Рішення

від 17.10.2019 по справі 520/9996/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/9996/16-ц

Провадження № 2/520/619/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 земельну ділянку № АДРЕСА_13 на території Хлібодарської селищної ради, кадастровий номер 5121056800:01:001:0036, площею 0,1000 га; автомобіль Nissan Armada, д/н НОМЕР_1 , 2006 року випуску; земельну ділянку АДРЕСА_3 , площею 0,0777 га; житловий будинок АДРЕСА_14 ; однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 та автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; Розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та виділити ОСОБА_1 у власність : Ѕ частину земельної ділянки в„– АДРЕСА_7 площею 0,0600га; Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_4 ; квартиру за адресою АДРЕСА_5 , а всього майна на суму 2 500 692 гривень. Виділити ОСОБА_3 у власність: автомобіль Nissan Armada, д/н НОМЕР_1 , 2006 року випуску; Ѕ частину земельної ділянки в„– НОМЕР_4 розташовану по АДРЕСА_7 площею 0,0600га; Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_7 ; автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , а всього майна на суму 2 785 000 гривень; Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 284 308 гривень різницю у вартості майна. Розділити в натурі між сторонами земельну ділянку АДРЕСА_7 та житловий будинок АДРЕСА_7 відповідно до долей Ѕ та Ѕ Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні Ѕ земельної ділянки АДРЕСА_7 та Ѕ частиною житловою будинку АДРЕСА_7 та однокімнатною квартирою за адресою АДРЕСА_5 .

Свої вимоги мотивував тим, що він та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі. Позивач вказує на те, що під час перебування в шлюбі з відповідачем ними було набуте майно, однак, він та його дружина не можуть дійти згоди щодо його розподілу, тому він змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 11-1 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду вказана цивільна справа розподілена судді Прохорову П.А.

Ухвалою судді Прохорова П.А. від 22.08.2016 року справу прийнято до провадження суду та призначено судове засідання.

В подальшому ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року було об`єднано в одне провадження цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (справа №520/9996/16-ц) з цивільною справою, що перебувала в провадженні Приморського районного суду м. Одеси за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (справа №522/5396/16-ц).

Уточнивши вимоги, ОСОБА_3 просила розділити майно, що було набуте за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Визнати за нею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на ј ідеальну частину квартири за адресою: АДРЕСА_8 , яка в цілому складається із: 1 - коридору, 2 - кухні, 3 - туалету та 4 - житлової кімнати, загальною корисною площею 31,3 кв.м., житловою площею 17.4 кв.м. Визнати за нею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на ј ідеальну частину квартири за адресою: АДРЕСА_9 , яка в цілому складається із: 1 -кухні, 2 - санузла, та 3 - житлової кімнати, загальною корисною площею 24,90 кв.м., житловою площею 17.7 кв.м. Визнати за нею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на 1\2 ідеальну частину автомобіля марки Toyota FJ, 2006 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_6 . Визнати за нею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на 1\2 частину автозапчастин, які знаходяться для реалізації в магазині Автозапчастини за адресою: АДРЕСА_8 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , право власності на ј ідеальну частину квартири за адресою: АДРЕСА_8 , яка в цілому складається із: 1 - коридору, 2 - кухні, 3 - туалету та 4 - житлової кімнати, загальною корисною площею 31,3 кв.м., житловою площею 17.4 кв.м. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , право власності на ј ідеальну частину квартири за адресою: АДРЕСА_9 , яка в цілому складається із: 1 -кухні, 2 - санузла, та 3 - житлової кімнати, загальною корисною площею 24,90 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , право власності на ј ідеальну частину автомобіля марки Toyota FJ, 2006 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_6 . Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , право власності на Ѕ частину автозапчастин, які знаходяться для реалізації в магазині ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_8 . Визнати за нею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності та виділити в натурі частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7 , що складається з: приміщення - 1 житлового будинку А , площею 21,9 м 2 , приміщення - 2 житлового будинку А , площею 3,8 м 2 , приміщення - 9 житлового будинку А , площею 3,3 м 2 , приміщення - 10 житлового будинку А , площею 8,5 м 2 , приміщення - 11 житлового будинку А , площею 3,4 м 2 , приміщення - 12 житлового будинку А , площею 18,3 м 2 , приміщення - 13 житлового будинку А , площею 2,4 м 2 , приміщення - 14 житлового будинку А , площею 2,4 м 2 , приміщення - 15 житлового будинку А , площею 21,4 м 2 , житловий будинок Г , сарай Д , сарай Е , гараж Ж , навіс К , сарай Л , 17/25 частин паркану цегляного (64м 2 ), 9/20 частин паркану металевого (19,4м 2 ), 23/50 частин мостіння (88.8м 2 ). Виділити їй відповідну частину горища (горищного приміщення), що знаходиться безпосередньо над запропонованими до виділу йому приміщеннями. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , право власності та виділити в натурі частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7 , що складається з: приміщення - З житлового будинку А , площею 11,6 м 2 , приміщення - 4 житлового будинку А , площею 7,1 м 2 , приміщення - 5 житлового будинку А , площею 34,0 м 2 , приміщення - 6 житлового будинку А , площею 3,9 м 2 , приміщення - 7 житлового будинку А , площею 12,9 м 2 , приміщення - 8 житлового будинку А , площею 15,0 м 2 , навіс З , басейн* 8/25 частин паркану цегляного (133,2м 2 ), 11/20 частин паркану металевого (23,6м 2 ), ворота з хвірткою, 27/50 частин мостіння (103,8м 2 ). Виділити ОСОБА_1 відповідну частину горища (горищного приміщення), що знаходиться безпосередньо над запропонованими до виділу йому приміщеннями. Визнати за нею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності та виділити в натурі земельну ділянку загальною площею 0,0389 га (388,5 м 2 ) за адресою: АДРЕСА_7 , що відповідає площі, належної їй у відповідності з ідеальною часткою 1/2, в т.ч.: виділити у власність земельну ділянку, що має форму неправильного багатокутника А-Б-В-Г-Д-Е-Є-Ж-З-И-К-7-6-5-4-3-2-А, площею 0,0373 га (373.1 кв.м.): частина ділянки спільного користування (під будинком) - 0,0015 га (15,4 м 2 ) (1/2 х 30,8м 2 ). Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , право власності та виділити в натурі земельну ділянку_загальною площею 0,0389 га (388,5 м 2 ), що відповідає площі, належної йому у відповідності з ідеальною часткою 1/2, в т.ч.: в окреме користування (власність) ОСОБА_1 виділити земельну ділянку, що має форму неправильного багатокутника А-Б-В-Г-Д-Е- Є - П -О- Н -М-Л-И-К-І-А, площею 0,0373 га (373,1 кв. м.), частина ділянки спільного користування (під будинком) - 0,0015 га (15,4 м 2 ) (1/2 х 30,8м 2 ). Межу розподілу земельних ділянок між співвласниками за вищевказаним варіантом поділу прокласти за ламаною лінією А-Б-В- Г - Д - Е - Є та прямою И- К , а саме: відрізок А-Б довжиною 7,5м прокласти по зовнішній стіні гаражу Ж (лінії розподілу між гаражем Ж та навісом З ) і далі до перетину з існуючим металевим парканом; відрізок Б-В довжиною 1,71м прокласти по існуючому металевому паркану; відрізок В-Г довжиною 20,24м прокласти у напрямку житлового будинку Г вздовж зовнішньої межі 2-3, визначеної право встановлювальною документацією, дотримуючись відстані 3,5м від неї; відрізок Г- Д довжиною 7,79м прокласти у напрямку навісу К ; відрізок Д-Е довжиною 10,75м прокласти у напрямку фасадної межі 1-2, дотримуючись відстані 2 м від зовнішньої стіни житлового будинку А ; відрізок Е-Є довжиною 2,0м прокласти у напрямку житлового будинку до перетину з ним у т.ч., що є початковою точкою лінії розподілу житлового будинку; відрізок И-К довжиною 0,44м прокласти як продовження лінії розподілу житлового будинку до перетину із зовнішньою межею 7-1, визначеною право встановлювальною документацією, в т.К, що знаходиться на відстані 19,62м від крайньої кутової точки 1 земельної ділянки. Інші (зовнішні) межі земельних ділянок, виділених в окреме користування (власність) співвласників прокласти у відповідності до меж згідно з право встановлювальною документацією. У спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити окрему частину земельної ділянки площею 30,8 м 2 (0,0031 га) під частиною приміщень житлового будинку літ. А , оскільки вони (приміщення) накладаються між собою по вертикалі [у проекції на площину]. Зазначена земельна ділянка спільного користування має форму неправильного багатокутника Є-Ж-З-И-Л- М -Н- О - П-Є. Межу земельної ділянки спільного користування за вищевказаним варіантом поділу, а саме відрізки Є- Ж. Ж-3, 3-Й, И-Л, Л -М , М -Н , Н-О, О- П та П-Є довжинами 4,91м, 2,1м, 4,23м, 4,04м. 0,27м. 0,43м, 7,0м, 1,86м та 2,43м відповідно прокласти по лінії спів падання по вертикалі приміщень 1-го і 2-го поверхів житлового будинку А .

Однак, у зв`язку з тим, що у головуючого по справі судді Прохорова П.А. були припинені повноваження щодо можливості здійснення правосуддя, з метою недопущення перевищення строків розгляду справи, справу було передано для нового автоматизованого розподілу.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 23.03.2017 року справу прийняла до свого провадження.

В ході судового засідання, яке відбулось 08.12.2017 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в якій просила призначити і провести судову будівельно-технічну експертизу.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що клопотання не оформлено належним чином, а саме відсутні докази сплати судового збору.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2017 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення судової будівельно-технічної експертизи було залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору у розмірі 320 гривень.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала суду оригінал квитанції № 74 від 11 грудня 2017 року про сплату судового збору у розмірі 320 гривень та наполягала на призначені у справі експертизи, на розв`язання якої поставити питання:

Яка вартість з урахуванням ринкових цін: Земельної ділянки в„– НОМЕР_4 розташовану в АДРЕСА_7 , площею 0,0777 га. та розташованого на ній житлового будинку з надвірними спорудами; Квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_8 загальною площею 31,3 кв.м та житловою площею 17,4 кв.м.; Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 24,9 кв.м. та житловою площею 17,7 кв.м. Чи можливо з технічної точки зору розподілити вказане майно в натурі згідно з долями сторін Ѕ і Ѕ ? Які можливі варіанти поділу вказаного майна між сторонами з врахуванням часток сторін: Ѕ і Ѕ? Які роботи по переобладнанню необхідно провести при розподілі в натурі і яка вартість цих робіт? Судову товарознавчу експертизу на розв`язання якої поставити питання: Яка вартість з урахуванням ринкових цін автомобілю Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_8 . Проведення експертизи просила доручити експертам ОНІІСЕ (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська,21 )

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що в матеріалах справи міститься висновок № ЕD -2501-1-875.17 від 30.11.2017 року комплексного будівельно-технічного та земельно-технічного експертного дослідження, проведеного судовим експертом Одеської філії ТОВ Судова незалежна експертизам України Клівак О.В. щодо поділу в натурі домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_7 .

Однак, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 наполягала на призначенні експертизи саме з тих підстав, що вказаний вище висновок при запропонованому варіанті поділу домоволодіння з урахуванням самовільно побудованих будівель і споруд передбачає поділ будинку з урахуванням компенсації, оскільки одному з співвласнику виділяється 78/100 частин будинку, іншому - 22/100, а від так просила призначити експертизу оцінки іншого майна, з метою вирішення питання подальшої компенсації.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2017 року було призначено по справі судову будівельно-технічну та товарознавчу експертизи, до виконання якої провадження у справі зупинено.

18 квітня 2019 року до канцелярії суду надійшов Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 17-7046\7050/7051/7058, складений 11.12.2018 року, у зв`язку з чим матеріали справи були повернуті до суду та ухвалою суду від 18 квітня 2019 року провадження у справі поновлено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , надали суду уточнену позовну заяву, в якій просили припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_7 ; розділити житловий будинок АДРЕСА_7 та земельну ділянку АДРЕСА_15 між позивачем та відповідачем відповідно до висновку додаткового будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження № ЕД-2501-1-1390.19 від 30.09.2019 року виготовленого судовим експертом Клівак О.В. та визнати за сторонами право власності на виділене майно.

Виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_10 припинивши право спільної власності сторін на це майно.

Виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_11 , припинивши право спільної власності сторін на це майно.

Виділити ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_12 .

Виділити ОСОБА_3 автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску дер. Номер НОМЕР_2.

Зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні виділеної йому частиною житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7 . Зустрічний позов визнали частково.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позови підтримали частково, вказуючи на те, що їх влаштовує варіант поділу майна, викладений у висновку додаткового будівельно-технічного та земельно-технічного експертного дослідження від 30.09.2019 року. Крім того, не підтримали позовні вимоги в частині автомобіля марки Toyota, д/н НОМЕР_9 та в частині визнання права власності на частину автозапчастин, що знаходяться на реалізації в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_4" за адресою: АДРЕСА_8 .

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовів, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 07 серпня 1993 року Іллічівським р/в ЗАГС м.Одеси було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 , про що складено актовий запис за №485.

В період даного шлюбу народився син ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси було складено актовий запис за № 1201.

Подружні стосунки між сторонами не склались, в результаті чого рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2016 року, справа № 522/3032/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 було розірвано.

Предметом спору у даний час є житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_7 та складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку під літерою А , загальною площею - 58,4 кв.м. та надвірних споруд - Б - сарай, Е - вбиральня , І - мостіння, № 1,3 - огородження, розташованих на земельній ділянці площею 899 кв.м. та належить сторонам в рівних частках на підставі договорударування від 07.10.1999 року, а також земельна ділянка по вказаній адресі, яка належить ОСОБА_3 , на підставі рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року № 1453-ХХІV їй було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ОД № 058870 площею 0,0777 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_7 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Крім того, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 4894, посвідченого 28 вересня 1994 року на Одеській товарній біржі, ОСОБА_1 та ОСОБА_21 придбали квартиру під АДРЕСА_10 , та складається в цілому з однієї жилої кімнати та підсобних приміщень, жилою площею - 34,5 кв.м., загальною площею - 48,8 кв.м.; - на підставі договору купівлі-продажу № 13574 посвідченого 04 квітня 1996 року на Одеській товарній біржі ОСОБА_1 та ОСОБА_21 придбали квартиру під АДРЕСА_11 .

В подальшому на підставі договору дарування, посвідченого 03 березня 2003 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П., ОСОБА_1 прийняв в дар Ѕ частину квартири під АДРЕСА_11 , та складається в цілому з однієї жилої кімнати та підсобних приміщень, жилою площею - 17,7 кв.м., загальною площею - 24,9 кв.м.

Також на підставі договору дарування, посвідченого 03 березня 2003 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П., ОСОБА_1 прийняв в дар Ѕ частину квартири під АДРЕСА_10 , та складається в цілому з однієї жилої кімнати та підсобних приміщень, жилою площею - 34,5 кв.м., загальною площею - 48,8 кв.м.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку .

Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об`єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.

Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.

Об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Річ - це об`єкт матеріального світу, саме предмети якого є об`єктом права власності.

Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень ст. 63 СК України.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Ст. 69 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна.

Поділ всього майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя, або лише певної речі, означає припинення щодо нього режиму об`єкта права спільної сумісної власності.

При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка суд керується ст. 70 СК України, відповідно до положень якої у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя " № 11 від 21.12.2007р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Відповідно ст.ст. 355 ч.1, 356 ч.1 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким способом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У відповідності до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до вимог статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно ст.367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

При вирішенні даної справи суд керується правилами, сформульованими у статтях 358, 367 ЦК України, де закладені принципи поділу майна у натурі, оскільки за нормами ст. 364 ЦК України при виділу частки право спільної часткової власності припиняється лише для особи, яка виділяє свою частку, тоді як в даному випадку при виділі частки позивача, право спільної часткової власності припиниться для обох сторін.

В абзаці першому пункту 6 постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. N 7 визначено, що при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику. Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.

Аналогічну правову позицію зазначено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 квітня 2013р. по справі №6-12цс13, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2012р. по справі № 6-510св12, ухвалі Верховного Суду України від 1 квітня 2009 року по справі № 6-27902св08.

Крім того згідно п. 1.1. і 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 за № 55, ця інструкція визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об`єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна. Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

В матеріалах справи міститься Висновок № ED-2501-1-1390.19 додаткового будівельно-технічного та земельно-технічного експертного дослідження від 30.09.2019 р., виконаний судовим експертом Одеської філії ТОВ Судова незалежна експертиза України Клівак О.В., в якому вказаний варіант поділу в натурі домоволодіння та земельної ділянки площею 0,0777 га з кадастровим номером 5110136900:38:022:0004 по АДРЕСА_7 .

При ухваленні рішення суд бере за основу вказаний висновок експерта, оскільки сторони у судовому засіданні погодили між собою саме такий варіант поділу в натурі спірного домоволодіння та земельної ділянки.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

У відповідності до ч. 4 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до п. 19 Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 за № 7, у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

Разом з тим, вирішуючи питання в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділу відповідачеві автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, держномер НОМЕР_2 , та квартири АДРЕСА_12 , суд приходить до висновку про те, що у цій частині вимог слід відмовити, так як позивачем не надано доказів належності відповідачеві спірного автомобіля на теперішній час та доказів того, що спірна квартира була придбана за кошти подружжя, враховуючи, що шлюб між сторонами був розірваний 16 березня 2016 року (рішення набрало законної сили 28.03.2016 року), а договір купівлі-продажу квартири був укладений 23 червня 2016 року.

Крім того, слід зазначити, що відходячи від рівності часток при поділі житлового будинку та земельної ділянки, виділяючи ОСОБА_3 3/4 частини спірного домоволодіння, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 у якості компенсації вказаної нерівності виділяються належні йому частини квартир за адресами: АДРЕСА_8 АДРЕСА_9 , право спільної сумісної власності на які припиняється.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Також відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доцільним скасувати заходи забезпечення позову, у разі набрання рішенням законної сили, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року про забезпечення позову, та ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2016 року про роз`яснення та виправлення описки.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 60, 63, 68-69, ч.1 ст.70,71, ст. 110 -112 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Розділити домоволодіння та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_7 , що було набуте за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Виділити в натурі та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , право приватної власності на 1/4 (одну четверту) частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_7 , які складаються із наступних будівель і споруд (у додатку 3 висновку № ED-2501-1-1390.19 додаткового будівельно-технічного та земельно-технічного експертного дослідження від 30.09.2019 р., виконаного судовим експертом Одеської філії ТОВ Судова незалежна експертиза України Клівак О.В., оригінал якого зберігається в матеріалах справи представлено жовтим кольором): житловий будинок Г , загальною площею 42,70 м2, вартістю 268881 грн; господарські будівлі і споруди: сарай Д , вартістю 11973 грн; половина навісу З , вартістю 17493 грн*1/2=8746,5 грн; гараж Ж , вартістю 142560 грн; сарай Л , вартістю 6197 грн; басейн, вартістю 6231 грн; 23/50 частини паркану цегляного (90,70м2), вартістю 77256 грн*23/50=35538 грн; 63/100 частини паркану металевого (27,10м2), вартістю 11665 грн*63/100=7349 грн; 27/50 частин мостіння (103,10м2), вартістю 141841 грн*27/50=76594 грн.

Виділити в натурі та визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на присадибну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 0,0378 га (378 м2), що має форму неправильного багатокутника А-Б-В-Г-Д-6-5-4-3-2-А (у Додатку 3 висновку експерта представлено жовтим кольором) та не відповідає площі, належної йому у відповідності з ідеальною часткою 1/2 (менше на 0,0011 га [388,5м2 - 378 м2 = 10,5м2 або 0,0011 га]).

Вхід (в`їзд) на земельну ділянку, що виділена та за якою визнано право приватної власності за ОСОБА_1 організувати з боку провулку Дружного.

Вказані ј частину домоволодіння та земельну ділянку, загальною площею 0,0378 га (378 м2), за адресою: АДРЕСА_7 , що виділені в натурі та на які визнано право приватної власності за ОСОБА_1 , виділити в окрему одиницю та залишити поштову адресу: АДРЕСА_7 .

Виділити в натурі та визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на 3/4 (три четвертих) частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_7 , які складаються із наступних будівель і споруди (у Додатку 3 до експертного висновку представлено зеленим кольором): житловий будинок А , загальною площею 169,90 м2, вартістю 1491045 грн; господарські будівлі і споруди: сарай Е , вартістю 3421 грн; половина (1/2 частина) навісу З , вартістю 17493 грн*1/2=8746,5 грн; навіс К , вартістю 64030 грн; 27/50 частин паркану цегляного (106,50м2), вартістю 77256 грн*27/50=41718 грн; 37/100 частин паркану металевого (15,90м2), вартістю 11665 грн*37/100=4316 грн; ворота з хвірткою, вартістю 11340 грн; 23/50 частини мостіння (89,50м2), вартістю 141841 грн*23/50=65247 грн.

Виділити в натурі та визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на присадибну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 0,0399 га (399 м2), що має форму неправильного багатокутника А-Б-В-Г-Д-6-7-1-А (у Додатку 3 висновку експерта представлено зеленим кольором) та не відповідає площі, належної їй у відповідності з ідеальною часткою 1/2 (більше на 0,0011 га [399м2 - 388,5 м2 = 10,5м2 або 0,0011 га]).

Вхід (в`їзд) на земельну ділянку, що виділена та за якою визнано право приватної власності за ОСОБА_3 організувати з боку провулку Дружного.

Вказаним ѕ частинам домоволодіння та земельної ділянки, загальною площею 0,0399 га (399 м2), за адресою: АДРЕСА_7 , що виділені в натурі та на які визнано право приватної власності за ОСОБА_3 , виділити в окрему одиницю та привласнити їм нову поштову адресу: АДРЕСА_7 .

Встановити межу розподілу земельних ділянок між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ламаною лінією А- Б -В -Г - Д (у Додатку 3 до висновку експерта, відображено червоним кольором), а саме: - відрізок А-Б довжиною 5,97 м прокласти від зовнішньої межі 1-2, визначеної правовстановлювальною документацією (зокрема, від т.А, що знаходиться на відстані 14,8м від крайньої кутової точки 1 земельної ділянки та на відстані 7,0м - від точки 2 земельної ділянки), по середині навісу З ; - відрізок Б-В довжиною 2,07м прокласти по контуру навісу З у напрямку житлового будинку А , а саме до точки Б, що знаходиться навпроти кута воріт (стовпа); - відрізок В-Г довжиною 23,56м прокласти у напрямку житлового будинку Г (по дотичній до басейну), а саме до точки Г, що знаходиться на відстані 1,0м від житлового будинку Г ; - відрізок Г-Д довжиною 2,76м прокласти у напрямку сараю Е , дотримуючись відстані 1,0м від цегляного паркану вздовж житлового будинку Г , а саме до точки Д, що знаходиться навпроти крайньої кутової точки 6 відрізків 5-6 та 6-7 зовнішньої межі, визначеної правовстановлювальною документацією; - відрізок Д-6 довжиною 1,0м прокласти шляхом сполучення з крайньою кутовою точкою 6 відрізків 5-6 та 6-7 зовнішньої межі, визначеної правовстановлювальною документацією. Інші (зовнішні) межі земельних ділянок, запропонованих до виділу в окреме користування (власність) співвласників за досліджуваним у даному висновку варіантом поділу прокласти у відповідності до меж згідно з правовстановлювальною документацією (у Додатку 3 відображено синім кольором). План поділу земельної ділянки по АДРЕСА_7 за досліджуваним у даному висновку варіантом представлено у Додатку 3 до висновку експерта, на якому позначено поворотні точки меж та їх назви (номери) по кожній із земельних ділянок, що запропоновано до виділу відповідним співвласникам.

Координати поворотних точок меж земельних ділянок, запропонованих до виділу кожному із співвласників за досліджуваним у даному висновку варіантом поділу земельної ділянки по АДРЕСА_7 , представлені у Додатку 3 до висновку експерта.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_7 , як на об`єкт спільної сумісної власності подружжя.

Виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_10 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_10 , як на об`єкт спільної сумісної власності подружжя.

Виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_11 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_11 , як на об`єкт спільної сумісної власності подружжя.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, що застосовані: ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2016 року про забезпечення позову, та ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2016 року про роз`яснення та виправлення описки та зняти арешт з:

- земельної ділянки № НОМЕР_10 (за межами населеного пункту ), розташованої в Біляївському районі Одеської області на території Хлібодарської селищної ради, кадастровий номер 5121056800:01:001:0036, площею 0,1000 га;

- земельної ділянці АДРЕСА_7 , площею 0,0600 га.;

- житлового будинку №9 з надвірними АДРЕСА_4 ;

- квартири за адресою: АДРЕСА_5 ;

- Автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ;

- Автомобіля Nissan Armada, державний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску;

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2019 року