням чого ТзОВ «ТАЛФОРТ» є потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні.

Вищенаведені документи надавалися під час перевірки, разом із запереченнями підприємства на акт планової перевірки, а також у зв`язку із відмовою перевіряючих від врахування документів, наданих платником під час проведення позапланової перевірки - додатками до листа від 03.05.2019 року №21 було надано їх копії для врахування контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення за результатом перевірки, що підтверджується поштовою накладною №4302519007909 від 03.05.2019 та описом вкладення до цінного листа (а.с.115-116, том 1).

Контролюючим органом в акті перевірки від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411 зафіксовано, що на підтвердження факту крадіжки платником було надано інвентаризаційні описи від 30.12.2017 року №12 та №13, складені за результатом проведеної інвентаризації на підставі наказів директора від 24.12.2017 року №24/12/17 та №25/12/17, відповідно до яких встановлено викрадення в період часу з 20 по 23 грудня 2017 року зі складських приміщень по вулиці Свободи, 20 у селі Гаразджа Волинської області: шин торгової марки Нокіан, у загальній кількості 219 штук на суму 1 122 660 грн., які рахувалися на позабалансовому рахунку (шини по договору відповідального зберігання) - інвентаризаційний опис №13; та шин у загальній кількості 1272 шт. на суму 1 927 902,63 грн., які рахувалися на балансовому рахунку 281 - інвентаризаційний опис №12 (а.с.222-235, том 1).

Тобто, списання товару у зв`язку з крадіжкою, який зберігався на складах у селі Гаразджа Волинської області, контролюючим органом зафіксовано в акті перевірки від 11.05.2019 року №9831/14-01/40745411. Вищенаведені обставини свідчать про те, що знищення товарів внаслідок дії обставин непереборної сили у вигляді крадіжки не залежало від волі позивача.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.9 статті 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Згідно із приписами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, відповідно до підпункту г цієї статті, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Проаналізувавши наведені норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що у випадку коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, норма пункту 189.9 статті 189 ПК України не поширюється.

Так, про викрадення товару позивач в установленому порядку повідомив орган поліції, подавши відповідну заяву, про що у Єдиному реєстрі досудових розслідувань внесено запис від 23.12.2017 року №12017030130001326. На думку суду, зазначені обставини є достатніми для доказу факту викрадення основних виробничих або невиробничих засобів платника. Таким чином, підприємством надані докази викрадення зазначених ТМЦ, що є однією з підстав незастосування до позивача приписів пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача з приводу виявлених під час перевірки порушень порядку обліку, як відображення викраденого товару не на позабалансовому, а на бухгалтерському рахунку, оскільки за своїм змістом відповідне є порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність наявності таких товарно-матеріальних цінностей у сукупності з іншими доказами, про що, зокрема, наголошується Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 року у справі №820/6069/16.

Відтак, висновок ГУ ДФС у Волинській області щодо порушення ТзОВ «ТАЛФОРТ» податкового законодавства в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2017 року у розмірі 379 690 грн. по викрадених ТМЦ є таким, що не відповідає нормам податкового законодавства.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів порушення позивачем вимог податкового законодавства у спірних правовідносинах.

У зв`язку з цим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2019 року форми «Н» №0005741401, від 22.05.2019 року форми «В4» №0005721401 та від 22.05.2019 року форми «Р» № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 013 698,75 грн., в тому числі на 1 610 959 грн. за податковим зобов`язанням та на 402 479,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ТзОВ «ТАЛФОРТ» слід стягнути судовий збір в сумі 33 308,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №195 від 30.05.2019 року (а.с.2, том 1).

Щодо відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У заяві від 29.07.2019 року вих. №281 представник позивача адвокат Олейник І.В. просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн. (а.с.150-151, том 18).

Відповідно до ч.1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: копія посвідчення №30 про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.10.2008 року; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №394 від 23.10.2008 року; копія договору між позивачем та адвокатом Олейник Іриною Вячеславівною від 17 квітня 2019 року про надання правової допомоги; ордер серії ВЛ №000051425 (а.с.253-256, том 2); рахунок на оплату №01/26-06/19 від 26 червня 2019 року; платіжне доручення №201 від 26.06.2019 року на суму 25 000,00 грн. (а.с.152-153, том 18).

Відповідно до рахунку на оплату №01/26-06/19 від 26 червня 2019 року професійна правнича допомога по адміністративній справі № 140/1960/19 включає: 1) ознайомлення із матеріалами, з`ясування фактичних обставин справи, збір доказів, в т.ч. на адвокатські запити - 5 год.; 2) вивчення та узагальнення судової практики по правових питаннях - 3 год.; підготовка позовної заяви із додатками у загальній кількості на 4586 сторінках - 16 год.; представництво в суді 29.07.2019 року - 1 год. Загальна кількість витраченого адвокатом часу складає 25 год., де вартість 1 год. становить 1 000,00 грн.

У додаткових поясненнях та запереченнях від 21.08.2019 року вих. №3872/03-20-10-02-07 представник відповідача посилається на те, що витрати позивача на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн. не спів розмірні з даною справою та не містять необхідних обґрунтувань до відшкодування (а.с.156-157, том 18).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Питання самопредставництва юридичної особи або її участі в суді через представника врегульовані статтями 55, 57 КАС України. Зокрема, згідно з частинами першою, другою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Оскільки дана справа за ознаками, встановленими пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України, не належить до справ незначної складності (не є малозначною) та відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України підлягала розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, то за наведеними вище нормами законодавства позивач для його представництва у суді не обмежений у виборі адвокатів і керується при цьому свободою договору.

Водночас, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268).

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, їх доведеності перед судом стороною позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що ряд послуг адвоката, які надавалися позивачу у межах договору про надання правової допомоги, дублюють одна одну, а саме; 1) ознайомлення із матеріалами, з`ясування фактичних обставин справи, збір доказів, в т.ч. на адвокатські запити - 5 год.; 2) вивчення та узагальнення судової практики по правових питаннях - 3 год.; підготовка позовної заяви із додатками у загальній кількості на 4586 сторінках - 16 год. Фактично дані послуги пов`язані із підготовкою позовної заяви. При цьому, ряд правової роботи та формування копій документів здійснено позивачем самостійно під час складання заперечення на акт перевірки від 02.04.2019 року (а.с.66-69, том 1), тобто до укладення договору з адвокатом Олейник І.В. про надання правової допомоги від 17 квітня 2019 року. Також в матеріалах справи відсутні докази надіслання саме адвокатом запитів для збирання доказів.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 8000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17000,00 грн. повинен понести позивач.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 33 308,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22.05.2019 року форми «Р» №0005731401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 013 698,75 грн., в тому числі на 1 610 959 грн. за податковим зобов`язанням та на 402 479,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 22.05.2019 року форми «Н» №0005741401, від 22.05.2019 року форми «В4» №0005721401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ТАЛФОРТ» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вул. Карбишева, будинок 1, кабінет 3, код ЄДРПОУ 40745411) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) судові витрати в сумі 33 308,00 грн. (тридцять три тисячі триста вісім гривень 00 коп.).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ТАЛФОРТ» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вул. Карбишева, будинок 1, кабінет 3, код ЄДРПОУ 40745411) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду буде складено 23 жовтня 2019 року.

Суддя В.Д. Ковальчук