Рішення

від 09.10.2019 по справі 761/22736/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22736/19

Провадження № 2/761/5844/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Шевченківського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

позивача та його представника: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Кудіна Олександра Миколайовича, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення факту нікчемності правочину, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, поновлення реєстраційних записів, -

в с т а н о в и в:

В червні 2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Кудіна Олександра Миколайовича (далі - відповідач-1), Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2), в якому просив встановити факт нікчемності правочину - Договору купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р.; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43913613 від 07.11.2018р. права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000га; поновити реєстраційні записи про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000га, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000га, на підставі Договору дарування від 16.12.2003р. №11197 (ВВА №757403), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ №120915 від 01.03.2004р. 31.10.2018р. Державним реєстратором Кудіним Олександром Миколайовичем на підставі підробленого Договору купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р., засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 .

Оригінал Договору дарування земельної ділянки від 16.12.2003р. та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №120915 від 01.03.2004р. знаходиться у Позивача та ніколи нікому не передавався. Крім того, власником, тобто Позивачем, ніколи не приймалося рішення про відчуження вказаної земельної ділянки та не підписувалось жодних цивільно-правових угод.

Позивач ніколи не підписував Договір купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р., засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, що вказує на порушення ст. 43-46 закону України Про нотаріат . Таким чином, Договір купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р., на підставі якого державним реєстратором Кудіним Олександром Миколайовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43913613 від 07.11.2018р., права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000га, порушує конституційні права Позивача, визначені ст. 41 Конституції України, а отже - нікчемним. Крім того, рішення державного реєстратора Кудіна Олександра Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43913613 від 07.11.2018р., яке внесено в Державний реєстр прав власності на нерухоме майно, позбавляє Позивача права володіти та розпоряджатися своєю власністю, а отже є протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву від 07.10.2019 року, відповідачем-2 зазначено, що Департамент з питань реєстрації не є єдиним органом, що здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Отже, у разі задоволення позовної вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та звернення позивача з відповідним рішенням та документами до будь-якого суб`єкта державної реєстрації з метою скасування записів про державну реєстрацію прав, законодавством України передбачено обов`язок останнього внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації прав.

Разом з тим, позивач до Департаменту з питань реєстрації із заявою про скасування права власності на спірний об`єкт нерухомого майна не звертався, а тому немає і відмови останнього у проведенні такої реєстрації, що вказує на те, що Департамент не порушував прав та законних інтересів позивач. Позовна заява не містить позовні вимоги саме до Департаменту та немає відомостей щодо порушення останнім прав та інтересів Позивача, оскільки Департамент немає жодного відношення до предмету спору.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 та відповідач-2 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідачем-2 було надано відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених відповідачів.

Ухвалою суду від 07.06.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.08.2019 року замінено первісного відповідача Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві на належного Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації).

Протокольною ухвалою суду від 09.10.2019 року, до матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000га, на підставі Договору дарування від 16.12.2003р. №11197 (ВВА №757403), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ №120915 від 01.03.2004р. (а.с.6-7).

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором Кудіним О.М. зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:129:0083; площею 0,1000га за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р., засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.14).

31.01.2019р. Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві внесено відповідні відомості за заявою позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100100000948 від 31.01.2019р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України.

15.02.2019 р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/6609/19 встановлено, що існують обґрунтовані підстави вважати, що право власності на вказане майно є об`єктом кримінально-протиправного посягання, майно набуте протиправним шляхом та накладено арешт на земельну ділянку 10 соток за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083 (а.с.9-11).

Позивач зазначає, що оригінал договору дарування земельної ділянки від 16.12.2003р. та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №120915 від 01.03.2004р. знаходиться у нього та ніколи нікому не передавався, ним ніколи не приймалося рішення про відчуження вказаної земельної ділянки та не підписувалось жодних цивільно-правових угод, зокрема, договір купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити, зокрема, документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку. Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась) (ст. 132 ЗК України).

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Звертаючись до суду з вимогою про встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 посилався на ст. 228 ЦК України, а саме на те, що договір купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р., засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 порушує публічний порядок, він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ( 254к/96-ВР )); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (абз. 4 п. 18 Постанови Пленуму Верхового Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 N 9).

Позивач ОСОБА_1 не надав суду належні та допустимі докази вини сторони правочину, договору купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р., у розумінні ст. 228 ЦК України, зокрема вирок суду постановлений у кримінальній справі щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою позивача.

Суд не може прийняти до уваги ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2019 р. по справі №761/6609/19 про накладення арешту, як доказ незаконності заволодіння майном та вини сторони правочину, оскільки така прийнята в процесі проведення досудового розслідування, кримінальне провадження №12019100100000948 від 31.01.2019р. не закінчено та винні особи не встановлені.

Також суд вважає, що лист Міністерства юстиції України від 20.03.2019 року, щодо анулювання наказом Міністерства юстиції України від 30.04.2009р. №370/7 свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_4 , на підставі підпункту е п.2 ч.1 ст. 12 Закону України Про нотаріат у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, не є доказом нікчемності правочину щодо укладання договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Так у листі не зазначено при вчиненні яких саме нотаріальних дій, нотаріусом було порушено законодавство України.

Суд прийшов до висновку, що процесуальний обов`язок доказування позовних вимог позивачем не виконаний. Тому суд не має правових підстав для задоволення вимоги про встановлення факту нікчемності правочину.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону України Про державну реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено та судом не встановлено, що 31.10.2018р. державним реєстратором Кудіним Олександром Миколайовичем Філії №1 Комунального підприємства Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу зареєстровано право власності на земельну ділянку 10 соток за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:91:129:0083, на підставі нікчемного Договору купівлі-продажу №10425 від 08.07.2008р., в силу положень ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, позивачем не надано доказів порушення вимог чинного законодавства саме при реєстрації права власності державним реєстратором, не зазначено як реєстратор порушив права позивача, тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію є передчасною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 228, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-82, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Кудіна Олександра Миколайовича, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення факту нікчемності правочину, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, поновлення реєстраційних записів, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: державний реєстратор Комунальне підприємство Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу Кудін Олександр Миколайович, адреса знаходження м.Київ, вул.Електриків, 16Г;

Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 40452947,м.Київ, вул.Хрещатик,36.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст виготовлено 21.10.2019 року