Ухвала

від 18.10.2019 по справі 200/10022/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А Справа № 200/10022/19

Ім`ям України Провадження № 1-кс/932/9403/19

18 жовтня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора по кримінальному провадженню № 12012040640000114 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2019 року прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, у якому прохає накласти арешт на нерухоме майно, а саме:

- цех з виробництва пластмасових виробів, площею 496 кв. м (літ. Х-1, Х1-2), ганки (літ. х, х), інструментальна ділянка з прибудовою площею 263,1 кв. м. (літ. F-1, F1-1), загальною площею 759,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 15687712101 (зареєстровано в реєстрі за № 570) по Запорізькому шосе, 30 К (було 25);

- цех з виробництва товарів народного споживання з прибудовою 486,7 кв. м (літ.Р-1, Р1-2), ганок (літ. р), склад готової продукції та матеріалів 446,8 кв. м (літ.2А-1), цех з виробництва товарів народного споживання 237,5 кв. м (АГ1), паливна 19,5 кв. м (літ.АВ-1), ганок (літ ав), загальною площею 1190,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 15649512101 (зареєстровано в реєстрі за № 569) по Запорізькому шосе, 30 М (було 25);

- котельню, площею 225,9 кв.м. (літ. Ч-1, Ч1-2), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 15761212101 (зареєстровано в реєстрі за № 571), адресу якої не зазначив.

Необхідність накладення арешту обґрунтовує наступним чином. В провадженні СВ ДВП ГУ НП України у Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12012040640000114, що відкрито 27 листопада 2012 року за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ст. 256 КК України.

Досудове розслідування здійснюється за фактом заволодіння часткою ОСОБА_4 у праві власності на земельні ділянки та на нерухоме майно, що розташовано на цих ділянках, які знаходяться по АДРЕСА_1 , а також його корпоративними правами у ТОВ «Трубопластика Д» (ЄДРПОУ 30669937) і ТОВ фірма «Райдуга» (ЄДРПОУ 30346411), шляхом зловживання службовим становищем, а також за фактом використання такого майна у комерційних цілях службовими особами ТОВ «Трубопластика Д», ТОВ фірма «Райдуга». Іншими учасниками ТОВ «Трубопластика Д», ТОВ фірма «Райдуга» вчинено протиправні дії із перереєстрації, без згоди ОСОБА_4 , цих товариств за іншими адресами. Крім цього, засновники товариства - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 10.06.2019 року вийшли із складу учасників ТОВ «Трубопластика Д», подарувавши свої частки ОСОБА_8 ,, який очолив ТОВ «Трубопластика Д», як директор. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вийшли із складу засновників ТОВ фірма «Райдуга», подарувавши свої частки ОСОБА_9 . До виходу із складу учасників товариств, вказані особи вивели із підприємств грошові кошти та обладнання, чим ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди. Однак підприємства, не дивлячись на перереєстрацію юридичних адрес, продовжують і зараз здійснювати виробничу, комерційну діяльність по Запорізькому шосе, 30 (25) у м. Дніпрі, використовуючи нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 на праві власності та його частку у статутних капіталах підприємств. Метою накладення арешту на нерухоме майно є запобігання можливості його незаконного відчуження ОСОБА_5 , з тим, щоб захистити права власників цього нерухомого майна ОСОБА_4 та ОСОБА_10 від привласнення їх часток. Це нерухоме майно є предметом незаконного використання та речовим доказом. До висновку про можливе відчуження часток ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у праві власності на нерухоме майно прокурор прийшов спираючись на те, що це майно тривалий час протиправно використовується без їх згоди, з метою відчуження. Прокурор зазначив, що колишня адреса вказаного нерухумого майна э наступною: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 25, але фактичною адресою є Запорізьке шосе, 30 у м. Дніпрі.

Прокурор двічі належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, проте у судові засідання двічі не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Письмових заяв та клопотань до суду не надав. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 36 КПК України, участь прокурора в суді є обов`язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи те, що прокурор у судове засідання не з`явився без поважних причин, однак його неявка не є перешкодою для розгляду клопотання про арешт майна, вважаю можливим розглянути його клопотання у його відсутність.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Розглянувши клопотання, дослідивши надані до клопотання додатки, приходжу до висновку про те, що воно не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012040640000114 здійснюється за фактом заволодіння часткою ОСОБА_4 у праві власності на земельні ділянки та нерухоме майно, що розташовано на таких ділянках, які знаходяться по АДРЕСА_1 , а також за фактом заволодіння часткою ОСОБА_4 у корпоративних правах у ТОВ «Трубопластика Д» (ЄДРПОУ 30669937) і ТОВ фірма «Райдуга» (ЄДРПОУ 30346411), шляхом зловживання службовим становищем, та за фактом самовільного використання такого майна у комерційних цілях службовими особами ТОВ «Трубопластика Д», ТОВ фірма «Райдуга».

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року встановлено, що на сьогоднішній день ОСОБА_10 не є власницею нерухомого майна по АДРЕСА_2 . Однак, прокурор продовжує стверджувати, що злочином завдається шкода ОСОБА_10 , яка нібито є власницею вказаного нерухомого майна, тобто ті вказує обставини, які не відповідають дійсності та суперечать низці судових рішень, що набрали законної сили.

Прокурором, як доказ, до матеріалів клопотання надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.10.2019 року, який є неповним. Так, вказаний витяг має містити 36 аркушів, проте фактично прокурором вибірково до суду надано лише 7 аркушів. Оскільки витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є неповним, встановити актуальний склад власників об`єктів нерухомості не вбачається можливим. Судове засідання з цієї причини відкладалось з 15 жовтня 2019 року на 18 жовтня 2019 року, аби прокурор міг усунути ці недоліки, однак він у судове засідання не з`явився повторно.

За відсутності письмових заяв чи клопотань прокурора, у слідчого судді відсутня інформації щодо того, чи підтримує прокурор це клопотання. Зазначаючи про те, що нерухоме майно, яке необхідно обтяжити арештом, є речовими доказами по кримінальному провадженню, прокурор не надав копії відповідної постанови слідчого про визнання його таким.

Окрім того, використання нерухомого майна власника іншою особою не створює ризиків його відчуження. Встановлення даного факту власником є підставою для подання цивільного позову, спрямованого на відшкодування майнової шкоди та усунення перешкод у користуванні власністю, у випадку наявності таких.

Крім цього, в кримінальному провадженні існує лише чотири підстави для арешту майна: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Існування жодної із цих підстав прокурором не доведено, оскільки постанови про визнання нерухомості речовим доказом по кримінальному провадженню прокурором не надано, санкції ч. 2 ст. 191, ст. 356 КК України не передбачають покарання у вигляді конфіскації, підозру по справі нікому не пред`явлено, а шкода не може бути відшкодована за рахунок частки в праві власності на майно, що належить потерпілому.

Крім цього, раніше встановлені слідчим суддею у цьому кримінальному провадженні обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 не є одноосібним власником нерухомого майна, тому прокурором не обґрунтовано необхідності накладення арешту на нерухоме майно в цілому.

Раніше, ухвалою слідчого судді від 02 жовтня 2019 року аналогічне клопотання слідчого ОСОБА_11 в цьому кримінальному провадженні, про накладення арешту на це ж нерухоме майно, було повернуто прокурору для усунення недоліків. Цією ухвалою визначено, що прокурору необхідно зазначити власників нерухомого майна, із наданням, на підтвердження права власності, документальних доказів, правову підставу для арешту майна. Слід констатувати, що прокурор, усуваючи недоліки та подаючи клопотання повторно, фактично вимог слідчого судді не виконав, оскільки нове клопотання про арешт майна не містить повного та актуального на час подання клопотання, переліку його власників, докази права власності теж не надані, оскільки надана лише незначна частина витягу із відповідного реєстру, а існування правової підстави для застосування арешту не доведено.

Через це, оскільки повторне повернення клопотання прокурору для усунення недоліків не передбачено, воно задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103, 110, 167, 170-173, 309-310, 369, 371-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора по кримінальному провадженню № 12012040640000114 про арешт майна - відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляцію безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб зо дня її винесення.

Слідчий суддя ОСОБА_1