Рішення

від 15.10.2019 по справі 520/6543/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 жовтня 2019 р. № 520/6543/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Іванова О.А.,

представника відповідача - Єрохіна І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Транс Сервіс" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК Транс Сервіс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000901412 від 30.05.2019 року та №00000911412 від 30.05.2019 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 10.05.2019 року №1585/20-40-14-12-09/39107309.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛК Транс Сервіс" норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК Транс Сервіс", код ЄДРПОУ - 39107309, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 25.04.2019 року №3065, згідно з п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛК Транс Сервіс" (податковий номер 39107309) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ПП Юнісвіт (код за ЄДРПОУ 40479838) за серпень 2018 року, ТОВ Саргас 2016 (код за ЄДРПОУ 40791211) за січень 2018 року та березень 2018 року, ТОВ Харківський Завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191) за лютий 2018 року, ТОВ К`ю партс (код за ЄДРПОУ 36458906) за травень, червень 2018 року, ПП Фостерс (код за ЄДРПОУ 40485595) за вересень 2018 року, ТОВ СМТ Торг (код за ЄДРПОУ 41794119) за жовтень 2018 року, а також даних щодо реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), результати якої оформлено у вигляді акту перевірки від 10.05.2019 року №1585/20-40-14-12-09/39107309.

Відповідно до висновків акту від 10.05.2019 року №1585/20-40-14-12-09/39107309, перевіркою, зокрема, встановлено порушення пп. а п. 198.1, абз. 1 та 2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 416638 грн., в тому числі на 34451 грн. за січень 2018 року, на 134330 грн. за лютий 2018 року, на 21136 за березень 2018 року, на 21960 грн. за травень 2018 року, на 86612 грн. за червень 2018 року, на 32500 грн. за серпень 2018 року, на 47849 грн. за вересень 2018 року, на 37800 грн. за жовтень 2018 року, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 307775 грн., в тому числі на 34451 грн. за січень 2018 року, на 134330 грн. за лютий 2018 року, на 21136 грн. за березень 2018 року, на 21960 грн. за травень 2018 року, на 32500 грн. серпень 2018 року, на 47849 грн. за вересень 2018 року, на 15529 грн. за жовтень 2018 року;

- завищено від`ємне значення на загальну суму 108883 грн., в тому числі на 86612 грн. за червень 2018 року та на 22271 грн. за жовтень 2018 року.

На підставі висновків акту перевірки від 10.05.2019 року №1585/20-40-14-12-09/39107309 контролюючим органом 30.05.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00000901412, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 307755 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 76938,75 грн., що за загальною сумою складає 384693,75 грн.;

- №00000911412, яким встановлено суму завишення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 108883 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ПП Юнісвіт (код за ЄДРПОУ 40479838), ТОВ Саргас 2016 (код за ЄДРПОУ 40791211), ТОВ Харківський Завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191), ТОВ К`ю партс (код за ЄДРПОУ 36458906), ПП Фостерс (код за ЄДРПОУ 40485595), ТОВ СМТ Торг (код за ЄДРПОУ 41794119).

Судом встановлено, що в рамках здійснення власної господарської діяльності господарські операції між позивачем, в якості покупця, та ПП Фостерс , в якості постачальника, укладено договір поставки №2409/18 від 24.09.2018 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, зазначений у додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити за умовами даного договору.

На виконання умов договору поставки №2409/18 від 24.09.2018 року сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 24.09.2018 року, в якій визначено, що за договором поставки поставляється товар сектор червячний на загальну суму 287091,00 грн.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору поставки до матеріалів справи долучено копії первинних документів, а саме: рахунку на оплату №14 від 24.09.2018 року, видаткової накладної №92 від 24.09.2018 року.

З наявних матеріалах справи доказів вбачається, що придбаний позивачем товар було поставлено постачальником, про що свідчить товарно-транспортна накладна №Р92 від 24.09.2019 року.

Оплату за товар здійснено позивачем відповідно до платіжного доручення №734 від 01.10.2018 року.

Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень судом встановлено, що придбаний у контрагента товар було оприбутковано на балансі 24.09.2018 року, про що зроблено запис в регістрах бухгалтерського обліку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на виконання умов договору поставки №2409/18 від 24.09.2018 року ПП Фостерс на користь позивача 01.10.2018 року зареєстровано податкову накладну №82 від 24.09.2018 року.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що в рамках здійснення власної господарської діяльності між позивачем, в якості покупця, та ТОВ СМТ Торг , в якості постачальника, укладено договір поставки №0110/18 від 01.10.2018 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, вартість, кількість та креслений номер якого визначено у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору поставки №0110/18 від 01.10.2018 року сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 01.10.2018 року, в якій визначено, що за договором поставки поставляється товар сектор червячний на загальну суму 226800,00 грн.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору поставки до матеріалів справи долучено копії первинних документів, а саме: рахунку на оплату №171001 від 17.10.2018 року, видаткової накладної №115 від 17.10.2018 року.

З наявних матеріалах справи доказів вбачається, що придбаний позивачем товар було поставлено постачальником, про що свідчить товарно-транспортна накладна №Р115 від 17.10.2019 року.

Оплату за товар здійснено позивачем відповідно до платіжного доручення №735 від 07.11.2018 року.

Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень судом встановлено, що придбаний у контрагента товар було оприбутковано на балансі 17.10.2018 року, про що зроблено запис в регістрах бухгалтерського обліку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на виконання умов договору поставки №0110/18 від 01.10.2018 року ТОВ СМТ Торг на користь позивача 07.11.2018 року зареєстровано податкову накладну №162 від 17.10.2018 року.

Також судовим розглядом справи встановлено, що в рамках здійснення власної господарської діяльності між позивачем, в якості покупця, та ТОВ К`ю партс , в якості постачальника, укладено договір поставки №0205-18 від 02.05.2018 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товари у власність покупцеві, асортимент, кількість і ціна якого вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і платити його на умовах, визначених у цьому договорі.

На виконання умов договору поставки №0205-18 від 02.05.2018 року сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 11.05.2018 року, в якій визначено, що за договором поставки поставляється товар круг сталевий на загальну суму 131759,76 грн., та специфікацію №2 від 20.06.2018 року, в якій визначено, що за договором поставки поставляється товар кришка крипільна на загальну суму 519674,40 грн.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору поставки до матеріалів справи долучено копії первинних документів, а саме: рахунки на оплату №19 від 16.05.2018 року, №74 від 25.06.2018 року, видаткові накладні №201 від 16.05.2018 року, №485 від 25.06.2018 року.

З наявних матеріалах справи доказів вбачається, що придбаний позивачем товар було поставлено постачальником, про що свідчать товарно-транспортні накладні №Р201 від 16.05.2019 року, №Р485 від 25.06.2018 року.

Оплату за товар здійснено позивачем відповідно до платіжних доручень №605 від 21.05.2018 року, №653 від 11.07.2018 року.

Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень судом встановлено, що придбаний у контрагента товар було оприбутковано на балансі, про що зроблено записи в регістрах бухгалтерського обліку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на виконання умов договору поставки №0205-18 від 02.05.2018 року ТОВ К`ю партс на користь позивача зареєстровано податкові накладні №25 від 16.05.2018 року, №125 від 11.07.2018 року.

Також судовим розглядом справи встановлено, що в рамках здійснення власної господарської діяльності між позивачем, в якості покупця, та ПП Юнісвіт , в якості постачальника, укладено договір поставки №11 від 17.08.2018 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товари у власність покупцеві, асортимент, кількість і ціна якого вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

На виконання умов договору поставки №11 від 17.08.2018 року сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 17.08.2018 року, в якій визначено, що за договором поставки поставляється товар шайба тарільчата 100.10.051-0 на загальну суму 195000,00 грн.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору поставки до матеріалів справи долучено копії первинних документів, а саме: рахунок на оплату №11 від 17.08.2018 року, видаткову накладну №127 від 17.08.2018 року.

З наявних матеріалах справи доказів вбачається, що придбаний позивачем товар було поставлено постачальником, про що свідчить товарно-транспортна накладна №Р127 від 17.08.2018 року.

Оплату за товар здійснено позивачем відповідно до платіжного доручення №692 від 20.08.2018 року.

Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень судом встановлено, що придбаний у контрагента товар було оприбутковано на балансі, про що зроблено записи в регістрах бухгалтерського обліку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на виконання умов договору поставки №11 від 17.08.2018 року ПП Юнісвіт на користь позивача зареєстровано податкову накладну №4 від 17.08.2018 року.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що в рамках здійснення власної господарської діяльності між позивачем, в якості покупця, та ТОВ Саргас 2016 , в якості постачальника, укладено договір поставки №1001/18 від 10.01.2018 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, ціна, кількість та кресельні номери якого обумовлені у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору поставки №1001/18 від 10.01.2018 року сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 12.01.2018 року, в якій визначено, що за договором поставки поставляється товар круг сталевий на загальну суму 206703,60 грн., та специфікацію №2 від 12.03.2018 року, в якій визначено, що за договором поставки поставляється круг сталевий на загальну суму 123813,60 грн.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору поставки до матеріалів справи долучено копії первинних документів, а саме: рахунки на оплату №1701 від 17.01.2018 року, №150302 від 15.03.2018 року, видаткові накладні №1701 від 17.01.2018 року, №1503 від 15.03.2018 року.

З наявних матеріалах справи доказів вбачається, що придбаний позивачем товар було поставлено постачальником, про що свідчать товарно-транспортні накладні №Р1701 від 17.01.2018 року, №Р1503 від 15.03.2018 року.

Оплату за товар здійснено позивачем відповідно до платіжних доручень №465 від 19.01.2018 року, №530 від 15.03.2018 року.

Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень судом встановлено, що придбаний у контрагента товар було оприбутковано на балансі, про що зроблено записи в регістрах бухгалтерського обліку.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на виконання умов договору поставки №11 від 17.08.2018 року ТОВ Саргас 2016 на користь позивача зареєстровано податкову накладну №5 від 17.01.2018 року, №53 від 15.03.2018 року.

Також судовим розглядом справи встановлено, що в рамках здійснення власної господарської діяльності між позивачем, в якості замовника, та ТОВ Харківський Завод Феросплавів , в якості виконавця, укладено договір №19/02 від 19.02.2018 року, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати роботу по виготовленню деталей, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконати роботи.

На виконання умов договору поставки №19/02 від 19.02.2018 року сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 20.02.2018 року, в якій визначено, що за договором поставки поставляється товар послуга механічної обробки кришки кріпильної загальною вартістю 805980,00 грн.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору поставки до матеріалів справи долучено копії первинних документів, а саме: рахунок на оплату №2002 від 20.02.2018 року, видаткові накладні №4 від 20.04.2018 року, №5 від 25.04.2018 року, №6 від 03.05.2018 року, №7 від 30.05.2018 року, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №26 від 21.04.2018 року, №27 від 27.04.2018 року, №31 від 05.05.2018 року, №46 від 31.05.2018 року.

З наявних матеріалах справи доказів вбачається, що придбаний позивачем товар було поставлено постачальником, про що свідчать товарно-транспортні накладні №Р4 від 20.04.2018 року, №Р26 від 21.04.2018 року, №Р5 від 25.04.2018 року, №Р27 від 27.04.2018 року, №Р6 від 03.05.2018 року, №Р31 від 05.05.2018 року, №Р1 від 30.05.2018 року, №Р46 від 31.05.2018 року.

Оплату за товар здійснено позивачем відповідно до платіжного доручення №502 від 19.02.2018 року.

Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень судом встановлено, що вартість отриманих послуг (без ПДВ) віднесено позивачем до складу витрат на збут, що в бухгалтерському обліку відображено записом: Д-т 93 Витрати на збут К-т 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на виконання умов договору поставки №19/02 від 19.02.2018 року ТОВ Саргас 2016 на користь позивача зареєстровано податкову накладну № 11 від 20.02.2018 року.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази та первинні документи спростовують доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять та судом в рамках офіційного з`ясування обставин у справи не встановлено обставин, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача ПП Юнісвіт (код за ЄДРПОУ 40479838), ТОВ Саргас 2016 (код за ЄДРПОУ 40791211), ТОВ Харківський Завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191), ТОВ К`ю партс (код за ЄДРПОУ 36458906), ПП Фостерс (код за ЄДРПОУ 40485595), ТОВ СМТ Торг (код за ЄДРПОУ 41794119), які б набрали законної сили.

Водночас, суд зазначає, що недоліки первинних документів або наявні в них неточності не можуть свідчити про нереальність господарських операцій позивача із відповідними контрагентами.

Стосовно посилань представника відповідача у відзиві на позов та в акті перевірки на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ПП Юнісвіт (код за ЄДРПОУ 40479838), ТОВ Саргас 2016 (код за ЄДРПОУ 40791211), ТОВ Харківський Завод Феросплавів (код за ЄДРПОУ 41121191), ТОВ К`ю партс (код за ЄДРПОУ 36458906), ПП Фостерс (код за ЄДРПОУ 40485595), ТОВ СМТ Торг (код за ЄДРПОУ 41794119) оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 30.05.2019 року №00000901412 та №00000911412.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Транс Сервіс".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Транс Сервіс" (вул. Лодзька, буд. 7, м. Харків, 61044) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000901412 від 30.05.2019 року та №00000911412 від 30.05.2019 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Транс Сервіс" (вул. Лодзька, буд. 7, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ - 39107309) сплачену суму судового збору у розмірі 7403 (сім тисяч чотириста три) грн. 65 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.