Постанова

від 16.10.2019 по справі 440/2019/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 р.Справа № 440/2019/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром", Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року

(ухвалене суддею Супрун Є.Б., повний текст якого складено 06.08.2019 р.) по справі № 440/2019/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" (в подальшому - ТОВ "Техінпром") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (в подальшому - ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002581405 від 04.03.2019 р., яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 503477,50 грн., в тому числі 402782 грн. за основним платежем та 100695,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 р. № 0002581405 в частині збільшення ТОВ "Техінпром" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 305691,25 грн., в тому числі 244553 грн. - за основним платежем та 61138,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки первинними документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи підтверджено здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Файзер компані .

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки контролюючим органом правомірно збільшено товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 503477,50 грн.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін в частині задоволення позовних вимог.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведеної контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача у період з 23.01.2019 р. по 29.01.2019 р. з питань правильності, повноти нарахування та сплати ПДВ у зв`язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з постачальниками: ТОВ "Файзер Компані" (код ЄДРПОУ 40761014) за грудень 2016 року, ТОВ "Фірма "Славія" (код ЄДРПОУ 40977337) за березень 2017 року, ТОВ "НВП "Полі-пласт" (код ЄДРПОУ 40476250) за березень-квітень 2017 року, ТОВ "Мастек Груп" (код ЄДРПОУ 41628463) за квітень та червень 2018 року та з питань правильності, повноти нарахування і сплати ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями товарів, придбаних у вказаних постачальників, робіт (послуг), наданих ТОВ Фірма "Техінпром" з використанням цих товарів, правомірності відображення вказаних операцій в податковій звітності, складено акт №135/16-31-14-05-09/30485824 від 07.02.2019 р., висновками якого встановлені наступні порушення: п. 44.1 ст. 44 , п. 198.1 п. 198.2 , п. 198.3 ст. 198, п. 200. та п. 201.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ в періодах, що перевірялися на загальну суму 402782 грн., в тому числі: грудень 2016 року на суму 158 229 грн.; березень 2017 року на суму 9360 грн.; квітень 2017 року на суму 24 634 грн.; квітень 2018 року на суму 92742 грн.; червень 2018 року на суму 117817 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002581405 від 04.03.2019 р., яким ТОВ Фірма "Техінпром" визначено податкове зобов`язання з ПДВ в розмірі 503477,50 грн., в тому числі 402782 грн. - за основним платежем та 100695,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, ТОВ "Техінпром" звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування вказаного податкового зобов`язання з ПДВ та штрафних санкцій в розмірі 39557,25 грн. обґрунтоване та не підлягає скасуванню, оскільки позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання деталей у контрагента ТОВ "Файзер Компані", в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню, оскільки матеріалами справи підтверджено фактичне здійснення позивачем

господарських операцій з придбання деталей у контрагентів ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп".

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податковго кодексу України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Судовим розглядом встановлено, шо до зареєстрованих видів господарської діяльності позивача відносяться: код КВЕД 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устатковання; код КВЕД 28.14 Виробництво інших кранів і клапанів; код КВЕД 28.92 Виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва (основний); код КВЕД 28.96 Виробництво машин і устатковання для виготовлення пластмас і гуми; код КВЕД 28.99 Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н. в. і. у.; код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; код КВЕД 25.73 Виробництво інструментів; код КВЕД 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва; код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання.

У перевіряємий період позивачем (покупець) укладені наступні однотипні договори поставки, а саме: договір №23/1-16 від 21.12.2016 р. з постачальником ТОВ Фірма Техінпром ; договір № 04/2-17 від 16.03.2017 р. з постачальником ТОВ Фірма Славія ; договір № 04/1-17 від 14.03.2017 р. з постачальником ТОВ НВП Полі-Пласт ; договір № 05/2-18 від 12.04.2018 р. з постачальником ТОВ Мастек Груп , умовами якого встановлено, що постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (надалі Товар), а покупець прийняти та оплатити його, на умовах та в строки, що передбачаються в додаткових угодах до договору. Відвантаження та доставка товару виконується Постачальником власними силами та за власний рахунок у кількості, якості та асортименті у відповідності з кожною окремою додатковою угодою (п. 5.1. Договорів).

На підставі господарських операцій з ТОВ Фірма Славія , позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2017 року суму ПДВ 9 360 грн.

Реальність господарських операцій з позивач з ТОВ Фірма Славія підтверджується видатковими накладними та додатковою угодою, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т. 3 а.с. 15-95).

В подальшому придбані у вказаного контрагента товари були реалізовані на користь ПрАТ Нафтогазвидобування , використані для виготовлення інших деталей, які реалізовані на адресу ПрАТ Укргазвидобуток , ТОВ Пром-Енерго Продукт , ПрАТ Укргазвидобуток , що підтверджується копіями договору поставки, договором на проведення ремонтних робіт нафтогазопромислового обладнання і виготовлення запасних частин до нього, додатковими угодами, видатковими накладними, оборотами рахунків, платіжним квитанціями, податковим накладними, квитанціями про реєстрацію податкових накладних накладними вимогами, актом прийому виконаних робіт (т. 3 а.с. 30-95).

Оплата по взаємовідносинах з ТОВ Фірма Славія проведена в повному обсязі на виконання умов договору відступлення права вимоги №09-17 від 10.04.2017, що укладений між ТОВ Фірма Славія та ТОВ Брілест та підтверджується випискою та підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 по ТОВ Фірма Славія та ТОВ Брілест .

За наслідками господарських операцій з ТОВ НВП Полі-пласт позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2017 року суму в розмірі 24634 грн.

Господарські взаємовідносини з ТОВ Науково-виробниче підприємство Полі-пласт підтверджується додатковими угодами та видатковими накладними (т. 3 а.с. 99-240).

Придбані запчастини використані при проведенні ремонтних робіт для Представництва Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед , ПрАТ ВК Укрнафтобуріння , ПрАТ Укргазвидобуток , ТОВ Енерго-сервісна компанія Еско-Північ , деякі деталі доопрацьовано до стану готового виробу та реалізовано ПрАТ Нафтогазвидобування за відповідними договорами.

Оплата по взаємовідносинах з ТОВ НВП Полі-пласт здійснена на умовах договору про відступлення права вимоги №12/1-17 від 12.07.2017 Р., укладеним позивачем з ТОВ Град-мастер трейд плюс та підтверджується виписками банку, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 по ТОВ Град-мастер трейд плюс та ТОВ Науково-виробниче підприємство Полі-пласт (т. 3 а.с. 229-240).

За наслідками господарських операцій з ТОВ Мастек Груп позивач включив до декларації за квітень та червень 2018 року суму податкового кредиту на загальну суму 210559 грн., в тому числі за квітень 2018 року - 92742 грн, за червень 2018 року - 117817 грн.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ Мастек Груп позивачем подано договір поставки №05/2-18 від 12.04.2018 р., додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти здачі-приймання виконаних робіт, виписки банку (т. 3 а.с. 244-250, т. 4 а.с. 1-219).

Судовим розглядом встановлено, що частина придбаного у ТОВ Мастек Груп мастила використана при ремонті на виконання умов договорів з ТОВ АЛД , ПрАТ ВК Укрнафтобуріння , а інше використовувалось у господарській діяльності позивача.

В подальшому ТМЦ, які придбані згідно додаткових угод доопрацьовані до стану готового виробу, та реалізовані на адресу ПАТ Укргазвидобування , філія ГПУ Шебелинкагазвидобування , також використані при проведенні ремонтних робіт СП Полтавська газонафтова компанія , СП Полтавська газонафтова компанія , Представництво Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед за відповідними договорами. Деякі запчастини доопрацьовано до стану готового виробу та реалізовано ПрАТ Газенергокомплект , що підтверджується копіями первинних документів (т. 4 а.с. 1-219).

Оплата по взаємовідносинах з ТОВ Мастек Груп проведена частково в розмірі в 1052795 грн., що підтверджено виписками банку, залишок неоплаченої суми складає 210559 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп", доказів того, що первинні документи складені необґрунтовано чи з порушенням чинного законодавства контролюючим органом не надано, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 р. №0002581405 в частині донарахованого податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 244553 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 61138,25 грн. необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Файзер Компані . Суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За наслідками господарських операцій щодо поставки деталей для виготовлення елеваторів від постачальника ТОВ Файзер Компані позивач відніс до складу податкового кредиту за грудень 2016 року - 158229,10 грн.

На підтвердження здійснення вищевказаних господарських операцій з ТОВ Файзер Компані видаткові накладні, додаткові угоди та копії податкових накладних ( т. 2 а.с. 77-126).

Судовим розглядом встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності частково реалізовані на адресу ТОВ "Укрграндпол", ПрАТ "Нафтогазвидобування" та частково використано при проведенні ремонтних робіт та технічного обслуговування ПАТ "Укртрансгаз" філія УМГ "Харківтрансгаз", ПрАТ "Девон" з ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння", що підтверджується договорами про закупівлю послуг, актами, наданих послуг, податковими та видатковим накладними, квитанціями, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 127-223).

Оплата по взаємовідносинах з ТОВ "Файзер компані" проведена у повному обсязі. Часткова оплата в розмірі 630348,00 грн здійснена безпосередньо на адресу ТОВ "Файзер компані", що підтверджено виписками банку. Залишок суми в розмірі 319 026,00 грн оплачено на виконання умов договору відступлення права вимоги №06-17 від 21.04.2017, про що між ТОВ "Файзер компані" та ТОВ "Грантком" був укладений відповідний договір (т. 2 а.с. 224-225) та підтверджується випискою банку.

Проте, вироком Подільського районного суду м. Києва від 09.08.2017 р. у справі №758/9102/17, який набрав законної сили, за результатами розгляд матеріалів кримінального провадження № 32016100060000058 встановлено, що ОСОБА_1., який є засновником і керівником ТОВ Файзер Компані зізнався у скоєнні злочину та його визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 та ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (т. 5 а.с. 29-30).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Крім того нереальність вищевказаної господарської операції підтверджується тим, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду № 808/7907/13-а від 29.03.2016 р., № 808/2459/17 від 17.04.2018 р.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування вказаного податкового зобов`язання з ПДВ та штрафних санкцій в розмірі 39557,25 грн. обґрунтоване та не підлягає скасуванню.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянтів спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року по справі № 440/2019/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. .

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 21.10.2019 року