Ухвала

від 11.11.2019 по справі 428/13208/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 428/13208/17

провадження № 61-19750ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М. розглянув касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення суми страхових виплат, що належала застрахованій особі та залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на свою користь набуті в порядку спадкування за законом недоотримані суми страхових виплат у розмірі 74 276,30 грн та стягнути сплачену суму судового збору - 742,76 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 березня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 березня 2018 року скасовано, ухвалено нову постанову про задоволення позову.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 страхові виплати, набуті в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 у розмірі 74 276,30 грн . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

31 жовтня 2019 року відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Зазначена справа є малозначною, оскільки ціна позову в ній становить 74 276,30 грнта не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2019 року Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік цього показника в 1 921,00 грн складає 192 100,00 грн (100 х 1 921,00).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBACv. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Доводи відповідача про те, що касаційної скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не містять конкретних прикладів різного застосування судами однієї і тієї ж норми права, що давало б підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, визначеній такою в силу вимоги закону (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і відсутні визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки,у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 , пунктом 2 частини третьої статті 389 , пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській областіна постанову Луганського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення суми страхових виплат, що належала застрахованій особі та залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Русинчук