Постанова

від 16.10.2019 по справі 640/18888/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/18888/18

Провадження № 22-ц/818/4485/19

16 жовтня 2019 року

м.Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів- Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря - Чабан А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Інститут підготовка юридичних кадрів для Служби Безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

третя особа - Служба Безпеки України

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби Безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, до якої приєдналася Служба Безпеки України на рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2019 року у складі судді Зуб Г.А. по справі № 640/18888/18 за позовом ОСОБА_1 до Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби Безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, третя особа - Служба Безпеки України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби Безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, третя особа - Служба Безпеки України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

З урахуванням уточнень зазначає, що 20 травня 2009 року йому на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради від 19 травня 2009 року №120-1 надано службовий ордер для заселення у квартиру АДРЕСА_1 .

Він має вислугу понад 20 років та на цей час є пенсіонером. Починаючи з 11 травня 2006 року перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, але постійного житла до цього часу не отримав. Станом на травень 2018 року разом з ним на квартирному обліку перебувають його члени родини: дружина - ОСОБА_2 , сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В його користуванні перебуває спірна службова квартира у зв`язку з чим він подав рапорт щодо виключення її з числа службової та надання йому у постійне користування, однак йому було відмовлено в задоволенні рапорту.

Зазначає, що спірна квартира входить до переліку квартир, які на підставі договору №177-06 від 26 жовтня 2006 року, укладеного між УСБУ в Харківській області та ТОВ "Моноліт будівельний альянс" передані та закріплені за УСБУ у Харківській області як службове житло для подальшого розподілення його серед військовослужбовців Управління.

Ним дотримано всі умови, передбачені чинним законодавством, але постійного житла до цього часу він не отримав, а тому відмова, зазначена у протоколі №2 від 30 травня 2018 року є порушенням його права на житло.

Просить: скасувати рішення житлово-побутової комісії Інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім. Ярослава Мудрого від 30 травня 2018 року, яке затверджено протоколом №2 про відмову у задоволенні його рапорту щодо виключення з числа службової та надання у постійне користування квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати Інститут підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім. Ярослава Мудрого подати до житлової комісії Центрального Управління СБУ клопотання щодо виключення з числа службової та надання у постійне користування спірну квартиру.

Відповідач Інститут підготовки юридичних кадрів для СБУ Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого позов не визнав. Житлово-побутовою комісією Інституту при прийнятті рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача було дотримано вимоги законодавства України та нормативно-правових актів СБУ. На теперішній час в Інституті зберігається потреба у використанні службового житла, та житлові приміщення надаються в порядку черговості, а позивач перебуває четвертим у черзі співробітників Інституту, а на разі на черзі перебуває інший діючий співробітник Інституту та потребує відселення також колишній співробітник.

Третя особа Служба Безпеки України позов не визнала. Спірна квартира є неблагоустроєною та не відповідає санітарним та технічним нормам, не має внутрішнього розведення води, каналізації та теплопостачання, а також не проведено монтаж ліфту, у зв`язку з чим проводити ремонт чи мешкати у корпусі не має можливості, акти введення в експлуатацію відсутні, тому відсутні правові підстави для надання вказаної квартири позивачу у постійне користування. Також нормативно-правовими актами СБУ встановлено особливий порядок саме для прийняття рішення про виключення з числа службових житлових приміщень, а не про відмову у такому виключенні.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення житлово-побутової комісії Інституту підготовки юридичних кадрів СБУ Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 30 травня 2018 року про відмову полковнику ОСОБА_1 у задоволенні його рапорту щодо виключення з числа службового та надання у постійне користування квартири АДРЕСА_1 , яке оформлене протоколом № 2 засідання житлово-побутової комісії Інституту підготовки юридичних кадрів для СБ України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 30 травня 2018 року.

Зобов`язано Інститут підготовки юридичних кадрів для СБУ Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого подати до житлової комісії Центрального управління СБУ клопотання щодо виключення з числа службового та надання у постійне користування полковнику ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 704 гривень 80 коп.

Рішення мотивовано тим, що відсутні підстави для невиключення квартири із числа службової. Потреба у використанні спірної квартири як службової відпала, оскільки квартира не є вільною, в ній зареєстрована сім`я позивача з 01 лютого 2012 року, тому вона не може бути віднесена до службових і на неї не може бути виданий ордер на вселення іншим особам.

В апеляційній скарзі Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби Безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Службові приміщення надаються незалежно від перебування працівників на квартирному обліку, без додержання черговості та пільг, встановлених для забезпечення громадян житлом.

Позивач перебуває четвертим у черзі осіб, що потребуються поліпшення житлових умов, а тому надання у постійне користування спірної квартири та виключенні її з числа службового житла суперечить вимогам чинного законодавства.

Проживання та факт реєстрації особи не є підтвердження факту втрати Інститутом потреби у службовому житлі.

Рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається у встановленому законом порядку, а тому встановлення відсутності потреби Інституту у користування службовим житлом є порушенням вимог чинного законодавства.

Інститут не відноситься до органів державної влади, у зв`язку з чим відсутні підстави констатувати порушення права позивача на повагу до його житла, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з відмовою у задоволенні рапорту ОСОБА_1

Позивач за адресою АДРЕСА_1 не проживає з 2009 року, а наявність у нього "твердого наміру мешкати" за вказаною адресою спростовуються відсутністю будь-яких звернень до балансоутримувача квартири - виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради з приводу приведення службового житла у відповідність до вимог ст. 50 ЖК.

Законодавство України не містить обов`язку Інституту щодо виключення житла з числа службового.

До апеляційної скарги приєдналась Служба Безпеки України.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи з 18 липня 1994 року ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБУ України, з 19 вересня 2005 року був співробітником Інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім. Ярослава Мудрого.

Станом на 01 жовтня 2016 року позивач має календарну вислугу років - 22 роки 02 місяці 13 днів.

З 11 травня 2006 року ОСОБА_1 разом зі своєю родиною - дружиною та дітьми перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, але постійного житла до цього часу не отримав.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради від 17 березня 2009 року №141 квартиру АДРЕСА_1 включено до числа службових УСБУ в Харківській області. В подальшому на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради від 07 квітня 2009 року квартиру включено до числа службових Інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮАУ ім. Ярослава Мудрого.

20 травня 2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради від 19 травня 2009 року №120-1 полковнику ОСОБА_1 надано ордер №435 серії 09 для заселення квартири АДРЕСА_1 .

11 квітня 2018 року ОСОБА_1 подано рапорт т.в.о. начальнику Інституту підготовки юридичних кадрів СБУ Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, в якому він просив надати вказівку щодо розгляду на засіданні житлово-побудтової комісії Інституту питання про виключення з числа службових вартири АДРЕСА_1 та надання цього приміщення йому для постійного проживання з направленням необхідних документів для погодження відповідного рішення житлово- побутовою комісієюЦентрального Управління СБ України та послідуючим затвердженням заступником Голови СБ України до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпеченння.

Згідно протоколу №2 засідання житлово-побутової комісії Інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім. Ярослава Мудрого від 30 травня 2018 року в задоволенні рапорту ОСОБА_1 . відмовлено.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, якою затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - порядок № 1081), військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.

Пунктом 3 Порядку № 1081 визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Військовослужбовці, які визнані у встановленому законодавством порядку інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та члени сімей військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбачених законодавством джерел, чи грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення з урахуванням пільг, установлених законами. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792 (далі - Інструкція № 792), житлово-побутові комісії утворюються у Центральному управлінні, його підрозділах, а також органах, закладах та установах СБ України з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, розподілу та використання житлової площі. Основними завданнями житлово-побутових комісій є: прийняття рішень з питань квартирного обліку і надання житлових приміщень; розгляд рапортів співробітників про зарахування на облік осіб як таких, що потребують поліпшення житлових умов; перевірка житлових умов співробітників; ведення обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей. Рішення житлово-побутових комісій затверджуються: у Центральному управлінні - заступником Голови СБ України, до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпечення; в органах, закладах та установах СБ України - їх керівником.

Пунктом 3.9 Інструкції № 792 встановлено, що співробітники, узяті на квартирний облік, уносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень, що ведеться за формою згідно з додатком 4 до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 № 470.

Забезпечення за рахунок Служби безпеки України співробітників та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла в установленому порядку.

Відповідно пункту 5.13, 5.21, 5.22 Інструкції( у редакції на час виникнення спірних правовідносин) рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ СБ України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з житлово-побутовою комісією Центрального управління СБ України, що затверджується заступником Голови СБ України, до функціональних обов`язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення.

Житлове приміщення виключається з числа службового у випадках: якщо в Центральному управлінні, органі, закладі чи установі СБ України відпала потреба в його використанні; якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

За бажанням співробітника або особи, звільненої з військової служби в СБ України, що перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та проживає у службовому житловому приміщенні, це житлове приміщення може бути надано для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових у випадках, якщо ця особа має вислугу на військовій службі 20 років і більше.

Відповідно до вимог Інструкції рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймає керівник відповідної установи, у службовому фонді якої перебуває житлове приміщення за наявності певних умов.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає щодо відсутності підстав для виключення житла, оскільки за Інститутом зберігається потреба у цьому службовому житлі, зокрема для відселення колишнього співробітника; також, наразі на черзі перебуває співробітник Інституту, який претендує на отримання однокімнатної квартири.

Також, обґрунтовуючи неможливість виключення квартири з числа службової Інститут зазначає, що спірна квартира є неблагоустроєною та не є придатною для надання її для проживання.

Відповідно до ст. 50 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Згідно відповіді ТОВ Жилсервіс від 07 травня 2018 року № 182 в корпусі 3 будинку за адресою АДРЕСА_1 немає внутрішнього розведення води, каналізації та теплопостачання, а також не проведено монтаж ліфту, у зв`язку із чим проводити ремонт чи мешкати у корпусі не має можливості.

Актом обстеження житлових умов від 10 травня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що спірна квартира не має внутрішнього розведення електрики, водопостачання, водовідведення, не змонтовано ліфт, відсутня стяжка підлоги та штукатурка стін.

Також, згідно відповіді АТ Харківобленерго від 23 листопада 2018 року будинок АДРЕСА_1 не знаходиться на прямих розрахунках з АТ Харківобленерго , договори про користування електричною енергією між мешканцями вказаного будинку та товариством не укладалися, особові рахунки не відкривалися. Також, ПАТ Харківміськгаз повідомлено, що підприємство не здійснює розподіл природного газу за спірною адресою. Згідно відповіді КП Харківводоканал будинок не має підключення до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не укладався.

Отже, у спірній квартирі відсутні комунікації, а тому вважати її благоустроєною -не можна.

Безпідставне посилання представника позивача і стосовно поршуення порядку розгляду рапорта позивача, вважаючи, що всі документи про виключення квартири з числа службових слід направити до Центрального управління СБ України, де і буде вирішуватись це питання.

Заперечуючи проти цього представник Інституту зазначає, що житлово-побутова комісія діяла чітко в межах її повноважень.

Колегія погоджується з тим, що дії відповідача відповідали вимогам п 5.13, 5.21, 5.22 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень.

За таких обставин вважати, що порушено порядок розгляду заяви ОСОБА_1 при вирішення питання про прийняття рішення про виключення з числа службових житлових приміщень- не можна.

Рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Що стосується заперечень відповідача, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то суд виходить з наступного.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно, насамперед, з`ясувати характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Стосовно суті права, за захистом якого позивач звернувся до суду, то предметом позову є скасування рішення житлово-побутової комісії про відмову у задоволенні рапорту щодо виключення з числа службового та надання у постійне користування квартири, оскільки така відмова стосується права позивача на отримання житла.

Тобто, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права на житло.

Велика Палата Верховного Суду уже зазначала, що за правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло, зокрема, про взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку та про надання житла. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача (зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 3 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15-а; від 13 березня 2019 року у справі № 688/2940/16-ц та від 3 квітня 2019 року у справі № 826/11308/18).

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконними таких дій є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 15 травня 2018 року у справі № 755/8749/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/7431/16).

Отже, вимога про скасування рішення житлово-побутової комісії є способом захисту права позивача на житло та має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2,376, 381-384 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби Безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, до якої приєдналась Служба Безпеки України - задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 квітня 2019 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби Безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, третя особа - Служба Безпеки України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії -відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2019 року.

Головуючий - А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С. Сащенко