Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 369/13646/15-ц
провадження № 61-13278св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Перший інвестиційний банк ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Перший інвестиційний банк на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року у складі судді Волчка А. Я. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) Перший інвестиційний банк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що між Відкритим акціонерним товариством Перший Інвестиційний Банк , правонаступником якого є ПАТ Перший Інвестиційний Банк , та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) БСЛ 01 вересня 2006 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк встановив позичальнику кредитний ліміт у розмірі 966 089,34 доларів США, а позичальник зобов`язався отримати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку на умовах та строки, визначені договором і виконати інші зобов`язання, передбачені цим договором.
За користування кредитом встановлено плату у розмірі 14 % річних, а граничний термін повернення кредиту - 01 жовтня 2009 року, включно.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим правочином між банком та ОСОБА_1 07 вересня 2006 року укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку, в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, належний йому на праві власності об`єкт нерухомості, а саме: земельну ділянку, площею 1,6100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484000:02:002:0013, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Взяті на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів ні ТОВ БСЛ , ні ОСОБА_2 належним чином не виконали.
23 травня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області звернуто стягнення на вказану земельну ділянку, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.
Однак, зазначене рішення не може бути виконано, оскільки відносини у сфері реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів регулюються Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом №656/5 Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року, який не передбачає можливість здійснення електронних торгів земельних ділянок, які належать боржникам та описані в межах виконавчого провадження.
При цьому, пунктом 24.1. договору іпотеки передбачено, що у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на майно, останній має право одержати майно у власність.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ПАТ Перший інвестиційний банк просило суд у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ БСЛ за кредитним договором №21/0611-КЮ від 01 вересня 2006 року у розмірі 12 200 126,03 грн, із яких заборгованість за кредитом - 7 688 332,58 грн, заборгованість за процентами - 2 308 207, 87 грн, пеня - 2 203 585,58 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 1,6100 га, вартістю 2 959 300 грн, без урахування ПДВ, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484000:02:002:0013, та належить на праві власності майновому поручителю ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯА № 600757 від 18 серпня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010532900202, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, шляхом визнання права власності на іпотечне майно за ПАТ Перший інвестиційний банк .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ Перший інвестиційний банк відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, в частині способу звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає Закону України Про іпотеку та вимогам договору іпотеки, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності є позасудовим способом стягнення. Крім того, рішенням суду вже звернено стягнення на спірний предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ , ПАТ Перший інвестиційний банк , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки є виключно позасудовим способом задоволення вимог іпотекодержателя. Суди не врахували відповідні правові висновки Верховного Суду України, зокрема, викладені у постановах: від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та інших.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ Перший інвестиційний банк задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16.
Встановивши, що у договорі іпотеки від 07вересня 2006 року міститься застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на іпотечне майно, суди дійшли правильного висновку про те, що той спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який обрано позивачем, а саме визнання права власності на майно, не передбачений положенням Закону України Про іпотеку для стягнення за судовим рішенням.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що якщо іпотечним договором передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на цей предмет, то такий спосіб може бути застосовано і за рішення суду, з посиланням на роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та правові висновки Верховного Суду України викладені, зокрема, у постановах: від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та інших, оскільки суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову банку, який узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, яка була прийнята пізніше.
Крім того, правовідносини, подібні до тих, які виникли у цій справі, були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, за результатом якого було прийнято постанову від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18, у якій зроблено такі висновки.
Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання , який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору , який сторони встановлюють самостійно у договорі.
З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем .
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ Перший інвестиційний банк у зв`язку з відсутністю правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем на підставі рішення суду.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивача норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Перший інвестиційний банк залишити без задоволення.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2019 |
Оприлюднено | 22.10.2019 |
Номер документу | 85075397 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Лідовець Руслан Анатолійович
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Кадєтова Олена Веніамінівна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Кадєтова Олена Веніамінівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні