Рішення

від 10.10.2019 по справі 915/1443/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Справа № 915/1443/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (код ЄДРПОУ 32170166, вул. Центральна, 12, с. Львівські отруби, Бериславський район, Херсонська область, 74323)

до відповідача: Фермерського господарства «Лани Херсону» (код ЄДРПОУ 40991079, вул. Шевченка, 8-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030)

про: стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

за участі представників учасників справи :

від позивача: ОСОБА_1 І.О., згідно ордеру

від відповідача: Д`яченко К.С., згідно ордеру,

встановив:

20.05.2019 позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх.8260/19 від 20.05.2019) до відповідача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 524, 530, 533-535, 625, 1212, 1214 ЦК України та мотивовано тим, що позивач в рамках договору про надання поворотної фінансової допомоги №23/06-18 від 23.06.2019 року, але до моменту заключення договору, який в подальшому не був укладений, здійснило перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на суму 923000 грн., вимоги позивача про повернення безпідставно отриманих коштів відповідачем проігноровано, кошти не повернуто.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1443/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 27.05.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09 липня 2019 року о 11:10, встановлено сторонам строк для надання суду заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 09.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 04.09.2019.

20.08.2019 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву з доказами надіслання позивачу копії відзиву з доданими до нього документами.

Відзивом відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

Заперечення обгрунтовані тим, що між сторонами існувала усна домовленість про надання коштів, письмові договори з цього приводу не укладались, надходження коштів від позивача керівник відповідача сприймав як виконання усних домовленостей. Всього за період з 25.01.2018 по 02.07.2018 ФГ Лани Херсону отримало від СТОВ Берегиня грошових коштів поворотної фінансової допомоги у розмірі 2141000,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №4097 від 01.02.2018 року, №4246 від 23.02.2018 року та №054 від 25.01.2018 року, №4854 від 22.06.2018 року, № 4479 від 01.04.2018 року, № 4886 від 02.07.2018 року та №4856 від 23.06.2018 року. Вимоги про повернення коштів не були отримані відповідачем, у зв`язку з чим відповідач фактично був позбавлений можливості врегулювати спір у досудовому порядку.

Відповідач також зазначає, що на початку вересня 2018 року засновник СТОВ Берегиня запропонував засновнику ФГ Лани Херсону сумісно зібрати врожай соняшнику, вирощений відповідачем на орендованих земельних ділянках площею 156 Га, які розташовані навколо с Морозівка Чаплинського району Херсонської області, здати його на зберігання, а пізніше, коли ціна на соняшник збільшиться, скористатися його зв`язками на ринку збуту та продати його дорожче.

Збирання соняшнику відбувалося в період з 11.09.2018 року по 19.09.2018 року. Безпосередньо процес збирання та навантаження соняшнику проходив в присутності повноважних представників відповідача, які вели облік автотранспорту, записували їх державні номери та були присутні при зважуванні в с Магдалинівка. Подальший процес забезпечував позивач та його працівники. Всього за вказаний період з полів ФГ Лани Херсону було зібрано та вивезено автотранспортом СТОВ Берегиня 289520 кг соняшнику у фізичній вазі, з яких 54430 кг соняшнику були направлені та здані на ім`я ФГ Лани Херсону на елеваторі КФ ТОВ AT Каргілл в м. Каховка, а різниця у кількості 235 090 кг соняшнику, в порушення домовленості була вивезена СТОВ Берегиня частково на його склад в с Високе (119 000 кг), а частково (117 890 кг) була здана на елеватор КФ ТОВ AT Каргілл в м. Каховка безпосередньо на ім`я СТОВ Берегиня . На початку березня 2019 року, після тривалого ухилення позивача від підписання вищевказаних документів, позивач запропонував відповідачу провести зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення заборгованості за позичені грошові кошти. Однак, у зв`язку з тим, що вартість соняшнику значно більше суми боргу ФГ Лани Херсону було погоджено підписати договір купівлі-продажу на самочинно вивезене СТОВ Берегиня насіння соняшнику. Ініціативу зі складання усіх документів з купівлі-продажу взяло на себе СТОВ Берегиня , однак станом на теперішній момент, так і не передало документи для підписання.

На думку відповідача, за рахунок 235090 кг соняшнику, за які СТОВ Берегиня не розрахувалось, борг ФГ Лани Херсону є повністю погашеним.

04.09.2019 судом постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 23.09.2019, про що відповідача повідомлено ухвалою від 04.09.2019.

У судовому засіданні 23.09.2019 судом оголошено перерву до 10.10.2019.

У судовому засіданні 10.10.2019 представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

На підставі ч. 6 ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

23.06.2018 позивачем перераховано відповідачеві кошти у сумі 923000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4856 від 23.06.2019.

Письмовий договір №23/06-18 від 23.06.2018 про надання поворотно-фінансової допомоги сторонами в подальшому не було укладено.

02.04.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено лист за вих. № 02/04-19, в якому повідомлялося про наявність заборгованості перед СТОВ Берегиня у зв`язку з безпідставно отриманими грошовими коштами.

07.05.2019 позивачем на адресу відповідача було повторно направлено лист за вих. №07/05-19 з вимогою повернення вказаних грошових коштів.

Кошти відповідачем не повернуто, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Розглядаючи цю справу, господарським судом встановлено, що сторонами зазначені вище фактичні обставини не спростовуються, але їм надається протилежне тлумачення.

Так, за позицією позивача, кошти у розмірі 923000,00грн. є безпідставно одержаними відповідачем, що зумовлює застосування до цих правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

На думку ж відповідача, обставини перерахування зазначених коштів свідчать про існування між сторонами договірних відносин.

Обґрунтовуючи свої твердження, відповідач посилається на наявність у платіжному дорученні від 23.06.2018 всіх істотних умов відповідного договору, тривалість та одноманітність відносин сторін в частині надання поворотно-фінансової допомоги.

Разом з тим, господарський суд вважає, що доводи, викладені позивачем є такими, що більше відповідають фактичним обставинам справи.

Так, з огляду на положення ч. 1 ст. 626 ЦК України, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, є безумовно прийнятними твердження позивача про те, що він не вважає укладеним будь-який договір між ним та відповідачем.

Зазначене підтверджується також таким: між сторонами не укладено договору, про який йдеться в платіжному дорученні від 23.06.2018; в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання (часткове або повне) або намір виконувати договір; у всіх претензіях, надісланих на адресу відповідача позивачем стверджувалось про помилкове перерахування коштів.

Твердження відповідача на думку суду не можуть спростувати цих висновків.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На порушення цієї норми відповідач станом на день подання позовної заяви не повернув сплачені позивачем гроші.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 ЦК України разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

(правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові №910/10156/17 від 10.04.2018).

Позивачем нараховано за прострочення повернення безпідставно отриманих коштів 3% річних у розмірі 24580,00 грн. та інфляційне збільшення в сумі 81256,26 грн., які розраховано за період з 24.06.2019 по 14.05.2019, тобто з наступного дня після перерахування коштів на рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги , якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем до позовної заяви додано вимогу за вих. № 02/04-19 від 02.04.2019, яка була направлена на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером штрихкодового ідентифікатора 7300304502613 та копію вимоги вих. № 07/05-19 від 07.05.2019, яка була направлена на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером штрихкодового ідентифікатора 7300304768745.

Як вбачається з копій конвертів, долучених позивачем до позовної заяви, вимоги за вих. № 02/04-19 від 02.04.2019 та за вих. № 07/05-19 від 07.05.2019 відповідачем не отримано.

Разом з тим, згідно довідки ДП Укрпошта , поштове відправлення, яким було надіслано відповідачу вимогу за вих. №02/04-19 від 02.04.2019 повернуто відправнику 17.04.2019 із відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Таким чином, семиденний строк від дня пред`явлення вимоги слід відраховувати від дати повернення листа відправнику - 17.04.2019, строк прострочення повернення безпідставно отриманих коштів відповідачем починається з 25.04.2019.

За підрахунком суду, здійсненого за допомогою комп`ютерної програми Законодавство 3% річних за період з 25.04.2019 по 14.05.2019 становить 1517,26 грн.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що оскільки прострочення грошового зобов`язання почалось після 16-го квітня, то розрахунок інфляційних втрат слід здійснювати з травня 2019 року. Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати лише по 14.05.2019, інфляційне збільшення суми боргу не застосовується.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обгрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення суми безпідставно отриманих коштів в сумі 923000,00 грн та 3% річних за несвоєчасне повернення коштів в сумі 1517,26 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Лани Херсону» (код ЄДРПОУ 40991079, вул. Шевченка, 8-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (код ЄДРПОУ 32170166, вул. Центральна, 12, с. Львівські отруби, Бериславський район, Херсонська область, 74323) безпідставно одержані грошові кошти у сумі 923000,00 грн., 3% річних у розмірі 1517,26 грн та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 13867,76 грн.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 23062,74 грн. та інфляційних втрат в сумі 81256,26 грн. - відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (код ЄДРПОУ 32170166, вул. Центральна, 12, с. Львівські отруби, Бериславський район, Херсонська область, 74323),

відповідач: Фермерське господарство «Лани Херсону» (код ЄДРПОУ 40991079, вул. Шевченка, 8-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030).

Повний текст судового рішення складено і підписано 21.10.2019.

Суддя В.О. Ржепецький