Постанова

від 17.10.2019 по справі 640/4000/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4000/19 Головуючий у І інстанції - Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХМ Україна" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕХМ Україна звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року № 00000271402, № 00000281402, № 00000301402.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що висновки контролюючого органу, викладені в акті від 11 грудня 2018 року № 820/26-15-14-02-04/37146367 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХМ Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року , не відповідають дійсним обставинам, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, отже прийняті на підставі такого акту перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року є неправомірними. Також, Позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про затримку позивачем реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 27594,97 грн. ґрунтується на неповному дослідженні документів та неправильному застосуванні норм податкового законодавства, яке діяло на момент податкового періоду, в якому ніби - то було виявлено порушення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року № 00000281402, № 00000271402 прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Позивача повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Відповідач зазначає, що ТОВ "ЕХМ УКРАЇНА" на порушення п. 198.5 ст.195 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1094737 грн., в тому числі: за червень 2015 у сумі 851553 грн.; за липень 2015 у сумі 90085 грн.; за листопад 2015 у сумі 41880 грн.; за грудень 2015 у сумі 111219 гривень. Контролюючий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесено на підставі акту документальної планової виїзної перевірки відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, відповідно до наказу від 12 жовтня 2018 року № 15330 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХМ Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатом якої складено акт від 11 грудня 2018 року № 820/26-15-14-02-04/37146367 (далі - акт перевірки).

Контролюючим органом під час перевірки встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 68 458 313 грн., в тому числі за півріччя 2018 року в сумі 68 458 313 грн.;

- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено значення рядку 21 декларації з ПДВ (від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за червень 2018 року у розмірі 1 094 737 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового Кодексу України;

- підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, пункту 168.1 статті 168, пункту 171.22 статті 171, із врахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати в бюджет військового збору за 2016 рік в сумі 8423,02 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року:

-№ 00000281402, яким Позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 68 458 313 грн.;

-№ 00000271402, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 094 737 грн.;

-№ 00000301402, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 2 759,58 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2019 року № 00000271402, № 00000281402, № 00000301402 рішенням Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року № 6102/6/99-99-11-04-01-23 скаргу Позивача залишено без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи свідчать про необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення Позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, отже податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року № 00000271402, № 00000281402 є необґрунтованими та підлягають скасуванню. Також, перевіркою дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, встановлено порушення ТОВ ЕХМ Україна пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року №00000301402, на думку суду першої інстанції, є обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Операції, що здійснюються в іноземній валюті, під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат).

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено завищення Позивачем у рядку 01 Декларації Дохід від будь-якої діяльності (за врахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року показника на загальну уму 28 022 917 грн. та завищення інших операційних витрат в розмірі 71 374 382 грн., в результаті чого знижено фінансовий результат до оподаткування всього у сумі 71 374 382 грн.

Вказане порушення, на думку контролюючого органу, має місце у зв`язку з відображенням у складі інших операційних доходів та в складі інших операційних витрат операційної курсової різниці по контракту № 001 від 27 липня 2012 року.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 27 липня 2012 року Позивачем з НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS укладено контракт № 001, предметом якого є поставка домашнього текстилю (далі - товар), покупець оплачує 100% вартості товару, постачаємого згідно інвойсів, протягом 180 календарних днів після дати поставки.

Компанією НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS виписано Позивачу претензію № 2015/518-3 від 20 лютого 2016 року на суму 4 083 171,88 доларів США та № 2016/469-1 від 31 грудня 2016 року на суму 5791065,09 доларів США, № 2017/474-6 від 31 грудня 2017 року на суму 6 623 027,73 долари США.

Разом з цим, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів із змінами і доповненнями, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року за № 193 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за № 15/4736 (далі -П(С)БО № 21).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО № 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

За приписами пункту 7 П(С)БО № 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання , які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (пункт 4П(С)Б0 № 21).

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (пункту 8 П(С)БО № 21).

У межах спірних правовідносин зобов`язання сторін по контракту № 001 від 27 липня 2012 року є монетарною статтею, отже позивач правомірно проводив нарахування курсових різниць на дату здійснення операцій та на дату балансу по монетарній заборгованості та, відповідно, відносив її до складу інших операційних доходів та витрат.

Так, відповідно до пункту П(С)БО № 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

При цьому, пунктом 15 МСБО № 21 Вплив змін валютних кусів визначено, що суб`єкт господарювання може мати монетарну статтю, яка є його дебіторською або кредиторською заборгованістю щодо закордонної господарської одиниці. Стаття, розрахунки за якою не плануються і не є ймовірними в недалекому майбутньому, за сутністю є частиною чистих інвестицій суб`єкта господарювання в цю закордонну господарську одиницю та обліковуються згідно з параграфами 32 і 33. Такі монетарні статті можуть включати довгострокову дебіторську заборгованість або позики. Вони не включають торговельну дебіторську або кредиторську заборгованість.

Таким чином, заборгованість Позивача за контрактом від 27 липня 2012 року № 001 є саме торговельною заборгованістю.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи контролюючого органу про те, що погашення зобов`язань по названому контракту не планується є помилковими, адже відповідно до претензій компанії НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS та проведення Позивачем періодичних розрахунків за перевіряємий період на виконання контракту від 27 липня 2012 року № 001, а саме: за 2015 рік в загальній сумі 75 355,98 доларів США, за 2016 рік в загальній сумі 1 896 848,92 доларів США, за 2017 рік в загальній сумі 552 395,42 доларів США,

Також, твердження контролюючого органу про порушення Позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та завищення показника доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 28022917 грн., не знайшли підтвердження під час судового вирішення справи ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Щодо висновку контролюючого органу про порушення Позивачем підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 4.2 контракту від 27 липня 2012 року № 001 у випадку несвоєчасної оплати покупцем (позивачем) вартості поставки продавець отримує право застосувати штрафну процентну ставку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен календарний день несвоєчасної оплати, але не більше 365 днів.

