Рішення

від 09.10.2019 по справі 478/708/19

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/708/19 Провадження № 2/478/226/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2019 року. смт Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Іщенко Х.В.,

при секретарі Луговській А.І.,

за участю:

представника позивача адвоката Костенюк М.В.,

представника відповідача Іванова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Костенюк Марії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства Агротех , третя особа без самостійних вимог Відділ у Казанківському районі Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області, про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат Костенюк М.В. звернулася до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства Агротех (далі ПП Агротех ) , третя особа без самостійних вимог Відділ у Казанківському районі Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області, в якій просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 8,29 га, цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823681100:04:000:0131, яка розташована на території Веселобалківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, укладений 15.04.2003 року між ОСОБА_2 та ПП Агротех і зареєстрований Казанківським районним відділом Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 17.02.2010 року за №041049100191, визнати недійсним та скасувати запис у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 17.02.2010 року за №041049100191 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного 15.04.2003 року між ОСОБА_2 та ПП Агротех та зобов`язати ПП Агротех повернути ОСОБА_1 належну їй зазначену земельну ділянку.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий №3108 від 10.09.2014 року, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 8,29 га, цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823681100:04:000:0131, яка розташована на території Веселобалківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Зазначеною земельною ділянкою користується ПП Агротех на підставі договору оренди земельної ділянки №46 від 15.04.2003 року, який підписав ОСОБА_2 (чоловік позивача) з однієї сторони та ОСОБА_3 - з другої. Зазначений договір оренди земельної ділянки тривалий час не віддавали ОСОБА_2 в зв`язку з чим він у 2010 - 2011 роках звертався до відповідача - ПП Агротех з вимогою його розірвання.

Зазначений договір оренди земельної ділянки порушує права, свободи й інтереси позивача та є недійсним тому, що: в порушення ст.45 УК УРСР (в редакції від 30.10.1999 року), - нотаріально не посвідчений; в ньому відсутні план або схема земельної ділянки, яка передана в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об`єкта оренди, проект відведення земельної ділянки; реєстрація зазначеного договору оренди земельної ділянки здійснена Казанківським районним відділом Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК з грубими порушеннями ч.3 ст.18 ЗУ Про оренду землі (в редакції від 01.01.2003 року) та пунктів 1, 2, 3, 7, 11, 12, 13 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі та перевищенням своїх повноважень; зазначений договір оренди земельної ділянки укладений особами (орендарем та орендодавцем), які на момент його укладання на мали того обсягу правових підстав, що дозволяє укласти таку угоду.

Також, втомившись від постійних поїздок з м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. до смт Казанка Миколаївської обл. з метою захисту своїх прав, зокрема - отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, позивач - ОСОБА_1 кілька разів у 2016 році зверталась до відповідача з письмовими заявами про припинення договору оренди земельної ділянки та її повернення, так як вона бажає використовувати цю земельну ділянку самостійно.

Відповідач користується зазначеною земельною ділянкою усвідомлюючи те, що договір оренди її є недійсним, тим самим порушуючи права та інтереси власника земельної ділянки, зокрема, використовувати цю земельну ділянку на власний розсуд та отримувати від такого використання дохід.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та обґрунтувала їх обставинами, викладеними в позовній заяві, посилаючись на вищевказані факти.

Представник відповідача - Іванов С.І. в судовому засіданні висловив заперечення проти позову та просив залишити позовні вимоги без задоволення за спливом строку позовної давності, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та на те, що з матеріалів доданих до позовної заяви вбачається що ПП Агротех з 2003 року відкрито користується спірною земельною ділянкою, сплачуючи земельний податок та виплачуючи орендну плату за користування нею. Так, позивач - ОСОБА_1 отримувала орендну плату від ПП Агротех , як готівкою, так і в натуральному виразі (пшеницею) претензій щодо сплати орендної плати не мала, а тому позивач та її нині покійний чоловік знали про існування спірного договору, про порушення права та про особу, яка його порушила у 2003 році, і саме з цього часу у них виникло право вимоги. Зазначені обставини підтверджуються довідкою про перерахунок коштів за платіжним дорученням від 08.10.2018 року №327 та відомостями про видачу в натуральному виразі (пшеницею) від 11.2018 року та виплати готівкою: за 2015 рік, за період жовтень 2017 - лютий 2018 за оренду земельної ділянки.

Сторона відповідача вважає, що позивач була обізнана про спірний договір, оскільки до матеріалів позовної заяви було додано копію даного договору що свідчить про те, що спірний договір був у позивача на руках. Крім того, позивач - ОСОБА_1 проживала у шлюбі з своїм чоловіком - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.09.2014 року успадкувала зазначену земельну ділянку та достеменно знала про договір оренди ПП Агротех , що не заперечується представником позивача.

Тому, в даному випадку представник відповідача вважає, що необхідно врахувати положення ч.3 ст.261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Також, із спірних правовідносин вбачається, що відбулася заміна сторони договору оренди земельної ділянки, укладеного 15.04.2003 року між ОСОБА_2 та ПП Агротех , у зв`язку з прийняттям у спадок земельної ділянки позивачем - ОСОБА_1 А згідно положень ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділу у Казанківському районі Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про проведення справи без присутності представника.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши заяви по суті спору та письмові докази, вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Суд же, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та роз`яснює у випадку необхідності їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 8,29 га, цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823681100:04:000:0131, яка розташована на території Веселобалківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яка належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-МК №021269, виданого Казанківською районною державною адміністрацією Миколаївської області 25.11.2003 року, згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 08.10.2003 року за р. №1-4502 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №239.

15.04.2003 року було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від ПП Агротех , який сторони особисто підписали. Даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований Казанківським районним відділом Миколаївської регіональної філії Центру ДЗК у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 17.02.2010 року за №041049100191.

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий №3108 від 10.09.2014 року, являється власником земельної ділянки площею 8,29 га, цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4823681100:04:000:0131, яка розташована на території Веселобалківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЗК України, Законом України Про оренду землі , нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ст.93 ЗК України відносини пов`язані з орендою землі регулюються законом.

Відповідно до ст.13 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В ст.14 ЗУ Про оренду землі зазначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст.15 ЗУ Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Відповідно до ст.16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно з вимогами ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність договору без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

З урахуванням встановлених фактів суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими та підтверджені дослідженими доказами по справі, а саме, що зазначений договір оренди земельної ділянки, укладений 15.04.2003 року між ОСОБА_2 та ПП Агротех є недійсним тому, що: був укладений особами (орендарем та орендодавцем), які на момент його укладання на мали того обсягу правових підстав, що дозволяє укласти таку угоду (договір укладено 15.04.2003 року, а акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-МК №021269, виданий ОСОБА_2 Казанківською РДА Миколаївської області - 25.11.2003 року, згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 08.10.2003 року за р. №1-4502, також, датою державної реєстрації ПП Агротех є 12.08.2003 року, а зазначений договір укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від ПП Агротех - 15.04.2003 року до державної реєстрації ПП Агротех ; в ньому відсутні план або схема земельної ділянки, яка передана в оренду, акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Зазначені вимоги закону не були дотримані ні ОСОБА_2 ні ПП Агротех , оскільки на момент укладення (15.04.2003 року) договору оренди земельної ділянки, особи, які вчинили правочин ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від ПП Агротех ) не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Також, вказаний договір не містить істотної умови договору оренди земельної ділянки, а саме ОСОБА_2 на момент його підписання не був власником земельної ділянки.

Щодо застосування строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України, на чому наполягає представник відповідача, та у відмові в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд враховує наступне.

Так, статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Системний аналіз ст.638 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, а тому порушення прав орендодавця ОСОБА_2 розпочалося з часу укладення договору оренди землі, коли відповідач ( ОСОБА_3 від ПП Агротех ) склав оспорюваний договір оренди землі коли сторони не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та з порушенням істотної умови, а саме ОСОБА_2 на момент його підписання не був власником земельної ділянки.

Оскільки норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Верховний Суд України в правовому висновку Судової палати у цивільних справах від 11 листопада 2016 року у справі № 6-2419 цс16 висловив правову позицію та зазначив, що порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України (редакція від 18 березня 2004 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Сторона відповідача довела в судовому засіданні, що позивач була обізнана про спірний договір, оскільки до матеріалів позовної заяви було додано копію даного договору що свідчить про те, що спірний договір був у позивача на руках. Крім того, позивач - ОСОБА_1 проживала у шлюбі з своїм чоловіком - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.09.2014 року успадкувала зазначену земельну ділянку та достеменно знала про договір оренди ПП Агротех , що не заперечується представником позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання орендної плати за користування земельною ділянкою можливе згідно Закону України Про оренду землі лише після укладення в письмовій формі договору оренди землі, а тому отримуючи від відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою, позивач та її чоловік - ОСОБА_2 об`єктивно знали про існування договору оренди землі на підставі якого нараховувалася оренда плата.

Із спірних правовідносин вбачається, що відбулася заміна сторони договору оренди земельної ділянки від 15.04.2003 року, у зв`язку з прийняттям у спадок земельної ділянки позивачем ОСОБА_1 .

Згідно положень ст.262 ЦК України, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Позивачка не довела в судовому засіданні той факт, що її чоловік - ОСОБА_2 за життя не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а тому, за вказаних обставин, суд приходить до висновку про відмову позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПП Агротех , третя особа без самостійних вимог Відділ у Казанківському районі Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області, про визнання правочину недійсним, за спливом строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову представника позивача - адвоката Костенюк Марії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства Агротех , третя особа без самостійних вимог Відділ у Казанківському районі Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області, про визнання правочину недійсним - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем віднести на її рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне судове рішення складено 21.10.2019 року.

Суддя: