Постанова

від 09.10.2019 по справі 18/375

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р. Справа№ 18/375

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Майданевич Г.А.

За участю представників учасників процесу згідно протоколу судового засідання від 09.10.2019.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі № 18/375 (суддя Мандриченко О.В., м. Київ), яка прийнята у результаті розгляду скарги Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на дії старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області

за позовом заступника Генерального прокурора України, м. Київ

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, м. Київ

про спонукання до виконання дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі № 18/375 (суддя Мандриченко О.В., м. Київ) у задоволенні скарги Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на дії старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області відмовлено з посиланням на недоведеність та необґрунтованість скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги виходив з того, що заявником не доведено належними, допустимими і достовірними доказами у відповідності до приписів ст.ст. 73-78 ГПК України порушення його прав та положень законодавства щодо здійснення інвентаризації майна, та яке саме його право порушив старший державний виконавець чи будь-яка інша посадова особа органів виконання судових рішень, які вчиняли виконавчі дії, що виключає задоволення поданої скарги.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Всеукраїнська громадська організація товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (надалі - скаржник) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. Cкаржник стверджує, що дії старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Белана Ігоря Васильовича щодо складання акту державного виконавця від від 22.03.2019 від 02.04.2019 є неправомірними, а самі акти державного виконавця є незаконними.

При цьому, боржник посилається на те, що державним виконавцем було складено вищевказані акти з порушенням Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, що затверджено Наказом МФУ від 02.09.2014 №879, зокрема, п. 1, 2 розділу ІV.

Відтак, заявник стверджує, що враховуючи наявність розбіжностей щодо якісних та кількісних характеристик майна, розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даними бухгалтерського обліку, інвентаризаційна комісія мала б викласти пропозиції щодо їх врегулювання в протоколі, який в подальшому протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації мав бути затверджений керівником.

Крім того, скаржник вказав на порушення п. 2.4 Положення та п.5 ч.1 ст.2 Закону України Про виконавче провадження , зазначивши, що матеріально відповідальні особи не включаються до складу робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться у них на відповідальному зберіганні, а тому Філоненка Г.М. - начальника Бучанського риболовного господарства, неправомірно включено до складу інвентаризаційної комісії, що свідчить про недостовірність даних інвентаризації та ставить під сумнів безсторонність (неупередженність), повноту її проведення.

Окремо скаржником зауважено, що на правильність проведення інвентаризації також вплинуло і те, що під час інвентаризації неодноразово відбувались рейдерські захоплення спірного майна; невідомими особами було заблоковано доступ до майна, що унеможливлювало комісії здійснювати роботу у визначені терміни.

Враховуючи зазначене, скаржник стверджує, що винесення державним виконавцем актів від 22.03.2019 та від 02.04.2019 про передачу майна є передчасним, а дії виконавця неправомірними.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №18/375 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі № 18/375 призначено на 03.09.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у справі № 18/375 відкладено розгляд апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі № 18/375 на 23.09.2019.

Від Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України надійшов відвід судді Разіній Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 у справі № 18/375 заяву Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про відвід судді Разіній Т.І. визнано необґрунтованою; провадження у справі № 18/375 зупинено до вирішення питання про відвід судді Разіної Т.І.; матеріали справи № 18/375 передано для здійснення визначення складу колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 18/375 у задоволенні заяви Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про відвід судді Разіної Т.І. у справі № 18/375 відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 18/375 поновлено апеляційне провадження у даній справі; розгляд справи № 18/375 вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні 23.09.2019 об 11 год. 40 хв.

23.09.2019 розгляд апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі № 18/375 не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 18/375 розгляд апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі № 18/375 призначено на 09.10.2019 о 12 год. 20 хв.

До судового засідання від 09.10.2019 старший державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Беручи до уваги положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, ч. 2 ст. 342 ГПК України, якими передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, враховуючи те, що явка державного виконавця обов'язковою не визнавалась, що судочинство здійснюється, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю державного виконавця.

Генеральна прокуратура України та Міністерство оборони України у відзивах просили залишити апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, наголошуючи на правомірності висновків суду першої інстанції і безпідставності доводів, викладених у апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2002, залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 18.11.2003, у справі № 18/375 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями Міністерства оборони України здійснити інвентаризацію майна, а саме: виробничого мисливсько-риболовецького об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарств, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу; зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України повернути з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарств, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

18.11.2003 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2002 в частині зобов`язання провести інвентаризацію спірного майна видано відповідний наказ Господарського суду міста Києва № 18/375 (02-218/12485).

13.03.2017 видано наказ про примусове виконання рішення у справі.

Відповідач у справі (боржник за наказами) звернувся до суду зі скаргою від 15.04.2019 на дії старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, у якій просив:

- поновити строк для звернення до суду;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Белана Ігоря Васильовича щодо винесення акту державного виконавця від 22.03.2019 та акту державного виконавця (передачі стягувачу майна) від 02.04.2019;

- зобов`язати старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Белана Ігоря Васильовича скасувати акт державного виконавця від 22.03.2019 та акт державного виконавця (передачі стягувачу майна) від 02.04.2019, винесені старшим державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Беланом Ігорем Васильовичем.

В обґрунтування скарги заявник вказав, що процес інвентаризації майна ще не завершений, оскільки в ході виконавчих дій не були усунуті розбіжності, які виявилися в процесі інвентаризації та не були затверджені сторонами, що може бути усунуто лише шляхом здійснення додаткових дій та витребуванням додаткових документів, а державним виконавцем винесені акт від 22.03.2019, акт від 02.04.2019 (передачі стягувачу майна). При цьому посилається на порушення п. 1,2 розділу ІV Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, що затверджено Наказом МФУ від 02.09.2014 № 879. Відтак, за позицією боржника, передача майна є передчасною, у зв`язку з чим документи, які складені державним виконавцем щодо оформлення таких виконавчих дій (акти від 22.03.2019 та 02.04.2019), та самі дії щодо їх вчинення, мають бути визнані недійсними судом та скасовані виконавцем, яких їх видав.

Позивач, орган виконання судових рішень, дії якого оскаржуються та прокурор у справі проти скарги Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України заперечували, посилаючись на те, що виконавчі дії вчинялися відповідно до чинного законодавства, з дотриманням відповідних вимог і правил; боржник (відповідач) в процесі вчинення виконавчих дії систематично ухилявся та умисно перешкоджав виконанню рішення; боржником (відповідачем) рішення суду, яке залишене без змін вищою судовою інстанцією, не виконане за 16 років; боржник (відповідач) не вчиняв дій, спрямованих на добровільне виконання рішення остаточного суду тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до приписів ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Скаржником зазначено, що за дорученням державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області проведено дії щодо інвентаризації майна, яке має бути передане позивачу і яке розташоване на території військового містечка № 265 (поза межами с. Буча Києво-Святошинського району Київської області (32-й км Житомирського шосе) та майна, що знаходиться по вул. Лісовій, 2/2 у с. Буча Києва-Святошинського району Київської області.

Матеріали справи свідчать, що доручення щодо проведення виконавчих дій за місцезнаходженням майна було видане 12.03.2019 у виконавчому провадженні ВП № 49376838 щодо майна, яке знаходиться по вул. Лісовій, 2/2 у с. Буча Києва-Святошинського району Київської області, 26.03.2019 у виконавчому провадженні ВП № 49376838 щодо майна, яке знаходиться на території військового містечка № 265 (поза межами с. Буча Києво-Святошинського району Київської області (32-й км Житомирського шосе) з виконання наказу № 18/375 (02-2-18/12485), а також доручення від 26.03.2019 у виконавчому провадженні ВП № 48969765 також щодо майна, яке знаходиться на території військового містечка № 265 (поза межами с. Буча Києво-Святошинського району Київської області (32-й км Житомирського шосе) з виконання наказу № 18/375.

Виконуючи такі доручення, державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області вчинив відповідні виконавчі дії та склав наступні документи:

1) щодо майна, що знаходиться по вул. Лісовій, 2/2 у с. Буча Києва-Святошинського району Київської області у виконавчому провадженні ВП № 49376838 за наказом № 18/375 (02-2-18/12485):

- акт державного виконавця від 22.03.2019;

- інвентаризаційний опис необоротних активів Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України від 22.03.2019;

- звіряльну відомість результатів інвентаризації необоротних активів від 22.03.2019;

2) щодо майна, що знаходиться на території військового містечка № 265 (поза межами с. Буча Києво-Святошинського району Київської області (32-й км Житомирського шосе) у виконавчому провадженні ВП № 49376838 за наказом № 18/375 (02-2-18/12485):

- акт державного виконавця від 02.04.2019 (передачі стягувачу майна).

Зазначені акти складалися у присутності понятих, що відповідає положенням ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Боржник, посилаючись на вказані акти, як у поданій скарзі так і в доводах апеляційного оскарження вкотре наголосив, що процес інвентаризації майна на день їх складання проведений не в повному обсязі у зв'язку з наявністю розбіжностей, а фактична передача майна є передчасною, оскільки акти від 22.03.2019, в тому числі від 02.04.2019 (передачі стягувану майна) винесено з порушенням Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, що затверджено Наказом МФУ від 02.09.2014 №879.

Досліджуючи ствердження боржника судом встановлено, що в акті державного виконавця від 22.03.2019, на який неодноразово посилається заявник, щодо проведення інвентаризації майна, яке знаходиться по вул. Лісовій, 2/2 у с. Буча Києва-Святошинського району Київської області, представник Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України зробив надпис про те, що процес інвентаризації майна на день складання цього акту проведений не в повному обсязі у зв'язку з наявністю розбіжностей. Також представник самостійно визначив строк для вирішення спірних питань, вказавши кінцеву дату - 29.03.2019.

Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки з матеріалів справи не встановлено, що відповідач у справі вчинив якісь дії по врегулюванню та усуненню розбіжностей, зокрема і у визначений ним на власний розсуд строк до 29.03.2019, а також заходів щодо добровільного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2002. Доказів на спростування вказаного боржником до матеріалів справи не надано.

Серед іншого, необхідно зауважити, що заявник у скарзі наполягав на розбіжностях інвентаризованого майна, водночас не називає які саме розбіжності, унеможливлюють законність передачі Міністерству оборони України майна на виконання рішення суду.

Разом з тим, із наявних у справі пояснень слідує, що "розбіжності", про які зазначає скаржник, стосуються, на його думку, майна, що знаходиться по вул. Лісовій, 2/2 у с. Буча Києва-Святошинського району Київської області. Отже, наявність таких розбіжностей щодо певної одиниці майна жодним чином не може чинити обґрунтованих і законних перешкод для проведення інвентаризації та передачі решти майна законному власнику в особі Міністерства оборони України, зокрема і того, що розташоване за іншим місцезнаходженням.

Таким чином, доводи апеляційного оскарження про порушення при здійсненні інвентаризації Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, що затверджено Наказом МФУ від 02.09.2014 №879 суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, визнає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними висновками.

Ствердження скаржника про те, що на правильність проведення інвентаризації також вплинуло і те, що під час інвентаризації неодноразово відбувались рейдерські захоплення спірного майна, зокрема невідомими особами було заблоковано доступ до майна, що унеможливлювало комісії здійснювати роботу у визначені терміни, суд апеляційної інстанції відхиляє через необґрунтованість та безпідставність, при цьому вважає їх недоведеними належними доказами.

Виходячи з положень ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012).

У п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" прямо встановлено обов'язок боржника утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Таким чином, доводи скаржника та мотиви його скарги прямо суперечать наведеним положенням законодавства та практиці Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні.

В силу вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Таким чином, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Зазначене стосується також скаржника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду із відповідною скаргою на дії виконавця.

Оскільки інших належних, допустимих і достовірних доказів порушення своїх прав або ж положень законодавства, яким регулюється здійснення виконавчих дій, скаржник не подав, відповідних обставин не довів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Інших доводів та доказів, окрім викладених за мотивувальною частиною постанови, які б слугували підставою для скасування судового рішення, боржником не наведено.

Крім того, слід зазначити, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Колегія вважає, що у зазначеному питанні слід керуватися принципом "обґрунтованої достатності" визначених судом мотивів та підстав прийняття відповідного рішення.

Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 240, 255, 260 - 271, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі № 18/375 залишити без змін.

3. Справу № 18/375 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 21.10.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова