Ухвала

від 23.10.2019 по справі 623/2346/19

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/2346/19

Номер провадження 1-кс/623/1717/2019

УХВАЛА

іменем України

23 жовтня 2019 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого слідчого судді Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря Довгополої І.В.

особи, яка звернулася зі скаргою- адвоката Левкова В.М.,

слідчого СВ Ізюмського ВПГУНП в Харківській області Дубини М.С.,

розглянувши в залі судових засідань у приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у відкритому судовому засіданні провадження за скаргою адвоката Левкова Віталія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк,

встановив:

22 жовтня 2019 року адвокат Левков Віталій Миколайович з вернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області в інтересах ОСОБА_1 зі скаргою на бездіяльність слідчого щодо нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк з клопотаннями про поновлення строку на оскарження.

В обґрунтування вимог скарги скаржник посилався на те, що між ним, адвокатом Левковим В.М., та ОСОБА_2 О. укладено договір про надання правової допомоги від 18.10.2019 р.

Підставою для звернення за правовою допомогою стали обставини пов`язані з діяльністю ТОВ Аргумент-Експерт , директором якого є ОСОБА_1 .

З метою належного виконання своїх обов`язків він, адвокат ОСОБА_3 В ОСОБА_4 , звернувся за відповідною інформацією до порталу Судова влада , де 18.10.2019 р. з`ясувалося, шо в провадженні Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №12019220320000502 від 27.05.2019 стосовно директора ТОВ Аргумент-Експерт за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365 КК України.

Таким чином, саме 18.10.2019 стало відомо про бездіяльність суб`єкту оскарження. У зв`язку з чим, не було об`єктивної можливості подати скаргу раніше

12.09.2019 слідчий суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Винниченко П.П. розглянув клопотання слідчого СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Дубини М.С. про привід підозрюваного, та виніс ухвалу, з якої стало відомо, що ОСОБА_1 є підозрюваним.

Адвокат ЛевковВ ОСОБА_5 М. вважає, що набуття статусу підозрюваного гр. ОСОБА_1 було здійснено з грубим порушенням приписів ст. 276-278 КПК України, які передбачають, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку не можливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручень повідомлень. Крім того у випадках передбачених ч. 1 ст. 276 КПК України згідно положень ч. 2 наведеної статті слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права передбачені ст. 42 цього Кодексу.

Також після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена особа зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Вочевидь, що слідчий, прокурор або інша уповноважена особа наведені дії, які становлять гарантію прав особи, яка притягається до кримінальної відповідальності у статусі підозрюваного, були грубо порушені, що має наслідком незаконності інших подальших дій. В тому числі таких як затримання підозрюваного ОСОБА_1 , його привід, розшук наведеної особи.

Зазначає, що твердження суб`єкту оскарження про те, що підозрюваний ОСОБА_1 ухиляється від слідства, місцезнаходження невідомо не відповідає дійсності та викликає заперечення, оскільки ОСОБА_1 має зареєстроване постійне місце проживання в АДРЕСА_1 , яке, на думку скаржника, відомо слідчому і прокурору, а також має постійне місце роботи, що повинно було дозволити уповноваженим особам здійснювати його виклики і інші процесуальні дії передбаченим законом способом, без порушення його прав.

Також ОСОБА_1 має постійне місце роботи, сім`ю: дружину та малолітнього сина ОСОБА_6 , 2006 р.н.

Всупереч наведеного 23.09.2019 ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Винниченко П.П. було дозволено затримати підозрюваного ОСОБА_1 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № I20I9220320000502 від 27.05.2019р.

Таким чином, на думку скаржника, було грубо обмежені права гр. ОСОБА_1 на вільне пересування, надання доказів на підтвердження своєї правової позиції. Також скаржник висловлює незгоду з тією обставиною, що згідно ухвал слідчого судді від 12.09.2019 р. та 23.09.2019 р. вбачається, що гр. ОСОБА_1 підозрюється за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України за фактом подій, які мали місце 01.12.2010 р. в той же час санкції кримінального закону, який був чинним станом на 01.12.2010 р. передбачали максимальний вид покарання як обмеженням волі на строк до трьох років як за ч. 1 ст. 364 так і за ч. 1 ст. 366 КК України.

У відповідності до положень ст. 12 КК України злочини за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Згідно із ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

2)три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до наведеного строк давності за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України сплинув 02.12.2013 р.

Скаржник стверджує, що гр. ОСОБА_1 від слідства не приховувався, будь-яких повісток про виклик, тощо, не отримував. Направлена слідчим поштою підозра не була вручена ОСОБА_1 , про неї він не знав, і жодних повідомлень про підозру не отримував, в т.ч. оформлену належним чином з дотриманням вимог діючого законодавства України.

Скаржник зазначає, що не було навіть спроби вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, не зважаючи на те, що останній періодично звертався з Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, надавав витребувані документи.

А тому дії щодо направлення слідчим підозри поштою є протиправними, що підтверджується наступним:

В разі неможливості здійснення процесуальної дії вручення повідомлення про підозру особисто слідчим, прокурором в приміщенні органу досудового розслідування чи прокуратури, таке письмове повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для вручення повісток з дотриманням відповідних вимог закону щодо дотримання права на захист громадянина, а також застосування належної правової процедури (ст.ст. 42, 111,115, 133, 135, 276, 278 КПК України, правові позиції, викладені в рішеннях ЄСПЛ у справі Надточій проти України і Гурепка проти України №2 ).

