ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2019 р. Справа№ 925/431/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Скрипки І.М.
Кропивної Л.В.
за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 07.10.2019 у даній справі
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"
на рішення господарського суду Черкаської області від 09.07.2018
у справі №925/431/18 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в інтересах якого подано позов ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піца - Сервіс"
про стягнення 223 380 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.07.2018 у справі №925/431/18 у задоволенні позову відмовлено повністю з посиланням на недоведеність Організацією: права на управління авторськими правами щодо музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1"; використання відповідачем у приміщенні кафе "Бамболіна" за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 264 музичного твору "Бамболіна" шляхом публічного виконання; відповідності заявленої до стягнення суми компенсації за порушення виключних майнових авторських прав самому порушенню.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №925/431/18 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 залишено без задоволення апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управляння авторськими та суміжними правами" на рішення господарського суду Черкаської області від 09.07.2018 у справі №925/431/18, рішення господарського суду Черкаської області від 09.07.2018 у справі №925/431/18 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2019 задоволено касаційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 925/431/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.09.2019 у справі № 925/431/18 апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Скрипки І.М., Кропивної Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 прийнято справу № 925/431/18 за апеляційною скаргою Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на рішення господарського суду Черкаської області від 09.07.2018 до свого провадження у даному складі суду та призначено її розгляд на 07.10.2019.
04.09.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
07.10.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів апеляційного господарського суду від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшли заява щодо наявності нового доказу у справі, заява про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 07.10.2019 судова колегія дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що новий доказ у справі, а саме додаткова угода від 07.08.2019 до договору № АВ-240122014/01 може бути прийнята судом до уваги.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник відповідача не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог ГПК України.
Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 ГПК України визначено порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, який не з`явився у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до Господарського суду Черкаської області в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" з позовом до ТОВ "Піца-Сервіс" про стягнення 223 380,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 32, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) мотивовано неправомірним(без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем у приміщенні кафе " Бамболіна " за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 264 музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автори музики та тексту ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5, у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2) шляхом публічного виконання.
Оскаржуваним рішенням господарського суду Черкаської області від 09.07.2018 у справі № 925/431/18 у задоволенні позову було відмовлено повністю з посиланням на недоведеність Організацією: права на управління авторськими правами щодо музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1"; використання відповідачем у приміщенні кафе "Бамболіна" за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 264 музичного твору "Бамболіна" шляхом публічного виконання; відповідності заявленої до стягнення суми компенсації за порушення виключних майнових авторських прав самому порушенню.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 925/431/18 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що за відсутності "ланцюга" договорів щодо передачі майнових авторських прав на спірний музичний твір від автора до кінцевого правовласника, суд не має можливості встановити, який саме обсяг прав щодо творів належав товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" на момент укладення ліцензійного договору від 01.11.2014 з ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", та чи мало право товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" передавати ці права третім особам.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2019 касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 по справі № 925/431/18 скасовано; cправу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що апеляційним господарським судом залишено поза увагою приписи статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 925/431/18 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наданий Позивачем відеозвукозапис, фіскальний чек від 01.02.2016 та акт № 3/2901/2016 фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 01.02.2016, з урахуванням приписів статей 76, 77, 78, 79 ГПК України, не є належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження факту комерційного використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_2) 01.02.2016 в період часу з 16:38 до 17:08 у кафе "Бамболіна" (адреса: м. Черкаси, бул. Шевченка, 264), в якому господарську діяльність здійснює Відповідач. Отже, у встановленому порядку не доведено використання зазначеного музичного твору Відповідачем.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2019 задоволено касаційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 925/431/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Суд касаційної інстанції не погодився з підставами відхилення судом апеляційної інстанції наданих Організацією доказів щодо підтвердження комерційного використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2) 01.02.2016 у період часу з 16:38 до 17:08 в кафе "Бамболіна" (адреса: м. Черкаси, бул. Шевченка, 264), в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "Піца-Сервіс".
Касаційний суд зазначив наступне:
Перевіряючи та надаючи оцінку зазначеним доказам, суд апеляційної інстанції висунув "універсальні" вимоги до доказів, наданих Організацією (акт фіксації №3/2901/2016 від 01.02.2016, відеозапис, фіскальний чек від 01.02.2016):
- з відеозапису та акта фіксації повинно вбачатися можливим встановити, де саме здійснювалася фіксація публічного виконання творів. Відеозапис повинен містити чітке та однозначне підтвердження адреси або назви місця, в якому здійснювалася фіксація порушення використання авторського чи суміжного права;
- повинно бути відображено точний час та період фіксації публічного виконання. Однак, оскільки час та дата може бути встановлена користувачем засобу відео фіксації самостійно, повинні бути присутні інші беззаперечні докази дійсних часу та дати проведення зйомки;
- з відеозапису повинно бути можливим встановити, якими особами здійснено фіксацію публічного виконання музичних творів. На відеозаписі візуально повинні бути присутні особи, які є представниками організації колективного управління. Крім того, на відеозапису повинно бути зафіксовано зміст довіреностей, документів, що посвідчують особи представників, які здійснюють фіксацію використання авторського чи суміжного права;
- повинні бути надані докази того, що у представників особи що використовувала авторські чи суміжні права було запитано підстави їх використання, а також, що їм було запропоновано для ознайомлення та підпису акти фіксації. У разі відмови від надання своїх даних та підпису вказаного акту, даний факт також повинен бути зафіксований на відеозапису.
Наведені вимоги є штучними, не передбачені нормами процесуального законодавства та не ґрунтуються на положеннях статей 73, 76-79 ГПК України (див, mutatis mutandis, висновки у пункті 7.1.12 постанови Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 910/12033/18). .
Судова колегія, дослідивши матеріали даної справи та заслухавши у судовому засіданні присутнього представника апелянта, встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон, в редакції чинній до 04.11.2018) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.
За приписами ч. 1 ст. 31 Закону (в редакції чинній до 04.11.2018) автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Згідно з підпунктом „г" частини першої статті 49 Закону (в редакції чинній до 04.11.2018), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов`язковим.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб`єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із ст.ст. 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО "ОКУАСП") є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме, дозволяти або забороняти використання об`єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть належати видавнику (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна"), а саме дозволяти або забороняти використання об`єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 9.1 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об`єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором в порядку, визначеному у цьому розділі.
Згідно з пунктом 9.2 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 у випадку виявлення порушення прав, управління якими здійснює Організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації здійснення своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред`являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу Організації (підпункт 9.2.1); вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (підпункт 9.2.2).
У відповідності до пунктів 9.4, 9.5 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 дії, визначені в підпункті 9.2.1 пункту 9.2 цього договору, Організація має право здійснювати без узгодження з видавником. Дії, визначені у підпункті 9.2.2 пункту 9.2 цього договору, Організація здійснює за умови отримання попередньої письмової згоди Видавника.
Проте, обов`язкова згода видавника на здійснення Організацією фіксації факту використання об`єкта авторського права іншою особою не ґрунтується на нормах законодавства, що регулює питання, пов`язані із захистом прав на об`єкти інтелектуальної власності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 908/657/17.
Договір від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє безстроково (пункт 12.1 Договору).
На підставі цього Договору ПО "ОКУАСП" від ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" передано повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання, а також збирати винагороду (роялті) за використання, зокрема, музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні - ІНФОРМАЦІЯ_2.
У свою чергу, 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.
Відповідно до змісту Декларації музичних творів від 01.11.2014 до Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 видавник - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" передало в управління Організації, зокрема, музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автори музики та тексту Martin, Samuel; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5, у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2).
Отже, на підставі Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір у тому числі: "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв`язку з порушенням майнових авторських прав суб`єкта авторського права.
Відповідно до статті 45 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
За приписами статей 48 і 49 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб`єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб`єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб`єктам.
Водночас суб`єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об`єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
За наявності договорів з суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Даної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 13.02.2018 у справі № 925/895/16 та у постанові від 21.05.2018 №924/290/17, при дослідженні вищевказаного Договору про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеного між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".
Також у постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2017 у справі № 916/1666/16 при досліджені цього ж Договору про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеного між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та договору від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" і ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" зазначено, що суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ним норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України презумпцію правомірності правочину та відсутність законодавчих приписів щодо нікчемності Договорів № 3 і № 4, встановивши: належність виключних майнових авторських прав на спірні музичні твори позивачам; наявність у Організації права на звернення до господарського суду; використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності; відсутність у Товариства необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірних творів; використання Товариством згаданих творів без сплати авторської винагороди, а також врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову .
В даному випадку при зверненні ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" з даним позовом до суду Організацією доведено обсяг її повноважень згідно з Договором про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеним між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Повноваження ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтверджені договором від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" і ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Правомірність цих договорів презюмується відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України. В законодавстві відсутні приписи щодо нікчемності таких договорів. Ці договори також не визнавалися недійсними судом. Навпаки, ці договори неодноразово взяті судом до уваги як належні докази відповідного обсягу повноважень Організації щодо звернення до суду з відповідними позовами про захист прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження факту використання відповідачем музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2) позивач надав суду наступні докази:
- акт фіксації №3/2901/2016 від 01.02.2016, складений представником ПО "ОКУАСП" Степаненко Інною Олегівною;
- відеозапис з фіксацією використання музичних творів за допомогою технічних засобів від 01.02.2016;
- фіскальний чек (двох чеків UniCreditBank) від 01.02.2016.
Зокрема, позивач посилається на те, що відповідно до акту фіксації, відеозапису та чеку встановлено, що в приміщені публічного закладу кафе "Бамболіна", в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "Піца-Сервіс" (наявність знятої на камеру адреси і назви публічного закладу "Бамболіна" 20:19 - 20:33 запису, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Шевченка, 264 - (08:21-08:29 запису), в якому господарську діяльність здійснює відповідач (що встановлено з фіскального чеку від 01.02.2016), для фонового озвучення закладу подаються музичні твори, при цьому публічне виконання музичних творів в приміщенні здійснюється за допомогою обладнання, яке наявне в закладі, що зафіксоване на відеозаписі (00:07-00:11), та серед використаних об`єктів майнових авторських прав публічно виконувався, зокрема, твір під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2) (в період часу з 16:38 до 17:08 зафіксований факт публічного виконання).
За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону (в редакції чинній до 04.11.2018): право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Частиною третьою статті 15 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Відповідно до приписів статті 1 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім`ї чи близьких знайомих цієї сім`ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
У свою чергу, використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону (в редакції чинній до 04.11.2018), у зв`язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, відхилив подані Організацією докази на підтвердження публічного виконання спірного музичного твору відповідачем, не дослідивши ці докази в їх сукупності, не надавши їм належної правової оцінки.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належність та допустимість таких доказів, із врахуванням доводів, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2019 у даній справі, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957), відповідно до якої представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
Відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Водночас судом першої інстанції не було досліджено питання спростування/неспростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди.
Крім того, саме особа, яка здійснює господарську діяльність у кафе "Бамболіна", несе відповідальність за додержання в цьому закладі вимог закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності. Невиконання відповідачем у справі встановлених законом обов`язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів, які використовуються в його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.
Також судом першої інстанції не враховано, що використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.
Статтею 50 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018) встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018) за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
Відповідно до п.г ч.1 ст. 52 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018) при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб`єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом г ч. 2 ст.52 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018) передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом г ч.2 ст.52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв`язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.
Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об`єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об`єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).
У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом прожитковий мінімуму для працездатних осіб, спрямованих на захист майнових прав суб`єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15).
Водночас відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат.
В позовній заяві Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" просила суд стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових прав суб`єкта авторського права в сумі 223 380,00 грн., яка дорівнює 60-ти мінімальним заробітним платам.
Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1921,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час винесення даної постанови.
За таких обставин, враховуючи факт неправомірного використання відповідачем музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2), вимоги позивача про зобов`язання сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб`єкта авторського права в сумі 19 210,00 грн. (10 прожиткових мінімума для працездатних осіб у розмірі, встановленому на час винесення даної постанови) суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розмір компенсації за порушення майнових прав суб`єкта авторського права в заявленій сумі є необгрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, позов ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" поданий в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судова колегія дійшла висновку, що судові витрати, сплачені позивачем за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційних скарг покладаються на відповідача у мінімальному розмірі, визначеному Закону України "Про судовий збір".
Як зазначалося вище, 07.10.2019 через відділ документального забезпечення та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшла заява, в якій останній просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу організації колективного управління, яка звернулась на захист прав позивача, в розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до частин першої і третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення заяви Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, не обмежуючись доводами апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 09.07.2018 у даній справі прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим наявними є підстави для його скасування, із прийняттям нового судового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піца - Сервіс" (18006, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Добровольського, будинок 5; ідентифікаційний код: 19357526) на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 916, ідентифікаційний код: 37396151) 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги від 20.12.2018, 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги від 07.05.2019, 601 (шістсот один) грн. 98 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.07.2018 у справі № 925/431/18 скасувати.
3. Прийняти нове рішення:
"1. Позов ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", поданий в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піца - Сервіс" (18006, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Добровольського, будинок 5; ідентифікаційний код: 19357526) на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 916, ідентифікаційний код: 37396151) 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги від 20.12.2018, 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги від 07.05.2019, 601 (шістсот один) грн. 98 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.".
4. Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.
5. Матеріали справи № 925/431/18 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписаний: 21.10.2019.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді І.М. Скрипка
Л.В. Кропивна
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2019 |
Оприлюднено | 22.10.2019 |
Номер документу | 85079198 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Доманська М.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні