Рішення

від 15.10.2019 по справі 909/408/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/408/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода"

про стягнення заборгованості в сумі 410663 грн 87 к.

за участю:

від позивача: представник нез"явився,

від відповідача: представник не з"явився.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода" про стягнення заборгованості в сумі 410663 грн 87 к.

Вирішення судом процесуальних питань.

25.04.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання по справі на 22.05.2019 (ухвала від 25.04.2019), яке суд постановив відкласти на 18.06.2019 (ухвала від 22.05.2019).

18.06.2019 суд постановив продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 25.07.2019 та відкласти підготовче засідання у справі на 23.07.2019 (ухвала від 18.06.2019).

23.07.2019 представник відповідача подав заяву про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати заборгованості вх.№12824/19, які суд приєднав до матеріалів справи.

23.07.2019 суд закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 12.09.2019 (ухвала суду від 23.07.2019) .

12.09.2019 представник позивача подав клопотання про закриття провадження у справі в частині сплати боргу вх.№17655/19, яке суд прийняв до розгляду.

12.09.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 15.10.2019.

15.10.2019 представник позивача в судове засідання не з`явився, однак протягом розгляду справи надсилав на адресу суду клопотання (від 17.05.2019 вх.№8498/19, від 15.07.2019 вх.№12247/19, від 09.09.2019 вх.№15298/19) про розгляд справи без участі представника позивача, в якому зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився через канцелярію суду подав клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 185000 грн у зв"язку із сплатою заборгованості, до якого приєднав докази сплати (від 15.10.2019 вх.№19781/19), яке суд прийняв до розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення представників сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 202 ГПК України.

В судовому засіданні 15.10.2019 суд ухвалив рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов»язання щодо оплати виконаних робіт в терміни, передбачені договором на виготовлення металоконструкцій №03/11/16-МК від 03.11.2016, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 318232 грн 82 к. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 625 ЦК України. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 8948 грн 59 к. - інфляційних втрат, 3254 грн - 3% річних. Керуючись п.6.2. вказаного договору, за порушення строків оплати нарахував 28461 грн 34 к. пені.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив, натомість подав докази часткової оплати заборгованості на суму 185000 грн.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Сторони у справі уклали договір на виготовлення металоконструкцій № 03/11/16-МК від 03.11.2016 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору виробник приймає на себе зобов"язання виготовити та змонтувати замовнику металоконструкцій бункера для тирси на об"єкті "смт.Брошнів - Осада, вул.22-го січня,83, Івано-Франківської області" (далі -Об"єкт), з використанням власних матеріалів та обладнання, на підставі креслень проекту шифр АТАЯ:28.10-16, а замовник зобов"язується прийняти металоконструкції та оплатити їх вартість.

Згідно з пунктом 2.7. Договору, замовник зобов"язаний оплатити вартість виготовлених металоконструкцій.

Орієнтовна вартість виготовлення 12,972 тн металоконструкцій складає 370000 грн (триста сімдесят тисяч гривень) з урахуванням ПДВ (п.4.2. Договору).

Остаточна вартість виготовлення металоконструкцій буде визначена після виконання робіт з розроблення креслень стадії КМД та визначення фактичної ваги металоконструкції (п.4.4. Договору).

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку порушень строків платежів, до замовника, на розсуд виробника, можуть бути застосовані наступні санкції: нарахована пеня, в розмірі подвійної ставки НБУ від суми не оплачених металоконструкцій, за весь період затримки оплати.

Сторони погодили, що цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань ( п. 9.2.Договору). На виконання умов Договору позивач виготовив та змонтував металоконструкції бункера для тирси вартістю 369999 грн 94 к., що підтверджується підписаним сторонами Актом передачі та прийняття робіт №1.

В порушення договірних зобов"язань відповідач виконані роботи не оплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 369999 грн 94 к. 18.07.2018 відповідач звернувся до позивача з листом № 18-07/2018 про розстрочення наявного боргу на шість місяців з визначенням остаточного погашення боргу в грудні 2018 року.

Станом на 04.03.2019 сума боргу залишилась не погашеною, у зв"язку з чим позивач направив відповідачу претензію №83 з вимогою оплатити заборгованість; докази направлення претензії відповідачу міститься в матеріалах справи. Проте, ця вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з цим позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.6.2 Договору за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу 8948 грн 59 к. - інфляційних втрат, 3254 грн - 3% річних, 8461 грн 34 к. пені та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Після відкриття провадження у справі відповідач погасив частину заборгованості в розмірі 185000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №98 від 03травня 2019 року, №630 від 22 липня 2019 року, №819 від 16 серпня 2019 року, №867 від 23 серпня 2019 року та №1098 від 23 вересня 2019 року, копії яких приєднані відповідачем до матеріалів справи.

Оскільки, предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, предметом цього спору залишилась вимога позивача про стягнення з відповідача 184999 грн 94 к. - основної заборгованості, 28461 грн 34 к. - пені, 3254 грн - 3% річних та 8948 грн 59 к. - інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до наведеного, договір укладений між позивачем і відповідачем, є договором підряду.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

В частині позовних вимог про стягнення 185000 грн провадження належить закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати виконаних робіт в сумі 184999 грн 94 к. в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 184999 грн 94 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період з 01.01.2019 - 18.04.2019 та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 01.01.2019 - 18.04.2019 та інфляційних втрат за період січень 2019 року - березень 2019 року, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму пені та інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних збитків та пені в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 184999 грн 94 к. - основної заборгованості, 28461 грн 34 к. - пені, 3254 грн - 3% річних та 8948 грн 59 к. - інфляційних втрат.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 6159 грн 97 к., що підтверджується платіжним дорученням №3203 від 18 квітня 2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення частини судового збору у розмірі 2775 грн 01 к., сплаченого за вимогу про стягнення з відповідача 185000 грн заборгованості, в частині якої провадження у справі закрито.

Судовий збір в розмірі 3384 грн 96 к. суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода" про стягнення заборгованості в сумі 225663 грн 87 к. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода", вул. 22 січня, 83, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77611 (код 31044378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002", вул. Миколи Ушакова, 1-Б, м. Київ, 03179 (код 32251657) - 184999 (сто вісімдесят чотири тисячі дев"ятсот дев"яносто дев"ять гривень) 94 к. - основної заборгованості, 28461 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят одну гривню) 34 к. - пені, 3254 (три тисячі двісті п"ятдесят чотири гривні ) - 3% річних та 8948 (вісім тисяч дев"ятсот сорок вісім гривень ) 59 к. - інфляційних втрат, а також 3384 (три тисячі триста вісімдесят чотири гривні) 96 к. - судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 185000 (сто вісімдесят п"ять тисяч гривень) провадження закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду в строк, передбачений Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.10.2019

Суддя Т.В. Максимів