Постанова

від 18.03.2021 по справі 640/4000/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 640/4000/19

адміністративне провадження № К/9901/31533/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача Колесник О.В.,

представника відповідача Макаренко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року (суддя: Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (судді: Мельничук В.П., Земляна Г.В., Лічевецький І.О.) у справі №640/4000/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕХМ Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕХМ Україна (далі - ТОВ ЕХМ Україна , позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року №00000271402, № 00000281402 та № 00000301402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, позов було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року № 00000281402, №00000271402. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такими судовими рішення в частині задоволення позовних вимог відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в означеній частині та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ ЕХМ Україна відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи скаржника безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свої вимоги, а представник позивача - свої заперечення, з підстав та обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі та відзиві на неї, відповідно.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ЕХМ Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатом якої складено акт від 11 грудня 2018 року № 820/26-15-14-02-04/37146367 (далі - акт перевірки).

Контролюючим органом під час перевірки встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 68 458 313 грн., в тому числі за півріччя 2018 року в сумі 68 458 313 грн.;

- пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено значення рядку 21 декларації з ПДВ (від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за червень 2018 року у розмірі 1 094 737 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України;

- підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, пункту 168.1 статті 168, пункту 171.22 статті 171, із врахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України щодо несвоєчасної сплати в бюджет військового збору за 2016 рік в сумі 8423,02 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року:

-№ 00000281402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 68 458 313 грн.;

-№ 00000271402, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 094 737 грн.;

-№ 00000301402, яким позивачу нараховано штрафні санкції (несвоєчасна реєстрація ПН) в сумі 2 759,58 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2019 року № 00000271402, № 00000281402, № 00000301402 рішенням Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2019 року № 6102/6/99-99-11-04-01-23 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Таким чином, предметом спору в даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень рішень від 09 січня 2019 року № 00000271402, №00000281402, № 00000301402.

Разом з тим, предметом касаційного перегляду в силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є лише вимоги, які були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою до звернення скаржника з даною касаційною скаргою.

Так, задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактичні обставини справи свідчать про необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140, пункту 198.5 статті 198 ПК України, а, відтак, податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року №00000271402, №00000281402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємства (далі - податок на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Відповідно до підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Аналізуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.01.2019 №00000281402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 68 458 313 грн, суди встановили наступне.

Так, 27 липня 2012 року Позивачем з НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS укладено контракт № 001, предметом якого є поставка домашнього текстилю (далі - товар), покупець оплачує 100% вартості товару згідно інвойсів протягом 180 календарних днів після дати поставки.

В означені вище строки позивачем оплата проведена не була, у зв`язку з чим компанією НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS направлено позивачу претензії від 20 лютого 2016 року №2015/518-3 на суму 4 083 171,88 доларів США, від 31 грудня 2016 року № 2016/469-1 на суму 5791065,09 доларів США та від 31 грудня 2017 року №2017/474-6 на суму 6 623 027,73 долари США.

Уважаючи, що компанія НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS у період, що перевірявся, була пов`язаною особою з ТОВ ЕХМ Україна , а курсові різниці, які виникають щодо зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не планується і не є ймовірним в найближчій перспективі, мали бути відображені позивачем у складі іншого сукупного доходу, - Відповідач дійшов висновку про заниження товариством фінансового результату до оподаткування на суму 43 351 465 грн та порушення м пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України.

Однак, такі твердження податкового органу не найшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Як вставили суди, у період, який перевірявся, компанія НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS не була дочірнім, асоційованим, спільним підприємством, філією, представництвом або іншим підрозділом ТОВ ЕХМ Україна .

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів із змінами і доповненнями, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року за № 193 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за №15/4736 (далі -П(С)БО № 21).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО № 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (пункт 4П(С)Б0 № 21).

За приписами пункту 7 П(С)БО № 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (пункту 8 П(С)БО № 21).

Так, відповідно до пункту П(С)БО № 21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

При цьому, пунктом 15 ПСБО № 21 Вплив змін валютних кусів визначено, що суб`єкт господарювання може мати монетарну статтю, яка є його дебіторською або кредиторською заборгованістю щодо закордонної господарської одиниці. Стаття, розрахунки за якою не плануються і не є ймовірними в недалекому майбутньому, за сутністю є частиною чистих інвестицій суб`єкта господарювання в цю закордонну господарську одиницю та обліковуються згідно з параграфами 32 і 33. Такі монетарні статті можуть включати довгострокову дебіторську заборгованість або позики. Вони не включають торговельну дебіторську або кредиторську заборгованість.

Враховуючи, що у межах спірних правовідносин зобов`язання сторін по контракту №001 від 27 липня 2012 року є саме торгівельною монетарною заборгованістю, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно проводив нарахування курсових різниць на дату здійснення операцій та на дату балансу по монетарній заборгованості та, відповідно, відносив її до складу інших операційних доходів та витрат.

Суд попередніх інстанцій також обґрунтовано дійшли висновку, що доводи контролюючого органу про те, що погашення зобов`язань за вказаним контрактом не планується є помилковими та такими, що спростовуються наданими позивачем до суду доказами, які підтверджують періодичність розрахунків позивача з компанією НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS за період, що перевірявся.

Поряд із цим колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно не враховано до складу різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, визнані штрафи відповідно до умов Контракту від 27.07.2012 №001 з НМ MAGAZACILIC SANAYIVE NICARET AS, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 4.2 Контракту від 27 липня 2012 року № 001 у випадку несвоєчасної оплати покупцем (позивачем) вартості поставки продавець отримує право застосувати штрафну процентну ставку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен календарний день несвоєчасної оплати, але не більше 365 днів.

З акту перевірки вбачається, що загальна вартість товару поставленого позивачу станом на 31 грудня 2017 року становить 6066390,73 доларів США, яка, однак, сплачена позивачем не була. У зв`язку з цим компанія ЕНМ MAGAZACILIK SANAYI VE TICARET A.S. вимагала від позивача погасити заборгованість в розмірі 6 623 027,73 доларів США, в тому числі: 6 066 390,76 доларів США - вартість неоплаченого товару; 155 359,16 доларів США - штраф за несвоєчасну оплату в 2015 році; 176 147,99 доларів США - штраф за несвоєчасну оплату в 2016 році; 225 129,87 доларів США - штраф за несвоєчасну оплату в 2017 році.

В контексті наведених обставин судами встановлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ ЕХМ Україна відобразило суму витрат від визнаних штрафів за 2017 рік наступним чином: ДТ - 948 Визнані штрафи, пені, неустойки Кт 632 Розрахунки з іноземними постачальниками на суму 4 336 346,94 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 ПК України для цілей оподаткування нерезидентами вважаються іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України.

Згідно з підпунктами 133.2.1, 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 ПК України юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України, а також постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 ПК України.

Перелік таких доходів визначено підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 України.

Враховуючи те, що штрафи, пеня, неустойки не виокремлені як окремий вид доходу, що отримується нерезидентом з джерелом походження з України, то такі виплати розглядаються у складі інших доходів від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України (підпункт й підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Таким чином, визначальним для встановлення обов`язку платника податків - резидента щодо збільшення фінансового результату до оподаткування відповідно до підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 ПК України на суму виплачених на користь нерезидента штрафів, пені, неустойки, є саме статус нерезидента як платника податків.

Іншими словами, якщо нерезидент сплачує податок з сум нарахованих на його користь штрафів, пені, неустойки, то різниця на суму нарахованих на користь нерезидента таких штрафів, пені, неустойки для збільшення фінансового результату до оподаткування у платника податку - резидента не виникає.

Разом із тим, аналізуючи спірні правовідносини за вказаним епізодом судами попередніх інстанцій не було достеменно встановлено статус компанії-нерезидента як платника або не платника податку на прибуток, так само як і не витребувано від позивача документів, які б підтверджували право останнього застосовувати звільнення від оподаткування на підставі відповідного міжнародного договору (угоди) України про уникнення подвійного оподаткування у відповідності до вимог п.103.2 статті 103 ПК України.

Тобто, ключові обставини за вказаним епізодом, які підлягали обов`язковому встановленню, залишились нез`ясованими, у зв`язку з чим колегія суддів не може визнати рішення судів попередніх інстанцій в цій частині законними та обґрунтованими.

З аналогічних підстав колегії суддів Верховного Суду вважає передчасним і висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення позивачем в складі інших операційних витрат встановлених за результатом інвентаризації нестач, оскільки, вирішуючи спір в означеній частині, суди попередніх інстанцій обмежились виключно цитуванням норм податкового законодавства, які регулюють порядок відображення у складі інших операційних витрат, витрат, встановлених за результатом інвентаризації, та констатацією правомірності дій платника податків щодо їх обліку, без ідентифікації обсягу товарів, що складають нестачу та сум розходження.

Разом з тим, відповідно до пункту 19 Розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142 (далі - Положення №879), після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також бухгалтерська служба підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). Виявлені помилки у цінах, таксуванні та підрахунках повинні бути виправлені й завірені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) і матеріально відповідальних осіб.

На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає П(с)БО №16.

Відповідно до пункту 5 П(с)БО №16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно пункту 6 П(с)БО №16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Поряд із цим, судами попередніх інстанцій не були враховані та проаналізовані заперечення податкового органу стосовно ненадання ТОВ ЕХМ Україна до перевірки частини первинних документів (в т.ч. наказів про проведення інвентаризації та регістрів бухгалтерського обліку, а саме: обороти по рахунку 281 Товари на складі , 282 Товари в торгівлі , 285 Торгова оцінка ), що стосуються проведення інвентаризацій на підприємстві, та невідповідності окремих з наданих актів інвентаризації вимогам Положення №879.

Порушення судами принципу офіційного з`ясування обставин в означеній частині також унеможливило встановлення фактичних обставин справи щодо правомірності формування та відображення в податковому обліку позивачем розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за період, що перевірявся, оскільки, як зазначено в акті перевірки, на формування цих показників безпосередній вплив мали нестачі та втрати за результатами проведених інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей (ст.71 Акту перевірки).

Аналогічно не знайшли свого підтвердження або спростування в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень твердження податкового органу про віднесення ТОВ ЕХМ Україна до складу витрат суму розмірі 997 482 грн, що не підтверджена відповідними первинними документами, та доводи позивача про порушення контролюючим органом пункту 102.1 статті 102 ПК України в ході проведення перевірки та аналізу податкових зобов`язань, в тому числі і в періодах червень 2015 року та липень 2015 року.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Зважаючи на викладене колегія суддів касаційної інстанції не може погодити або спростувати висновки судів попередніх інстанцій, оскільки ненадання правової оцінки таким, що мають істотне значення для вирішення справи та входять до предмета доказування у справі, обставинам свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

При цьому враховуючи, що надані відповідачем до суду розрахунки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не дають змоги виокремити донарахування сум грошових зобов`язань за окремими із досліджуваних епізодів податкових порушень, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення повністю для забезпечення встановлення правомірності чи протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за всіма їх епізодами.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

За правилами пунктів 1-3 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини справи на підставі неналежних доказів.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2021 року.