Постанова

від 15.10.2019 по справі 520/4551/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 р. м. ХарківСправа № 520/4551/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В. (повний текст складено 13.08.19) по справі № 520/4551/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс 2000"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс 2000" (далі - ТОВ "Офіс 2000", Товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Головного управління ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0191091213 від 26.11.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 задоволено позов ТОВ "Офіс 2000".

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем обліковується надана на праві оренди земельна ділянка, кадастровий номер №6310136300:10:010:0005, загальною площею 0,0858 га, як єдиний цілісний об`єкт нерухомого майна.

Позивачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обгрунтування відзиву зазначає, що згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2018 по справі №922/3655/17, ТОВ Офіс 2000 не повинно сплачувати орендну плату за частину земельної ділянки, користувачем якої не є.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Офіс 2000" зареєстроване в якості юридичної особи у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку.

17.03.2005 між ТОВ "Офіс 2000" (в якості орендаря) і Харківською міською радою (в якості орендодавця) укладено договір оренди земельної ділянки №6347/05(а.с.11-16).

Відповідно до п. 1 орендодавець на підставі рішення XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 19.11.2003 №232/03 "Про поновлення права оренди земельних ділянок" надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_2

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0858 га, під забудовою - 0,0648 га, інших угідь - 0,0210 га (пункт 2 договору № 6347/05).

У пункті 3 договору № 6347/05 визначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна нежитлова будівля літ."А-2", яка належить орендареві на праві колективної власності на нерухоме майно, а також інші об`єкти інфраструктури.

Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (пункт 16 договору № 6347/05).

Відповідно до плану земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки - №6310136300:10:010:0005.

У пункті 8 договору № 6347/05 сторони визначили строк дії договору - з 23.11.2002 до 23.11.2027.

За змістом пункту 36 договору №6347/05 сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

В подальшому, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 по справі №922/2746/16 було частково задоволено позов Харківської міської ради до ТОВ Офіс 2000 про внесення змін до договору оренди землі №6347/05 від 17.03.2005 шляхом визнання додаткової угоди до вказаного договору оренди землі укладеною в новій редакції, пунктом 5 якої передбачено: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповіли до витягу з технічної документації № 393 від 30.10.2013 становить 1955965 грн.

З огляду на вказане, ТОВ "Офіс 2000" з урахуванням вищезазначеного судового рішення було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік від 28.12.2016 та подавалися звітні податкові декларації з плати за землю за 2017 рік від 13.02.2017 і за 2018 рік від 13.02.2018.

Разом з тим, у зв`язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Офіс 2000", 27.08.2007 між ТОВ "Офіс 2000" і фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір про заміну виплати належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "Офіс 2000" на передання майна у натурі, у тому числі: - нежитлові приміщення першого поверху №20а, 21, 22б у літ. "А-2", загальною площею 45,7 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_2 . - нежитлові приміщення другого поверху №22, 22а, 23, 24, 27-29, 31,33-38 у літ."А-2", загальною площею 655 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_2 (а.с.21).

Відповідно до пункту 10 зазначеного договору право власності на нежитлові приміщення першого поверху №20а, 21, 22б у літ."А-2", загальною площею 45,7 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , - нежитлові приміщення другого поверху №22, 22а, 23, 24, 27-29, 31, 33-38 у літ."А-2", загальною площею 655 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , виникає у ОСОБА_1 із моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.

Вказаний договір посвідчено 27.08.2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко Ю.В. і зареєстровано у реєстрі за №6515.

Отже, за договором від 27.08.2007 ТОВ "Офіс 2000" належить частина нежитлової будівлі площею 489,8 кв.м, що становить 41,14 % від загальної площі будівлі, а фізичній особі ОСОБА_1 належить частина, площею 700,7 кв.м, що становить 58,86 % нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, що перебуває в оренді у ТОВ "Офіс 2000".

У зв`язку із тим, що спірна нежитлова будівля, розташована на земельній ділянці, є об`єктом нерухомого майна, яка перебуває у спільній власності кількох співвласників, ТОВ "Офіс 2000" направило 20.07.2017 Харківській міській раді лист-пропозицію вих.№ 12/0 разом із проектом додаткової угоди до договору № 6347/05 у двох екземплярах.

Проте, відповіді від Харківської міської ради на зазначений лист ТОВ "Офіс 2000" не отримало, що стало підставою для звернення у жовтні 2017 року Товариства до господарського суду з позовом про внесення змін до договору оренди землі від 17.03.2005 № 6347/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, зазначеній у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/3655/17 скасовано повністю, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2018 касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено: скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі №922/3655/17; залишено в силі рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/3655/17 (а.с.29-37).

При цьому, Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 викладено висновок, що після відчуження частини об`єкта нерухомості та його державної реєстрації за іншими особами ТОВ "Офіс 2000" не повинно сплачувати орендну плату за частину земельної ділянки, користувачем якої не є (а.с.36).

У зв`язку із наведеним, позивачем було подано до контролюючого органу "уточнюючі" податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності)

- за 2016 рік від 28.09.2018 №9271662921;

- за 2017 рік від 28.09.2018 №9300698186;

- за 2018 рік від 28.09.2018 №9210175301.

Даними деклараціями Товариством уточнені суми нарахованої орендної плати з юридичних осіб за 2016, 2017 та 2018 за договором оренди землі від 17.03.2005 за № 6347/05 (а.с.90-103).

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності) "уточнюючих" за 2016, за 2017 та за 2018 роки ТОВ "ОФІС 2000".

За результатами перевірки складено акт від 12.10.2018 №14935/20-40-12-13-20/30591740 (а.с.39-40).

Згідно висновків акту перевірки Товариством занижено податкові зобов`язання з орендної плати за землю, належної до сплати за період січень 2016 року - серпень 2018 року, тобто за строк сплати, який минув, в сумі 266211,52 гривень, чим порушено статтю 288 та статтю 289 Податкового кодексу України від 02.12.2012 (із змінами та доповненнями) та статтю 21 Закону України від 06.10.98 "Про оренду землі". Відповідальність платника передбачена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2012 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями).

Позивачем подано заперечення від 15.11.2018 на акт перевірки (а.с.41-42).

За результатами розгляду заперечень від 22.11.2018 висновки акту перевірки залишені без змін (а.с.81-82), про що позивачу повідомлено листом від 23.11.2018 (а.с.80).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0191091213 від 26.11.2018, яким ТОВ "Офіс 2000" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" на загальну суму 332764,40 грн., в тому числі за основним платежем 266211,52 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 66552,88 грн. (а.с.44).

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку (а.с.45-46), але рішенням Державної фіскальної служби України від 28.02.2019 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення (а.с.74-75).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що до нового власника нерухомого майна перейшло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, а право попереднього користувача, в даному випадку позивача, припинилось автоматично в силу закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями частин першої та другої статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

Відповідно до п.п.265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.

Положеннями п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.270.1 ст.270 та п.288.3 ст.288 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки, надані в оренду.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.120 Земельного кодексу (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться і у ст.377 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. е ч.1 ст.141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, у розумінні положень Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

З огляду на вказане, є безпідставними доводи податкового органу про продовження обов`язку позивача по сплаті орендної плати за таку земельну ділянку, оскільки наведене не звільняє нового власника від обов`язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі №807/292/18 (адміністративне провадження №К/9901/118/19) та по справі №823/2344/18 (адміністративне провадження №К/9901/1291/19).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу, що підстави для відступлення від правових позицій Верховного Суду судом не встановлені, а сторонами не повідомлені.

Більше того, у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №922/3655/17, яка набрала законної та стосується безпосередньо договору оренди №6347/05 від 17.03.2005, укладеного між ТОВ "Офіс 2000" (в якості орендаря) і Харківською міською радою (в якості орендодавця), стосовно земельної ділянки з кадастровим номером №6310136300:10:010:0005, загальною площею 0,0858 га, викладено наступні висновки суду:

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, відчуження частини об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для внесення змін до договору оренди, зокрема в частині розміру орендної плати, зважаючи на те, що договір у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому після відчуження частини об`єкта нерухомості та його державної реєстрації за іншими особами ТОВ "Офіс 2000" не повинно сплачувати орендну плату за частину земельної ділянки, користувачем якої не є. .

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що листом від 03.10.2018 №10/О позивач повідомив Головному управлінню ДФС у Харківській області про прийняття верховним Судом вказаної постанови по справі №922/3655/17 та вказав на висновки, зазначені судом.

Отже, після переходу від позивача до нового власника об`єктів нерухомості, до останнього також перейшло право користування відповідною земельною ділянкою та обов`язок зі сплати податку за неї (орендної плати) у відповідній частині.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 по справі № 520/4551/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 21.10.2019.