Ухвала

від 09.08.2019 по справі 810/4381/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

09 серпня 2019 року м. Київ № 810/4381/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву Головного управління ДФС у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "М.М. Групп" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось ГУ ДФС у Київській області з позовом до ТОВ "М.М. Групп" про стягнення податкового боргу.

Ухвалою суду від 02.07.2019 р. позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання суду витягу із закону, положення чи статуту, яким начальника ГУ ДФС у Київській області уповноважено підписувати довіреності та зворотне повідомлення про вручення копії позовної заяви з додатками ТОВ "М.М. Груп".

06.08.2019 р., від позивача було одержано заяву з додатками: оригіналом довіреності на представника позивача та витяг з ЄДРПОУ.

За наслідком дослідження поданих документів було встановлено, що жодна вимога суду з тих, що викладені в ухвалі від 02.07.2019 р., позивачем не виконана, витяг із закону, положення чи статуту, яким начальника ГУ ДФС у Київській області уповноважено підписувати довіреності та зворотне повідомлення про вручення копії позовної заяви з додатками ТОВ "М.М. Груп" не надані, з огляду на що, суд звертає увагу на таке:

положеннями п. 9 ст. 129 Конституції України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вказана норма кореспондується зі ст. 370 КАСУ. Ухвала суду, згідно ст. 241 КАСУ, є різновидом судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов`язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.

Подана позовна заява підписана представником позивача Стружуком О.В . , на підтвердження повноважень якого надано довіреність, яка підписана в.о. начальника ГУ ДФС у Київській області Кавиліним О.

Як вже зазначалось судом, повноваження на видачу та підписання довіреностей Кавиліну О. ні чинним законодавством, ні установчими документами не надано.

У якості доказу того, що таке повноваження повинно бути передбачено нормативними документами, суд наводить як приклад Положення про начальника ГУ ПФУ у Київській області, де в п. 10 Положення начальнику надані такі права: "представляє Головне управління Фонду в державних органах, громадських організаціях, у тому числі в судах, міжнародних організаціях, без доручення підписує всі документи від імені головного управління Фонду".

Право на підписання будь-яких документів від імені ГУ ДФС у Київській Стружуком О.В. Кавиліну О . не надано, тому суд констатує, що довіреність підписана особою, яка не мала повноважень її підписувати.

Окрім того, позивачем не надано зворотне повідомлення про вручення копії позовної заяви з додатками ТОВ "М.М.Групп", що прямо зазначено у ч. 2 ст. 161 КАСУ.

Водночас, приймаючи рішення у даній справі, судом взято до уваги таке: ухвалою Шостого апеляційного суду від 13.06.2019 р. ухвала суду про повернення позовної заяви від 15.02.2019 р. була скасована, справа направлена для продовження розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що "...суд не повинен тлумачити положення ст.ст. 160,161 КАСУ у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу для правосуддя в адміністративній справі. Формальний підхід до цих норм призводить до того, що позовні заяви безпідставно залишаються без руху та повертаються". З посиланням на рішення ЄСПЛ апеляційний суд вказав, що доступ до правосуддя повинен бути не тільки формальним, але й реальним (рішення у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції"). Суд також звернув увагу, що на його думку при продовженні строку для усунення недоліків позовної заяви були зазначені нові недоліки.

Поміж іншого вважав, що належним документом, який дає право на підписання позовної заяви керівнику територіального податкового органу є Порядок організації роботи органів ДФС під час підготовки та супроводження справ у судах і ведення претензійно-позовної роботи, затверджений наказом ДФС від 12.10.2015 р. №778.

Приймаючи рішення про можливість прийняття рішення про відкриття провадження у даній справі, суд урахував таке:

згідно із ч.1-2 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в повній мірі це стосується і судів всіх інстанцій.

Згідно із ч.1-2 ст.7 КАСУ, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. При цьому для суспільства, в якому стверджується верховенство права, необхідною умовою правосуддя є поєднання права і законності. Законність, як специфічний елемент механізму правового регулювання, чинить істотний вплив на вибір засобів і методів судочинства, а також на визначення порядку вирішення юридичних конфліктів. Законність характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту порушених прав.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАСУ, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви перелічені у ст.ст.160,161, 171 КАСУ. Дії судді після одержання позовної заяви унормовані ч.1 ст.171 КАСУ. Так, перевірці при її поданні підлягає: адміністративна процесуальна дієздатність заявника; наявність у представника належних повноважень на ведення справи; відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; належність позову до юрисдикції адміністративного суду та дотримання правил підсудності; встановлення дотримання строку звернення до суду; виявлення відсутності інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Отже, законом встановлені чіткі та зрозуміли правила доступу до правосуддя, дотримання яких є обов`язком суб`єкта звернення, тим більше суб`єкта владних повноважень і ці правила відносяться до форми та змісту позовної заяви. При цьому, саме суддя, який здійснює прийняття позовної заяви оцінює достатність та відповідність положенням КАСУ поданого позову, а також належності та допустимості представлених документів.

Відповідальний підхід при опрацюванні позовної заяви та документів, що її супроводжують зумовлений не просто заформалізованістю суду, а великою завантаженістю суду справами, більшість з яких, для пришвидшення ухвалення рішення, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін для участі у ньому. Ретельним дослідженням поданих документів на стадії відкриття провадження у справі суд забезпечує виконання завдань адміністративного судочинства щодо ефективного вирішення спору, без додаткового, нераціонального використання часу на витребування додаткових документів вже на стадії ухвалення рішення, коли часові рамки суттєво обмежені процесуальними строками.

У зв`язку з чим суд також наголошує, що чинним процесуальним законодавством учасники справи не тільки наділені процесуальними правами, але ще й пов`язані виконанням певних обов`язків, що є ознакою правопорядку в демократичній країні.

Неаргументоване стимулювання учасника справи до необмеженої правової свободи трансформується у вседозволеність та хаос.

Для виконання своїх функцій держава можливою мірою через свої органи регулює суспільні відносини. Європейський ідеал моделі держави, це коли між державою і особистістю встановлюються відносини партнерства і співробітництва, а у праві втілюється воля народу. Тоді змінюється співвідношення між державою і законом: формула "закон є інструмент державної влади" стає формулою "держава є інструментом закону", де кожен індивід поважає закон і прагне діяти в його рамках.

При ухваленні даного рішення, суд також врахував практику ЄСПЛ, яка висвітлює його позицію, де основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для його реалізації.

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі Golder проти Сполученого Королівства ЄСПЛ наголосив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, та з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією. Під такими законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову та нормативне регулювання права звернення до суду.

У справі Ashingdane проти Сполученого Королівства (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою.

При цьому, вирішення питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, ЄСПЛ не визнає обмеженням у доступі до правосуддя.

Згідно рішення у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду, в першу чергу, має бути ефективним. "Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод"- зазначено в рішенні, "кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух".

Крім того, ЄСПЛ у рішенні у справі "Лук`янченко проти України", no. 17327/02, від 15.05.2008 також вказав, що: "Високі Договірні Сторони користуються широкими межами оцінювання доказів при встановленні правил діловодства у сфері відправлення правосуддя, такі правила покликані забезпечити чітке ведення діловодства та швидкий та ефективний розгляд справи, в яких учасники справи є стороною".

У справі Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) §§ 83-86, Суд підкреслив, що застосування статті 6 до попередніх заходів розгляду справи залежить від виконання певних умов. По-перше, право, з приводу якого проводяться, як основні процедури, так і процеду- ри щодо забезпечення розгляду справи, має бути цивільним відповідно до Конвенції.

По-друге, має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право. Якщо попередній захід можна вважати ефективним для визначення цивільного права чи зобов`язання у справі, незважаючи на зміст та термін його дії, їх застосування узгоджується із статтею 6 Конвенції".

"Лише факт того, що спір є матеріальним за своїм характером, не є підставою для застосування статті 6 §1 у частині цивільних прав та зобов`язань (Ferrazzini v. Italy (Феррадзіні проти Італії) § 25.Серед питань, що не входять до сфери застосування статті 6 - податкові провадження: податкові питання та все що є одним з основних виняткових прав державної влади".

За таким принципом, винятком також є сумарні провадження щодо забезпечення розгляду справи стосовно ввізного мита і митних зборів (Emesa Sugar N.V. v. the Netherlands (Emesa Sugar N.V проти Нідерландів) (dec.)).

Отже, Суд Страсбурга визначив сферу дії положень Конвенції, до якої не входять податкові провадження та провадження з приводу забезпечення ввізного мита та митних зборів, що пояснюється спеціфичним становищем органів державної влади в межах Конвенції.

Суд зауважує, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 36; Nunes Dias v. Portugal (Нун`єш Діаш проти Португалії). Стосовно правил, що регламентують порядок, етапи і терміни подачі заяви на судовий розгляд, останні спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і відповідність нормам, а саме, принципу правової визначеності (Canete de Goniv. Spain (Кан`єте де Гоньі проти Іспанії), § 36).

Крім того, положеннями ч. ст. 14 Конституції України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ. Ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.

Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов`язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов`язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов`язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід`ємною частиною права на доступ до суду.

На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі". Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Вирішення судом питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

У даному випадку право на доступ до правосуддя позивача було поставлено в залежність від його особистої волі виконати чи не виконати вимоги судового рішення, яке набуло законної сили.

Позивач на власний розсуд та свідомо розпорядився своїм правом та не надав суду витребувані документи. Суд наголошує, що вказані документи були обов`язковою передумовою для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі та витребувані із розрахунком того, що дана категорія справ розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а ефективний розгляд справ, який є основним завданням адміністративного судочинства, забезпечується в тому числі, і належною підготовкою справи з дотримання положень про її відкриття, економії часу для своєчасного ухвалення рішення.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.44 КАСУ, на учасника справи покладається обов`язок подавати наявні докази в порядку та строки, встановлені судом.

Правилами ч.1 ст.45 КАСУ встановлена заборона на зловживання наданими учаснику справи правами. При виявленні вказаного факту суд, згідно ч.3 ст.45 КАСУ наділений правом на залишення поданої заяви без розгляду.

Ураховуючи все вищевикладене та, керуючись статтями 7, 44-45, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ГУ ДФС у Київській області (код 39393260, м. Київ, 03151, вул. Народного ополчення, 5а) до ТОВ "М.М. Групп" (код 40085451, м. Обухів, 08700, вул. Загребля, буд. 21) про стягнення податкового боргу, - залишити без розгляду.

2. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.