Постанова

від 19.09.2019 по справі 920/102/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. м. Київ Справа№ 920/102/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Михайленко С.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2019 (повний текст складено 22.02.2019)

у справі №920/102/18 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання недійсною відмови в поновленні договору оренди землі, визнання договору поновленим

В судовому засіданні 19.09.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Велетень" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просить визнати недійсною відмову Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (оформлену листом-повідомленням від 10.01.2018 № 28-18-0.6-276/2-18) щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велетень" на новий строк (поновлення) договору оренди землі (від 17.08.2007, зареєстрованого 25.01.2008 у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 040861600002, зі змінами від 18.10.2010, зареєстрованими у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 041061600100). Визнати поновленим договір оренди землі (від 17.08.2007, зареєстрованого 25.01.2008 у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 040861600002, зі змінами від 18.10.2010, зареєстрованими у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 041061600100) в частині земельних ділянок з кадастровими номерами 5910300000:03:001:0276; 5910300000:03:005:0478, 5910300000:03:005:0522, 5910300000:03:011:0478, 5910300000:03:001:0274, 5910300000:03:005:0479, 5910300000:03:009:0202, 5910300000:03:010:0371, 5910300000:03:009:0203, 5910300000:03:012:0274, 5910300000:03:004:0088 та здійснити розподіл судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає відмову відповідача незаконною та просить суд визнати її недійсною.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.02.2019 у справі №920/102/18 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволення позову в частині вимог про визнання недійсною відмови Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (оформленої листом-повідомленням від 10.01.2018 № 28-18-0.6-276/2-18) щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велетень" на новий строк (поновлення) договору оренди землі, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про визнання поновленим договору оренди землі від 17.08.2007, суд виходив з того, що позивачем не дотримано вимог ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 27.02.2019 звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове про визнання поновленим договір оренди землі (від 17.08.2007, зареєстрованого 25.01.2008 у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 040861600002, зі змінами від 18.10.2010, зареєстрованими у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 041061600100) в частині земельних ділянок з кадастровими номерами 5910300000:03:001:0276; 5910300000:03:005:0478, 5910300000:03:005:0522, 5910300000:03:011:0478, 5910300000:03:001:0274, 5910300000:03:005:0479, 5910300000:03:009:0202, 5910300000:03:010:0371, 5910300000:03:009:0203, 5910300000:03:012:0274, 5910300000:03:004:0088.

Апелянт зазначає, що судом не визначено, в чому полягає шкода суспільним правам та інтересам від поновлення договору оренди землі і які вигоди матиме суспільство від не поновлення договору оренди.

На переконання скаржника, тлумачення Дежгеокадастром та судом строків повідомлень про намір скористатися переважним правом породжує правову невизначеність у застосуванні ч. 2 ст. 33 Закону України Про оренду землі та необґрунтовано дискримінує Товариство з обмеженою відповідальністю "Велетень".

Апелянт вказує, що судом неправильно застосовані приписи ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , практику Європейського суду з прав людини щодо ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не надано належної оцінки доказам користування ТОВ "Велетень" земельними ділянками після закінчення строку дії договору та не правильно встановлено обставини справи, що призвело до помилкових висновків.

На думку скаржника, суду були надані всі необхідні та достатні докази, повідомлені всі обставини вчинення сторонами конклюдентних дій, волевиявленні орендаря щодо продовження оренди позивачем 11 спірних земельних ділянок після закінчення строку договору оренди землі, мовчазної згоди орендодавця на таке продовження, що мало б мати наслідком визнання договору поновленим на тих самих умовах і на той самий строк, що склалися (узгоджені сторонами) станом на 25.01.2018, згідно ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує про обґрунтованість оскаржуваного рішення та зазначає, що позивач був належним чином повідомленим про не можливість поновити спірний договір до закінчення строку дії договору оренди землі з підстав не дотримання істотних умов договору.

Вказує, що всі дії Головного управління Держгеокадастру є правомірними з посиланням на діюче законодавство України та з додержанням справедливого балансу між суб`єктами господарювання та державою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 19.03.2019 передано на розгляд судді Північного апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №920/102/18 апеляційну скаргу позивача залишено без руху з огляду на не подання документів, що посвідчують повноваження представника апелянта і в справі немає підтвердження його повноважень та документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.05.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 розгляд справи №920/102/18 відкладено на 11.07.2019, приймаючи до уваги неявку представників сторін та задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 відкладено розгляд справи на 19.09.2019, враховуючи неявку представника позивача та задоволення клопотання відповідача про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції.

03.09.2019 від представника позивача надійшла заява №93 від 30.09.2019, в якій заявник просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у справі №920/102/18 без зміни резолютивної частини рішення.

Заявник вказує, що відмова в позові, застосована судом першої інстанції у справі №920/102/18, відповідає прецедентній практиці Верховного Суду.

При цьому зазначає, що у справі №920/293/19 судом першої інстанції прийнято рішення, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок, які були об`єктом дослідження у даній справі №920/102/18.

Вказує, що справи №920/102/18 та №920/293/19 є різними за предметом позову та способом захисту, а відмова в позові у справі №920/102/18 на сьогодні не має істотного значення для прав та законних інтересів позивача за виключенням того, що підставою відмови в позові у справі №920/102/18 є помилкове твердження суду про те, що змінилися межі та площа спірних земельних ділянок.

Враховуючи викладене, представник позивача просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у справі №920/102/18 без зміни резолютивної частини рішення.

Розглянувши вказану заяву позивача, колегія суддів вважає, що дана заява по суті є заявою про зміну доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Дослідивши вищевказану заяву позивача, колегією суддів встановлено, що вона не містить доказів надіслання її копій іншим учасникам справи, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 2 ст. 266 ГПК України, колегія суддів не враховує вищевказану заяву під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засідання апеляційної інстанції 19.09.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 19.09.2019 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

03.09.2019 від представника позивача надійшла заява, в якій, зокрема, викладено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

27.08.2007 між ТОВ "Велетень" і Глухівською міською радою був підписаний, а 25.01.2008 - зареєстрований у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за №040861600002 договір оренди землі, за умовами якого позивачу в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 184,4636 га, у тому числі: землі резервного фонду - площею 57,05 га, з них ріллі - 57,05 га та землі запасу площею - 127,4136 га, з них ріллі - 127,4136 га, в тому числі в межах міста площею - 9,9764 га.

Відповідно до пункту 8 договору оренди його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 25.01.2008 орендовану земельну ділянку було передано позивачу.

18.10.2010 між ТОВ "Велетень" та Глухівською міською радою було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 040861600002, якою змінено (збільшено) нормативну грошову оцінку землі до 1726579,30 грн. (9360,00 грн. за 1 га) та розмір орендної плати збільшено до 3% нормативної грошової оцінки. Дану додаткову угоду зареєстровано у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 18.11.2008 за № 041061600100.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни, зокрема до ст. ст. 83-84, 122, 148-1 Земельного кодексу України, якими розмежовано землі державної та комунальної власності, права розпорядження ними, а також питання правонаступництва. Таким чином, відповідач став правонаступником, набув права та обов`язки за договором оренди землі № 040861600002 (зі змінами вчиненими за додатковою угодою №041061600100) в частині земельних ділянок, які знаходяться за межами міста Глухова.

08.12.2017 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив останнього на виконання статті 33 Закону України "Про оренду землі" прийняти рішення про поновлення договору оренди земельних ділянок (кадастрові номери 5910300000:03:001:0276; 5910300000:03:005:0478, 5910300000:03:005:0522, 5910300000:03:011:0478, 5910300000:03:001:0274, 5910300000:03:005:0479, 5910300000:03:009:0202, 5910300000:03:010:0371, 5910300000:03:009:0203, 5910300000:03:012:0274, 5910300000:03:004:0088, які розташовані на території Глухівської міської ради Сумської області (за межами міста), сільськогосподарського призначення площею 168,3420 га (ріллі). Договір оренди земельної ділянки поновити на 7 років. Орендну плату встановити на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.

До вказаного листа позивачем додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 27.08.2007.

В частині земельної ділянки площею 9,9764 га між ТОВ "Велетень" і Глухівською міською радою було укладено угоду про поновлення договору оренди землі від 25.01.2008, зареєстрованого за №040861600002.

Листом-повідомленням від 10.01.2018 за № 28-18-0.6-276/2-18 відповідач відмовив ТОВ "Велетень" в укладенні договору оренди землі на новий строк (поновленні договору оренди землі). Підставою відмови відповідач визначив те, що письмове повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі надійшло до Головного управління (відповідача) пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, тобто з порушенням строку, встановленого у його пункті 8.

Позивач вважає дану відмову відповідача незаконною та просить суд визнати її недійсною.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Згідно із ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається із змісту пункту 8 договору оренди землі від 27.08.2007, сторони погодили, що повідомлення орендаря про намір продовжити дію договору має бути направлене орендодавцю не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку його дії.

Позивачем дана умова договору не виконана, при цьому він вважає, що ним не порушено положення ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що для повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору оренди землі визначений строк не пізніше ніж за місяць до дати закінчення дії договору і позивачем такий строк не пропущено.

Відповідно до вищезазначеної норми орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

При цьому, як дана (спеціальна) норма закону, так і загальні положення законодавства про орендні відносини, встановлює граничний строк, який надається орендарю для можливості скористатись переважним правом на поновлення договору оренди, у той час як такий строк може бути встановлений і за згодою сторін при укладанні відповідного договору, що і становить принцип свободи договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Таким чином, закон лише встановлює механізм укладання договорів, а сторонам надано право конкретизувати окремі положення договору з урахуванням власних міркувань. Відтак встановлення у договорі іншого строку, ніж визначений законодавчо, не порушує прав сторін цього договору, а лише виражає їх волю до встановлення інших умов та строків щодо вчинення дій, спрямованих на продовження дії цього договору. Тим більш, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактів того, що при укладанні договору оренди землі від 27.08.2007 позивачем висловлювались зауваження щодо його окремих положень чи такі окремі положення були визнані недійсними за ініціативою позивача у судовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про визнання недійсною відмови Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (оформленої листом-повідомленням від 10.01.2018 № 28-18-0.6-276/2-18) щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велетень" на новий строк (поновлення) договору оренди землі є необґрунтованою.

Також позивачем заявлено вимогу про визнання поновленим договору оренди землі від 17.08.2007, зареєстрованого 25.01.2008 у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 040861600002, зі змінами від 18.10.2010, зареєстрованими у Сумській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 041061600100 в частині земельних ділянок з кадастровими номерами 5910300000:03:001:0276; 5910300000:03:005:0478, 5910300000:03:005:0522, 5910300000:03:011:0478, 5910300000:03:001:0274, 5910300000:03:005:0479, 5910300000:03:009:0202, 5910300000:03:010:0371, 5910300000:03:009:0203, 5910300000:03:012:0274, 5910300000:03:004:0088.

Даний договір позивач просить визнати поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", про що неодноразово наголошував у судових засіданнях представник позивача.

08.12.2017 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив останнього на виконання статті 33 Закону України "Про оренду землі" прийняти рішення про поновлення договору оренди земельних ділянок (кадастрові номери 5910300000:03:001:0276; 5910300000:03:005:0478, 5910300000:03:005:0522, 5910300000:03:011:0478, 5910300000:03:001:0274, 5910300000:03:005:0479, 5910300000:03:009:0202, 5910300000:03:010:0371, 5910300000:03:009:0203, 5910300000:03:012:0274, 5910300000:03:004:0088, які розташовані на території Глухівської міської ради Сумської області (за межами міста), сільськогосподарського призначення площею 168,3420 га (ріллі). Договір оренди земельної ділянки поновити на 7 років. Орендну плату встановити на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.

До вказаного листа позивачем додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 27.08.2007.

Листом-повідомленням від 10.01.2018 за № 28-18-0.6-276/2-18 відповідач відмовив ТОВ "Велетень" в укладенні договору оренди землі на новий строк (поновленні договору оренди землі) та просив повернути орендовану земельну ділянку шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідач вважає, що договір оренди землі від 27.08.2007 припинив свою дію в силу ст. 31 Закону України "Про оренду землі", додаткова угода між сторонами укладена не була, у зв`язку з чим у позивача відсутні підстави для користування спірною земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що продовжує користуватись орендованими земельними ділянками, сплачує відповідні платежі за користування землею, а тому наявні підстави для поновлення договору оренди землі згідно з положеннями ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 договору оренди землі від 27.08.2007 передбачено, що орендар має право на продовження дії цього договору на новий строк, при цьому він повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 08.12.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з листом № 126 щодо продовження терміну дії договору. Однак при зверненні до орендодавця позивач визначив інший розмір земельної ділянки, оренду якої мав намір продовжити (пояснюючи це тим, що при розмежуванні земель державної і комунальної власності частину орендованої землі передано у розпорядження Глухівської міської ради, з якою відповідну додаткову угоду було укладено), а також визначено інший розмір орендної плати, яку пропонував встановити у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки.

Таким чином, мала місце зміна умов договору оренди землі, передбачена процедурою пролонгації договору оренди землі згідно ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Якщо б орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря стало б саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах.

Як вбачається із змісту позову, позивач просить визнати поновленим договір оренди землі згідно ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає пролонгацію договору на тих самих умовах і на той самий строк, однак при цьому позивач пропонує поновити оренду земельної ділянки, розмір якої не відповідає розміру земельної ділянки, орендованої згідно умов договору від 27.08.2007 (навіть з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі, укладеної позивачем з Глухівською міською радою).

Відповідно до ч.12 ст.33 Закону України "Про оренду землі" у разі зміни межі земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Оскільки позивачем не дотримано вимог ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи скаржника про неправильне застосування судом ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин аргументи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2019 у справі №920/102/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2019 у справі №920/102/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2019 у справі №920/102/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/102/18 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 22.10.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська