Ухвала

від 18.10.2019 по справі 516/145/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 516/145/17

провадження № 61-18084ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни на постанову Одеського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Вишневий сад - 2006 Т про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Вишневий сад - 2006 Т (далі - ЖБК Вишневий сад - 2006 Т , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 12 716,78 грн.

Позов мотивовано тим, що вона є асоційованим членом цього кооперативу та сумлінно виконує свої зобов`язання перед ним, своєчасно вносить членські внески та плату за комунальні послуги, визначені статутом кооперативу. Проте з листопада 2016 року відбулось чергове збільшення розміру членських внесків та зросла вартість води, добутої з артезіанської свердловини, що є власністю кооперативу та побудована за рахунок коштів членів та асоційованих членів. Позивач звернулась до бухгалтера та голови правління з вимогою документального обґрунтування витрат, вказаних в калькуляціях фактичних витрат, після чого відмовилась сплачувати членські внески, доки їх розмір не буде документально підтверджено та обґрунтовано. Ураховуючи, що відповідач не може надати всі необхідні документи щодо підтвердження витрат, які вказані в калькуляціях, встановлення розміру членських внесків та вартості води з артезіанської свердловини, позивач вважала, що має право повернути кошти, які були нею сплачені у вигляді членських внесків та оплати води з артезіанської свердловини за період з липня 2014 року до грудня 2017 року включно у розмірі 12 716,78 грн.

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ЖБК Вишневий сад-2006 Т на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 12 391,37 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу ЖБК Вишневий сад-2006 Т задоволено частково. Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Адабаш С. А., в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 12 716,78 грн , яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн*100=192 100 грн).

Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню з підстав, зазначених у підпунктах а , б , в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Наведені заявником обставини, з посиланням на підпункт а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявником не обґрунтовано, в чому саме виявилася суперечність у застосуванні судами одних і тих самих норм права в оскаржуваному судовому рішенні та в наведених у касаційній скарзі прикладах судової практики застосування статті 1212 ЦК України.

Зважаючи на фактичні та правові підстави відмови у позові, посилання заявника на позбавлення її можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи, не заслуговують на увагу.

Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Адабаш С. А. подалакасаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Адабаш Світлани Аксентіївни на постанову Одеського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Вишневий сад - 2006 Т про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко