Рішення

від 10.10.2019 по справі 484/3111/18

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/3111/18

Провадження № 2/484/85/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2019 р. м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Закревського В.І.,

за участі секретаря судового засідання - Ярославської С.Д.

позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3. ,

представника відповідача - Вуїв О.В.,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

за відсутності третіх осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (заяви),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирил Борисович, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , про визнання договору міни земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір міни земельних ділянок, укладений між ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 , в інтересах якого діяв ОСОБА_5 , від 26.12.2017 року недійсним.

В обґрунтування позову зазначає, що вказаний договір міни було укладено під час дії мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення та посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області. За умовами зазначеного договору міни позивач обміняв належну йому на праві власності в порядку спадкування за законом земельну ділянку, площею 5,2935 га для ведення товарного сілськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825483200:02:000:0328, розташованої в межах Кам`яномостівської (Кримківської) сільської ради Первомайського району Миколаївської області, оціночною вартістю 61099,00 грн., на земельну ділянку, площею 0,01 га для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4822081200:02:000:0253, розташованої в межах Вознесенської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, належної на праві власності відповідачу, оціночною вартістю 429,00 грн, з грошовою виплатою позивачу в сумі 60670,00 грн.

Згідно п. 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року № 899-ІV (далі - Закон №899-ІV), у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Згідно п. 2 ст. 15 "Прикінцеві положення" Закону №899-ІV, Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом зобов`язано розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Так, на реалізацію цієї норми Закону №899-ІV наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003 року № 288 було затверджено вищевказані рекомендації щодо обміну земельними ділянками. Згідно підпунктів 3, 5-9 вказаних рекомендацій, власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву. У разі прийняття пропозиції власником іншої земельної ділянки щодо обміну земельними ділянками власники земельних ділянок укладають договір міни земельних ділянок. Договір міни земельних ділянок укладається відповідно до вимог Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України. Договір міни земельних ділянок посвідчується нотаріально. Право власності на земельну ділянку за договором міни виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

З 2012 року мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до ЗК України і діє на момент звернення до суду з позовом, тобто до 01.01.2019 року.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що обміняними можуть бути тільки земельні ділянки за схемою "пай" на пай" та лише у випадку, передбаченому ст. 14 Закону №899-ІV.

Викладене свідчить, що спірний договір міни земельних ділянок укладено всупереч вимогам ст. 14 Закону №899-ІV, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Тому, враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач просить визнати недійсним договір міни земельних ділянок та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

28.08.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі.

23.10.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

14.12.2018 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Вуїв О.В., в обгрунтування якого вказано, що договір міни земельних ділянок укладений між позивачем та відповідачем 26.12.2017 року, посвідчено приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Нехимчуком К.Б. і право власності на обміняні земельні ділянки зареєстровано 26.12.2017 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за сторонами по справі приватним нотаріусом, який посвідчував договір. За умовами договору міни позивач отримав 60670 грн. до підписання договору, а відповідач виконав умови договору в частині передачі грошової доплати. Угода здійснювалася представниками сторін по справі ОСОБА_4 від ОСОБА_1 на підставі довіреності від 22.09.2017 року та ОСОБА_5 на підставі довіреності від 09.09.2016 року. Отже, умови договору виконані в повному обсязі та у відповідності до чинного законодавства. Посилання позивача про укладання вказаного договору під час дії заборони на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який діє до 01.01.2019 року, та вчинення обміну в порушення схеми "пай" на "пай" та без дотримання вимог, передбачених ст. 14 Закону №899-ІV, та рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003 року № 288, не заслуговують на увагу, оскількі самі рекомендації втратили чинність, а норми Закону №899-ІV застосовуються лише до формування земельних ділянок з визначенням та встановленням їх меж на місцевості (в натурі), а не після їх сформованості та реєстрації в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру та реєстрації права власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, посилання позивача не відповідають Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позиції Європейського суду з прав людини, висловленої у рішеннях від 27.04.1979 року (Маркс проти Бельгії, п. 50,63), від 20.07.2002 року ( Іван Юрійович Гайдук та інші проти України), від 22.05.2018 року ( Зеленчук та Цицюра проти України, п. 150), правовій позиції Конституційного суду України від 22.09.2015 року у справі №5-рп/2005 (п. 5.4), а також висновкам Донецького апеляційного суду, викладеним у рішенні від 10.10.2018 року у справі № 227/1505/18.

14.12.2018 року, окрім відзиву, на адресу суду надійшла апеляційна скарга представника відповідача Вуїв О.В. на ухвалу суду від 28.08.2018 року про відкриття провадження у справі щодо її скасування та постановлення нової ухвали про залишення позовної заяви без розгляду з підстав відсутності повноважень у представника ОСОБА_2 на подання до суду позовної заяви від імені позивача, не виконання позивачем вимог ухвали суду від 17.07.2018 року про залишення позову без руху в частині усунення недоліків, порушення правил підсудності.

Також від представника відповідача, адвоката Вуїв О.В. надійшли клопотання: про витребування від приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області матеріалів нотаріальної справи з посвідчення договору міні земельних ділянок від 26.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 1190; про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука Кирила Борисовича.

28.12.2018 року справу було направлено до Миколаївського апеляційного суду.

15.01.2019 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду повернуто апеляційну скаргу представника відповідача Вуїв О.В. на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.08.2018 року про відкриття провадження в частині оскарження з підстав, що не передбачені п. 8 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

15.01.2019 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду клопотання представника відповідача Вуїв О.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.08.2018 року про відкриття провадження щодо підсудності задоволено, поновлено строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.08.2018 року щодо підсудності.

29.01.2019 року постановою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - Вуїв О.В. залишено без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.08.2018 року залишено без змін.

06.02.2019 року вказана справа з Миколаївського апеляційного суду надійшла до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

06.03.2019 року ухвалами суду залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме: ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука Кирила Борисовича (АДРЕСА_5).

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями представників позивача, відповідача та третіх осіб.

18.07.2019 року на адресу суду надійшли від представника відповідача Вуїв О.В. доповнення до відзиву на позовну заяву, в обгрунтування якого покладені п.п. 73 -81 мотивувальної частини постанови Великої палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 227/1506/18 за позовом заступника прокурора Донецької області до ТОВ "Агрофірма "Каравай", ОСОБА_13 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_14 , про визнання договору міни земельної ділянки недісйним. Так, у вказаній постанові зазначено, що встановлена пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України заборона на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції чинній на 01.01.2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай). За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (ч.ч. 1-3 ст. 715 ЦК України). Стаття 14 Закону №899-ІV не забороняє можливість обміну змельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абзаці 11 ч. 1 ст. 5 Закону №899-ІV повноважень оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 1 січня 2019 року до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв). Враховуючи вказану позицію Великої палати Верховного Суду, що є обов`язковою для судів під час вирішення аналогічних справ, представник відповідача просила відмови у задоволенні позовної заяви про визнання недійсним договору міни земельних ділянок.

Позивач та його представники в судовому засіданні уточнили позовні вимоги, а саме просили визнати недійсним з моменту вчинення договір міни земельних ділянок площею 5,2935 га для ведення товарного сілськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825483200:02:000:0328, розташованої в межах Кам`яномостівської (Кримківської) сільської ради Первомайського району Миколаївської області, та площею 0,01 га для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4822081200:02:000:0253, розташованої в межах Вознесенської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, що укладений 26 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої Руденко Н.П. , приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу 22.09.2017 року за реєстровим №772, та ОСОБА_7 , в інтересах якого діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої Нехімчуком К.Б. , приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу 09.09.2016 року за реєстровим №840, посвідченого Нехімчуком К.Б., приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу 26.12.2017 року за реєстровим №1190. Також пояснили суду, що позивач ОСОБА_1 обумовлену доплату за свою земельну ділянку в розмірі 60670 грн. не отримав на момент посвідчення договору міни у приватного нотаріуса, а після здійснення реєстрації права власності від її отримання відмовися. Наголосили, що обмін земельними ділянками відбувся не в межах одного масиву земель сільськогосподарського призначення, вони не мають спільні межі та не обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу, що є підставою для визнання договору міни недійсним. З урахуванням уточнених позовних вимог, просили заявлений позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві та доповнень до нього.

Третя сторона, приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук К.Б. в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справу за його відсутності, позовну заяву вважає безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

Третя особа, ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився в зв`язку з перебуванням за межами Миколаївської області, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що від імені позивача було укладено вказаний договір міни земельних ділянок на підставі довіреності та відповідності до вимог діючого законодавства. Сторони обумовили доплату за більшу земельну ділянку в розмірі 60670 грн., яку представник позивача отримав до моменту посвідчення договору у нотаріуса.

Заслухавши представників позивача та представника відповідача, третю особу ОСОБА_4 , дослідивши матеріали, на які сторони посилаються як на підставу позову та відзиву, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст.716 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до підпункту "а" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка площею 5,2935 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825483200:02:000:0328, розташованої в межах Кримківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, належить ОСОБА_1 на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.11.2017 року у справі № 484/3679/17 (а.с. 11-12).

26.12.2017 року між ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої Руденко Н.П. , приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу 22.09.2017 року за реєстровим №772, та ОСОБА_7 , в інтересах якого діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої Нехімчуком К.Б. , приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу 09.09.2016 року за реєстровим №840, укладено договір міни земельних ділянок, посвідченого Нехімчуком К.Б., приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу 26.12.2017 року за реєстровим №1190 (а.с. 8).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору міни земельних ділянок за цим договором представник позивача ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 5,2935 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825483200:02:000:0328, розташованої в межах Кримківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в обмін на яку представник відповідача ОСОБА_5 передає ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,01 га для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4822081200:02:000:0253, розташованої в межах Вознесенської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Пунктом 2.1. вказаного договору міни передбачено, що міна вказаних земельних ділянок проводиться з грошовою доплатою. Представник другої сторони ОСОБА_5 , що діє від імені ОСОБА_7 , сплатив представнику першої сторони ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_1 , 60670,00 грн., а представник першої сторони ОСОБА_4 отримав в повному обсязі.

Згідно довіреності від 22.09.2017 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 укладати у його інтересах договори міни, оренди, емфітевзису на умовах, які ними обумовлені попередньо та його представнику відомі, що не потребує доказування третім особам, нотаріусу чи іншому учаснику правочину. Цією ж довіреністю ОСОБА_4 надано право отримати (отримувати) належні ОСОБА_1 гроші, майно, та надано право підпису за нього на всіх без винятку документах, які видають, подаються, с кладаються, оформлюються у зв`язку з цією довіреністю (а.с. 7). Дану довіреність посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області, та зареєстровано в реєстрі за № 772.

В судовому засіданні третя сторона ОСОБА_4 пояснив, що ним від імені позивача було укладено вказаний договір міни земельних ділянок на підставі довіреності від 22.09.2017 року та у відповідності до вимог діючого законодавства. Сторони обумовили доплату за земельну ділянку ОСОБА_1 в розмірі 60670 грн., яку представник позивача отримав до моменту посвідчення договору у нотаріуса. Однак позивач відмовився у подальшому отримувати вказані кошти.

Після укладання вказаного договору міни земельних ділянок право власності на обміняні земельні ділянки було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що підтверджується копіями витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.04.2018 року за номером НВ-4804622872018 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.07.2018 року № 129836935 (а.с. 16-20).

Представник позивача в судовому засіданні просить визнати договір міни укладений між сторонами недійсним, посилаючись на невідповідність умов договору положенням п.15 розділу Х Перехідні положення ЗК України, ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Як визначено п. 15 "б" розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Частиною 1 статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій , масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об`єктами, об`єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об`єктами тощо).

Законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України порядок міни виділених в натурі земельних ділянок в інших випадках.

Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що виділені в натурі земельні ділянки можуть бути обміняними лише у межах одного масиву земель сільськогосподарського призначення та при наявності бажання власника земельної ділянки використовувати належну йому земельну ділянку самостійно.

Будь-яких доказів того, що вказані земельні ділянки розташовані в одному масиві земель сільськогосподарського призначення, мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу, використання земельної ділянки самостійно, відповідачем суду не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка площею 5,2935 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825483200:02:000:0328, належна позивачу, розташована в межах Кримківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, а земельна ділянка площею 0,01 га для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4822081200:02:000:0253, належна ОСОБА_7 , розташована в межах Вознесенської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Земельна ділянка площею 5,2935 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825483200:02:000:0328, яка належала позивачу, розташована в межах Кримківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, знаходиться в оренді на підставі договору оренди землі, укладеного 30.04.2013 року між Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Партизанської іскри та померлим батьком позивача ОСОБА_17 , що підтверджується копіями витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 31.05.2013 року індексний номер 4228446, договору оренди від 30.04.2013 року та акту приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30.04.2013 року (а.с. 13-15).

Після укладання вказаного договору міни земельних ділянок право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_7 , що підтверджується копіями витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.04.2018 року за номером НВ-4804622872018 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16-18). Власник (орендодавець) змінився, однак орендарем так і залишилося Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Партизанської іскри на підставі договору оренди від 22.05.2013 року строком дії до 20.11.2023 року.

Отже, підстав для обміну земельними ділянками відповідно до ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у сторін не було та свідчить про прихований продаж землі під час дії заборони на її продаж.

Щодо посилання представника відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 як на правову підставу визнання договору міни дійсним, суд відзначає наступне.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування пп. б п. 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року, стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише за схемою пай на пай , оскільки пп. б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, гарантував можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Частина 1 ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не обмежувала випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначала одну з можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак, у даній справі, як вбачається з її матеріалів, підставою для визнання договору недійсним є невідповідність умов договору положенням п.15 розділу Х Перехідні положення ЗК України та ч. 1 ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , оскільки обміняні земельні ділянки знаходяться не у межах одного масиву земель сільськогосподарського призначення та відсутні докази використання власником належної йому земельної ділянки самостійно.

Дані висновки суду відповідають висновкам щодо застосування норм права, викладеним у п.п. 75, 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18.

Крім того, посилання представника відповідача на рішення Європейського суду з прав людини від 22.05.2018 року у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" не може трактуватися як спеціальний дозвіл на вільний обіг, зокрема, обмін земельних ділянок сільськогосподарського призначення безвідносно до приписів нормативних актів України.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно аб. 3 п.п. "б" п. 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 200, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_7 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , індентифікаційний код: НОМЕР_4 ), треті особи: приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирил Борисович (АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , індентифікаційний код: НОМЕР_1 , ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_2 , індентифікаційний код: НОМЕР_2), про визнання договору міни земельної ділянки недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір міни земельних ділянок площею 5,2935 га для ведення товарного сілськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825483200:02:000:0328, розташованої в межах Кам`яномостівської (Кримківської) сільської ради Первомайського району Миколаївської області, та площею 0,01 га для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4822081200:02:000:0253, розташованої в межах Вознесенської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, що укладений 26 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої Руденко Н.П. , приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу 22.09.2017 року за реєстровим №772, та ОСОБА_7 , в інтересах якого діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої Нехімчуком К.Б. , приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу 09.09.2016 року за реєстровим №840, посвідченого Нехімчуком К.Б., приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу 26.12.2017 року за реєстровим №1190.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.10.2019 року.

СУДДЯ: