Рішення

від 21.10.2019 по справі 756/4409/18

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21.10.2019 Справа № 756/4409/18

Номер справи 759/4409/18

Номер провадження 2/756/1034/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Березинець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Оболонського району м. Києва про визнання наказів, акту та заяви незаконними та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в квітні 2018 року звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача про визнання наказів, акту та заяви незаконними та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказує, що наказом №161/к від 25.06.2014 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду лікаря-ортопеда травматолога дитячого в Комунальне некомерційне підприємство Консультативно-діагностичний центр Оболонського району м.Києва (надалі - КНП КДЦ ).

06 березня 2018 року ОСОБА_2 (секретар) ознайомила позивача з Наказом №138 від 06.03.2018 Про відсторонення від роботи лікаря-ортопеда дитячого І філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 . Відповідно до змісту вказаного наказу ОСОБА_1 відсторонено від роботи на час здійснення перевірки інциденту, який мав місце 05.03.2018р. о 19:00 у філії №6 .

Позивач вказує, що даний наказ винесений з порушенням чинного законодавства про працю, а отже є незаконним та підлягає скасуванню з таких підстав.

05.03.2018 року о 19:00 до кабінету ОСОБА_1 , де він веде прийом, прийшла жінка, яка представилася матір`ю ОСОБА_4 , на підтвердження чого надала медичну картку.

Не дивлячись на те, що дитина не була зареєстрована на прийом до лікаря (портал НЕLSI.МЕ ), він погодився провести прийом пацієнта. З медичної картки пацієнта позивач встановив, що 26.02.2018 року дитина ним оглядалась та була направлена на рентген у зв`язку з виявленою патологією кульшових суглобів. Рентгенівський знімок не містив опису лікаря рентгенолога, що є порушенням правил надання медичної допомоги.

ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з тим, що мати пацієнта систематично порушувала його рекомендації щодо періодичності та методів контролю виявленої ним патології, він порадив їй отримати в лікаря-рентгенолога опис наявного знімку та в подальшому звернутися до лікаря, який у картці дитини вказав здоров . Його порада обурила матір пацієнтки, що проявилося лайкою та перешкоджанням йому та медсестрі ОСОБА_5 залишити кабінет.

Позивач вказує, що матір пацієнта залишила дитину біля кабінету, а сама продовжила їх переслідувати, зайшла до ліфту та в процесі словесної перепалки вдарила ОСОБА_5 по обличчю.

В подальшому матір пацієнта викликала поліцію по факту ненадання її дитині медичної допомоги.

Наказ №138 від 06.03.2018 р. позивач вважає незаконним оскільки, він не містить посилання на норму законодавства, на підставі якої його відсторонено від займаної посади. Окрім того, оспорюваний наказ не містить інформації, на який період його відсторонено від посади.

Також позивач вважає, що пояснень відносно інциденту, який мав місце 05.03.2018р. о 19:00 у філії №6 створена відповідно до оскаржуваного наказу комісія в нього не відбирала.

ОСОБА_1 вказує, що за результатами службового розслідування комісією складено Акт від 12.03.2018 комісійного розгляду службової записки заступника директора з охорони дитинства та материнства КПН КДЦ Оболонського району м.Києва ОСОБА_9 та заяви ОСОБА_8 .

Даний Акт позивач вважає незаконним, бо він був складений незаконно утвореною комісією, та в результаті грубого порушення порядку проведення службового розслідування, оскільки службове розслідування було ініційовано на підставі службової записки заступника директора з охорони дитинства та материнства КПН КДЦ Оболонського району м.Києва ОСОБА_9 , яка і очолила комісію. Позивач вбачає зацікавленість ОСОБА_9 в результатах комісійного розгляду та зауважив, що на засідання комісії його не запросили, пояснень не відібрали.

ОСОБА_1 вказує, що у зв`язку з незаконністю Наказу №138 від 06.03.2018 про відсторонення з вищезазначених підстав, скасуванню підлягає і Наказ №164 від 23.03.2018 Про дозвіл приступити до роботи лікарю-ортопеду-травматологу дитячому філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 .

Окрім того позивач зазначає, що незаконними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що відсторонення його від посади стало підставою для осуду пацієнтами, постраждала репутація позивача та він переніс важкий передгіпертонічний криз. Переживання та емоційний стан, пов`язаний з вищевказаними подіями не дають йому змоги нормально жити.

Враховуючи вищенаведене та посилаючись на ст.ст.5-1, 46, 231 КЗпП, ОСОБА_1 просив суд, визнати наказ №138 від 06.03.2018 директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Оболонського району м. Києва ОСОБА_15 Про відсторонення від роботи лікаря-ортопеда дитячого філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 , Акт від 12.03.2018 комісійного розгляду службової записки заступника директора з охорони дитинства та материнства КПН КДЦ Оболонського району м.Києва ОСОБА_9 та заяви ОСОБА_8 та Наказ №164 від 23.03.2018 Про дозвіл приступити до роботи лікарю-ортопеду-травматологу дитячому філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 незаконними; стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 19 квітня 2018 року по справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 05 червня 2018 року за клопотанням Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр вирішено подальший розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримував, з обставин викладених в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Сапегін В. В . в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити. 11.09.2018 року подав відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що Наказом № 73-к від 12.03.2018 року відповідача, згідно з поданою ОСОБА_1 заявою позивачу було надано відпустку з наступним звільненням з посади 20.04.2018р., за угодою сторін, пункт 1 статті 36 КЗпП України. Отже, на час судового розгляду в даній справи, трудові відносини між позивачем та відповідачем, за обопільною згодою сторін, було припинено. Тому, застосування будь-яких способів захисту цивільних прав та інтересів працівника, з обставин шо виникли під час трудових відносин до їх припинення, після припинення таких трудових відносин, крім оскарження підстав та наслідків припинення, не уявляється можливим. Крім того, оскаржувані наказ №138 від 06.03.2018 р. та наказ №164 від 23.03.2018 р. відповідача, за своєю правовою природою, є локальними актами індивідуальної дії, тимчасовими заходами із визначеним в них терміном виконання, тобто стосуються чітко окресленого переліку осіб у ньому визначених та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У свою чергу, на час судового розгляду, зазначені в даних Наказах заходи вже проведено, комісією складено за результатами перевірки відповідний Акт. Вищевказане свідчить про той факт, шо дані Накази є виконаними, тобто такими, що вичерпали свою дію. Тому, підстави для задоволення позовної вимоги про визнання їх незаконними відсутні. В той же час, складений членами комісії відповідача Акт від 12.03.2018р. комісійного розгляду службової записки заступника директора з охорони дитинства та материнства ОСОБА_9 від 06.03.2017р. та заяви ОСОБА_8 має констатуючий, а не владно-зобов`язуючий характер, позаяк не містить обов`язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для позивача. Виходячи з наведеного, дії відповідача щодо складання даного Акта не порушують права чи інтереси позивача, а відтак підстави для задоволення позовної вимоги про визнання його незаконними відсутні. Відносно вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди відповідач вказує, позивачем не надано до суду жодних належних і достатніх доказів того, що відстороненням від роботи на час перевірки інциденту, яке було здійснено відповідачем як раз із метою об`єктивного і усестороннього встановлення та перевірки комісією всіх обставин події, викладених в зверненнях заявниці, одне з яких (на лінію 1551) були порушенням законних права ОСОБА_1 . Як вбачається із змісту Наказу №138 від 06.03.2018 р., позивач був відстороненим на час здійснення перевірки інциденту комісією без будь-яких обмежень у заробітній платі чи у перебуванні на території відповідача, а згідно з Наказом №73-к від 12.03.2018 за власною заявою, на час перевірки інциденту перебував у відпустці. Відповідно до Наказу №164 від 23.03.2018 р., із закінченням розгляду інциденту комісією і складанням Акта, позивач був допущений до роботи 26.03.2018р., тобто з першого робочого дня після закінчення його відпустки. Будь-якого дисциплінарного стягнення за висновками перевірки до нього не застосовувалось. Належних і достатніх доказів того, що саме діями чи бездіяльністю відповідача надано розголос на широкий загал мотивів даного відсторонення, або того, що переживання та емоційний стан відповідача під час перебування у відпустці не дають йому змоги нормально жити, позивачем до суду не надано. Отже, на обґрунтування розміру моральної шкоди в 100000,00 грн., крім загальних посилань на справедливу компенсацію заподіяної йому моральної шкоди, позивачем не надані належні і достатні докази обставин її заподіяння.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , дослідивши письмові докази по справі, прослухавши аудіо запис судових засідань по справі 756/4446/18 в частині допиту свідка ОСОБА_13 , аудіо запис наданий позивачем стосовно прийому пацієнтів, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Як вбачається із запису у Трудовій книжці ОСОБА_1 наказом №161/к від 25.06.2014 р. був призначений на посаду лікаря-ортопеда травматолога дитячого в Комунальне некомерційне підприємство Консультативно-діагностичний центр Оболонського району м.Києва. (т.1 а.с.11). В подальшому позивач був звільнений з посади за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП 20 квітня 2018 року.

Наказом №138 від 06.03.2018 Про відсторонення від роботи лікаря-ортопеда дитячого І філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 на підставі службової записки заступника директора з охорони дитинства та материнства ОСОБА_9 та ОСОБА_8 при зверненні за медичною допомогою її дитині лікарем - ортопедом дитячим ОСОБА_1 , наказано відсторонити ОСОБА_1 від роботи на час здійснення перевірки інциденту, який мав місце 05.03.2018 року о 19 год. 00 хв. у філії №6 та створити комісію. (т.1 а.с.12).

В своєму відзиві відповідач посилається на те, що зазначеному передував факт того, що того ж дня, 06.03.2018 року, наказом КНП КДЦ № 137 Про недотримання положень посадової інструкції, та неналежне проведення експертизи тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною лікарем ОСОБА_1 , на підставі висновків Акта службової перевірки комісії КНП КДЦ Оболонського району по лікарю ортопеду-травматологу дитячому ОСОБА_1 від 08.02.2018, за неякісне виконання своїх функціональних обов`язків, порушення вимог наказу МОЗ України № 455, позивачу було винесено догану. Однак слід зазначити, що наказом директора КНП КДЦ Оболонського району м. Києва М. Яремчук від 16 жовтня 2018 року № 358 скасовано наказ КНП КДЦ Оболонського району м. Києва № 137 від 06 березня 2018 року Про недотримання положень посадової інструкції, та неналежне проведення експертизи тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною лікарем ортопедом-травматологом дитячим ОСОБА_1 , що не оспорювалося сторонами та було предметом розгляду в іншій справі між цими ж сторонами.

Також відповідач посилається на те, що на ім`я директора КНП КДЦ Оболонського району надійшла копія реєстраційно-контрольної карти від 07.03.2018 р. (вх.№ 20 від 12.03.2018) із зареєстрованим зверненням ОСОБА_8 на лінію 1551 від 07.03.2018 , о 13 год.:42 хв. згідно якого вбачається, що заявниця вимагає створити комісію на рівні керівника Департаменту охорони здоров`я Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та провести розслідування на рівні міста щодо неадекватного, небезпечного для батьків та дітей ставлення до неї дитячого ортопеда, який працює у дитячій районній поліклініці по вул. Північна, 4-а за викладеними у зверненні обставинами.

Матеріали справи містять письмову заяву ОСОБА_14 стосовно конфліктної ситуації, що виникла у неї з лікарем ОСОБА_1 датована 07.03.2018 (а.с.70)

Актом від 12.03.2018 року комісійного розгляду службової записки заступника директора з охорони дитинства та материнства КНП КДЦ Оболонського району м.Києва ОСОБА_9 та заяви ОСОБА_8 , встановлено недотримання лікарем-ортопедом дитячим ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язків і грубе порушення етики та деонтології. (т.1 а.с.13).

Наказом №164 від 23.03.2018 Про дозвіл приступити до роботи лікарю-ортопеду-травматологу дитячому філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 . враховуючи завершення розгляду інциденту, про що складено акт від 12.03.2018 р. наказано лікарю-ортопеду-травматологу дитячої філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 приступити до роботи 26.03.2018 р. (а.с. т.1 а.с.14)

Відповідно до ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Слід зазначити, що саме поняття відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Згідно з ст.78 Закону України Основи законодавства про охорону здоров`я , медичні і фармацевтичні працівники зобов`язані, зокрема, дотримувати вимог професійної етики і деонтології.

Під час розгляду даної справи позивач повністю заперечував обставини, викладені у зверненні ОСОБА_8 . Позивач вважає, що ним не було допущено порушення етики та деонтології у спілкуванні з пацієнткою.

Щодо скарги ОСОБА_8 , то позивач зазначив, що вона не записалась на прийом за допомогою системи Хелсі і він взагалі її мав право не приймати, вона не виконувала його рекомендації як лікаря, а тому і виник конфлікт, який в кабінеті було записано на диктофон.

Як пояснював позивач в судовому засіданні, та підтвердила будучи допитаною в судовому засіданні і його дружина ОСОБА_5 , яка працювала з лікарем ОСОБА_1 медсестрою, у виниклій ситуації вони себе вважають постраждалою стороною у інциденті із ОСОБА_8 , так як саме ОСОБА_8 вдарила ОСОБА_5 Однак, роботодавець не розібрався в ситуації, не вислухавши їх пояснення відсторонив від посади.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 також підтвердила, що прийом пацієнтів лікар дійсно повинен здійснювати через попередній запис за допомогою системи Хелсі .

Судом не встановлено, що ОСОБА_8 разом зі своєю дитиною у встановленому законом порядку була записана на прийом до лікаря-ортопеда дитячого ОСОБА_1 05.03.2018 року, як і не встановлено, що дитина заявника потребувала невідкладної медичної допомоги саме в цей день.

На запитання суду ОСОБА_9 відповіла, що як до спеціаліста до лікаря ОСОБА_1 у неї як у безпосереднього керівника претензій не було. Проте зазначила, що у лікаря часто виникали конфлікти з пацієнтами і на нього надходили скарги.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 суду пояснила, що лікар ОСОБА_1 не повинен був приймати ОСОБА_8 з дитиною, оскільки вона не записалась на прийом за допомогою системи Хелсі . Однак лікар здійснив прийом, проте через те, що ОСОБА_8 не виконувала рекомендації лікаря ОСОБА_1 виник конфлікт. Також зазначала, що саме ОСОБА_8 її вдарила в ліфті.

Як вбачається з Наказу №138 від 06.03.2018 року на підставі службової записки директора з охорони дитинства та материнства ОСОБА_9 позивача було відсторонено від займаної посади на час перевірки інциденту, який мав місце 05.03.2018 року, однак у своєму відзиві відповідач вказує, що відповідно до службової записки складеної ОСОБА_9 від 06.03.2017 року вх.583 (т.1 а.с.68) вона повідомляє про звернення до неї особисто по телефону 05.03.2018 року близько 19 год. 00 хв. гр. ОСОБА_8 , яка скаржилась на лікаря ортопеда-травматолога дитячої філії №6 КНП КДЦ Оболонського району ОСОБА_1 , який відмовився прийняти її хвору дитину, мотивуючи тим, що вона зверталась за консультацією в інститут ортопедії та травматології, поводився з нею неадекватно.

Зі змісту акту від 12.03.2018 убачається, що 05.03.2018 року лікар-ортопед дитячої філії № 6 КНП КДЦ ОСОБА_1 відмовився приймати дитину заявниці, що спричинило конфліктну ситуацію. Лікар ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, на що заявниця викликала наряд поліції, намагалася його затримати, але лікар вдарив її рукою, від чого вона впала на підлогу. Коли приїхав наряд поліції, лікаря-ортопеда вже не було на роботі. В ході розгляду лікар ОСОБА_1 заперечував вказані обставини, наголошуючи, що навпаки-заявниця побила його дружину, проте як вказано в акті, ці факти підтвердження не знайшли . Разом з тим, слід зазначити, що обставини відображені в акті повинні бути предметом перевірки працівниками правоохоронних органів в межах норм КПК України, а не комісія роботодавця без рішення суду стверджує про обставини, що регулюються нормами КК та КПК України.

ОСОБА_9 не була очевидцем вищевказаного конфлікту, який мав місце 05.03.2018 року, а виключно отримала інформацію від зацікавленої сторони гр. ОСОБА_8 Перевірку обставин правопорушення покладається на працівників правоохоронних органів, працівники поліції були викликані на місце події 05.03.2018 р.

Також суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_9 щодо ситуації, що склалась між лікарем ОСОБА_1 і ОСОБА_8 , оскільки фактично про існуючий конфлікт ОСОБА_9 дізналась з телефонної розмови здійсненої їй особисто на мобільний телефон безпосередньо зацікавленою особою.

Позивач в свою чергу надав суду копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого убачається, що 05.03.2018 приблизно о 19 год. ОСОБА_8 у приміщенні КНП КДЦ за адресою: м.Київ, вул. Північна, 4, нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 (а.с.16)

Наказом № 73-к від 12.03.2018 директора КНП КДЦ Оболонського району за заявою позивача від 12.03.2018 , було надано відпустку без збереження заробітної плати за період з 12.03.2018 по 16.03.22018 , та з 19.03.2018 по 23.03.2018 включно.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Отже, законодавство передбачає спеціальні підстави для відсторонення працівників від роботи, залежно від причин якого настають різні правові наслідки.

Судом встановлено, що 06.03.2018 року відповідачем видано наказ за № 138 на підставі службової записки заступника директора з охорони дитинства та материнства ОСОБА_9 про побиття ОСОБА_8 при зверненні за медичною допомогою її дитині лікарем-ортопедом дитячим ОСОБА_1 відповідно до якого позивача відсторонено від роботи . Як вказано в наказі відсторонити лікаря ортопеда дитячої філії № 6 ОСОБА_1 від роботи на час здійснення перевірки інциденту, який мав місце 05.03.2018 року о 19 год. Вказаний наказ винесено із порушенням вимог ст.46 КЗпП України, якою не передбачено такої підстави для відсторонення від роботи як на час здійснення інциденту перевірки . Окрім того, в наказі не вказано, а ні дату з якої відсторонено з посади, а ні дату коли слід приступити до роботи, а наступний наказ видано лише 23.03.2018 за № 164 Про дозвіл приступити до роботи… Будь-яких дисциплінарних стягнень до позивача роботодавцем застосовано не було.

Тому, враховуючи зазначені обставини, суд має підстави визнати незаконним та скасувати наказ № 138 від 06.03.2018 Про відсторонення від роботи лікаря-ортопеда дитячого філії КНП КДЦ ОСОБА_1 , яким позивача відсторонено від роботи з 03 квітня 2018 року та яким порушено право позивача на працю. Заперечення відповідача та надані ним докази не спростовують доводів позивача, а також не підтверджують правомірності наказу № 138 від 06.03.2018 р. Враховуючи те, що наказ про відсторонення визнано незаконним, відповідно слід визнати незаконним і наказ №164 від 23.03.2018 року Про дозвіл приступити до роботи лікарю-ортопеду-травматологу дитячому філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 , оскільки суд не встановив підстав у межах наказу № 138 для відсторонення позивача.

Стосовно визнання незаконними заяви ОСОБА_8 та акту від 12.03.2018 року комісійного розгляду службової записки заступника директора з охорони дитинства та материнства КНП КДЦ Оболонського району м.Києва ОСОБА_9 та заяви ОСОБА_8 , то в задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Порядок розгляду звернень громадян визначений Розділом ІІ Закону України Про звернення громадян .

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заява ОСОБА_8 подана в порядку звернення громадян і вона не може судом бути визнана незаконною.

Акт комісійного розгляду службової записки від 12.03.2018 р. також суд не убачає підстав визнавати незаконним, оскільки за результатами акту до позивача не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, тобто він не породжує юридичних наслідків.

Відповідно до ст.15 ЦК кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

У ч.2 ст.16 ЦК визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди тощо.

У ст.1 КЗпП передбачено, що на трудові відносини поширюються норми цього закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237 1 КЗпП, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (ст.237 1 КЗпП) містить перелік юридичних фактів, які можуть бути підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237 1КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.237 1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (стст.3, 4, 11, 31 ЦПК 2004 року).

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237 1кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, суд вважає, що позивачу завдано моральну шкоду неправомірними діями відповідача, які виразилися у відстороненні від роботи.

На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що підтверджено факт порушення законних прав позивача, яке полягало в незаконному відстороненні від роботи, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної позивачу компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат. Зокрема, ураховано тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому суд уважає справедливим визначити суму компенсації в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1 409 грн.60 коп. (за вимогу немайнового та майнового характеру).

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, 46, 237-1 КЗпП України, ст. 4-5, 12-13, 76-83, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити частково.

Визнати наказ №138 від 06.03.2018 року директора Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Оболонського району м.Києва ОСОБА_15 Про відсторонення від роботи лікаря -ортопеда дитячої філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 та наказ №164 від 23.03.2018 року Про дозвіл приступити до роботи лікарю - ортопеду -травматологу дитячому філії №6 КНП КДЦ ОСОБА_1 . - незаконними.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Оболонського району м. Києва (код ЄДРПОУ - 05494828, адреса місцезнаходження: 04205, м.Київ, вул.Маршала Тимошенка, 14) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Оболонського району м. Києва (код ЄДРПОУ - 05494828, адреса місцезнаходження: 04205, м.Київ, вул.Маршала Тимошенка, 14) на користь держави судовий збір в розмірі 1 409 грн.60 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2019 року.

Суддя Н.О. Яценко