Постанова
від 17.10.2019 по справі 924/491/17
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Справа №924/491/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.08.2019 р. (суддя Вибодовський О.Д., повний текст рішення складено 27.08.2019 р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро"

про визнання недійсним договору поруки №02/11 від 02.11.2015 р.

за участю представників:

позивача - Ткача В.В.,

відповідача-1 - Мороза О.В.,

відповідача-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" та товариства з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" про визнання недійсним договору поруки № 02/11 від 02.11.2015 р.

Позов мотивований посиланням на обставини вчинення договору поруки директором ТОВ "Подільський господар" з перевищенням наданих йому повноважень та відсутність його подальшого схвалення позивачем.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.06.2017 р. у справі №924/491/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 р., у задоволенні позову ТОВ "Подільський господар" відмовлено (т.1, а.с.71-75, 144-147).

Постановою Верховного Суду від 14.03.2018 р. вказані судові рішення скасовано. Справу №924/491/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області (т.1, а.с.199-207).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.09.2018 р., яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 р., у позові відмовлено. Суди дійшли висновку про схвалення позивачем договору поруки в розумінні ст.241 ЦК України (т.2, а.с.72-76, 142-152).

Постановою Верховного Суду від 09.04.2019 р. рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області (т.2, а.с.216-227).

Вказана постанова мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції, надавши преюдиціального значення у відповідності до положень ст.75 ГПК України обставинам, встановленим у судових рішеннях у справі №924/419/17, не з`ясували встановлення такими рішеннями факту схвалення позивачем договору поруки, прийняття його до виконання (зокрема вчинення конкретних дій на виконання договору поруки тощо).

Крім того, суд вважає, що обставини щодо виконання договору поставки ТОВ "Городище-Агро", а також відсутність заперечення ТОВ "Подільський господар" факту плати заборгованості за договором поставки відповідачем-2, не є підставою для висновку про виконання позивачем договору поруки.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.08.2019 р. у справі №924/491/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" задоволено. Договір поруки №02/11 від 02.11.2015 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл", товариством з обмеженою відповідальністю "Городище-Агро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" визнано недійсним (т.3, а.с.76-80).

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що п.7.14 статуту ТОВ "Подільський господар" чітко встановлено обмеження директора на укладення договорів на суму, що перевищує 5000000 грн., отже підписання директором ТОВ "Подільський господар" спірного договору поруки про відповідальність на суму 70000000 грн. згідно ст.92 ЦК України є перевищенням ним повноважень, наданих статутом. Поряд з тим, погодження укладення договору на суму, що перевищує 5000000 грн., належить до компетенції загальних зборів учасників ТОВ "Подільський господар", однак будь-якого рішення щодо уповноваження директора позивача на підписання вказаного договору, як того вимагає статут товариства, не приймалось. Враховуючи те, що договір поруки містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, суд дійшов висновку про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень, зокрема, щодо обмежень договірної суми.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що оспорюваний договір поруки спрямований на забезпечення виконання зобов`язання, а не є правочином щодо взяття фінансових зобов`язань поручителем.

Звертає увагу, що на момент звернення позивача до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним, основний розмір заборгованості по договору поставки нафтопродуктів №24/ДГ/96 від 18.03.2015 р. був повністю погашений та розмір зобов`язання складався лише зі сплати штрафних санкцій на загальну суму 2066335,74 грн. Таким чином, зобов`язання поручителя за договором поруки не перевищує суму обмеження повноважень керівника ТОВ "Подільський господар", що встановлена статутом товариства.

Апелянт зазначає, що позивач надіслав відповідачу-1 копії установчих документів, проект протоколу загальних зборів учасників №02/11-15 від 02.11.2015 р. в період з 24 по 26 листопада 2015 р., тобто після підписання договору поруки, що в свою чергу підтверджує факт схвалення позивачем оспорюваного договору.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський господар", подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що преамбула спірного договору поруки містить вказівку про те, що позивач діє в особі директора, який діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи. З огляду на вказане, сторони договору обізнані про повноваження директора, в тому числі відносно обмежень договірної суми, зазначеної у статуті ТОВ "Подільський господар". Отже, посилання сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента не може братися до уваги.

Звертає увагу, що згідно клопотання відповідача-1 про долучення документів до матеріалів справи (вих.№479 від 09.06.2017 р.) вбачається цілковита обізнаність ТОВ "Вог Рітейл" про обмеження встановлені статутом ТОВ "Подільський господар" щодо укладення директором правочинів.

Позивач, посилаючись на п.2 ст.126 ГПК України, зазначає, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Таким чином, позивачем надано до відзиву документи, що підтверджують надання правової допомоги в сумі 9031,50 грн.

У судове засідання, призначене на 17.10.2019 р., відповідач-2 не забезпечив явку свого представника, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (т.3, а.с.117).

Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-2.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами, 18.03.2015 року між ТОВ "Вог Рітейл" (продавець) та ТОВ "Городище-Агро" (покупець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №24-ДГ/96 (т.1, а.с.60-66), за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, погоджені в заявках, наданих покупцем та прийнятих до виконання продавцем, що підтверджується накладними на відпуск товару, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та сплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

02.11.2015 року між ТОВ "Вог Рітейл" (кредитор), ТОВ "Городище-Агро" (боржник) та ТОВ "Подільський господар" (поручитель) укладено договір поруки №02/11 (далі - договір; т.1, а.с. 24-25).

Відповідно до п.1.1, 1.2 договору, поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань на загальну суму 70 000 000,00 грн., згідно генерального договору поставки нафтопродуктів №24/ДГ/96 від 18.03.2015 року, укладеного між боржником та кредитором, включаючи оплату на користь кредитора нафтопродуктів, відшкодування документально підтверджених збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення (невиконання та/або неналежного виконання) боржником зобов`язання, забезпеченого договором поруки, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов`язання як від боржника, так і від поручителя як в повному обсязі, так і в частині боргу.

Згідно з п.2.2 договору, у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за генеральним договором, кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем на 7-й робочий день з дати отримання ним такої вимоги (рекомендованим листом).

Строк поруки становить 18 місяців з дати підписання сторонами договору поруки (п. 3.1 договору).

Згідно з п.6.1 договору, поручитель підтверджує, що він повністю ознайомлений з умовами генерального договору та обов`язками боржника за ним. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з тим, що на дату підписання даного договору поруки, заборгованість боржника перед кредитором за генеральним договором становить 67152300,32 грн. Підписанням даного договору поручитель поручається перед кредитором, в тому числі і за погашення вказаної заборгованості за генеральним договором.

Як вбачається зі змісту договору поруки, вказаний договір зі сторони ТОВ "Подільський господар" підписано генеральним директором Шматлай Н.М., що діє на підставі статуту.

Відповідно до п.7.1 статуту (т.1, а.с.14-23), вищим органом управління товариством є загальні збори учасників. Загальні збори учасників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належить вирішення будь-яких питань з діяльності товариства, зокрема, погодження (попереднє) укладення генеральним директором/іншими членами дирекції - у випадку надання останнім таких повноважень/ (директором) господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 5 000 000,00 грн., або договорів (угод), заяв, згод і т.п. щодо розірвання (відмови) від укладених (чинних) договорів оренди землі (земельних часток (паїв)) незалежно від сум цих угод (п.п. "м" п.7.2 статуту).

Згідно з п.7.10, 7.11 статуту, у товаристві рішенням загальних зборів учасників створюється виконавчий орган: колегіальний - дирекція, на чолі з генеральним директором, або одноособовий орган - директор. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.

У відповідності до п.7.12 статуту, дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про господарські товариства", іншим законодавством та цим статутом. Генеральний директор (директор) має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

За умовами п.7.14 статуту, генеральний директор (директор) товариства має право, зокрема, розпоряджатися майном товариства в межах, що визначені загальними зборами учасників товариства та цим статутом; без довіреності діяти від імені товариства, репрезентувати його у всіх установах, підприємствах, організаціях як на Україні, так само й за кордоном; укладати угоди, контракти, договори, інші правочини, які стосуються діяльності товариства, крім господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 5 000 000,00 грн., або договорів (угод), заяв, згод і т.п. щодо розірвання (відмови) від укладених (чинних) договорів оренди землі (земельних часток (паїв)) незалежно від сум цих угод, які можуть підписуватися лише за умови їх попереднього погодження із загальними зборами учасників.

Відповідно до довідки АТ "Укрсиббанк" №63-5/266 від 22.05.2017 р., ТОВ "Городище-Агро" сплатило у період з 13.10.2015 р. по 04.04.2016 р. ТОВ "Вог Рітейл" за договором №24-ДГ/96 від 18.03.2015 р. 77 600 533,41 грн. (т.1, а.с.55-57).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.07.2017 р. у справі №924/419/17 позов ТОВ "Вог Рітейл" до ТОВ "Городище-Агро", ТОВ "Подільський господар" про стягнення 7 698 795,36 грн. задоволено частково. Зокрема, стягнуто з ТОВ "Подільський господар" на користь ТОВ "Вог Рітейл" 239 487,46 грн. пені, 1 826 848,28 грн. курсової різниці (солідарний боржник - ТОВ "Городище-Агро"), а також 4 603 205,15 грн. 36% річних.

У рішенні зазначено, що вказані кошти стягуються з ТОВ "Подільський господар" та ТОВ "Городище-Агро" на підставі договору поставки та договору поруки.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Подільський господар" від 10.05.2017 р., оформленим протоколом №10/05-2017/ПГ (т.2, а.с.31-33), вирішено зобов`язати генерального директора ТОВ "Подільський господар" врегулювати ситуацію, що склалася з ТОВ "Вог Рітейл", ТОВ "Городище-Агро" шляхом, але не обмежуючись розірванням договору поруки №02/11 від 02.11.2015 року, його оскарженням до суду, іншими мирними способами, які досягнуть бажаного результату.

Згідно із рішенням загальних зборів учасників позивача, оформленим протоколом №04/12-2017/ПГ від 07.12.2017 р. (т.2, а.с.30), ОСОБА_1 звільнена з посади генерального директора товариства з 7 грудня 2017 року на підставі поданої нею заяви.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що договір поруки укладено директором ТОВ "Подільський господар" без наявності відповідних повноважень, що і стало підставою для звернення до суду.

Аналізуючи спірні правовідносини та доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.2 ст.11 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За приписами ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (п.2 ч.2 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст.554 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

В силу ч.1 ст.238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на положення ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини із третіми особами.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч.3 ст.92 ЦК України).

Статтею 47 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

У відповідності до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

З огляду на положення ст. 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Крім того, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин.

Як вбачається з п.1.1 спірного договору поруки, поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань на загальну суму 70000000,00 грн.

Натомість, пунктом 7.14 статуту ТОВ "Подільський господар" встановлене обмеження щодо укладення директором товариства господарських договорів (правочинів) на суму понад 5000000,00 грн. Зазначені договори можуть підписуватися лише за умови їх попереднього погодження із загальними зборами учасників.

У матеріалах справи наявна копія протоколу №02/11-15 від 02.11.2015 р. загальних зборів учасників ТОВ "Подільський господар" (т.1, а.с.96-97), згідно з якого надано генеральному директору Шматлай Н.М. всі необхідні повноваження на підписання договору поруки за зобов`язаннями ТОВ "Городище-Агро" перед ТОВ "Вог Рітейл" за генеральним договором поставки нафтопродуктів №24-ДГ/96 від 18.03.2015 р.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що вказаний протокол не завірений належним чином в установленому законом порядку, не містить підпису уповноваженої особи ТОВ "Подільський господар" та печатки товариства, а тому така копія розцінюється судом лише як проект відповідного рішення та не може вважатися належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України.

Інших доказів в підтвердження надання загальними зборами учасників попереднього погодження на укладення спірного договору поруки матеріали справи не містять та сторонами в процесі розгляду справи не надано.

Враховуючи приписи ст.92 ЦК України щодо цивільної дієздатності юридичної особи, приймаючи до уваги обмеження щодо укладення директором товариства господарських договорів, передбачені положенням п.7.14 статуту ТОВ "Подільський господар", підписання спірного договору поруки генеральним директором товариства ОСОБА_2 М. про відповідальність на суму 70000000,00 грн. є перевищенням повноважень, наданих йому статутом, з чим і погодився суд касаційної інстанції у постанові від 09.04.2019 р.

Посилання апелянта про те, що зобов`язання поручителя за договором поруки не перевищує суму обмеження повноважень керівника позивача згідно статуту, оскільки розмір зобов`язання складався лише зі сплати штрафних санкцій на загальну суму 2066335,74 грн., не приймається апеляційний судом до уваги, оскільки договір підписувався саме на суму відповідальності у розмірі 70000000,00 грн., та кредитор мав право у відповідності до п.1.3 договору поруки на власний розсуд зажадати виконання зобов`язання як від боржника, так і від поручителя як в повному обсязі, так і в частині боргу .

Крім того, у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004422640 (т.2, а.с.61-67) станом на 2 листопада 2015 року відсутні обмеження щодо повноважень генерального директора позивача ОСОБА_1 .

При цьому, відсутність станом на момент укладення договору поруки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора позивача відповідно до ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі.

Положення ч.3 ст.92 ЦК України надають юридичну силу обмеженням повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами, зокрема, в тому випадку, коли третя особа за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Колегія суддів звертає увагу, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статусом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (постанова Верховного Суду у справі № 910/14081/17 від 17.10.2018 р. та постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі № 916/2084/17).

Зважаючи на вказівку, яка міститься в преамбулі спірного договору, зокрема, що позивач діє в особі директора відповідно до статуту, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обізнаність інших сторін договору про повноваження директора, в тому числі відносно обмежень договірної суми, зазначеної у статуті позивача.

Крім того, враховуючи висновки суду касаційної інстанції згідно ч.5 ст.310 ГПК України, а також з огляду на наявність посилання в договорі поруки на здійснення повноважень представником однієї зі сторін на підставі статуту, ознайомлення її контрагентів з обсягом повноважень такої особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної (розумної) обачності при укладенні договору, що є ще однією підставою для визнання спірного договору поруки недійсним.

Оцінюючи доводи апелянта щодо схвалення позивачем договору поруки та прийняття його до виконання, колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень , створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №910/8794/16.

При цьому, наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі №910/1163/17).

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що листування між сторонами, яке велося після підписання договору поруки в період з 24 по 26 листопада 2015 року (т.1, а.с.90-106), зокрема, надіслання копій документів та проекту протоколу загальних зборів учасників №02/11-15 від 02.11.2015 р., повністю підтверджує факт схвалення позивачем договору поруки.

Однак, апеляційним судом встановлено, що вказана переписка проводилась між ТОВ "Вог Рітейл" та корпорацією "Сварог Вест Груп" в особі директора департаменту казначейства ОСОБА_3 (зі своєї електронної скриньки).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських, ТОВ "Подільський господар" є один із засновників корпорації "Сварог Вест Груп" (код 34312826) з розміром внеску до статутного фонду 336000,00 грн.

Натомість учасниками справи не було надано суду належних доказів на підтвердження представництва інтересів ТОВ "Подільський господар" саме корпорацією "Сварог Вест Груп" у даних правовідносинах, зокрема, при укладенні договору поруки.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги, що листування відбувалось із суб`єктом господарювання, який не є стороною спірних правовідносин та представництво інтересів ТОВ "Подільський господар" якого при укладенні договору поруки не підтверджено будь-якими доказами, колегія суддів вважає, що така переписка не встановлює обставин, які входять до предмету доказування та не може слугувати належним доказом у справі.

Щодо схвалення ТОВ "Подільський господар" договору поруки шляхом сплати коштів за отримані нафтопродукти, які солідарно стягнуті з позивача та відповідача-2 на підставі рішення господарського суду Хмельницької області від 17.07.2017 р. у справі № 924/419/17, апеляційний суд вважає за необхідне вказати таке.

У відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовим рішенням у справі №924/419/17, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують відповідно до положень ст.75 ГПК України, адже сторонами вказаної справи є ті ж самі особи, що й у справі, що розглядається.

При цьому, згідно з ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Враховуючи положення законодавства щодо преюдиціальності фактів, аналізуючи зміст судового рішення у справі №924/419/17, колегія суддів не вбачає встановлення факту схвалення ТОВ "Подільський господар" договору поруки або прийняття його до виконання. Відзив та пояснення представника ТОВ "Подільський господар" у справі №924/419/17 не можуть вважатися доказами в розумінні норм ст.76-79 ГПК України, оскільки останні є лише процесуальними документами в іншій справі, у яких висловлена правова позиція сторони, та не можуть свідчити про юридично значимі дії, направлені на схвалення правочину.

Також на думку суду не є підставою для висновку про виконання ТОВ "Подільський господар" договору поруки відсутність заперечення позивачем факту сплати заборгованості, у зв`язку з відсутністю умови добровільності виконання такого обов`язку, оскільки сплата відбулась у примусовому порядку на підставі рішення суду у справі №924/419/17.

Крім того, судом враховується реалізація позивача свого права на оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 17.07.2017 року у справі №924/419/17, що свідчить про незгоду ТОВ "Подільський господар" з прийнятим судовим рішенням та підтверджується ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 р., від 01.09.2017 р., ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2017 р.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ТОВ "Подільський господар" не вчиняло жодних дій, які свідчать про прийняття спірного правочину до виконання, що у відповідності до приписів ст.241 ЦК України створювало би, змінювало би чи припинило би цивільні права та обов`язки з моменту вчинення договору, а тому враховуючи наявність перевищення своїх повноважень генеральним директором при укладення спірного договору поруки, приймаючи до уваги ознайомлення контрагентів з обсягом його повноважень та відсутність схвалення позивачем правочину будь-якими діями, позов ТОВ "Подільський господар" про визнання недійним договору поруки №02/11 від 02.11.2015 р. підлягає до задоволення.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У відповідності до ст.30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.1, 2 ст. 126 ГПК України).

За приписами п.1 ч. 4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.01.2019 р. між позивачем ТОВ "Подільський господар" (клієнт) та адвокатським бюро "Віталій Ткач та Партнери" в особі виконуючого обов`язки керуючого партнера Ткача Віталія Васильовича (адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги №02/01-19 (т.3, а.с.123-125), згідно з п.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором у судових справах, у тому числі судах загальної юрисдикції, господарських судах, третейських судах, судах адміністративного судочинства, першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно з п.2.1 договору, адвокатське бюро на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, у тому числі представлення інтересів товариства у судах загальної юрисдикції тощо.

Крім того, на підтвердження своїх повноважень, крім договору про надання правової допомоги №02/01-19 від 02.01.2019 р., адвокатським бюро було також надано ордер серії ВК №1001475 (т.3, а.с.126) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ткачем В.В. серії РН №1385 від 25.04.2018 р. (т.3, а.с.128).

Відповідно до п.4.1 договору, отримання винагороди адвокатським бюро за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується уповноваженими представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг, наданої адвокатським бюро правової допомоги та її вартість (п.4.6 договору).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу заявником надано копію прибуткового касового ордеру №07/10-19 від 07.10.2019 р. про сплату ТОВ "Подільський господар" гонорару на підставі укладеного між сторонами договору у розмірі 9031,50 грн. (т.3, а.с.130).

За вимогами ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4).

З огляду на вказане, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст.126 ГПК України та ст.30 Закону. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно акта приймання-передачі наданих послуг №07/10-19 від 07.10.2019 р. (т.3, а.с.127) вбачається, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача-1 сума 9031,50 грн. складається із:

1) зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (4 год.; 4014,00 грн.);

2) підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.08.2019 р. у справі №924/491/17 (5 год.; 5017,50 грн.).

Відповідач-1, товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл", подав клопотання про відмову у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на правову допомогу у розмірі 9031,50 грн.

Проаналізувавши акт приймання-передачі наданих послуг №07/10-19 від 07.10.2019 р. та обставини, викладені в клопотанні відповідача-1 про відмову у відшкодуванні вказаних витрат, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів вважає, що кількість витраченого часу тривалістю 5 годин на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, а також 4 години на консультацію клієнта та узгодження правової позиції не відповідає реальним обставинам справи, оскільки справа розглядається ще з 2017 року (третє коло розгляду справи), нормативно-правове регулювання спірних правовідносин відоме, правові позиції сторін по суті спору вже сформовані і в суді апеляційної інстанції не змінювалися.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатським бюро послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду даної справи, мотиви прийняття судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо доцільності відшкодування відповідачем-1 на користь позивача витрат на надання правової допомоги в апеляційному суді в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 р., серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 27.08.2019 р. у справі №924/491/17 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" - без задоволення.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" (43010, м.Луцьк, вул.Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37821544) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" (30440, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с.Мокіївці, код ЄДРПОУ 32678236) 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Дата ухвалення рішення17.10.2019
Оприлюднено22.10.2019
Номер документу85079597
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —924/491/17

Постанова від 15.01.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Ухвала від 09.12.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Ткач І.В.

Постанова від 17.10.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Мельник О.В.

Ухвала від 24.09.2019

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Мельник О.В.

Рішення від 27.08.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Вибодовський О.Д.

Ухвала від 14.08.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Вибодовський О.Д.

Ухвала від 13.08.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Вибодовський О.Д.

Ухвала від 30.07.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Вибодовський О.Д.

Ухвала від 29.07.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Вибодовський О.Д.

Ухвала від 04.07.2019

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Вибодовський О.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні