Постанова

від 17.10.2019 по справі 922/814/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2019 р. Справа № 922/814/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Стойка О.В.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників:

позивача - Кузьменко В.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3468 від 06.10.2017, довіреність б/н від 26.02.2019)

відповідача - Оріщенко Н.С. (ордер серії АХ № 1001708 від 09.08.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 847 від 24.02.2017)

третіх осіб - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс , с. Роздольне, Зміївський район, Харківська область (вх. № 2586 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 по справі № 922/814/19 (суддя Хотенець П.В.; повне рішення складено 18.07.2019 )

за позовом Приватного акціонерного товариства ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс , с.Роздольне, Зміївський район, Харківська область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан Олександр Анатолійович, м. Зміїв;

2) ОСОБА_1 , с. Першотравневе, Зміївський район, Харківської області

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ , м. Дніпро (далі - позивач; ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ ) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс , с.Роздольне, Зміївський район, Харківська область (далі - відповідач; ТОВ Слобожанський Альянс ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42336148 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем (далі - державний реєстратор), на підставі якого за ТОВ Слобожанський Альянс зареєстровано право оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1045 га із кадастровим номером 6321780500:02:000:0695, що знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Обґрунтовуючи позов та надаючи пояснення по справі, ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ зазначило, що на час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення зазначена земельна ділянка перебувала у користуванні позивача згідно з договором оренди, укладеним із ОСОБА_2 06.08.2012 строком на 10 років. 15.10.2012 цей договір був зареєстрований відділом Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, про що внесено запис № 632178054001452 у Державний реєстр земель. Проте державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення, не перевірив наявність/відсутність суперечностей між заявленим ТОВ Слобожанський Альянс правом на користування належною ОСОБА_1 (спадкоємцю земельної ділянки) земельною ділянкою та вже зареєстрованими правами ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ на цю земельну ділянку, чим допустив неправомірну подвійну державну реєстрацію речового права.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 квітня 2019 року у справі №922/814/19 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Господарський суд Харківської області рішенням від 16.07.2019 по справі №922/814/19 позовні вимоги задовольнив; визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42336148 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем; стягнув з ТОВ Слобожанський Альянс на користь ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ 1921,00 грн. судового збору.

Дане рішення мотивоване тим, що державний реєстратор не перевірив наявність вже зареєстрованого права оренди на земельну ділянку площею 0,1045 га із кадастровим номером 6321780500:02:000:0695, внаслідок чого здійснив повторну реєстрацію, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям без реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем. За висновками суду першої інстанції спірне рішення було прийнято державним реєстратором з порушенням чинного законодавства, зокрема Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не згоден, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить поновити строк на апеляційне оскарження, зупинити дію оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 по справі №922/814/19, скасувати вищевказане рішення господарського суду, відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що висновки місцевого господарського суду зроблені за відсутності жодних доказів (у тому числі поданих позивачем), які б могли підтвердити незаконність рішення державного реєстратора від 01.08.2018 (індексний номер 42336148).

Також відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено факт укладення договору оренди спірної земельної ділянки від 06.08.2012 саме з ОСОБА_1 , оскільки даний договір фактично був укладений із гр. ОСОБА_2 , а сама наявність неприпиненого договору оренди від 06.08.2012 на думку скаржника жодним чином не підтверджує незаконність рішення державного реєстратора та факт того, що ним нібито не було здійснено перевірку наявності вже зареєстрованого права оренди на вказану земельну ділянку.

Крім того, відповідач зауважує, що судом першої інстанції: - не проаналізовано причин, з яких особою (орендодавцем) у договорі оренди спірної земельної ділянки, укладеному з ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ та договорі оренди земельної ділянки з ТОВ Слобожанський Альянс стосовно цієї ж земельної ділянки є різні особи; - не проаналізовано умови договору оренди землі стосовно зміни власника земельної ділянки; - не надано жодної правової оцінки письмовим поясненням власника земельної ділянки, в яких він заперечував проти позову, зазначаючи про свою необізнаність про те, що земельна ділянка перебувала в оренді у позивача; - не зазначено жодних обґрунтувань та посилань на докази, які б підтверджували саме нездійснення державним реєстратором передбачених чинним законодавством дій з метою перевірки відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; - не взято до уваги відсутність вимог про визнання недійсним договору оренди, на підставі якого здійснено спірну реєстрацію права оренди.

Відповідач вважає, що дослідженню у цій справі підлягає оскаржуване рішення державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень під час виконання покладених на нього публічно-владних функцій установленого законом порядку прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що судом першої інстанції не враховано, а позивач використав неналежний спосіб захисту, що не дозволить поновити його порушені права.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019 у справі № 922/814/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2019 у справі 922/814/19 відкрито апеляційне провадження у справі №922/814/19. Встановлено строк позивачу та третім особам до 06.09.2019 включно, для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання сторонам по справі.

04.09.2019 до апеляційного суду від позивача ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8367 від 23.08.2019), в якому позивач вважає, що суд першої інстанції повністю, всебічно та повно дослідив всі обставини справи та прийняв законне рішення по справі, а тому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Позивач зазначив, що після успадкування спірної земельної ділянки ОСОБА_1 став стороною договору оренди земельної ділянки та був обізнаний щодо наявності права на оренду у ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ , однак протиправно уклав договір оренди з відповідачем. Прийняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у спадщину після смерті орендодавця - ОСОБА_2 за договором оренди землі від 06.08.2012 сторонами справи не оспорюється, а обізнаність ОСОБА_1 про перебування в оренді у позивача спірної земельної ділянки підтверджується його особистою заявою від 03.08.2015, адресованою ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ , про видачу орендної плати за 2015 рік саме по договору від 06.08.2012, що укладений між позивачем та ОСОБА_2 .

Разом із цим позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 823/2042/16. У даній постанові зазначено про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер і з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами господарського судочинства. Аналогічні висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі № 818/771/17, де суд вказав про необхідність розгляду подібних спорів з огляду на суб`єктний склад за правилами господарського чи цивільного судочинства відповідно. Крім того, позивач вказує на те, що належними відповідачами у справах за позовами про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, права чи обтяження якої зареєстровано (Постанова Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/409/18). Необхідність залучення до участі в таких спорах державного реєстратора саме як співвідповідача фактично віднесено Великою Палатою Верховного Суду на розсуд позивача, а саме, якщо позивач вважає його винним у порушенні прав (Постанова Верховного Суду від 04.07.2019 по справі № 921/459/18).

Позивач наполягає, що його право оренди спірної земельної ділянки за договором від 06.08.2012 є дійсним в силу ч.3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004, адже докази щодо припинення цього договору у справі відсутні та іншими учасниками справи не надані. При цьому, в даному випадку державний реєстратор прямо порушив норми ч.3 ст.10 Закону № 1952-ІV від 01.07.2004, оскільки не виконав свій обов`язок із запиту інформації у відповідних органів про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди на спірну земельну ділянку, що призвело до прийняття останнім неправомірного рішення та одночасного існування подвійної державної реєстрації речових прав на одну й ту ж земельну ділянку. Також позивач вважає, що позовна вимога у даній справі про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора є самостійною вимогою та не потребує додаткового визнання недійсним договору оренди, що укладений між відповідачем та третьою особою - ОСОБА_1 .

Позивач вважає помилковими твердження відповідача про неналежність обраного у даній справі способу захисту, оскільки Законом № 1952-ІV від 01.07.2004 передбачено чіткий механізм відновлення порушених прав, у зв`язку з чим у випадку задоволення даного позову, подання рішення до виконання не потребуватиметься. ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ не позбавлений права та можливостей звернутися до будь-якого держаного реєстратора із заявою про скасування запису про державну реєстрацію права оренди за відповідачем на відповідну земельну ділянку на підставі рішення суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2019 дану справу № 922/814/19 призначено до розгляду на 03 жовтня 2019 р. о 10:30 год.

09.09.2019 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8543 від 09.09.2019), в якій відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції у даній справі не містить аналізу умов договору, на які посилається позивач у відзиві, а так само не містить жодної оцінки письмовим поясненням ОСОБА_1 від 13.05.2019 про його необізнаність із фактом перебування спірної земельної ділянки в оренді позивача. Водночас скасування конкретного рішення державного реєстратора щодо реєстрації права оренди земельної ділянки в даному разі остаточно не вирішить спір про право, про який зазначено позивачем у позовній заяві.

Треті особи своїй правом на подання відзивів на апеляційну скаргу не скористалися, що згідно частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судовому засіданні 03.10.2019 оголошено перерву до 17.10.2019 об 11:00 год.

Треті особи наданим їм правом участі у судовому засіданні 17.10.2019 не скористалися.

Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання 17.10.2019 обов`язковою не визнавалась, зважаючи на достатність наданих матеріалів для розгляду справи, колегія суддів виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України, вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку на підставі наявних у ній доказів без участі представників третіх осіб.

В судовому засіданні 17.10.2019 представник відповідача підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні 17.10.2019 представник позивача щодо апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Частинами першою та другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується в ході її апеляційного розгляду:

-06 серпня 2012 року Публічне акціонерне товариство ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ (в подальшому перейменовано в Приватне акціонерне товариство ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ ) уклало із громадянкою ОСОБА_2 Договір оренди земельної ділянки (том 1 аркуш справи 12-13), що знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області із кадастровим номером 6321780500:02:000:0695, площею 0,1045 га (номер запису у Державному реєстрі земель 632178054001452; дата державної реєстрації 15 жовтня 2012 року) строком на 10 років (пункт 8 Договору);

-відповідно до пункту 43 зазначеного договору він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації;

-вказана земельна ділянка була передана орендодавцем позивачу за відповідним актом прийому-передачі (том 1 аркуш справи 12 зворотна сторона).

Учасниками справи також не заперечується, що земельна ділянка, яка знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області із кадастровим номером 6321780500:02:000:0695, площею 0,1045 га, прийнята ОСОБА_1 у спадщину за заповітом (свідоцтво від 24.09.2013; том 1 аркуш справи 82).

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що згідно листа Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області від 06 лютого 2019 року №64/111-19 (том 1 аркуші справи 14-16) станом на 29 грудня 2012 року згідно Книги реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок, між зазначеними у переліку громадянами (у тому числі ОСОБА_1 ) та ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ укладено договір оренді земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 :01:000:0092. Інші записи про зміну або припинення цього договору у Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області відсутні. Подібна інформація надана Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області в листі від 06 лютого 2019 року №32-20-11-1036/0/19-19 (том 1 аркуш справи 17).

24 січня 2019 року при перевірці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ стало відомо, що державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими зареєстровано інше речове право: право оренди на земельні ділянки, які перебувають в оренді ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ , в тому числі згідно вищезазначеного договору оренди землі за новим орендарем - ТОВ Слобожанський Альянс (код ЄДРПОУ 41605650), а саме 26 липня 2018 року укладено договір, а 01 серпня 2018 року за №42336148 прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321780500:02:000:0695, площею 0,1045 га (дата державної реєстрації права оренди: 28 липня 2018 року; строк оренди: 28 липня 2025 року).

Звертаючись із даним позовом до Господарського суду Харківської області позивач послався на те, що саме він є законним орендарем спірної земельної ділянки. Натомість Товариством з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс із гр. ОСОБА_1 26.07.2018 було укладено договір щодо оренди зазначеної земельної ділянки, відносно якої наявний договір оренди землі, що раніше був укладений із позивачем. На переконання позивача подальше надання цього договору оренди землі для реєстрації та його фактична реєстрація 01.08.2018 за № 42336148 державним реєстратором Штефан О.А. є неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ , оскільки земельна ділянка знаходиться в правомірному користуванні (оренді) позивача.

Позивач стверджує, що приймаючи рішення про державну реєстрацію речового права за договором 26.07.2018, укладеного між відповідачем - ТОВ Слобожанський Альянс та гр. ОСОБА_1 , державний реєстратор Штефан О.А. в порушення п.3 ч.3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004 не перевірив наявності зареєстрованого права на цю земельну ділянку за ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ (не здійснив в обов`язковому порядку запит до відповідних органів, які відповідно до чинного законодавства проводили реєстрацію речового права оренди, з метою надання відповідної інформації), внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникли з моменту реєстрації договорів земельних ділянок.

Також позивач зазначив, що після успадкування земельної ділянки ОСОБА_1 був обізнаний про наявність у ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ права на її оренду, що підтверджується його заявою від 03.08.2015, адресованої племінному заводу, про видачу орендної плати грошовими коштами за 2015 рік згідно договору оренди земельної ділянки від 06.08.2012 (кадастровий номер 6321780500:01:000:0092). Копію вказаного листа позивач надав до відповіді на пояснення третьої особи (том 1 аркуш справи 97).

Вважаючи проведену реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ Слобожанський Альянс незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права оренди земельної ділянки.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги наявністю в нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ Слобожанський Альянс і, як наслідок, відсутністю у останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача про те, що спір у даній справі має публічно-правовий характер, оскільки в даному випадку спірна ситуація склалася між позивачем та ТОВ Слобожанський Альянс щодо права оренди на земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації. Відповідачем у даній справі є особа, речове право оренди земельної ділянки якої зареєстровано.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Верховний Суд відзначив, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Таким чином, даний спір не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб`єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження.

Таким чином, спір у даній справі № 922/814/19 є спором про право цивільне між особою, що вимагає скасування державної реєстрації, й особою, за якою зареєстровано таке право, а тому підлягає розгляду судами господарської юрисдикції з огляду на суб`єктний склад сторін.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач просить вирішити питання про те, чи може вважатися законною остання реєстрація прав за обставин, коли державним реєстратором не вчинено дій щодо витребування інформації про наявність вже зареєстрованих прав на відповідні земельні ділянки.

Зі змісту позовних вимог та мотивів, яким керувався суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у даній справі вбачається, що укладений між ПАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ (перейменовано в ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ ) і громадянкою ОСОБА_2 06 серпня 2012 року договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6321780500:02:000:0695 не припинений на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора, був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Зміївському районі Харківської області 15.10.2012, про що внесено запис № 632178054001452 у Державний реєстр земель.

З урахуванням положень статті 18 Закону України Про оренду землі (у відповідній редакції) та статті 125 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) судом першої інстанції встановлено, що даний договір є чинним та діє до 2022 року.

Пунктом 8.2. Договору оренди землі від 06 серпня 2012 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору.

Судом першої інстанції встановлено, що додаткові угоди про розірвання договору оренди землі від 06.08.2012, не зареєстровані в Держреєстрі, отже, цей договір оренди землі є чинним. Цей факт унеможливлює здійснення держреєстрації договору оренди землі, укладеного між ТОВ Слобожанський Альянс та гр. ОСОБА_1 , до закінчення строку дії попереднього договору.

За висновками суду першої інстанції наявність такої суперечності між заявленим ТОВ Слобожанський Альянс та вже зареєстрованим правом ПрАТ ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ у розумінні пункту 5 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004 є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Також, виходячи із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів, тощо.

Проте через неналежне виконання державним реєстратором його обов`язків під час розгляду заяви ТОВ Слобожанський Альянс про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою та прийняття відповідного рішення, факт існування реєстрації права позивача на користування цією ж ділянкою залишився поза увагою державного реєстратора, що призвело до подвійної державної реєстрації права, оскільки одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16).

Однак колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позову передчасними, та погоджується із доводами відповідача щодо використання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, а також щодо складу учасників справи, виходячи з предмету та підстав заявленого у даній справі позову.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є вимога позивача про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Передумовою прийняття даного рішення державним реєстратором стало укладення Договору від 26.07.2018 між гр. ОСОБА_1 та ТОВ Слобожанський альянс , а також подання відповідачем відповідних документів для реєстрації права орендного користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи.

Утім колегія суддів зазначає, що оскаржуване позивачем рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже вичерпало свою дію, а тому у разі його скасування не відбудеться нівелювання негативних наслідків для позивача, не припиниться порушення його прав та не відновиться його порушене право орендного користування земельною ділянкою (відсутній позитивний результат для позивача).

Зазначені обставини є істотними для винесення законного та обґрунтованого рішення у цій справі, однак не були встановлені судом першої інстанції.

Такі висновки колегія суддів апеляційної інстанції робить з урахуванням правової позиції, що викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 905/2122/18 (постанова від 15 серпня 2019 року).

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 у справі № 915/127/18, від 22 серпня 2018 у справі №925/1265/16, від 29 травня 2019 року № 367/2022/15-ц (14-376цс18) зазначено, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при ухваленні судового рішення та задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права щодо встановлення ефективним способом відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення про задоволення позовних вимог є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильно обраним способом захисту своїх прав.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи, судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що спір щодо реєстраційних дій виник на підставі укладеного між ТОВ Слобожанський Альянс та гр. ОСОБА_1 Договору оренди спірної земельної ділянки від 26 липня 2018 року.

Проте, питання щодо правомірності укладення вказаного договору та його виконання, взагалі не було предметом розгляду цієї справи, адже скасування рішення про державну реєстрацію не призводить до скасування (не усуває) підстави її проведення.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримати відповідне відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 236 зазначеного Кодексу судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

У зв`язку з викладеним вище колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного відповідачем рішення у даній справі про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора з прийняттям по справі нового судового рішення про відмову в позові, оскільки з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту прав, рішення суду першої інстанції ухвалене з помилковим застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктом 4 частини першої статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс , с. Роздольне, Зміївський район, Харківська область задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 по справі № 922/814/19 скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42336148 від 01.08.2018, прийнятого державним реєстратором Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефаном Олександром Анатолійовичем, на підставі якого за ТОВ Слобожанський Альянс , с.Роздольне, Зміївський район, Харківська область зареєстровано право оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1045 га із кадастровим номером 6321780500:02:000:0695, що знаходиться на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 6, каб. № 2Б, ідентифікаційний код юридичної особи 00486770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський Альянс (63450, Харківська область, Зміївський район, село Роздольне, вул. Молодіжна, буд. 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 41605650) 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.10.2019

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка