Постанова

від 04.06.2020 по справі 440/2019/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №440/2019/19

адміністративне провадження №К/9901/31006/19, №К/9901/32481/19,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Техінпром та Головного управління ДФС у Полтавській області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року (суддя - Супрун Є.Б.,)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Присяжнюк О.В., судді: Спаскін О.А., Любчич Л.В. )

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Техінпром

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техінпром" (надалі також - ТОВ "Техінпром", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - ГУ ДФС у Полтавській області; відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2019 року № 0002581405, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 503477,50 грн., в тому числі 402782 грн. за основним платежем та 100695,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову вказувало, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки операції з придбання деталей у ТОВ "Файзер Компані", ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" фактично здійснені та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Щодо вироку, який винесено відносно посадових осіб ТОВ "Файзер Компані", позивач вказує, що визнання директора ТОВ "Файзер Компані", винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, не свідчить про незаконність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у взаємовідносинах з цим контрагентом з огляду на презумпцію невинуватості добросовісного платника податків, яким є позивач, та індивідуальний характер юридичної відповідальності.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2019 року № 0002581405 в частині збільшення ТОВ "Техінпром" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 305691,25 грн., в тому числі 244553 грн. - за основним платежем та 61138,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Роблячи висновок про обґрунтованість вимог в частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" підтверджується відповідними наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, первинні документи, які стали підставою формування податкового кредиту за результатами операцій з ТОВ Файзер Компані , виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, а відтак не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

1.3. Короткий зміст касаційних скарг та відзивів на них

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року по справі № 440/2019/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області рішення від 4 березня 2019 року № 0002581405, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 197 786,25 грн. в тому числі основний платіж 158 229,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція в розмірі 39 557,25 грн. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в касаційній скарзі просив скасувати частково рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 440/2019/19 в частині задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу ТОВ Техінпром залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 по справі № 440/2019/19 залишити без змін.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу відповідача

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмовленої позовної вимоги, позивач зазначив, що:

- сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для ТОВ Фірма Техінпром , оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право ТОВ Фірма Техінпром від розрахунку з бюджетом третіх осіб;

- наявність вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій;

- ні акт перевірки, ні оскаржувані судові рішення не містять причини по яким надані первинні документі не підтверджують фактичне здійснення господарської операції та не вказано які саме норми діючого законодавства та порядок заповнення певних первинних документів порушені з боку ТОВ Фірма Техінпром .

У відзиві на касаційну скаргу позивач наполягає на тому, що фактичне здійснення операцій ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" підтверджується відповідними доказами, оцінка яким надана судами з дотриманням положень процесуального законодавства.

2.2. Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу позивача

В касаційній скарзі відповідач вказує про недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства, оскільки при вирішення спору не враховано, що:

- до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару, як документального підтвердження факту придбання та перевезення товару;

- оглядом видаткових накладних встановлено неможливість ідентифікації відповідальних осіб за здійснення господарських операцій та правильності їх оформлення. В графі відвантажив міститься лише підпис особи, а в графі отримав підпис та посилання на довіреність, яка позивачем не надана;

- враховуючи відсутність у підприємств-контрагентів основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів), відсутність залучення відповідних послуг у третіх осіб (відсутні контрагенти - постачальники) та інші чинники свідчать про неможливість виконання оформлених господарських операцій.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на ті ж відомості, що зазначені в касаційній скарзі.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної контролюючим органом перевірки позивача складено акт від 7 лютого 2019 року №135/16-31-14-05-09/30485824, згідно зз висновками якого позивачем порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 201.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періодах, що перевірялися на загальну суму 402782 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами операцій із ТОВ "Файзер Компані", ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп", які, на думку позивача, фактично не здійснювались.

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 4 березня 2019 року № 0002581405, яким ТОВ Фірма "Техінпром" визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 503477,50 грн., в тому числі 402782 грн. - за основним платежем та 100695,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, між позивачем та його контрагентами ТОВ "Файзер Компані", ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" укладено договори поставки товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження фактичної поставки товарів ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп" позивачем надано відповідні докази: податкові, видаткові накладні, додаткові угоди, договори відступлення права вимоги, докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2017 року у справі №758/9102/17, який набрав законної сили, за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 32016100060000058 встановлено, що ОСОБА_1 , який був засновником і керівником ТОВ Файзер Компані , зізнався у скоєнні злочину та його визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статі 27, частиною першою статті 205 та частиною 1 сатті 358 Кримінального кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи в межах касаційних скарг.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, у податковому обліку суми податкового кредиту за операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами, оцінка яким надана судами попередніх інстанцій з дотриманням положень процесуального законодавства, підтверджується постачання товарів позивачу від ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем наслідків таких операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

За таких обставин, відсутність на видаткових накладних певних недоліків та відсутність довіреностей, за наявності інших доказів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської діяльності не може спростовувати фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами.

Посилання контролюючого органу на аналіз податкової інформації, отриманої відносно контрагентів позивача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, також обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення касаційної скарги відповідача.

Надаючи оцінку доводам позивача, наведеним в касаційній скарзі, Суд звертає увагу на таке.

Наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11 від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14, від 24 травня 2016 року у справі №21-5332а15, від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а16, від 22 листопада 2016 у справі №21-2430а16.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина, як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

У справах №21-421а11, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Такий висновок відповідно до норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України) підлягає врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин.

При оцінці наданих позивачем первинних документів, які виписані на операції від ТОВ "Файзер компані", суди першої та апеляційної інстанції врахували обставини, встановлені у вироку Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2017 року у кримінальній справі №758/9102/17, які в силу положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду.

Так, згідно з цим вироком громадянина ОСОБА_1 , який в реєстраційних документах ТОВ "Файзер компані" вказаний як керівник цієї юридичної особи, визнано винним за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

У вироку встановлено, що ОСОБА_1 не виконував обов`язки директора ТОВ "Файзер компані", придбання (перереєстрацію) товариства здійснив за грошову винагороду без мети здійснювати фінансову- господарську діяльність.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій, надавши оцінку встановленим обставинам, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача правових підстав для відображення наслідків операцій із ТОВ "Файзер компані".

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, використовуючи цілком правильну аргументацію щодо необхідності комплексного дослідження обставин справи та підтвердження операцій належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність врахування всіх повідомлених контролюючим органом фактичних обставин, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, в тому числі вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 7 листопада 2019 року у справі №440/422/19, у якій суд касаційної інстанції підтвердив, що наявність вироку Подільського районного суду м. Києва від 9 серпня 2017 року у кримінальній справі №758/9102/17 свідчить про неможливість формування податкових наслідків за результатми взаємовідносин з ТОВ "Файзер компані".

Фактично доводи позивача та відповідача, наведені у касаційних скаргах, стосуються оцінки судами доказів у справі. Разом з тим, питання про достовірність доказів, їх співвідношення (перевага одних доказів над іншими), додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, Суд погоджується з висновками судів, що в даному випадку підтверджено реальність операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача) лише з ТОВ "Фірма "Славія", ТОВ "НВП "Полі-пласт", ТОВ "Мастек Груп", а відтак рішення судами попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням вимог процесуального законодавства.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Техінпром та Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

М.Б. Гусак