Ухвала

від 21.10.2019 по справі 712/4505/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/233/19Головуючий по першій інстанції Категорія: 302090000 Суходольський О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В.Д.

УХВАЛА

21 жовтня 2019 року м.Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б.,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси клопотання представника Приватного акціонерного товариства Науково-виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві Прогрес адвоката Кучер Юлії Вікторівни про закриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Науково-виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві Прогрес про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства Науково-виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві Прогрес (далі ПАТ НВО Прогрес ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ НВО Прогрес про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовлено.

Вказане рішення суду ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Гаврильченко В.М. оскаржила в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник ПАТ НВО Прогрес адвокат Кучер Ю.В. подала заяву про закриття апеляційного провадження. В заяві зазначала, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 13 березня 2019 року адвокат Гаврильченко В.М. зобов`язався вчинити дії щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, складання позовної заяви та участь у суді першої інстанції. Посилаючись на те, що згідно договору про надання правової допомоги адвокатом Гаврильченко В.М. обмежено його участь в судових засіданнях, то він не мав повноважень на представництво інтересів в апеляційному суді, а тому просила закрити апеляційне провадження.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання по наступних підставах.

Судом встановлено, 13 березня 2019 року між ОСОБА_1 і адвокатом Гаврильченко В.М . було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 адвокат зобов`язувався надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта. Відповідно до п. 1.2 договору адвокат приймає на себе зобов`язання вчинити дії щодо: розірвання договору оренди земельної ділянки ( складання позовної заяви та участь в суді першої інстанції).

Апеляційна скарга на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2019 року підписана адвокатом Гаврильченко В.М.

На підтвердження повноважень на підписання апеляційної скарги, на вимогу апеляційного суду, надано ордер від 19 серпня 2019 року, в якому не вказано на підставі якого договору видано ордер.

Позивач ОСОБА_1 в апеляційному суді підтримала апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це письмова або у визначених законом випадках усна домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 3 ст.27 Закон № 5076-VI), в тому числі, й презумпція правомірності договору, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У договорі про надання правової допомоги закріплюється обсяг повноважень адвоката, а також вказуються обмеження щодо вчинення певних дій. Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону №5076-VI адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону № 5076-VI повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 5076-VI, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, відповідно до ч. 4 ст.59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону № 5076-VI.

Ордер на надання правової допомоги (далі - ордер) - це письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Закон № 5076-VI та іншими законами України.

Ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених ст. 20 Закону № 5076-VI (п. 5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41) (далі - Положення).

В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (п. 4 Положення про ордер адвоката та порядок ведення реєстру ордерів, затверджено рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36 із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Ради адвокатів України №79 від 16 лютого 2013 року.

Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правову допомогу на підставі цього ордера та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання та скріплений печаткою юридичної особи (п. 11 Положення 2012 р.).

Також ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правову допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав; номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий; адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, що видає ордер; дату видачі ордера; підпис адвоката, який здійснює свою діяльність індивідуально та видав ордер або підпис адвоката, який згідно з ордером надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, або підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням (п.12 Положення 2012 р.).

Відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер) (п.15 Положення).

Також чинним законодавством України, а саме ст. 400-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), встановлено кримінальну відповідальність адвоката за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги.

Варто зауважити, що, виходячи зі змісту чч. 1, 3 ст. 26 Закону №5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) на підставі вже укладеного договору.

Тобто, ордер є документом, який лише посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, тоді як увесь обсяг повноважень адвоката діяти від імені клієнта обумовлюється предметом договору про надання правової допомоги та колом визначених в ньому повноважень адвоката.

Таку саме правову позицію відтворено у постанові Великої Палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року в справі № П/9901/736/18.

Застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Так, у рішенні від 08 грудня 2016 року у справі ТОВ ФРІДА проти України (заява №24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі Станев проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).

Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France, заява №23805/94) ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У рішенні від 13 счня 2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу і була проти закриття апеляційного провадження.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу положень чинного законодавства та з урахуванням презумпції правомірності дій адвоката, захисту законних прав та інтересів позивачки, її конституційне право на апеляційний розгляд справи, необхідно прийти до висновку про відмову в задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 359, 362 ЦПК України, апеляційний суд , -

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства Науково-виробничого об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві Прогрес адвоката Кучер Юлії Вікторівни про закриття апеляційного провадження - відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: