Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/10218/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/10218/19 Господарський суд міста у складі судді Ярмак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(01001, м.Київ, пров. Шевченка,12, код ЄДРПОУ 00039002)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІПЛ ТУМОРОУ" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.37, код ЄДРПОУ 41260012)

про стягнення штрафних санкцій 232 186,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІПЛ ТУМОРОУ" про стягнення 232 186,03 грн., а саме: 214 830,50 грн. штрафних санкцій, 15 591,43 грн. пені, 1341,96 грн. 3% річних, 422,14 грн. інфляційних втрат на підставі договору оренди № 0801 від 08.01.2019.

Ухвалою суду від 05.08.2019 позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.08.2019 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як орендар приміщення позивача по договору оренди №0801 від 08.01.2019 не виконав передбачене п.5.3.15 договору зобов`язання щодо проведення продовж чотирьох місяців оренди в об`єкті оренди ремонтних робіт в об`ємах та обсягах, що визначені сторонами, натомість листом від 09.04.2019 повідомив про розірвання договору, у зв`язку із чим позивач поніс збитки у розмірі 214 830,50 грн вартості невиконаних робіт, які просить стягнути відповідно до 5.3.15.1 договору, як штрафну санкцію, а також 15 591,43 грн. пені, 1341,96 грн. 3% річних, 422,14 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до 06.09.2019, та для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, та позивачу - для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

04.09.2019 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що за Актом приймання-передачі нерухомого майна від 15.05.2019 відповідач повернув з оренди приміщення і позивач прийняв його без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань, капітальний ремонт об`єкта у період дії договору не був здійснений через відсутність згоди орендодавця, вартість робіт за кошторисом є завищеним, умовами договору оренди не передбачено пеню за прострочення виконання зобов`язання за п.5.3.15 і грошове зобов`язання не включає неустойку, тому застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставним.

У відзиві відповідач заявив клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке судом відхилене у зв`язку із недоведеністю підстав недоцільності розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, складність справи, наявність суспільного інтересу та ін підстави в розумінні ст. 12, 247 ГПК України.

Також відповідач просив покласти на позивача понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн.

20.09.2019 позивач подав до суду засобами поштового зв`язку відповідь на відзив, в якій вказав, що Акт від 15.05.2019 не стосується предмету спору, відповідач штрафні санкції у розмірі 232 186,03 грн не повернув, заперечив проти покладення на нього відповідачем витрат на правову дорогу адвоката у зв`язку із недоведеністю відповідачем належними доказами факту надання таких послуг та понесення витрат у заявленій сумі.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не надав.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2019 між позивачем - ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (орендодавець по договору) та відповідачем - ТОВ ПІПЛ ТУМОРОУ (орендар) був укладений договір № 0801 оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно та рухоме майно за адресою: м.Київ, проспект Голосіївський, буд.92/1, прим.68, загальною площею 153,10 грн.м. для розміщення офісу, про що сторони підписали Акт приймання-передачі нерухомого майна від 16.01.2019.

Відповідно до п.4.2 договору, орендар щомісячно сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в п.4.1 цього договору, крім того відшкодовує орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням об`єкту оренди та прибудинкової території (крім того ПДВ).

Також у розділі 5 договору передбачено інші права та обов`язки сторін, у т.ч. зобов`язання орендаря не проводити без письмової згоди орендододавця капітальний ремонт, реконструкцію об`єкту оренди (п.5.3.6), утримувати об`єкт оренди та прилеглу територію у повній справності та у належному санітарному стані (п.5.3.8), впродовж чотирьох місяців оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди, виконати в об`єкті оренди ремонтні роботи в об`ємах, сумі і обсягах, визначених у Додатку 2 до цього договору (п.5.3.15 договору).

За умовами п.3.1 договору, строк оренди складає 12 місяців з моменту прийняття об`єкту оренди орендарем за Актом приймання-передачі об`єкту оренди.

У пп.6.2-6.3 договору визначено, що об`єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, об`єкт оренди повинен бути повернений орендодавцю орендарем у тому ж стані, в якому був переданий в оренду орендарю, з урахуванням нормального зносу.

За умовами п.11.3 договору передбачено право кожної із сторін на розірвання договору та визначено, що останній день строку оренди вважається тридцятий день з моменту направлення повідомлення про розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом за вих.№ 33 від 09.04.2019 повідомив позивача про розірвання договору № 0801 оренди нерухомого майна від 08.01.2019 з 10.05.2019 (лист отриманий позивачем 11.04.2019).

За Актом приймання-передачі (повернення з оренди) нерухомого майна від 15.05.2019 відповідач передав, а орендодавець прийняв з оренди нерухоме майно та рухоме майно згідно переліку із зазначенням, що об`єкт оренди повернутий у тому ж стані, в якому був переданий в оренду орендарю, з урахуванням нормального зносу.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначає про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо проведення упродовж чотирьох місяців ремонтних робіт згідно кошторису та наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 214 830,50 грн, як штрафної санкції відповідно до п.5.3.15.1 договору у сумі розміру невиконаних робіт. Також позивач на заявлену суму здійснює нарахування 15 591,00 грн пені, 422,14 грн інфляційних втрат та 1341,96 грн 3% річних.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві вказує про повернення майна та підписання сторонами відповідного Акту від 15.05.2019 без будь-яких зауважень, відсутність згоди позивача на проведення зазначених у кошторисі робіт, які за своєю природою є капітальним ремонтом, вартість якого явно завищена, стверджує про безпідставність нарахування інфляційних втрат, річних та пені на суму штрафної санкції, яка не є грошовим зобов`язанням.

Проаналізувавши правовідносини сторін та норми чинного законодавства, що підлягають застосування до них, надавши оцінку доводам сторін та наданим доказам, суд встановив таке.

Відносини, які виникли у сторін за Договором № 0801 оренди нерухомого майна від 08.01.2019 є відносинами найму (оренди), загальні положення про які врегульовані параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України. Сторонами за договором найму є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).

Відповідно до змісту позовних вимог, причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі штрафної санкції відповідно до п.5.3.15.1 договору (3 стор. позовної заяви) за невиконання відповідачем ремонтних робіт, передбачених п.5.3.15.

Також в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ст.776 ЦК України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

ГК України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Всупереч статті 74 ГПК України, позивачем не доведено факту спричинення відповідачем збитків, обґрунтування їх розміру, безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, наявність вини, тобто усіх елементів складу цивільного правопорушення, які були б підставою для покладення на відповідача відповідальності у формі збитків.

Щодо застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої п.5.3.15.1 договору № 0801 оренди нерухомого майна від 08.01.2019.

Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 283 ГК України та частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено що, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Крім того, положеннями частини 1 статті 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 776 ЦК України визначено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.5.3.15 договору передбачено зобов`язання відповідача, як орендаря, впродовж чотирьох місяців оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди, виконати в об`єкті оренди ремонтні роботи в об`ємах, сумі і обсягах, визначених у Додатку 2 до цього договору.

Додаток № 2 до договору визначено кошторис (перелік робіт) всього на суму 214 830,50 грн.

Пунктом 5.3.15.1 договору, на який посилається позивач, встановлено, що у випадку невиконання або виконання не у повному обсязі ремонтних робіт в об`єкті оренди, визначених у додатку 2 до цього договору, орендодавець має право застосувати до орендаря штрафну санкцію еквівалентну сумі розміру невиконаних робіт. Факт виконання ремонтних робіт повинен бути підтвердженим орендарем відповідними документами (копіями актів виконаних робіт та\або видаткових накладних, тощо, засвідченими в порядку, визначеному п.п.5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України віл 07.04.22003 3 55) протягом 7 календарних днів з моменту закінчення виконання орендарем цих робіт у строк, встановлений п.5.3.15 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою накладення штрафних санкцій є порушення зобов`язання (ст. 610, ст. 611 ЦК України).

Таким чином, оскільки Акт приймання-передачі майна в оренду підписаний сторонами 16.01.2019, строк виконання ремонтних робіт відповідно до п.5.3.15 договору настав 16.05.2019.

Згідно п.3.1 договору, строк оренди складає 12 місяців з моменту прийняття об`єкту оренди орендарем за Актом приймання-передачі об`єкту оренди.

Відповідно до п.11.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з цим договором.

Строком договору є строк, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Аналогічні положення встановлені ч. 7 ст. 180 ГК України, відповідно до якої, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

В той же час за умовами п.11.3 договору надано право кожній із сторін на розірвання в односторонньому порядку договору, повідомивши про це другу сторону за 1 місяць до дня розірвання договору. При цьому, сторони підтверджують, що останнім днем строку оренди за цим договором вважається тридцятий день з моменту направлення у відповідності до п.11.7 договору повідомлення про розірвання.

Згідно ч.2-3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Матеріалами справи встановлено та позивачем не заперечується, що договірні відносини сторін припинились шляхом одностороннього розірвання договору відповідачем - 11.05.2019.

Таким чином, оскільки сторони припинили договірні відносини шляхом розірвання договору з ініціативи орендаря і орендодавець не заперечував проти такого розірвання враховуючи підписання Акту приймання майна з оренду від 15.05.2019, що є завершальним первинним документом закінчення строку дії оренди, зобов`язання відповідно до умов п.5.3.15.1 договору також припинились, прострочення не настало, тому підстави для застосування до відповідача штрафної санкції у розмірі 214 830,50 грн відсутні.

Надані до позовної заяви копії електронного листування позивача з відповідачем, в яких висловлені вимоги позивача після отримання повідомлення відповідача про розірвання договору, про виконання ремонтних робіт та підтвердження їх виконання, сплату штрафних санкцій, не приймаються судом в якості належних доказів та підстав для стягнення з відповідача штрафної санкції у заявленому розмірі, оскільки вказані вимоги висловлені до настання строку виконання зобов`язання, прострочення якого настає не раніше встановленого строку його виконання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодавства, враховуючи те, що позивач обставин та підстав, на які він посилався в обґрунтування завлених вимог не довів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 214 830,50 грн штрафної санкції.

Нараховані позивачем 15 591,43 грн. пені, 1341,96 грн. 3% річних, 422,14 грн. інфляційних втрат на суму 214 830,50 грн штрафних санкцій також судом не задовольняються у зв`язку із безпідставністю та недоведеністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Заявлене відповідачем клопотання про покладення на позивача понесених відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3500,00 грн не підтверджені належними засобами доказування.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами статті 60 частини четвертої Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно із частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Правовий аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що первинним документом, який є підставою для здійснення адвокатської діяльності, в тому числі представництва певної особи у суді, є договір про надання правової допомоги. При цьому у господарському процесі повноваження адвоката як представника можуть бути підтверджені довіреністю або ордером, виданими саме на підставі та на виконання договору про надання правової допомоги.

Крім того, положеннями статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

В якості доказів понесення заявлених судових витрат відповідачем до відзиву додано копію додаткової угоди № 2 від 20.08.2019 до договору № 10/01-19-ПТ від 10.01.2019, копію платіжного доручення № 674 від 29.08.2019 на суму 3500,00 грн оплати за юридичні послуги по договору № 10/01-19-ПТ від 10.01.2019 та рахунку № 23-08 від 23.08.2019, розрахунок витрат, копію свідоцтва № 3786/10 від 30.10.2008 про право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю, ордера серія КС № 511926 від 20.08.2019, виданого на підставі договору № 10/01-19-Пт від 10.01.2019.

Проте, копію договору про надання правової допомоги № 10/01-19-Пт від 10.01.2019 відповідачем суду не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 4 Господарського процесуального кодексу України та статті 7, 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.08.2018 у справі № 805/4297/17-а).

Зважаючи на викладене, підстави для покладення на позивача витрат на відповідача правову допомога адвоката на суму 3500,00 грн відсутні.

Керуючись ст.ст. 86, 126, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

3. У задоволенні клопотання відповідача про покладення на позивача витрат на правову допомогу адвоката відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак