Постанова

від 23.10.2019 по справі 923/442/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/442/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від прокуратури - Пашаєв Г.В., посвідчення № 047785, від 04.09.17;

від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - Грудковська А.М., довіреність № 32-21-0.62-8/62-19, від 02.01.19;

від ФГ "Світлана" - Гончаров ОСОБА_1 , ордер серія ХС № 174062, від 15.10.19;

розглянувши апеляційні скарги Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019

у справі №923/442/18

за позовом Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

до Фермерського господарства "Світлана"

про повернення земельної ділянки,

(суддя першої інстанції: Немченко Л.М., дата та місце ухвалення рішення: 06.08.2019, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул. Театральна, 18)

В травні 2018 року Прокурор - заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Світлана" (далі - ФГ Світлана ) про повернення земельної ділянки загальною площею 50,0 га.

Позовна заява обґрунтована порушенням відповідачем вимог земельного законодавства, внаслідок чого земельна ділянка державної власності загальною площею 50,0 га використовується незаконно, чим порушуються інтереси держави.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019 відмовлено в задоволенні позовних вимог Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Фермерського господарства "Світлана" про повернення земельної ділянки загальною площею 50,0 га.

Місцевий господарський суд зазначив, що прокурором не доведено обставин нездійснення або неналежним чином здійснення відповідних повноважень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку не обгрунтував підстав представництва інтересів держави в особі позивача.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що прокурором не довеедено, що на день розгляду справи відпала підстава, на якій було набуте право землекористування фермерським господарством "Світлана", адже за рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2018 року у справі №649/636/18 визнано за ОСОБА_2 (голова фермерського господарства) право на довічне спадкове володіння та користування земельною ділянкою розміром 50,0 га, згідно державного акту на право довічного успадкованого володіння землею № 000643447, виданого на підставі рішення Великолепетиської селищної ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області № 41, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкуваного володіння землею за №15, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019 по справі №923/442/18.

В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що звернення з даним позовом спрямовано на відновлення законності при вирішення суспільно значимого питання використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення і, як наслідок, забезпечення надходжень до місцевого бюджету, у визначених договором і законом розмірі.

Прокурор вказує, що Головним управлінням Держгеокадастру у Херосонській області заходів щодо повернення земельної ділянки державі з 26.05.2015 (смерті ОСОБА_3 ) не вжито, в тому числі, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою, внаслідок чого протягом останніх чотирьох років фермерським господарством незаконно, без відповідних правових підстав використовується спірна земельна ділянка.

Крім того, апелянт зазначає, що право, яке виникло в особи на підставі державного акту на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, на цей час законодавством не визначено, а тому не входить до складу спадщини і фактично припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Прокурор вказує, що Закон України Про фермерське господарство та Земельний кодекс України не містить такої форми володіння землею, як довічне успадковуване володіння, у зв`язку з чим, ОСОБА_2 та ФГ Світлана на підставі судового рішення у справі №649/636/18 взагалі не може реалізувати право землекористування чи право власності згідно з вимогами чинного законодавства та отримати відповідний правовстановлюючий документ. У відповідача відсутня правова підстава утримувати та користуватись спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка має бути повернута у розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №923/442/18 за апеляційною скаргою Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019.

Крім того, 16.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019 по справі №923/442/18.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що оскільки за результатом дослідження матеріалів позовної заяви суд не повернув позовну заяву прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, висновок суду щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Головного управління не може вважатись підставою для відмови у задоволенні позову.

Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області вважає, що право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою припинилось у зв`язку зі смертю фізичної особи-землекористувача ОСОБА_3 .

На думку апелянта, у ФГ Світлана відсутні правові підстави для подальшого володіння та використання земельної ділянки площею 50,0 га, наданої ОСОБА_3 у довічне успадковуване володіння.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що висновок суду стосовно того, що вилучення земельної ділянки призведе до припинення діяльності відповідача, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, адже у даному випадку відповідач усвідомлювв настання ризиків, пов`язаних із втратою земельної ділянки без її належного оформлення, проте не вчинив належних дій для оформлення прав на неї у встановленому земельним законодавством України порядку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №923/442/18 за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019.

01.10.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу, якою апеляційні скарги Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019 по справі №923/442/18 призначено до розгляду на 21.10.2019 року о 12-30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 виправлено описку в пункті 1 резолютивної частини ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 по справі №923/442/18 та змінено дату і час проведення судового засідання з « 21.10.2019 року о 12-30 год.» на « 23.10.2019 року о 10-00 год.» .

Крім того, 11.10.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Херсонської області (73000, м. Херсон, вул.Театральна,18).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про проведення судового засідання по справі №923/442/18 в режимі відеоконференції.

22.10.2019 до Південно-західного апеляційного господарського від Фермерського господарства Світлана надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якомі відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засідання представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені ними в письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Великолепетиської селищної Ради народних депутатів Великолепетиського району Херсонської області від 10.07.1992 № 41 ОСОБА_3 видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 50,0 га для ведення селянського (фермерського господарства), який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №15.

Відповідно до інформації відділу у Великолепетиському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки не проводилася.

Станом на 01.01.2018 нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Херсонській області становить 24370,45 грн. відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №262.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 63 від 26.05.2015, а земельна ділянка на даний час знаходиться у користуванні ФГ «Світлана» .

Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту ФГ «Світлана» на даний час керівником зазначеного фермерського господарства є ОСОБА_2 .

Згідно з п. 1 р. V «Земля ФГ» статуту ФГ «Світлана» в новій редакції від 10.01.2018, в користуванні фермерського господарства згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею від 10 липня 1992 року перебуває земельна ділянка площею 50 га.

За інформацією відділу у Великолепетиському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам зазначеного фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) по Великолепетиській селищній раді за рахунок земель, які згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння, наданих для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 не розроблявся, вказана земельна ділянка не розпайовувалася.

ОСОБА_3 мав на праві довічного успадковуваного володіння спірну земельну ділянку, яка надавалася громадянам, які вели селянське (фермерське) господарство відповідно до Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 (в редакції від 10.07.1991).

На даний час спірна земельна ділянка продовжує використовуватись ФГ «Світлана» , що підтверджується інформацією ДФС, податковими деклараціями вказаного господарства за 2015- 2017 роки та не заперечується сторонами.

Зокрема, відповідно до листа Великолепетиського відділення Новокаховської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області № 587/10/21-07-08-2-004 від 07.03.2018 ФГ «Світлана» перебуває на податковому обліку з 27.01.1994.

У поданих деклараціях за 2015-2016 роки задекларовано податкові зобов`язання за земельні ділянки сільськогосподарських угідь загальною площею 50,0 га.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно відомості щодо реєстрації права власності, іншого речового права на спірну земельну ділянку за ФГ «Світлана» , код ЄРЮОФОП 21305695, відсутні.

Прокурор зазначає, що земельна ділянка, яка була надана у довічне успадковуване володіння із земель державної власності померлому ОСОБА_3 не може в подальшому використовуватися ФГ Світлана та повинна бути повернута до державної власності, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Херсонської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм матеріального та процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом ч.ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави

Частинами 1, 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень за умови його попереднього повідомлення, а також підтвердження представництва.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який як однієї із засад правосуддя, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому, у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

При зверненні з позовом до суду прокурор зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву прокурором подано в інтересах держави Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В даному випадку Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, як органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та є розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності заходів щодо повернення земельної ділянки з 26.05.2015 державі не вжито, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою, внаслідок чого протягом останніх чотирьох років фермерським господарством незаконно, без відповідних правових підстав використовується спірна земельна ділянка.

Вказані обставини свідчать про бездіяльність та неналежне виконання обов`язків щодо захисут інтересів держави з боку розпорядника земель.

Листом від 16.05.2018 (вих. №107-7-18) Каховська місцева прокуратура повідомила Голвне управління Держгеокадастру про у Херсонській області про намір вжиття заходів прокурорського реагування представницького характеру щляхом звернення до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про повернення земельної ділянки.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 4, 5 ч. 5 та ч.6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави суддя пвертає позовною заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку для усунення недоліків.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.05.2018 відкрито провадження по справі №923/442/18 за позовом прокурора, будь-яких підстав для залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви судом не виявлено.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що у прокурора наявні підстави для звернення з позовом в особі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, а висновок суду в цій частині є помилковим та необґрунтованим.

Стосовно вимоги позивача про вилучення у ФГ Світлана та повернення земельної ділянки загальною площею 50,00 га орієнтованою вартістю 1 218522,50 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Верхньорогачинського району Херсонської області до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 мав на праві довічного успадковуваного володіння спірну земельну ділянку, яка надавалася громадянам, які вели селянське (фермерське) господарство відповідно до Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 (в редакції від 10.07.1991).

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української PCP від 05 грудня 1990 року №511 «Про вирішення питань, пов`язаних із правом власності на землю» громадянам надавалися земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковування володіння.

Право громадянина на отримання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства у довічне успадковуване володіння передбачене також ст. 5 Закону України від 20.12.1991 «Про селянське (фермерське) господарство» .

Введеним в дію 13.03.1992 Земельним кодексом України не передбачалося право довічного успадковуваного володіння землею, а громадяни мали право на одержання у власність земельної ділянки, в тому числі і для ведення селянського фермерського господарства.

Крім того, Закон України від 19.06.2003 року «Про фермерське господарство» також не містить такої форми володіння землею, як довічне успадковуване володіння, як і чинний Земельний кодекс України та не визначає механізми успадкування земельних ділянок, які належали спадкодавцям на такому праві володіння, тому спадкоємці майна померлого не можуть набувати право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, оскільки спадкодавець такого права не мав.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2015 у справі №6- 17597ск15.

Форма державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права була затверджена Постановою Верховної Ради Української PCP від 27.03.1991 № 889 «Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок» , яка втратила чинність на підставі Постанови «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» . Постановою від 13.03.1992 № 2201 були передбачені форми державних актів на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею.

Таким чином, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з посиланням прокурора на те, що з огляду на приписи Земельного кодексу Української PCP від 18.12.1990 (зі змінами від 13.03.1992) та Постанови Верховної Ради Української PCP від 13.03.1992 №2201 наявні підстави вважати, що у липні 1992 року, ОСОБА_3 згідно вимог чинного законодавства фактично отримав спірну земельну ділянку саме у постійне (довічне) користування (володіння), так як вже на той час такої форми як довічне успадковуване володіння землею на законодавчому рівні не існувало.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. (ст. 92 Земельного кодексу України)

Згідно з ч.2 ст. 152 вказаного Кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У редакції п. 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Разом з тим , рішенням Конституційний Суд України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22.09.2005. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни, і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 01.01.2002, можуть здійснювати таке переоформлення.

Обставини, які б свідчили про переоформлення права користування земельною ділянкою чи отримання її у власність не підтведжені будь-якими належними чи допустимими доказами.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 названого вище Кодексу право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 3 ст. 407 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приписами частини 1 статті 1225 цього ж Кодексу визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою згадана стаття не містить.

При цьому, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/799/17, від 13.08.2019 зі справи №908/1393/18, Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі №6-3113цс-16 і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від неї.

Колегія суддів зазначає, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Наведене дає підстави вважати, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, тобто, без достатніх правових підстав. З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора про повернення земельної ділянки, заявлені на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є обгрунтованими.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з посиланням суду першої інстанції на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 23.08.2018 у справі №649/636/18, яке набрало законної сили 25.09.2019, з огляду на наступне.

Рішенням Великолепетиського районного суду від 23.08.2018 визнано за ОСОБА_2 (головою фермерського господарства) право на довічне успадковане володіння землею №000643447, що залишилася після смерті ОСОБА_3

Підпунктом 14.1.73. Податкового кодексу України передбачено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ч.1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Вказане рішення суду фактично не реалізоване, жодної реєстрації права на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав не здійснено, право користування не набуто, правовстановлюючі документи не отримано.

Також судова колегія звертає увагу на те, що Закон України Про фермерське господарство та Земельний кодекс України не містять такої форми володіння землею, як довічне успадковувань володіння, ОСОБА_2 та ФГ Світлана на підставі судового рішення по справі №649/636/18 не можуть реалізувати право землекористування чи право власності згідно з вимогами чинного законодавства та отримати відповідний правовстановлюючий документ.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції в цій частині колегією судду вважається необґрунтованим, а доводи апелянтів є вірними та такими, що заслуговують на увагу.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019 у справі №923/442/18 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019 у справі №923/442/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 06.08.2019 у справі №923/442/18 - скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Прокурора-заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Фермерського господарства Світлана про повернення земельної ділянки.

Вилучити у Фермерського господарства Світлана та повернути земельну ділянку загальною площею 50,00 га орієнтованою вартістю 1218522,50 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Великолепетиської селищної ради Верхньорогачинського району Херсонської області до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

Стягнути з Фермерського господарства Світлана (ЄДРПОУ 21305695Ю 74501, Херсонська обл., Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Берегова, 11) на користь прокуратури Херсонської області (73000, м.Херсон, вул. Михайлівська, 33, ЄДРПОУ: 04851120) 1762,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Фермерського господарства Світлана (ЄДРПОУ 21305695Ю 74501, Херсонська обл., Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Берегова, 11) на користь прокуратури Херсонської області (73000, м.Херсон, вул. Михайлівська, 33, ЄДРПОУ: 04851120) 2643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Фермерського господарства Світлана (ЄДРПОУ 21305695Ю 74501, Херсонська обл., Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Берегова, 11) на користь Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ЄДРПОУ: 39766281, 73036, м.Херсон, вул. Університетська, 136-а) 2643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош