Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.10.2019 Справа №607/16967/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сливка Л.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Хамелко О.Ю.,
представника позивача - Катрука Євгена Анатолійовича,
представника відповідача - Сампари Надії Мирославівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом приватного підприємства Онікс до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, набутих без достатніх на те правових підстав , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач приватне підприємство Онікс (далі ПП Онікс ) пред`явило в суд позов до відповідача ОСОБА_1 про повернення 200 000 грн., набутих без достатніх на те правових підстав. В обґрунтування цих вимог зазначає, що з 2013 по 2014 роки ОСОБА_1 працював бухгалтером у ПП Онікс . В його посадові обов`язки входило подання звітності, а також розрахункових банківських операцій з рахунку підприємства за допомогою комп`ютерної техніки та ключів доступу до електронних систем. Після припинення трудових відносин відповідач, користуючись вказаними ключами, шляхом обману та зловживання довірою, провів ряд платежів з рахунку ПП Онікс на свій картковий рахунок за призначенням платежу оплата за виконану роботу, пов`язану з програмами Медок та Сота , в результаті чого безпідставно заволодів коштами позивача на загальну суму 200 000 грн.
Відповідач, в інтересах якого діє його представник - адвокат Сампара Н.М., подав відзив у якому зазначає, що проти позову заперечує. Стверджує, що з 01 липня 2012 року по 06 лютого 2014 року відповідач працював бухгалтером у ПП Онікс , однак заробітної плати не отримував. В подальшому директор відповідача ОСОБА_2 запропонував йому, тобто ОСОБА_1 , працювати дистанційно. При цьому жодних трудових угод між ними укладено не було. Заробітної плати він не отримував, оскільки директор ПП Онікс стверджував, що виплатить її пізніше. В серпні 2017 року відповідач повідомив ОСОБА_2 про бажання припинити трудові відносини. Після цього, останній, протягом місяця, виплатив йому усю заробітну плату, тобто 200 000 грн. Також зазначає, що у матеріалах справи немає жодного доказу, котрий підтверджував би факт наявності у нього повноважень на роботу з рахунком ПП Онікс , а отже він не міг мати такого доступу.
Свідок ОСОБА_2 суду показав, є директором ПП Онікс . Протягом тривалого часу, головним бухгалтером на цьому підприємстві працювала ОСОБА_3 Відповідач є її внуком, котрий на прохання останньої подавав до податкових органів електронну звітність. В подальшому ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ПП Онікс та пропрацював там з 01 липня 2012 року по 06 лютого 2014 року. При звільненні, розрахунок з відповідачем не проводився, у зв`язку із тим, що відповідач, по суті, виконував трудові обов`язки замість своєї бабусі - ОСОБА_3 Оформлення трудових правовідносин із ОСОБА_1 , шляхом прийняття його на роботу за сумісництвом на ПП ОНІКС здійснювалося виключно з метою набуття відповідачем трудового стажу, що було погоджено сторонами.
Після припинення трудових відносин, відповідач працював у кредитній спілці, яка розташована за адресою: м АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , 4.У 2017 році він, тобто свідок, попросив відповідача аби той, виконував роботу на ПП Онікс , як і раніше, тобто подавав податкову та фінансову звітність через електронні системи, а також проводив платежі по розрахунковому рахунку ПП ОНІКС через електронну систему, на що той погодився. Періодично свідок з`являвся за адресою місця роботи ОСОБА_1 , надавав йому документи для проведення платежів та подання звітності. Свідок передав ОСОБА_1 свій доступ до розрахункового рахунку ПП ОНІКС і той ним користувався. При цьому жодної офіційної довіреності на ведення банківських операцій він йому не видавав. В вересні 2017 року, ОСОБА_4 повідомила свідку ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 без будь-якого погодження перерахував 200 000 грн. декількома платежами на свій особистий рахунок і не повернув їх. Після того, як ОСОБА_2 став відомим даний факт, він звернувся до банківської установи з вимогою заблокувати ключ доступу до рахунку. З ОСОБА_1 у нього не було ніякого контракту чи договору та він не мав перед ним ніяких зобов`язань. Свідок стверджує, що відповідач також неодноразово позичав у нього грошові кошти в сумі 8 тис. грн.
Після перерахування 200 000 грн. свідок спілкувався з матір`ю відповідача, коли свідок повідомив їй про заволодіння ОСОБА_1 грошовими коштами підприємства та йому повідомила, що ОСОБА_1 поверне кошти, однак цього зроблено не було й досі.
Свідок ОСОБА_4 суду показала, що бухгалтером ПП Онікс працювала ОСОБА_3 . Відповідач, будучи її внуком, передавав замість неї до компетентних органів документи в електронному вигляді та мав доступ до електронних ключів ПП Онікс в банку та звітності. Одного разу свідок помітила, як з рахунку ПП Онікс на рахунок ОСОБА_1 було переказано кошти. Спочатку такий переказ складав 10 тис. грн., а у подальшому по 50 тис. грн. Згодом ще 150 тис. грн. Після цього свідок зателефонувала до ОСОБА_5 ОСОБА_6 (мати відповідача) і кошти тоді були все-таки повернуті.
Згодом, приблизно у вересні 2017 року за чотири дні ОСОБА_1 знов зняв з рахунку ПП Онікс 200 тис. грн. Родичі відповідача стверджували, що повернуть кошти протягом шести місяців, а можливо і довше, однак цього не зробили.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вказані вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечила та у його задоволенні просила відмовити з мотивів, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, з огляду на таке.
01 липня 2012 року відповідач прийнятий на роботу в ГІП Онікс на посаду бухгалтера.
06 лютого 2014 року він був звільнений з цієї роботи на підставі статті 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), за згодою сторін.
З 10 лютого 2014 по 31 березня 2014 року відповідач працював адміністратором офісу у ТзОВ ІЗІ КРЕДИТ .
З 19 серпня 2014 до 15 червня 2016 року ОСОБА_1 обіймав посаду адміністратора офісу, а з 15 червня 2016 року до 31 жовтня 2016 року менеджера із надання кредитів у ТзОВ ПРОСТО ПОЗИКА .
З 01 листопада 2016 до 17 січня 2018 року відповідач працював менеджером із надання кредитів у ТзОВ ІЗІ КРЕДИТ .
Ці обставини підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01 липня 2012 року. (а.с. 65-66)
Власником та директором ПП Онікс є ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю на безкоштовний запит до Міністерства юстиції України, (а.с. 8-9).
Як убачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу - ОСОБА_1 , за період роботи у ПП Онікс , лише двічі отримував заробіток, котрий використовувався для нарахування пенсії; це у грудні 2012 та вересні 2013 року. (а.с. 63)
Представник позивача зазначає, що розпорядження на переказ коштів не надавав і вони були списані відповідачем також самовільно.
За цим фактом він звернувся до правоохоронних органів, якими внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12018210010002227 від 02 серпня 2018 року. Вказане вбачається з копії протоколу допиту потерпілого. (а.с. 151-154)
Надавши правову оцінку зазначеним обставинам справи суд керується наступними нормами права.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, (частина 1 ст. 4 ЦПК України)
Згідно з частиною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 3 ст. 12 та частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників, (частина 1 ст. 82 ЦПК України).
Так, представник позивача зазначає, що за домовленістю з відповідачем, останній погодився безоплатно надавали ПП Онікс послуги з обслуговування банківських рахунків та подавати звітність підприємства. У зв`язку з цим та користуючись довірливими стосунками ОСОБА_1 були передні ключі доступу до електронних систем.
Водночас, відповідач погоджуючись з фактичним обставинами посилається на те, що результат досягнутих домовленостей він розцінював як укладення трудових відносини з ПП Онікс .
Частиною 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту: у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абзаці 1, 2 пункту 7 постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року, згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Статтею 94 КЗпП встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 21 Закону України Про оплату праці визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
В цьому контексті суд додатково звертає увагу на лист в.о. начальника Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області № 3303/10-5/19-00-54-10-02/13176 від 29 травня 2019 року, згідно якого документи податкової звітності за періоди з 2014 по 2017 роки та звітність з єдиного соціального внеску по ГІП ОНІКС , подані до Тернопільської ДПІ Тернопільського управління ГУ ДФС у Тернопільській області: на паперових носіях завірено підписом керівника ОСОБА_7 В.; засобами телекомунікаційного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису керівника ОСОБА_2 Інформація про видачу довіреності керівником ПП ОНІКС ОСОБА_2 на право підпису звітності іншими засобами чи повідомлення про втрату електронних ключів для подачі звітності керівником ПП ОНІКС ОСОБА_2 до Тернопільської ДПІ Тернопільського управління ГУ ДФС у Тернопільській області не надходили (а.с. 143а).
При цьому сторонами визнано, а тому відповідно до часини 1 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає, те що відносини між ПП Онікс та відповідачем, які мали місце після звільнення останнього і не зазнали жодного документального закріплення.
Те, що ОСОБА_2 передав відповідачу ключі доступу до електронних систем підтверджується його показами як свідка, а також поясненнями іншого свідка - ОСОБА_4
Дана обставина підтверджує лише той факт, що ОСОБА_1 вчиняв певні дії в ході господарської діяльності ПП Онікс , однак не спроможна довести цілої низки інших фактів, як то на якій основі (платній чи безоплатній, постійній чи тимчасовій) такі дії ним здійснювались.
Суду також не надано жодних доказів, котрі підтверджували б наявність належним чином заявлених претензій відповідача до позивача щодо невиплаченої заробітної плати за період роботи у ПП Онікс та після неї.
За сплином певного часу після звільнення, директор ПП Онікс звернувся до відповідача з пропозицією продовжувати співпрацю з цим підприємством.
З огляду на це, а саме у зв`язку з недоведеністю, суд приходить до переконання про відсутність достатніх підстав вважати, що між позивачем та відповідачем існували трудові відносини, окрім тим, котрі мали місце з 01 липня 2012 року до 06 лютого 2014 року.
Також судом встановлено, що про встановлення факту перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій та суду таких доказів не надано.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідач та Позивач не надав доказів того, що між ними та ПП Онікс було досягнуто домовленостей щодо обсягів роботи, чи кінцевого результату, якщо мова іде про цивільно-правові відносини, умов праці, розмірів оплати, її періодичності. Також він не надає документів, котрі підтверджували б обсяги фактично виконаних робіт для ГІП Онікс , періодів, коли це було здійснено, і.т.ін.
Також відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що директор ПП Онікс зобов`язався сплачувати йому винагороду за його роботу щомісячно, шляхом перерахування коштів на банківську картку і в якому розмірі; не виконав таких зобов`язань, а також те, що у серпні 2017 року ПП Онікс виплатило йому 200 000 грн. як заробітну плату.
Усі ці обставини не можуть буди доведені випискою по рахунку ПП Онікс де зазначено призначення платежів, проведених в користь ОСОБА_1 , а саме: за виконану роботу, пов`язану з програмами Медок та Сота .
Тим не менше, сам факт отримання цих коштів на свій рахунок ОСОБА_1 визнає і не заперечує. На цю обставину посилається і представник позивача, а тому вона доказуванню не підлягає в силу вимог частини 1 ст. 82 ЦПК України.
Інших передбачених ст.11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав і обов`язків судом не встановлено.
З огляду на встановлені та описані вище обставини справи, щодо відсутності підстав вважати, що між позивачем та ОСОБА_1 були наявні трудові відносини, котрі виникли після звільнення з цього підприємства у 2014 році, пояснення останнього про те, що 200 000 грн. ним були отримані як заробітна плата суд не може брати до уваги.
ОСОБА_1 не посилається на наявність інших обставин на підставі яких він набув та утримує у себе кошти позивача, що наштовхує суд на висновок, що вони у нього відсутні.
За даних умов суд приходить до переконання, що у ОСОБА_1 не було правових підстави для отримання 200 000 грн. від ПП Онікс та їх утримання, а тому він зобов`язаний їх повернути.
Також з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов приватного підприємства Онікс до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, набутих без достатніх на те правових підстав задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь приватного підприємства Онікс 200000 (двісті тисяч) грн. набутих без достатніх правових підстав та 3000 (три тисячі) грн. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2019 року.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка
Суд | Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 09.10.2019 |
Оприлюднено | 22.10.2019 |
Номер документу | 85071815 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Сливка Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні