Постанова

від 15.10.2019 по справі 420/180/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 420/180/18

Провадження № 22-ц/810/767/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Луганської В.М.

за участю секретаря Сінько А.І.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження,

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3

на ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 30 серпня 2019 року,постановлену Новопсковським районним судом у складі: судді Пронька В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Луганська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Друга Луганська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, в якому просив визнати недійсним заповіт, складений 22 червня 2012 року ОСОБА_4 , посвідчений Державним нотаріусом Другої Луганської державної нотаріальної контори Саприкіною Г.І. та зареєстрований в реєстрі за номером 1-464.

Одночасно заявлено клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_4 в момент складання заповіту.

Ухвалою суду від 21.05.2018 року задоволено клопотання позивача про призначення експертизи, по справі призначена посмертна судова психіатрична експертиза, проведення якої доручено судовим експертам Сватівської обласної психіатричної лікарні Луганської області, на вирішення якої поставлено наступне питання:

- Чи могла розуміти ОСОБА_4 значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту від 22.06.2012 року?

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

29.08.2018 року до суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 124 від 18.06.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_4 на момент складання заповіту від 22.06.2012 року, виявляла ознаки хронічного психічного розладу у вигляді: органічного ураження мозку складного генезу. Органічний маячний розлад (Згідно з МКХ -10 F 06.2) на тлі помірного зниження когнітивних функцій (F 06.8).

30.08.2019 року у судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, яке мотивовано тим, що у висновку експерти фактично переписали факти, викладені самим позивачем у позовній заяві і які не підтверджені належними доказами; записів про звернення та проходження лікарів по записам від 06.10.2011, 17.01.2012, 22.03.2012 року в матеріалах справи відсутні і не можуть прийматися судом без дослідження медичної картки; самі висновки експерта суперечать положенням медичної картки, оскільки перший запис про звернення та огляду померлої лікарем відповідно до запису від 18.07.2012 року, а заповіт посвідчено 22.06.2012 року; послання на акт експертизи від 30.09.2013 року, проведений за життя померлої в рамках цивільної справи про визнання її недієздатною, є недоречним, бо відповідним актом не визначений час, з якого ОСОБА_4 хворіла на психічний розлад.

Крім того, згідно ухвали суду про призначення посмертної судової психіатричної експертизи в розпорядження експерта була надана цивільна справа і медична карта амбулаторного хворого № 22848 відносно ОСОБА_4 , згідно якої будь які записи лікарів про її психічні розлади станом на 22.06.2012 року відсутні. Але під час проведення експертизи експерти послалися на соматичну амбулаторну карту ОСОБА_4 , яка взагалі не надавалася судом експертам для дослідження, відсутня в матеріалах цивільної справи. Тому, оскільки експерти фактично вдаються до умовиводів не з підстав технічного дослідження, а на підставі міркувань та посилань на дані, які протирічать та не відповідають даним в медичній картці амбулаторного хворого № 22848 відносно померлої ОСОБА_4 , вважає, що вказаний висновок є необґрунтованим, суперечить іншим матеріалам справи та таким, що викликає сумніви в його правильності.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 30 серпня 2019 року клопотання представника відповідача - адвоката Чесебієва Андрія Павловича про призначення повторної посмертної судово - психіатричної експертизи задоволено.

Призначено повторну посмертну судово - психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

- чи страждала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-

яким хронічним психічним захворюванням станом на 22.06.2012 року? Якщо так, то яким саме?

- чи здатна була ОСОБА_4 за станом здоров`я усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними на момент складення заповіту від 22.06.2012 року? Якщо так, то наскільки істотно?

- чи була ОСОБА_4 при складанні заповіту 22.06.2012 року абсолютно неспроможною розуміти значення своїх дій та/або керувати ними?

Проведення експертизи доручено експертам Комунального закладу охорони здоров`я Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3 .

Встановлено термін на проведення експертизи один місяць з моменту отримання копії ухвали про призначення експертизи.

Надано Комунальному закладу охорони здоров`я Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3 матеріали цивільної справи № 420/180/18, медичну карту амбулаторного хворого № 22848.

Сторонам у разі необхідності на вимогу експерта подати необхідні документи.

Матеріали цивільної справи та оригінали направлених документів підлягають обов`язковому поверненню до суду після проведення експертизи.

Зобов`язано ОСОБА_5 здійснити оплату експертизи відповідно оформленого експертною установою рахунку, докази оплати подати суду (засвідчену копію платіжного документу до справи).

Провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта за результатами проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 30 серпня 2019 року про призначення повторної посмертної судово - психіатричної експертизи і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що регулюють порядок та умови призначення повторної експертизи, оскільки суд не дав оцінки запереченням відповідача проти такого клопотання, не навів аргументів, які є обов`язковими для призначення повторної експертизи, чому він вважає наявний у справі Висновок судово-психіатричного експерта необґрунтованим та щодо сумнів у правильності цього висновку експерта; не досліджував Висновок судово-психіатричного експерта від 18.06.2018 року № 124, аби порівняти його з іншими матеріалами справи; не наведено, які саме нормативні акти, методи і методики порушено експертним Висновком № 124; вважає , що оскаржувана ухвала є затягуванням судового процесу, що порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є України.

Заслухавши доповідача, позивача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідачки, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що висновок судово-психіатричного експерта № 124 від 18.06.2018 року суперечить матеріалам справи, оскільки згідно ухвали Новопсковського районного суду Луганської області про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи від 21.05.2018 року судом в розпорядження експерта були надані матеріали цивільноїсправи № 420/180/18 та медична карта амбулаторного хворого № 22848 відносно ОСОБА_4 , в якій будь- які записи лікарів про психічні розлади ОСОБА_4 станом на 22.06.2012 року відсутні. Натомість у вказаному висвноку містяться посилання на записи соматичної амбулаторної карти, яка взагалі не надавалася судом експертам для дослідження, відсутня в матеріалах цивільної справи, та в якій нібито маються записи про огляд ОСОБА_4 лікарем-психіатром 06.10.2011 року, 17.01.2012 року, 22.03.2012 року, 14.05.2012 року.

Ненадання йому соматичної амбулаторної картки підтвердив допитаний у судовому засіданні експерт із посиланням на те, що оскільки він ще в 2013 році проводив амбулаторну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_4 для вирішення питання щодо її дієздатності і йому для дослідження була надана дана картка, тому вважав за можливе послатися на неї і під час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи .

Про суперечність висновку іншим матеріалам справи свідчить і виписка № 22848 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 , видана установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, в якій зазначені дати огляду психіатром - 06.10.2011 року, 17.01.2012 року, 22.03.2012 року, 14.05.2012 року, на яку також послався експерт, але у вказаній картці відсутні відповідні записи лікарів щодо психічних розладів ОСОБА_4 станом на 22.06.2012 року та огляду її лікарем психіатром в вищезазначений період.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2012 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала нотаріально посвідчений заповіт на користь відповідачки по справі ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

У лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання заповіту від 22 червня 2012 року недійсним з тих підстав, що на час складання заповіту ОСОБА_4 через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, отже за змістом ст. 1257 ЦК України волевиявлення спадкодавця ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало його волі.

Згідно ухвали Новосковського районного суду від 21.05.2018 року за клопотанням позивача була призначена посмертна судова психіатрична експертиза, згідно висновку якої № 124 від 18.06.2018 року ОСОБА_4 на момент складання заповіту від 22.06.2012 року, виявляла ознаки хронічного психічного розладу у вигляді: органічного ураження мозку складного генезу. Органічний маячний розлад (Згідно з МКХ -10 F 06.2) на тлі помірного зниження когнітивних функцій (F 06.8).

Довід апеляційної скарги про порушення судом вимог процесуального законодавства під час призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи є помилковим, оскільки завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується, зокрема, за допомогою доказування - одного із основоположних елементів правосуддя.

Серед джерел доказів, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є висновок експерта.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання заповіту від 22 червня 2012 року недійсним.

За таких умов вирішення питань, поставлених на розгляд експерта, входить до предмета доказування по справі, і доводитися за допомогою належних доказів має саме абсолютна неспроможність особи в момент вчинення заповіту усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Отже, висновок посмертної судово-психіатричної експертизи в даній цивільній справі є одним із належних та допустимих доказів, і для з`ясування цих обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Частиною першою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Статтею 113 ЦПК України передбачено, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту.

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експерту.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, вимоги до якої викладено у ст.104 ЦПК України, а саме: в ухвалі суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Вирішуючи питання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що висновок експерта № 124 суперечить матеріалам справи, містить посилання на відсутні у матеріалах справи докази, що підтвердив сам допитаний у судовому засіданні експерт.

Крім того, посилання експерта на взяття ним до уваги проведення ним же експертизи психічного стану ОСОБА_4 під час розгляду справи про визнання її недієздатною у 2013 році не відповідає вказаному експертному висновку від 30.09.2013 року № 441, оскільки в ньому відсутні посилання на огляди піддослідної психіатром 06.10.2011 року, 17.01.2012 року, 22.03.2012 року, 14.05.2012 року (а.с. 20-22 т. 1).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України для визначення психічного стану особи призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання хоча б однією стороною у справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду про призначення по справі повторної посмертної судово-психіатричної експертизи відповідає нормам ЦПК України.

Посилання скаржника ОСОБА_1 на проведення експертизи та відсутність підстав для призначення повторної експертизи спростовуються наведеними вище обставинами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Новопсковського районного суду Луганської області від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 18 жовтня 2019 року.

Головуючий

Судді: