Постанова

від 08.10.2019 по справі 826/821/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/821/14

касаційне провадження №К/9901/8104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2014 (суддя - Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 (головуючий суддя - Мамчур Я.С., судді - Горяйнов А.М., Желтобрюх І.Л.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Верекон (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013 № 0003232280 та № 0003842280.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 30.07.2013 № 510/22-80/333500834, на підставі висновків якої Інспекцією були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ Венс Транс Континент Проект та ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд , які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що: придбані у зазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності, з огляду на види діяльності, які здійснює Товариство та реалізовані іншим контрагентам-замовникам; Інспекцією під час проведення перевірки не було враховано той факт, що Товариство не включало до складу витрат у податковому обліку суму 518236,00 грн. по операціях з ТОВ Венс Транс Континент Проект та ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд , про яку йдеться в акті перевірки, що підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємства та актом позапланової виїзної перевірки від 04.09.2013 № 804/2280/33500834; Інспекцією в же вчинялась спроба донарахувати Товариству грошові зобов`язання за тими ж самими операціями з ТОВ Венс Транс Континент Проект згідно договору № 12.8-09.11 від 05.09.2011, а саме - згідно податкового повідомлення-рішення від 29.09.2012 № 000753220, яке було скасоване постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2012 у справі № 2а-13566/12/2670, яка набрала законної сили, під час розгляду якої судами було досліджено та в повній мірі встановлено фактичні обставини щодо господарських операцій між Товариством та зазначеним котрагентом та факт їх використання у господарській діяльності Товариства; посилання Інспекції на постанову старшого слідчого СВ ДПІ у Голосіївському районі ДПС м. Києва від 18.06.2013, у якій зазначено про наявність кримінального провадження № 32013110010000050, є необґрунтованими, оскільки висновки та припущення слідчого під час досудового слідства не можуть братись до уваги як доказ певних юридично значимих обставин, оскільки в силу положень частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.08.2013 № 0003232280 та № 0003842280.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, господарські операції між позивачем та ТОВ Венс Транс Континент Проект та ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю; результати придбаних у ТОВ Венс Транс Континент Проект та ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд товарів (робіт, послуг) були використані Товариством в процесі здійснення господарської діяльності, а саме - передані кінцевим контрагентам-замовникам; судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 2а-13566/12/2670 було досліджено та в повній мірі встановлено фактичні обставини щодо господарських операцій між Товариством та ТОВ Венс Транс Континент Проект і факт їх використання у господарській діяльності Товариства, а судові рішення у зазначеній справі набрали законної сили; за результатами дослідження акту від 04.09.2013 № 804/2280/33500834 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІ-VI квартали 2011 року встановлено, що Товариство у 2011 - 2012 роках не здійснювало декларування валових витрат у розмірі 518236,00 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд та ТОВ Венс транс континент проект ; доводи Інспекції щодо нереальності господарських операцій, здійснених між позивачем та вказаними вище контрагентами ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 31.07.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: в постанові старшого слідчого СВ ДПІ у Голосіївському районі ДПС м. Києва від 18.06.2013, на підставі якої було призначено документальну позапланову перевірку Товариства за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 32013110010000050 від 28.03.2013, розпочатого у відношення невстановлених осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, було вказано, що в ході проведення досудового слідства по кримінальному провадженню встановлено, що невстановлені особи, діючи повторно, придбали ряд суб`єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд та ТОВ Венс транс континент проект , з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у формуванні податкового кредиту в документах податкової звітності на підставі правочинів, які не дають право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток; судові рішення у справі № 2а-13566/12/2670 щодо правомірності формування Товариством у вересні 2011 року податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ Венс транс континент проект , були оскаржені у касаційному порядку.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.10.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 08.10.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Голосіївському районі ДПС м. Києва від 18.06.2013 Інспекція провела позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань фінансово-господарських взаємовідносин за період взаємовідносин з ТОВ Оксі Груп , ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд , ТОВ Венс транс континент проект , ТОВ Техзнотрансферт , ТОВ Калина-Закарпаття , ТОВ Крістал Україна , ТОВ Євразія Консалт , ТОВ Сервіс Трейдінг , ТОВ Комерц Стандарт , ТОВ Сендхіл , ТОВ Компанія Селком , ТОВ Скоуп , ТОВ Спецпроект Факстрой ЛТД на предмет порушення податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2013, результати якої оформлені актом від 30.07.2013 № 510/22-80/333500834, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 518236,00 грн. (у тому числі: за 3 квартал 2011 року - 157167,00 грн., за 4 квартал 2011 року - 361069,00 грн.; пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 313973,00 грн. (у тому числі: за жовтень 2011 року - 20004,00 грн., за листопад 2011 року - 92480,00 грн., за грудень 2011 року - 201489,00 грн.).

Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, вартість товарів (робіт послуг), придбаних у ТОВ Венс транс континент проект (згідно договору про виконання робіт № 12.8-09.11 від 05.09.2011, договору підряду № 16.8-10.11 від 05.10.2011) та у ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд (згідно договору про надання послуг № 20.8-12.11 від 05.12.2011, договору підряду № 21.8-12.11 від 06.12.2011), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту, оскільки: в постанові старшого слідчого СВ ДПІ у Голосіївському районі ДПС м. Києва від 18.06.2013 вказано, що в ході проведення досудового слідства по кримінальному провадженню № 32013110010000050 від 28.03.2013, розпочатого у відношенні невстановлених осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, встановлено, що невстановлені особи, діючи повторно, придбали ряд суб`єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд та ТОВ Венс транс континент проект , з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у формуванні податкового кредиту в документах податкової звітності на підставі правочинів, які не дають право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток. Вказані обставини свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

На акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.

На підставі висновків акта перевірки 21.08.2013 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003832280, яким визначила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 518236,00 грн. - за основним платежем; № 0003842280, яким визначила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 392466,00 грн. (у тому числі: 313973,00 грн. - за основним платежем, 78493,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались Товариством в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках визначені цим пунктом обов`язкові реквізити.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходили з того, що первинні бухгалтерські документи, які надані Товариством, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та є такими, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ Венс транс континент проект (згідно договору про виконання робіт № 12.8-09.11 від 05.09.2011, договору підряду № 16.8-10.11 від 05.10.2011) та у ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд (згідно договору про надання послуг № 20.8-12.11 від 05.12.2011, договору підряду № 21.8-12.11 від 06.12.2011), з огляду на обставини, викладені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2012 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013 у спарві № 2а-13566/12/2670, а також зважаючи на те, що Товариство у 2011 - 2012 роках не здійснювало декларування валових витрат у розмірі 518236,00 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ Конверс Ком`юніті Трейд та ТОВ Венс транс континент проект , що підтверджується актом від 04.09.2013 № 804/2280/33500834 та податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за ІІ-VI квартали 2011 року.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки доводам податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством та зазначеними контрагентами з огляду на обставини, викладені у постанові старшого слідчого СВ ДПІ у Голосіївському районі ДПС м. Києва від 18.06.2013, прийнятій за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження № 32013110010000050 від 28.03.2013, розпочатого у відношенні невстановлених осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування і підлягають обов`язковому встановленню судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

За статтею 42 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В свою чергу, стаття 55 1 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи - підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017). Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2014 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

.......................... .

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду