Постанова

від 03.10.2019 по справі 428/13208/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 428/13208/17

Провадження № 22-ц/810/41/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Стахової Н.В.,

суддів: Кострицького В.В., Луганської В.М.

за участю секретаря судового

засідання: Сінько А.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 березня 2018 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області у складі судді Кордюкової Ж.І. в приміщенні того ж суду

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення виплат страхових сум, що входять до складу спадщини,

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області про стягнення недоотриманих страхових виплат, набутих ним в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 , в розмірі 74276 грн.30 коп.

В обґрунтування зазначених вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина складається з суми недоотриманих страхових виплат у розмірі 74276 грн.30 коп.

Позивач також зазначав, що Відділення не здійснює виплату страхових виплат через те, що він не перемістився на територію підконтрольну Україні, вважає, що його право на соціальний захист гарантується Конституцією України і посилання відповідача на відповідний Порядок є незаконним.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.03.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на нього, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він є спадкоємцем після померлого ОСОБА_2 , в установленому законом порядку отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманих страхових виплат в сумі 74276 грн.30коп. Вказані страхові виплати входять до складу спадщини відповідно до ст. 1227 ЦК України. Відповідач незаконно відмовляє виплатити йому вказані страхові суми, оскільки останні є його власністю. До того ж ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Крім того, саме на відповідача покладається обов`язок щодо виплати йому недоотриманих страхових виплат, оскільки свідоцтво про право на спадщину було видано для пред`явлення в Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивований тим, що від імені Виконавчої дирекції Фонду діяльність проводять робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. До коштів Фонду застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, перебаченому для обслуговування Державного бюджету України. Бюджет Фонду затвердужється Кабінетом Міністрів України. Відносини, що виникають у процесі складання , розгляду, затвердження та виконання бюджету Фонду соціального страхування України регулюються Порядком складання та виконання бюджету Фонду соціального страхування України, затвердженим постановою Правління Фонду соціального страхування України. Виконавча дирекція Фонду протягом року здійснює фінансування видатків бюджету Фонду відповідно до планів асигнувань робочих органів виконавчої дирекції Фонду із врахуванням внесених до них змін. У кінці року вільні залишки коштів на видаткових рахунках управління, в тому числі підпорядкованих їм відділень, по яких не подано платіжні доручення до органів ДКСУ за щорічними наказами Виконавчої дирекції Фонду перераховуються на її доходний рахунок. Отже, належні потерпілому - спадкодавцю ОСОБА_2 кошти у сумі 74276 грн.30 коп. не знаходяться на даний час на зберіганні на рахунках Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області. Також відповідач зазначає, що виплати проводяться лише на строк дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, скаржнику для отримання страхових коштів Фонду у сумі визначеної у свідоцтві про право на спадщину за законом необхідно звернутися до робочого органу Фонду за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.

У судовому засіданні представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області апеляційну скаргу не визнав, просив її залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду вказаним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду до неналежного відповідача, оскільки Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Луганській області не є правонаступником відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, на обліку якого перебував ОСОБА_2 та отримував щомісячні страхові виплати.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

13.06.2017 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори.

Спадщина, на яку видане свідоцтво складається зі страхових виплат, що знаходяться на зберіганні в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Луганській області, в сумі 74276 грн.30 коп.

31.07.2017 року представнику позивача - ОСОБА_3 був надісланий лист про роз`яснення виплат страхових сум спадкоємцям, які не були своєчасно виплачені потерпілим.

Відповідно до статей 1216, 1218,1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що до складу спадщини входить сума страхових виплат, які були нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя.

Статтею 46 Закону України Про загальнообов`язкове загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено припинення страхових виплат: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Колегія суддів не приймає до уваги і довід апеляційної скарги про те, що відділення, яке провадило виплату страхових виплат спадкодавцю не перемістилося з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію України, оскільки такої підстави для припинення страхових виплат Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачено. Крім того, представник відповідача не заперечував про наявність недоотриманих страхових виплат, проте зауважив, що будь-які страхові виплати за рахунок Фонду соціального страхування України здійснюються лише тим особам, які мешкають чи тимчасово переміщені на підконтрольну Україні територію, що підтвердужється довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території.

Статтею 2 Закону України від 18 січня 2018 року №2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" (далі - Закон № 2268-VIII) передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України. Цей закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Це знаходить своє підтвердження і в п. 2ст. 4 цього Закону, де зазначено, що цілями державної політики є, зокрема,захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; та п. п. 1, 3, 4 статті 6 вказаного Закону, де вказано, що основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях є: захист основоположних політичних і громадянських прав і свобод людини; сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб. Ненадання особою, яка не є внутрішньо-переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати страхових виплат та не є підставою для втручання у право власності на страхові виплати, які були раніше призначені. Відповідно до п.25 рішення ЄСПЛ у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Доводи представника відповідача, що позивач не перемістився з тимчасово окупованої території України, та не набув права на страхові виплати, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність довідки про взяття на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, не є підставою для невиплати йому належних страхових виплат, оскільки останні є його майном в розумінні статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання представника відповідача на відсутність коштів у Фонду, до уваги не приймаються, оскільки Європейський Суд з прав людини зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.4.ч.1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий зібр у розмірі 1856 грн. 91 коп.

Керуючись ст.ст. 367,376,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 березня 2018 рокускасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення виплат страхових сум, що входять до складу спадщини задовольнити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ 41313100, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський,30) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) страхові виплати, набуті в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 у розмірі 74276,30 гривень (сімдесят чотири тисячі двісті сімдесят шість гривень тридцять копійок).

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ 41313100, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський,30) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1856,91 гривень (одну тисячу вісімсот п`ятдесят шість гривень дев`яносто одну копійку).

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено - 18 жовтня 2019 року.

Головуючий

Судді: