Постанова

від 21.10.2019 по справі 577/3585/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року

м.Суми

Справа №577/3585/19

Номер провадження 22-ц/816/4608/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Конотопська районна державна адміністрація Сумської області,

третя особа - Конотопська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду м. Сумської області від 02 серпня 2019 року в складі судді Буток Т.А., ухваленої в м. Конотоп,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. У зазначеній заяві ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910490500:06:005:0046 та заборони ОСОБА_2 вчиняти будь - які дії щодо користування зазначеною земельною ділянкою.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду м. Сумської області від 02.08.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910490500:06:005:0046. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь - які дії щодо користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910490500:06:005:0046.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що доводи заявника щодо псування третіми особами при використанні землі її родючих властивостей, не підтверджено жодними доказами. Також, заявником не долучено до матеріалів справи доказів неофіційної передачі земельної ділянки іншим особам та незаконності її використання. Вказує, що позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 , в той час, як стороною договору, що визнається недійсним є фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , правовий статус яких є відмінним. Таким чином, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 відносно якої забезпечується позов не є стороною по даній справі. Крім того, заявником не наведено жодних істотних обставин, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача, та третьої особи до апеляційного суду не надходило.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 та представник другого відповідача ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги і просили задовольнити.

Ухвалюючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5910490500:06:005:0046, площею 5,8027 га.

31.01.2004 року між ОСОБА_1 , в особі якого діяв на підставі довіреності ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, за умовами якого, ОСОБА_1 передав у безоплатне користування ОСОБА_2 вказану земельну ділянку строком на 49 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, так як безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотніх наслідків.

Стороною позивача не надано суду доказів, які б свідчили про неможливість виконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому, а також не наведено обґрунтувань доцільності вжиття вказаних заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Захист прав не може бути здійснено за рахунок інших осіб, права яких порушуються.

Із договору оренди земельної ділянки № 1 від 31.01.2004 року вбачається, що вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Доказів надання нею земельної ділянки третім особам матеріали цивільної справи не містять. Крім того, вказані докази не було надано до суду і заявником.

З огляду на вказане, колегія суддів зауважує, що обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися майном, може призвести до незворотних наслідків. Вжиття таких видів забезпечення позову обумовить неможливість вести господарську діяльність, що в подальшому буде призводити до збитків ОСОБА_2 , та не буде сприяти виконанню рішення суду, а навпаки, унеможливить його виконання.

Крім того, у разі вжиття судом заходів, про які просить Позивач, це, на думку суду, не відновить його прав на володіння спірною земельною ділянкою, крім того, за таких умов спірна земельна ділянка протягом часу розгляду справи по суті взагалі не використовуватиметься, що в свою чергу буде суперечити встановленому статтею 5 Земельного кодексу України такому принципу національного земельного законодавства як забезпечення раціонального використання земель.

Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, яке за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Хоча із матеріалів справи і вбачається наявність спору щодо законності виникнення у відповідача права користування земельною ділянкою, проте, забезпечення позову у спосіб запропонований заявником фактично наперед вирішує питання які стосуються розгляду позовних вимог по суті, оскільки наявність у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою беззаперечно пов`язане з предметом позову, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України є недопустимим.

В даному випадку вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову порушує право користування земельною ділянкою, яку ОСОБА_2 використовує на даний час, що також суперечить вимогами цивільно-процесуального законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що незастосування запропонованих відповідачем заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки в суді першої інстанції не було встановлено, в чому саме полягає таке утруднення або неможливість виконання рішення суду в разі незастосування саме таких заходів.

Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду м. Сумської області від 02 серпня 2019 року скасувати і прийняти нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2019 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко