Рішення

від 10.10.2019 по справі 460/1057/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1057/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Даховнік-Кобилянська О.В.,

відповідачів: представник Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про стягнення бюджетного відшкодування, - В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" звернулось до суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, у якій просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" (код ЄДРПОУ 22555135) бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1274858 грн 00 коп. (один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень, 00 коп.), з яких за червень 2014 року - 608443 грн 00 коп.(шістсот вісім тисяч чотириста сорок три гривні 00 коп.); за грудень 2015 року - 666415,00 грн (шістсот шістдесят шість тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 00 коп.).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року у сумі 608443 грн та за грудень 2015 року у сумі 666415 грн, що підтверджено відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили, проте всупереч положенням ПК України відповідач не виконав свого обов`язку та не подав висновків про суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Неотримання узгодженого бюджетного відшкодування у загальній сумі 1274858 грн та звертаючись до нової практики Верховного Суду в частині забезпечення фактичної реалізації права платника на отримання бюджетного відшкодування шляхом стягнення з бюджету суми заборгованості із відшкодування податку на додану вартість, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом

Ухвалою від 27.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Відповідач 1 позову не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому, покликаючись до норм пункту 200.12 статті 200 ПК України, пунктів 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, звертає увагу, що бюджетне відшкодування у спосіб судового стягнення безпосередньо з державного бюджету не передбачено, а є виключним повноваженням податкового органу та органу державного казначейства, відтак суд не вправі підміняти державний орган і вирішувати питання стягнення відповідної заборгованості. Відзначає, що положеннями ПК України визначено порядок бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, який передбачає включення заяв про повернення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість до Тимчасового реєстру заяв, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Водночас зазначає, що наразі Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, а законодавством не передбачений механізм відшкодування сум податку на додану вартість по заявах, включених до такого Тимчасового реєстру. Зазначає, що відповідно до Порядку № 26, який набрав чинності з 01.01.2017, відшкодування податку на додану вартість здійснюється згідно з Реєстром заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та не передбачено у спосіб стягнення відповідних сум. З таких підстав просив суд відмовити в позові повністю (а.с.210-212).

Відповідач 2 не скористався правом подання відзиву на позовну заяву та власної позиції по суті спору суду не повідомив.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначила про необгрунтованість доводів відповідача 1 позаяк Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не функціонує, а тому належним способом захисту прав позивача є саме стягнення з державного бюджету заборгованості з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, про що йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (а.с.215-219 т.1).

У додаткових письмових поясненнях представник відповідача 1 зазначає, що станом на 26.06.2019 невідшкодований залишок по декларації позивача за червень 2014 року складає 605294,39 грн, а різниця між вказаною позивачем у позові сумою у позовній заяві по декларації за червень 2014 року та наявним невідшкодованим залишком в інтегрованій картці платника складає 3148,61 грн, яка виникла внаслідок зменшення у 2017 році невідшкодованого залишку по декларації за червень 2014 року поточними податковими зобов`язаннями, зокрема, погашено штрафну санкцію за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2017 № 0012814109 (а.с.130 т.1).

У відповіді на додаткові пояснення відповідача 1 представник позивача покликаючись до приписів пункту 200.1 статті 200 та пункту 87.1 статі 87 ПК України зазначає, що позивачем не подавалося будь-яких заяв щодо спрямування сум бюджетного відшкодування за червень 2014 року та грудень 2015 року на погашення штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2017 № 0012814109. Окрім того зазначає, що сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 608443,00 грн набула статусу узгодженої 25.06.2018 після набрання законної сили постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі № 817/1828/17, а сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2015 року в розмірі 666415,00 грн набула статусу узгодженої 27.06.2018 після набрання законної сили постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі № 817/1100/17, відтак відповідач 1 не мав правових підстав погашення штрафної санкції у розмірі 61919,94 грн по податковому повідомленню-рішенню від 19.12.2017 № 0012814109 за рахунок зменшення бюджетного відшкодування за червень 2014 року (а.с147-148 т.1).

До вказаної відповіді представником позивача подано письмові уточнення, у яких не заперечується те, що податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2017 № 0012814109, яке не оспорювалося позивачем, було визначено, зокрема, суму штрафних санкцій 61919,94 грн, фактичне погашення яких відбулось 31.12.2017. Однак, жодних доказів на підтвердження погашення зазначених штрафних санкцій за рахунок зменшення заборгованості бюджету по відшкодуванню податку на додану вартість саме за періоди червень 2014 року чи грудень 2015 року відповідачами не надано, що не виключає ймовірності погашення вказаних штрафних санкцій за рахунок зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування за інші періоди (а.с.158-160 т.1).

З питання зменшення невідшкодованого залишку по декларації по податку на додану вартість за червень 2014 року на 3148,61 грн представником відповідача 1 надано письмові пояснення (а.с.191 т.1), у яких зазначається, що внаслідок набуття визначеними податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2017 № 0012814109 сумами податкових зобов`язань статусу узгоджених в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі відбулось зарахування сплати штрафних санкцій за рахунок зменшення поновленої 26.09.2017 переплати, в тому числі і за рахунок поновленого залишку по декларації за червень 2014 року в сумі 3148,61 грн, відтак невідшкодований залишок по декларації за червень 2014 року складає 605294,39 грн, по декларації за грудень 2015 року - 666415 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

У підготовчому судовому засіданні 29.08.2019 суд постановив закінчити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

20.09.2019 представником позивача подано через канцелярію суду заяву про зміну назви позивача (а.с.229-230 т.1), у якій повідомляється що 06.09.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені зміни щодо назви позивача на Приватне акціонерне товариство "Вераллія Україна", у підтвердження чого додано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.09.2019 (а.с.231-232 т.1).

Суд з`ясував, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.09.2019 зареєстровано зміни до установчих документів юридичної особи, зокрема зміну повного та скороченого найменування, про що внесено запис 16021050048000140 (а.с.239-243 т.1).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.09.2019 підтверджується зміна з 06.09.2019 назви позивача у справі на Приватне акціонерне товариство "Вераллія Україна" (без зміни організаційно-правової форми).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задовольнити з підстав, наведених в заявах по суті справи.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях зазначаючи, що на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізмів відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та структури такого реєстру, відтак відсутні технічні можливості відшкодувати позивачу суми податку на додану вартість. Невжиття відповідних заходів з відшкодування податку на додану вартість органом ДФС спричинене законодавчою неврегульованістю, що, на думку представника, вказує на відсутність протиправності таких дій та їх наслідків, тому просила суд відмовити у позові.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 у справі № 817/620/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, позов Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" задоволено повністю та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 16.10.2014 №0009121500, яким Приватному акціонерному товариству "Консюмерс-Скло-Зоря" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 912665,00 грн, в тому числі 608443,00 грн за основним платежем (за червень 2014 року) та 304222,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішення суду від 10.07.2015 у вказаній справі № 817/620/15 набрало законної сили 17.09.2015.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі № 817/1828/17, залишеним без змін у цій частині постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018, визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості, що передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, які необхідні для відшкодування Приватному акціонерному товариству "Консюмерс-Скло-Зоря" суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 608443 грн 00 коп.

17.07.2018 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про зміну і встановлення способу і порядку виконання судового рішення, у якій просив суд змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 608443 грн 00 коп.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про зміну і встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі №817/1828/17 залишено без задоволення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі № 817/1100/17, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018, позов Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету Приватному акціонерному товариству "Консюмерс-Скло-Зоря" за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн, за грудень 2016 року в сумі 499255,14 грн, за січень 2017 року в сумі 505917,95 грн та визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджені суми бюджетного відшкодування Приватному акціонерному товариству "Консюмерс-Скло-Зоря" податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 499255,14 грн., за січень 2017 року в сумі 505917,95 грн. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджені суми бюджетного відшкодування Приватному акціонерному товариству "Консюмерс-Скло-Зоря" податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення суду від 14.11.2017 у вказаній справі № 817/1100/17 набрало законної сили 26.12.2017.

09.07.2018 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про зміну чи встановлення способу і порядку виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 шляхом стягнення з державного бюджету бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2018, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 в задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення відмовлено.

Не отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2014 року у сумі 608443 грн 00 коп. та за грудень 2015 року у сумі 666415,00 грн слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам сторін суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано нормами статті 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 17.01.2011 № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок № 39, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та в подальшому втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26), яким було визначено механізм їх взаємодії.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, питання наявності права позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за червень 2014 року у сумі 608443 грн 00 коп. та за грудень 2015 року у сумі 666415,00 грн не підлягає доказуванню під час розгляду даної адміністративної справи, оскільки рішеннями суду, які набрали законної сили, підтверджено правомірність вимоги позивача про виплату йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зазначених сумах.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин статтею 200 ПК України та Порядком № 39 було передбачено надання податковим органом висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту, як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Законами України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент розгляду справи) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, що підтверджено в ході судового розгляду представником відповідачів.

Крім того, як стверджує відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

За таких обставин, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Тобто, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) ".

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження №11-778апп18).

Спору щодо суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 666415,00 грн між сторонами по справі не виникло.

Щодо суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2014 року суд враховує таке.

У письмових поясненнях по справі (а.с.191 т.1) представник відповідача 1 зазначає, що після проведення 15.06.2017 в інтегрованій картці платника податків з ПДВ позивача операції виключення, у зв`язку з початком судового оскарження, податкового повідомлення від 16.10.2014 № 0009121500, невідшкодований залишок по декларації за червень 2014 року становив 608443 грн. 01.09.2017 в інтегрованій картці платника з ПДВ проведено податкове повідомлення рішення форми від 19.08.2017 № 0000664109 по декларації з ПДВ за березень 2017 року в сумі 517068,12 грн та штрафна санкція в сумі 258534,06 грн. Донарахована штрафна санкція автоматично зменшила наявну в інтегрованій картці платника переплату, зокрема відбулось зменшення на 3148,61 грн невідшкодованого залишку по декларації по податку на додану вартість за червень 2014 року. У зв`язку з початком судового оскарження, 26.09.2017 податкове повідомлення-рішення від 19.08.2017 № 0000664109 та штрафна санкція були виключені з інтегрованої картки платника, внаслідок чого автоматично поновилась зменшена штрафною санкцією переплата, в тому числі по декларації за червень 2014 року в сумі 3148,61 грн. 31.12.2017 в інтегрованій картці платника відображено згадане в податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 № 0012814109 в сумі 61919,94 грн, яке не оскаржувалось позивачем, що ним не заперечується. Оскільки позивач не сплатив донараховану штрафну санкцію відбулось автоматичне зарахування сплати за рахунок зменшення поновленої 26.09.2017 переплати, в тому числі за рахунок поновленого залишку по декларації за червень 2014 року в сумі 3148,61 грн.

Проте, суд звертає увагу, що з дослідженої судом інтегрованої картки платника податку на додану вартість позивача за 2017 рік, доданої до пояснень відповідача 1 (а.с.192-198 т.1), судом не встановлено спрямування 3148,61 грн на погашення штрафної санкції у розмірі 61919,94 грн за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2017 № 0012814109 саме за рахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2014 року, а жодних доказів у підтвердження доводів у цій частині відповідачами суду не надано та у ході судового розгляду судом не здобуто.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідачі не виконали процесуального обов`язку доказування та не підтвердили правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах.

Таким чином, за результатом розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про підставність заявлених позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2014 року у сумі 608443 грн 00 коп. та за грудень 2015 року у сумі 666415,00 грн.

Суд переконаний, що задоволення заявлених позовних вимог у визначений спосіб є дотриманням судом гарантій щодо того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відтак, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 22555135) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, ЄДРПОУ 39440996), Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 40980088) про стягнення бюджетного відшкодування задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1274858 грн 00 коп. (один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень 00 коп.), з яких за червень 2014 року - 608443 грн 00 коп.(шістсот вісім тисяч чотириста сорок три гривні 00 коп.); за грудень 2015 року - 666415,00 грн ( шістсот шістдесят шість тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 00 коп.).

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Вераллія Україна" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 19122,87 грн (дев`ятнадцять тисяч сто двадцять дві гривні 87 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 жовтня 2019 року.

Суддя Нор У.М.