З акта перевірки вбачається, що загальна вартість товару поставленого Позивачу станом на 31 грудня 2017 року становить 6066390,73 долари США, яка не сплачена Позивачем. У зв`язку з цим компанія ЕНМ MAGAZACILIK SANAYI VE TICARET A.S. вимагає погасити заборгованість в розмірі 6 623 027,73 доларів США., в тому числі: 6 066 390,76 доларів США - вартість неоплаченого товару; 155 359,16 доларів США - штраф за несвоєчасну оплату в 2015 році; 176 147,99 доларів США - штраф за несвоєчасну оплату в 2016 році; 225 129,87 доларів США - штраф за несвоєчасну оплату в 2017 році

Судом першої інстанції встановлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ ЕХМ Україна відобразило суму витрат від визнаних штрафів за 2017 рік наступним чином: ДТ -948 Визнані штрафи, пені, неустойки Кт 632 Розрахунки з іноземними постачальниками на суму 4 336 346,94 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, відповідно до підпунктом 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування нерезидентами вважаються іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України.

Згідно з підпунктами 133.2.1, 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Податкового кодексу України юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України, а також постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 Податкового кодексу України.

Перелік таких доходів визначено підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що штрафи, пеня, неустойки не виокремлені як окремий вид доходу, що отримується нерезидентом з джерелом походження з України, то такі виплати розглядаються у складі інших доходів від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України (підпункт й підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Таким чином, у разі якщо нерезидент сплачує податок з сум нарахованих на його користь штрафів, пені, неустойки, то різниця на суму нарахованих на користь нерезидента таких штрафів, пені, неустойки для збільшення фінансового результату до оподаткування відповідно до підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України у платника податку - резидента не виникає.

З акта перевірки вбачається, що перевіркою повноти декларування ТОВ ЕХМ Україна показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року встановлено його заниження всього у сумі 64 121 966 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з перенесенням залишків до нового програмного продукту станом на 31 грудня 2015 року, зміною оцінки товарів реалізації на оцінку по фактичній собівартості проведеною інвентаризацією встановлено наступне: у товарах, в яких на кінець 2015 року фактичного залишку згідно результатів інвентаризації у кількісному виразі не було, відображалась сума, яка мала від`ємне чи позитивне значення при додаванні залишку по таких товарах на рахунку 2821 Товари в торгівлі (по вартості продажу) з відповідними рядками в конррахунку 2851 Торгова націнка та 31 грудня 2015 року у попередній базі 1С УТП зроблено коригування залишків товарів лише в сумовому виразі, а саме: по всім товарам зароблена операція Згортання залишків потім по товарах, де відображався лише позитивний залишок у сумовому виразі без кількісного виразу зроблені операції Дт 84-Кт 281, Дт 947 - Кт 84.

Як вбачається з акта перевірки, Позивачем до перевірки надано накази про проведення інвентаризації від 30 червня 2015 року № 25/01/15, від 27 січня 2016 року № 25/01/17, від 27 січня 2017 року № 25/01/17, від 25 травня 2018 року № 25/01/17, акти інвентаризації товарів на складі від 23 червня 2015 року № 1, від 22 липня 2015 року № 2, від 31 грудня 2015 року № 3 від 04 травня 2016 року № 4, від 01 вересня 2017 року № 5; 10 актів списання товарів без дати та номеру.

Відповідно до пункту 19 Розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також бухгалтерська служба підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). Виявлені помилки у цінах, таксуванні та підрахунках повинні бути виправлені й завірені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) і матеріально відповідальних осіб.

На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає П(с)БО № 16.

Відповідно до пункту 5 П(с)БО №16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно пункту 6 П(с)БО № 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть достовірно оцінені.

Коли запаси втрачають матеріальну цінність у результаті псування або зменшення їх кількості (обсягів), підприємство в майбутньому більше не отримуватиме від них економічні вигоди. А раз так, то такі запаси не можуть більше відповідати критеріям визнання активу (п. 5 П(С)БО 9) і мають бути виведені з їх складу, тобто списані з балансу.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємства (далі - податок на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податкового кодексу України.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці при списанні нестач цінностей понад норми, виявлених під час інвентаризації, та нестач від крадіжок.

З огляду на викладене, відображення Позивачем в складі інших операційних витрат встановлених за результатом інвентаризації нестач відповідає названим нормам податкового законодавства.

Відповідно до підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі якщо підприємством здійснюється списання нестач, в зв`язку з чим така продукція не може бути реалізована покупцям та визнається такою, яка не може бути використана в межах господарської діяльності платника ПДВ, то на підставі пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається її списання, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України. На суму таких податкових зобов`язань платник повинен скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), які визнані такими, що використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Разом з цим, Позивачем відповідно до статті 50 Податкового кодексу України було подано уточнюючий розрахунок від 09 листопада 2016 року за звітний період грудень 2015 року та сплачений штраф за несвоєчасну реєстрацію відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладених.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення Позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.11 пункту

140.5 статті 140, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, тому податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року № 00000271402, № 00000281402 є необґрунтованими та підлягають скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги щодо задоволених позовних вимог не спростовують висновки рішення суду першої інстанції, в цій частині.

Положеннями ст. 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі щодо задоволених позовних вимог, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування судового рішення в цій частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В. Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 18.10.2019 року.