Скаржник вважає твердження слідчого про опосередковане вручення повідомлення про підозру таким, що нічим не підтверджено і є незаконною бездіяльністю, оскільки для належного підтвердження отримання особою і вручення слідчим повідомлення про підозру, повістки відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 КПК України потрібні підпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні. У випадку, якщо особа з тих чи інших причин не отримала відповідного повідомлення чи документа про виклик, особа не може бути підозрюваною, оскільки виклик не відбувся, вручення повідомлення про підозру здійснено не було.

В ході досудового розслідування ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного на підставі повідомлення про підозру через порушення вимог КПК України і прав людини під час здійснення повідомлення про підозру і внаслідок порушення імперативних вимог ст. 107КПК України, внаслідок чого процесуальна дія є недійсною.

Скаржник просить зобов`язати слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Дубину М.С. у кримінальному провадженні №12019220320000502 від 27.05.2019 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12019220320000502 відомостей про дату і час повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні особа, яка звернулася до суду зі скаргою - адвокат Левков В.М. скаргу підтримав та просив її задовольнити та вважав, що слідчим було порушено порядок повідомлення про підозру та роз»яснення прав, так як повідомлення про підозру було направлено через три тижні, його підзахисному при цьому не було роз`яснено його права, а направлена пам`ятка не є роз`ясненням прав. Крім того скаржник вважає, що минули строки притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Відсутні відомості на підтвердження того, що повідомлення було вручено ОСОБА_1 будь-яким чином. Просить зобов`язати слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Дубину М.С. у кримінальному провадженні №12019220320000502 від 27.05.2019 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12019220320000502 відомостей про дату і час повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

Старший слідчий Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Дубина М.С. проти задоволення скарги заперечувала та вважала, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру належним чином, без порушення процесуального законодавства, так як згідно Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницька діяльність ОСОБА_1 ведеться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно оперативної інформації останні півроку його там ніхто не бачив, за даною адресою ані ОСОБА_1 , ані його родина не проживає, телефони були недоступні, тому 25.07.2019 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 та направлено поштою на його ім`я та на ім`я керуючого будинком. З 19.10.2019 року ОСОБА_1 відомо про підозру, однак і з цього часу він також до слідчого не з`являється.

Перевіривши доводи скарги адвоката Левкова В.М., заслухавши пояснення скаржника, слідчого, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Наслідком оскарження повідомлення про підозру в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, в разі обґрунтованості скарги, є скасування цього повідомлення (п. 1-1 ч. 2 ст. 307 КПК України). За логікою слідчого судді порушення порядку здійснення повідомлення про підозру, в тому числі і з порушенням правил про підслідність, не може бути піддане судовому контролю з наслідком, передбаченим п. 1-1 ч. 2 ст. 307 КПК України.

Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, крім іншого, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; про скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Відповідно до ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

З огляду на це, логічним є висновок, що чинний КПК України насамперед вирізняє повідомлення про підозру як окремий письмовий процесуальний документ. При цьому положеннями ст. 278 КПК України окремо регулюється процедура вручення особі повідомлення про підозру.

Таким чином, системний аналіз указаних вище положень КПК України вказує на те, що поняття повідомлення про підозру розуміється у чинному КПК України саме як окремий процесуальний документ, а не як дія (процедура, процес), оскільки для цього у чинному КПК законодавцем вжито інший термін вручення повідомлення про підозру .

А отже чинним КПК України на даний час не передбачено окремої процедури чи повноважень слідчого судді на стадії досудового розслідування щодо судового контролю за процедурою вручення повідомлення про підозру як окремого процесуального документу, однак передбачена можливість оскарження цього документу щодо його змісту, а також щодо належності особи, яка його складає, в контексті положень ст. 277 КПК України.

З огляду на викладене вище, слідчий суддя не вбачає достатньо обґрунтованими доводи захисника на те, що судовому контролю за досудовим розслідуванням підлягає, зокрема і процедура вручення особі повідомлення про підозру, адже слідчий суддя і суд мають діяти лише на підставі, у межах, і у спосіб, визначений законом, а відступ від цього правила має зумовлюватися виключними підставами, оскільки це може порушувати існуючий баланс між суспільним інтересом щодо необхідності ефективного здійснення досудового розслідування і правом особи на ефективний захист в межах кримінального провадження.

З огляду на це, проблематика підслідності цього провадження і аспектів щодо процедури вручення особі повідомлення про підозру мають бути предметом дослідження судом при розгляді провадження по суті в контексті аналізу допустимості отриманих доказів, враховуючи, що одним з обов`язкових критеріїв такої допустимості є критерій здобуття доказу уповноваженою законом особою.

З огляду на викладене слідчий суддя дійшов висновку, що згідно положеннь п. 10 ч. 1 ст. 303 і ч. 2 ст. 309 КПК України передбачається можливість оскарження повідомлення слідчого, прокурора про підозру, але не процедура його вручення, в межах, визначених чинним КПК України, немає підстав для скасування цього повідомлення як процесуального документу, оскільки його зміст відповідає положенням ст. 277 КПК України, й складене воно належною особою, а відтак вимоги скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

У задоволенні скарги адвоката Левкова Віталія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного судупротягом п`яти днів з дня її проголошення

Слідчий суддя Т.Д. Бєссонова