Ухвала

від 21.10.2019 по справі 826/15049/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15049/18

УХВАЛА

21 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Леко Стайл до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року вперше подану Головним управлінням ДФС у м. Києві апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із несплатою судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду 23 липня 2019 року відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, подано апеляційну скаргу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вдруге подало апеляційну скаргу.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 12 серпня 2019 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду, а викладені у заяві про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Вказану ухвалу було отримано відповідачем 22 серпня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем 02 вересня 2019 року направлено до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовано посиланням на норми чинного законодавства щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження.

Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, копію рішення суду першої інстанції було отримано Головним управлінням ДФС у м. Києві 30 березня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних та неробочих днів було 02 травня 2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 23 липня 2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану Головним управлінням ДФС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року у зв`язку з несплатою судового збору.

Крім того, ухвалою суду від 31 травня 2019 року відповідачу продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 24 червня 2019 року повернув Головному управлінню ДФС у м. Києві вперше подану останнім апеляційну скаргу. Тобто, Відповідач мав більше місяця для забезпечення сплати судового збору.

Посилання ГУ ДФС у м. Києві на гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, своєчасне звернення до суду з вперше поданою апеляційною скаргою та повернення даної скарги судом скаржнику не може бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та не впливає на перебіг даного строку.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Головним управлінням ДФС у м. Києві строку на апеляційне оскарження. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було усунено й інших недоліків апеляційної скарги, а саме не надано документ про сплату судового збору.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту. При цьому, визнання заяви Апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження необґрунтованою перешкоджає розгляду заявленого відповідачем клопотання про продовження строку для усунення недоліків в частині сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Леко Стайл до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов