Постанова

від 09.10.2019 по справі 761/27538/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 761/27538/17

провадження № 61-10287св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю ТАУРУС 8 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАУРУС 8 , ОСОБА_2 про визнання дій щодо ненадання інформації незаконними, зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_3 , після смерті якого вона, а також його дружина ОСОБА_2 і син ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом набули частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТАУРУС 8 (далі - ТОВ ТАУРУС 8 ).

Вона має право на отримання інформації щодо коштів, вкладених у ці підприємства, та щодо діяльності суб`єкта господарювання. 06 липня 2017 року вона звернулася до керівника ТАУРУС 8 ОСОБА_2 . із заявою про надання фінансової інформації щодо діяльності підприємства, проте листом від 13 липня 2017 року отримала відмову у наданні їй такої інформації.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати дії відповідачів незаконними в частині відмови у наданні фінансової інформації за листом ОСОБА_1 від 06 липня 2017 року щодо отримання суми збитків по ТОВ ТАУРУС 8 ; зобов`язати відповідачів надати їй фінансову інформацію, яка витребовувалася 06 липня 2017 року; стягнути з відповідачів на свою користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є учасниками товариства, ОСОБА_2 відповідно до наказу про звільнення, не є директором товариства, єдиним власником та учасником товариства є померлий ОСОБА_3 , загальні збори учасників не скликалися, спадкоємці не вирішили питання про вступ до товариства, крім того, відповідачі прав позивача не порушували, завдання моральної шкоди позивачем не доведено, а тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 травня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що не будучи учасником товариства ОСОБА_1 продовжує висувати аналогічні вимоги, аргументуючи їх правами, закріпленими законодавством за учасниками господарських товариств. Раніше Верховним Судом у цій справі вже було встановлено, що ОСОБА_1 не є учасником ТОВ ТАУРУС 8 , тому не має прав учасника, зокрема й права на отримання фінансової інформації. Вона не є директором товариства, оскільки звільнена на підставі наказу від 17 січня 2017 року, що було встановлено у постанові Великої Палати Верховного Суду. Рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права та є справедливими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_3 , який був єдиним засновником ТОВ ТАУРУС 8 .

Спадкоємцями ОСОБА_3 є його мати - ОСОБА_1 , його син - ОСОБА_4 та дружина - ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 Шостою київською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 лютого 2013 року та від 26 листопада 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 успадкували по 1/6 частки в статутному капіталі ТОВ ТАУРУС 8 .

17 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ ТАУРУС 8 із заявою про звільнення за власним бажанням із займаної посади директора цього товариства.

Наказом ТОВ ТАУРУС8 від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора товариства.

06 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася з листом до директора ТОВ ТАУРУС 8 ОСОБА_2 , в якому зазначила, що керівництво товариства здійснюється неефективно та не в інтересах засновників, тому просила надати їй письмові пояснення, в яких зазначити обставини завданих збитків по ТОВ ТАУРУС 8 за період з 13 квітня 2013 року в розрізі місяців і років.

13 липня 2017 року ОСОБА_2 направила ОСОБА_1 лист, в якому повідомила їй про те, що заявлені до неї вимоги є безпідставними.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва.

28 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла справа № 761/27538/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 213 ЦПК України 2004 року та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 успадкувала після смерті сина ОСОБА_3 1/6 частку в статутному капіталі ТОВ ТАУРУС 8 .

Листом від 06 липня 2017 року представник ОСОБА_1 . звернувся до ОСОБА_2 як директора ТОВ ТАУРУС 8 із заявою про надання фінансової інформації щодо діяльності цього товариства за період з 13 квітня 2013 року.

13 липня 2017 року ОСОБА_2 направила ОСОБА_1 лист, в якому повідомила їй про те, що заявлені до неї вимоги є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Відповідно до частини п`ятої статті 147 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про господарські товариства при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

Таким чином, частина п`ята статті 147 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачає спадкування спадкоємцем права спадкодавця саме на частку в статутному капіталі товариства. Одержавши право на частку в статутному капіталі товариства, спадкоємець набуває як переважного права вступу до товариства (стаття 55 Закону України Про господарські товариства ), так і права відмовитися від вступу до нього.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Дійшовши висновку про те, що відповідачі не порушили права ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій на порушення вищенаведених норм процесуального права не з`ясували чи зверталася позивач безпосередньо до ТОВ ТАУРУС 8 як до юридичної особи за адресою її місцезнаходження (місто Київ, вулиця Фрунзе, 160), оскільки звернення від 06 листопада 2017 року було адресовано ОСОБА_2 як директору ТОВ ТАУРУС 8 за адресою місця реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .

Суди не здійснили належне правосуддя, в судових рішеннях в достатній мірі не виклали мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах Мала проти України , Суомінен проти Фінляндії ).

Отже відсутні правові підстави вважати, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Перелік підстав за яких суд закриває провадження у справі є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Із матеріалів справи встановлено те, що 22 липня 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що особа, яка подала касаційну скаргу, а саме ОСОБА_1 померла, проте у підтвердження викладених у клопотанні підстав для його закриття не надала свідоцтво про її смерть.

31 липня 2019 року Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду направлено запит до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо підтвердження факту смерті ОСОБА_1

13 серпня 2019 року на адресу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду надійшов Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, згідно з яким ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Правовідносини у цій справі пов`язані безпосередньо з особою заявника та не допускають правонаступництва.

З огляду на викладене, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року підлягають скасуванню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а спірні правовідносини тісно пов`язані з особою позивача і не допускають правонаступництва, тому провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАУРУС 8 , ОСОБА_2 про визнання дій щодо ненадання інформації незаконними, зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАУРУС 8 , ОСОБА_2 про визнання дій щодо ненадання інформації незаконними, зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська