Постанова

від 30.01.2020 по справі 712/4505/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/7/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 712/4505/19 Категорія: 302090000 Суходольський О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І. за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврильченко Валентина Михайловича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Суходольського О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві Прогрес про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві Прогрес (далі - ПАТ НВО Прогрес ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним .

В обгрунтування своїх позовних вимог вказувала, що являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.92 га, яка знаходиться на території Геронимівської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області.

14 грудня 2011 року між нею та ВАТ НВО Прогрес було укладено договір оренди землі № б/н, строком на 10 років, який зареєстрований у Держкомземі лише 05 листопада 2012 року за номером 712490004003103.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації в цінах 1995 року становить 9 264 грн.

Позивач зазначає, що протягом 7 років не могла отримати примірник договору оренди землі хоча неодноразово зверталась із вказаним проханням до відповідача.

При зверненні до міського управління у Черкаському районі та м. Черкаси (Держгеокадастру) із запитом щодо отримання інформації та копії договору оренди їй стало відомо, що договір оренди зареєстрований в кінці 2012 року та у служби відсутній примірник договору оренди.

В подальшому, вважаючи, що договір оренди землі з відповідачем не зареєстрований у встановленому законом порядку, між позивачем та ПП Україна-Агро було укладено новий договір оренди землі, який було зареєстровано державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 березня 2018 року.

Проте на даний час відповідач не допускає нового орендаря ПП Україна-Агро до використання земельної ділянки ( паю).

Також зазначає, що лише після повідомлення відповідача в усній формі про наміри припинення співпраці, укладення нового договору оренди землі з новим орендарем, відповідачем було надано примірник договору оренди від 14 грудня 2011 року, в якому підпис не належить їй, також сфальсифікований термін дії оренди земельної ділянки та договір було пере прошито , змінено першу сторінку договору з метою перешкоджання укладення нового договору оренди з новим орендарем.

З таких підстав ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди землі від 14 грудня 2011 року № б/н, загальною площею 2.92 га, що розташована на території Геронимівської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ НВО Прогрес про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним -відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гаврильченко В.М. просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне, необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про призначення експертизи, були проігноровані вагомі доводи позивача про сфальсифікованість підпису, терміну дії оренди земельної ділянки, тобто судом не проведено ретельного розгляду.

Також судом першої інстанції було проігноровано клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом учасників справи, чим позбавив позивача надати важливі та доречні аргументи по справі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти) , якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2.92 га в межах Геронимівської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 09 вересня 2003 року.

Відповідно до договору оренди землі від 14 грудня 2011 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем ВАТ НВО Прогрес орендодавець передав у строкове платне користування орендарю земельну ділянку площею 2.92 га, яка розташована на території Геронимівської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області. Цей договір зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Черкаси і Черкаського району 05 листопада 2012 року.

Згідно висновку експертів Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21 грудня 2019 року підпис в договорі оренди землі від 14 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 і ВАТ НВО Прогрес , в графі орендодавець виконаний ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною п`ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону № 161-XIV).

Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Частиною першою статті 14 Закону № 161-XIV передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Поскільки судом встановлено, що оспорюваний договір підписаний ОСОБА_1 , то позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову по інших підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до зміни.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврильченко Валентина Михайловича задоволити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 червня 2019 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, в інший частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: