Рішення

від 22.10.2019 по справі 128/1867/19

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1867/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2019 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Москвичової О.Р.,

у відсутність сторін по справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що 22 березня 2018 року він уклав із відповідачем по справі ОСОБА_2 письмовий договір позики, згідно з яким передав йому кошти у сумі 16 000 грн, еквівалентній 600 доларів США, з умовою їх повернення до 22 липня 2018 року. По закінченню зазначеного строку відповідач борг не повернув. За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики в розмірі 16 000 грн, 100% річних від простроченої суми, що становить 16 000 грн, а також судові витрати по справі.

В судове засідання 22 жовтня 2019 року сторони по справі не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 попередньо подав через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, в поданій заяві також зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, в разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився без поважних причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом за останнім відомим місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а також у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщувалось не пізніше ніж за десять днів до дати судового засідання . Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у запропонований судом строк до суду не подано.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою позивача, на підставі ухвали суду про заочний розгляд справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу .

Врахувавши позицію позивача, викладену у письмовій заяві, поданій до суду, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка ратифікована Законом від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 і 11 Конвенції та є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що 22 березня 2018 року між позивачем по справі ОСОБА_1 та відповідачем по справі ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позиви у сумі 16 000 грн, еквівалентній 600 доларам США, з умовою повернення коштів в строк до 22 липня 2018 року (а.с. 4).

Фак одержання позичених грошей в сумі 16 000 грн підтверджується письмовою розпискою, власноручно написаною позичальником ОСОБА_2 в момент передачі йому суми позики, в якій він також зазначив, що вказану суму зобов`язується повернути до 22 липня 2018 року (а.с. 32).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 7 договору позики від 22 березня 2018 року визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 100% річних від простроченої суми.

Письмова форма договору позики від 22 березня 2018 року внаслідок його реального характеру, а також розписка від 22 березня 2018 року, власноручно написана відповідачем ОСОБА_2 , є доказом не лише факту укладення договору позики, але й факту передання останньому грошової суми в розмірі 16 000 грн, еквівалентній 600 доларам США, з умовою їх повернення до 22 липня 2018 року на умовах сплати 100% річних від простроченої суми в разі прострочення повернення коштів у визначений строк.

Наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом договору позики та розписки ОСОБА_2 , яка підтверджує як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов`язання повернути ці кошти позивачу ОСОБА_1 в строк до 22 липня 2018 року. Оскільки у визначений у розписці строк кошти ОСОБА_2 повернуті не були, порушене право позивача ОСОБА_1 підлягає судовому захисту та дає підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Така позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13.12.2017 по справі № 309/3458/14-ц.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судові витрати, які були понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 207, 1046-1049 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_2 , грошові кошти за договором позики від 22 березня 2018 року та борговою розпискою від 22 березня 2018 року в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп., а також 100% річних від простроченої суми позики в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_2 , судові витрати по справі в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ Ю.Ф.Карпінська