Ухвала

від 26.09.2019 по справі 705/1347/14-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/149/19Головуючий по 1 інстанції - Горячківська Л.В. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

УХВАЛА

26 вересня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Єльцова В.О.

за участю секретаря Попової М.В., Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

зацікавлена особа - ОСОБА_3

особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2014 року, постановлену під головуванням судді Горячківської Л.В. у залі Уманського міськрайонного суду Черкаської області 16 квітня 2014 року о 14 год. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

05 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , зацікавлена особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказував, що згідно технічного паспорта власником 16/25 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, першочерговим спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_3 , який через приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу написав заяву про відмову від спадщини на користь свого племінника ОСОБА_2 - відповідача по справі, який є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , рідної сестри ОСОБА_3 .

Позивач посилається, що відповідач по справі - ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем будинковолодіння по АДРЕСА_1 , пообіцяв продати будинок, але у нього не було повністю зібрано документів для оформлення договору купівлі - продажу.

За спільною згодою між ними була укладена домовленість про те, що позивач надає відповідачу кошти в розмірі 80000 гривень, в рахунок подальшого оформлення договору купівлі-продажу 16/25 частини будинку: А , веранду I, кімната-1, кімната -2, кухня-3, кімната-4, загальною площею 42,6 кв. м, житловою площею 24,3 кв. м, з прибудовами: сараї Б , В , Г , убиральні Д , огорожі № 1 , хвіртки № 2 , а відповідач ОСОБА_2 зобов`язується оформити всі правовстановлюючі документи в нотаріальній конторі. Після чого сторонами була оформлена розписка про отримання коштів, але пройшов певний термін, а відповідач правовстановлюючі документи не оформив, нотаріусом було вказано на те, що необхідно оформити документи на відповідну частину будинку, після чого звертатися до нотаріуса про оформлення нотаріальних документів на вказану частину будинку, але відповідач посилався на нестачу коштів та часу. Позивач вказує, що зважаючи на те, що зі свого боку він виконав всі необхідні умови домовленості, а відповідачем домовленості не виконано, крім того, відповідач посилався на те, що коштів, які він отримав в нього вже не має, тому позивач змушений звернутися з позовом до суду.

ОСОБА_1 просив суд винести рішення, яким визнати за ним право власності на житловий будинок А з прибудовами, який складається : сараї Б , В , Г , убиральня Д , огорожа № 1, хвіртка № 2, по АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи у судовому засіданні сторони зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якої: визнано право власності на 16/25 частини житлового будинку А за АДРЕСА_1 , веранду I, кімната-1, кімната -2, кухня - 3,кімната-4, загальною площею 42,6 кв. м, житловою площею 24,3 кв. м, сарай Б , В , Г , убиральня Д , огорожа № 1, хвіртка № 2 за ОСОБА_1 .

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про визнання мирової угоди, ОСОБА_5 , особа, яка не приймала участі у розгляді справи, вважаючи, що порушеної права даною ухвалою суду, оскаржила ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначає, що з ухвалою суду першої інстанції не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, за невідповідності висновків суду обставинам справи, із порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Скаржник посилається, що вказаною ухвалою суду першої інстанції про визнання мирової угоди про визнання права власності на 16/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , вирішено питання про права та інтереси її матері ОСОБА_8 , яка станом на 16.04.2014 року була співвласницею житлового будинку АДРЕСА_1 . Матері ОСОБА_5 - ОСОБА_8 належало 9/25 частин вказаного будинку.

30.09.2014 року ОСОБА_8 подарувала дочці ОСОБА_5 9/25 частини вказаного будинку. Таким чином, скаржник вважає, що вона має право в порядку правонаступництва звертатися до суду за захистом своїх цивільних прав, якими була наділена за життя ОСОБА_8 , як співвласника будинку, оскільки порушено її права як співвласника.

ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2014 року у справі № 705/1347/14-ц (провадження № 2/705/687/14) направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.

Згідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області у складі судді Сіренка Ю.В. від 17 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження, клопотання ОСОБА_5 задоволено, поновлено строк ОСОБА_5 на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 16 квітня 2014 року.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах апеляційний суд Черкаської області ліквідовано, утворено Черкаський апеляційний суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ЦПК України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.

26 липня 2019 року розпочав свою роботу Черкаський апеляційний суд, у зв`язку з чим суду була передана для розгляду вказана цивільна справа.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями через систему документообігу суду визначено для розгляду суддю (суддю-доповідача) Черкаського апеляційного суду Нерушак Л.В., у складі колегії суддів: Бородійчука В.Г., Єльцова В.О.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, суддею-доповідачем Нерушак Л.В. матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - прийнято до свого провадження.

Ухвалою Черкаського районного суду від 08 серпня 2019 року проведення підготовчих дій по вищезазначеній апеляційній скарзі закінчено, а справу призначено до розгляду на 22 серпня 2019 року на 11 год. 00 хв.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, відповідача, скаржника, представника скаржника, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження у даній справі підлягає закриттю, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 175 ЦПК України ( 2004 року, чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову.

Згідно ч. 5 ст. 175 ЦПК України ( 2004 року, чинного на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суд, закриваючи провадження у справі, за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановлює ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу за визнання мирової угоди виходив з того, що мирова угода не суперечить вимогам закону, не порушує нічиїх прав, свобод чи інтересів, а тому прийшов до висновку про визнання мирової угоди у справі та закриття провадження у справі.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції у порушення вимог закону не звернув уваги на вказані обставини у справі, вимоги позивача про визнання права власності на нерухоме майно та зміст самої мирової угоди, наданої суду сторонами, оскільки така мирова угода, яка надана сторонами не підлягає визнанню судом, оскільки суперечить вимогам закону, тому у суду були відсутні правові підстави для її затвердження.

Однак, сторонами у справі дана ухвала суду про визнання мирової угоди не оскаржувалась, а особа, якою оскаржується ухвала суду, не доведено порушення її прав та інтересів прийняттям даної ухвали про визнання мирової угоди на дату прийняття ухвали суду 16 квітня 2014 року, оскільки скаржник стала співвласником нерухомого майна лише у вересні 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що за вказаних обставин, визначальним моментом є з`ясування того, яким чином ухвалене судове рішення впливає на права, інтереси осіб, які не брали участі у справі, але вважають порушеними свої права та інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися.

Згідно ч. 2 ст. 362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, 18 червня 2019 року ОСОБА_5 посилається на порушення її прав, оскільки вважає, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси її матері ОСОБА_8 , яка станом на 16.04.2014 року, дату прийняття судом першої інстанції ухвали, була співвласницею житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 належало 9/25 частин будинку, АДРЕСА_1 , а судом було визнано право власності на іншу частину 16/ 25 частин вказаного будинку за ОСОБА_1

Скаржник посилається, що 30.09.2014 року ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_5 9/25 частини вказаного будинку, тому з вказаної дати саме вона стала співвласницею будинку. Таким чином, скаржник ОСОБА_5 вважає, що вона має право в порядку правонаступництва звертатися до суду за захистом своїх цивільних прав, якими була наділена за життя її мати ОСОБА_8 , як співвласника будинку, оскільки їй належала частка у будинку.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , зацікавлена особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно.

Як вбачається із матеріалів справи згідно технічного паспорту власником 16/25 частин будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (а. с.14), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується даними свідоцтва про смерть (а.с.9). Спадкоємцем 1 черги після її смерті є ОСОБА_3 , який через приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу написав заяву про відмову від спадщини на користь свого племінника ОСОБА_2 - відповідача по справі (а.с.21), який є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , рідної сестри ОСОБА_3 .

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 та ухвали суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_2 є спадкоємцем 16/25 частин вищезазначеного будинку і за домовленості про укладення у майбутньому після оформлення правостановлюючих документів на частину будинку отримав від ОСОБА_1 80000 грн.за вказану частину будинку, однак договір купівлі - продажу не оформив відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів, звертає увагу, що предметом судового розгляду у даній справі було вирішення спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно згідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Як вбачається із матеріалів справи скаржник ОСОБА_5 не приймала участі у розгляді справи, як і не була залучена до участі у розгляді справи її мати ОСОБА_8 ні як сторона, ні третя особа.

Крім того, слід звернути увагу, що питання про права та обов`язки, інтереси скаржника ОСОБА_5 оскаржуваною ухвалою суд не вирішував, оскільки на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, скаржник ОСОБА_5 не була власницею 9/25 часток у праві власності житлового будинку АДРЕСА_5 з відповідною частиною надвірних споруд , розташованій на земельній ділянці розміром 0,0489 га (кадастровий номер 7110800000:05:001:0543, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Даний факт підтверджується договором дарування частки житлового будинку від 13 вересня 2014 року. Виходячи з змісту договору дарування частки житлового будинку між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , саме 13 вересня 2014 року ОСОБА_5 набула у власність 9/25 часток у праві власності будинку АДРЕСА_5 з відповідною частиною надвірних споруд, розташованій на земельній ділянці розміром 0,0489 га (кадастровий номер 7110800000:05:001:0543, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_4 , а оскаржувана ухвала про мирову угоду була постановлена 16 квітня 2014 року, тобто до набуття ОСОБА_5 права власності частки вищезазначеного житлового будинку.

Колегія суддів приймає до уваги, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що мати ОСОБА_5 - ОСОБА_8 до початку відчуження будинку сторонами у даній справі не ставила питання про порушення її особистих прав, обов`язків та інтересів.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції встановлено, що мати ОСОБА_5 - ОСОБА_8 достовірно знала про те, що ОСОБА_2 продав свою частину житлового будинку ОСОБА_1 про, що свідчить схема розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Із даної схеми розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що було погодження меж земельної ділянки між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що підтверджується підписом ОСОБА_8 та підписом ОСОБА_1 . Тобто, на дату 05.11. 2014 року - складання схеми розподілу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 власником частини житлового будинку, був вже ОСОБА_1 , а не попередній власник частини будинку, та ОСОБА_8 ставила свій підпис як співвласник, погоджуючи схему розподілу земельної ділянки, на якій розташований будинок.

Отже, даний факт спростовує доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_8 не знала про продаж ОСОБА_2 своєї частини будинку.

Беручи до уваги вищезазначені встановлені обставини, колегія суддів, вважає, що ОСОБА_8 знала про продаж частини житлового будинку ОСОБА_9 та за життя ОСОБА_8 не ставила питання про порушення її прав, свобод та інтересів.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13) у справі Устименко проти України Європейський суд з прав людини зазначив: Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine).

Як встановлено апеляційним судом на даний час частина будинку, яка належала ОСОБА_1 подарована ним згідно договору дарування частки у праві власності на житловий будинок від 11. 12. 2017 року громадянину Ізраїлю ОСОБА_10 , який є співвласником будинку по АДРЕСА_4 .

Таким чином, враховуючи дані обставини, наявні в матеріалах справи докази, враховуючи норму п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, яка передбачає, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, колегія суддів приходить до висновку, що на дату постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції права, свободи, обов`язки та інтереси скаржника ОСОБА_5 не порушено, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

Колегія суддів ставиться критично до доводів скаржника стосовно того, що ухвалою суду першої інстанції порушені її права, свободи, інтереси та обов`язки, оскільки дані доводи не відповідають обставинам справи, нормам права, та спростовуються матеріалами справи, так як, твердження скаржника про порушення її права є такими, що не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи і наявними доказами, не ґрунтується на нормах закону, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36).

Отже, виходячи з вище викладеного, керуючись п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Статтею 7 Закону України Про судовий збір визначено, зокрема, що сума сплаченого судового збору повертається особі, яка його сплатила у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визначена судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тому, сплачений ОСОБА_5 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 384,20 грн. підлягає поверненню скаржнику згідно квитанції про сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 362, 367, 368 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2014 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зацікавлена особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - закрити.

Повернути ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 384,20 грн. згідно квитанції № 54 від 16.07.2019 року, сплачений за подання апеляційної скарги ОСОБА_5 , отримувач УК у м. Черкасах/Черкаси/22030101, рахунок отримувача 34318206080027, код отримувача 38031150, банк отримувача 899998; Казначейство України ел. адм. подат), призначення платежу *; 101; 2233515820 ;22030101; судовий збір на ухвалу Уманського міськрайонного суду.

Повернути оригінал квитанції № 54 від 16.07.2019 року ОСОБА_5 .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

В.О. Єльцов