Постанова

від 15.10.2019 по справі 826/10205/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10205/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2016 року №0502615147 та №0512615147, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2016 року №0502615147, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 260221,75 грн за основним зобов`язанням і на 65055,44 грн за штрафними санкціями та №051261547, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 273908,00 грн за основним зобов`язанням та на 68477 грн за штрафними санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року відмовлено у задоволені позову повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Теміс СМТ" з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ "Мікас Плюс" (код 38148234; припинено 07.05.2014) та ТОВ "Сетмаркет" (код 38388380; припинено 07.05.2014) за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 09.03.2016 № 39/26-15-14-07-01/32958461.

Зазначається, що перевірка проведена на підставі наказу від 15.02.2016 № 539 та згідно направлень від 16.02.2016 згідно з п/п. 75.1.2., 78.1.11. ПК України на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві Гончарової О.М. від 10.02.2015, що винесена в межах кримінального провадження № 32014100000000052, про призначення перевірки ТОВ "ТЕМІС СМТ" з питань дотримання податкового законодавства за наведений вище період з відносинами із зазначеними контрагентами. Під час перевірки використано протокол допиту ОСОБА_1 від 28.03.2015 (номінальний керівник та засновник ТОВ "Мікас Плюс"), а також копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/15070/15-к про визнання громадянки ОСОБА_1 винною у скоєнні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 1 та ч. 2 ст. 205 КК України.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на запит відповідача від 22.02.2016 документів по відносинам з контрагентами позивачем не надано, про що було складено відповідні акти від 25.02.2016, 25.02.201629.02.2016.

У п. 3.1., п/п. 3.1.2. Акту перевірки зазначено, що загалом задекларовано витрат на 15 780 601,00 грн. Встановлено завищення витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 4 350 150,00 грн, а саме 2012 - на 996 645,00 грн., за 2013 - на 2 733 821,00 грн., за 2014 - на 619 684,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження взаємовідносин із зазначеними контрагентами та на підтвердження витрат, враховуючи інформацію по контрагентам, зроблено висновок про не підтвердження взаємовідносин із контрагентами та завищення витрат.

Відносно ТОВ "Сетмаркет" зазначено, що 17.05.2014 припинено юридичну особу у зв`язку з банкрутством на підставі рішення Господарського суду від 30.04.2014. Свідоцтво платника ПДВ від 01.11.2012 анульовано 30.04.2014. В ході аналізу податкової звітності встановлена відсутність ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих - 1 особа.

Відносно ТОВ "Мікас Плюс" в Акті перевірки зазначається, що товариство припинено 30.04.2014 у зв`язку з банкрутством на підставі рішення господарського суду від 30.04.2014. Свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 01.11.2012 анульовано 04.04.2014. Зазначено, що в ході аналізу податкової звітності не встановлено наявності ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. Загальна чисельність працюючих - 1 особа.

Крім того, зазначено про вирок Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/15070/15-к про визнання громадянки ОСОБА_1 винною у скоєнні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 205 КК України, яким встановлено, що ОСОБА_1 за грошову винагороду придбала та перереєструвала на своє ім`я ТОВ "Мікас Плюс" для прикриття незаконної діяльності без мети здійснення підприємницької діяльності. Дії кваліфіковані як пособництво у фіктивному підприємництві. За висновками Акту перевірки первинні документи за відносинами з цим контрагентом не можуть засвідчувати проведення господарських операцій.

З урахуванням викладеного в Акті перевірки встановлено порушення ст. 134, п/п. 138.1.1, п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України у зв`язку з тим, що до складу витрат віднесені витрати за відносинами із вищезгаданими контрагентами в результаті чого занижене податок на прибуток у сумі 840 264,00 грн., у т.ч. по періодам: 2012 - 209 295,00 грн., 2013 - 519 426,00 грн., 2014 - 111 543,00 грн. Між тим, враховуючи положення п. 102.1. ПК України щодо строків давності, відповідач зробив висновок, що позивач є вільним від зобов`язання з податку у розмірі 209 295,00 грн. за 2012.

Визначена загальна сума зобов`язань: 325 277,19 грн. (260221,75 за основним зобов`язанням; 65 055,44 грн. за штрафними санкціями). Пеня складає 187 924,92 грн.

Щодо ПДВ в п/п. 3.2.2. Акту перевірки зазначається, що перевіркою встановлено завищення сум податкового кредиту за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 за результатами перевірки взаємовідносин з ТОВ "Сетмаркет" та ТОВ "Мікас Плюс" на 870 030,00 грн. по періодах: грудень 2012 - 199 329,00 грн., січень 2013 - 21 946,00 грн., лютий 2013 - 9573,00 грн., березень 2013 - 33275,00 грн., квітень 2013 - 75716,00 грн., травень 2013 - 34964,00 грн., червень 2013 - 14143,00; липень 2013 - 28876,00; серпень 2013 - 11611,00; вересень 2013 - 35894,00; жовтень 2013 - 46008,00 грн, листопад 2013 - 126 660,00 грн, грудень 2013 - 108098,00 грн; січень 2014 - 121493,00; лютий 2014 - 2 444,00 грн.

За результатами дослідження декларацій встановлено формування податкового кредиту за рахунок ТОВ "Мікас Плюс" у сумі ПДВ 331 911,72 грн., за рахунок ТОВ "Сетмаркет" у сумі ПДВ 538 118,41 грн.

За номенклатурою поставки, визначеною в податкових накладних, предметом поставки з боку ТОВ "Сетмаркет" є стійки пластикові, батареї, клемники, мікроперемачі, електроліт конденсатор, керамічний, мікросхеми, світлодіоди, датчики, плати друковані, діоди та інша аналогічна продукція на суму 2604381,15 грн.

За номенклатурою поставки, визначеною в податкових накладних, предметом поставки з боку ТОВ "Мікас Плюс" є дроселі, мікросхеми, фільтри, штирі на плату, резистори та інші аналогічні електрокомплектуючі на суму 1 629 734,47 грн.

Враховуючи вищевикладені висновки щодо ненадання під час перевірки документів на підтвердження даних обліку та податкових вигод, відповідач дійшов до висновку про порушення п. 185.1., 198.1., 198.3., 198.6., 201.10 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на 870 030 грн.

Встановлено, що позивачем занижено податок до сплати у розмірі 870 030,00 грн.

Між тим, враховуючи положення п. 102.1. ПК України щодо строків давності, відповідач робить висновок, що позивач є вільним від зобов`язання з податку у розмірі 222 471,00 грн., у тому числі: за грудень 2012 - 199 329,00 грн.; січень 2013 - 21 946,00 грн.; лютий 2013 - 1 196,0 грн.

Визначена загальна сума зобов`язань з ПДВ: 342 385,00 грн. (273 908,00 грн. за основним зобов`язанням; 68 477,00 грн. за штрафними санкціями). Пеня складає 189 650,80 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем надано заперечення від 24.03.2016. До заперечень надано: договори з контрагентами та первинні документи на 782 аркушах.

За результатами розгляду заперечень та додатково наданих матеріалів, тобто з урахуванням вимог абз. 2 п. 44.6. ПК України, висновки акту перевірки щодо не підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, залишись незмінними. Зокрема, зазначено, що крім видаткових накладних інших документів, зокрема: платіжних документів, ТТН, довіреностей на отримання ТМЦ, не надано.

На підставі зазначених висновків акту перевірки та відповіді на заперечення до акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "Мікас Плюс", позивачем надано договір поставки № 051112 від 05.11.2012, який від імені ТОВ "Мікас Плюс" вказано, що підписано директором ОСОБА_1 , що діє ніби-то на підставі Статуту. Договором передбачено складання заявок, відповідно до яких формується партія товару, яка постачається на підставі накладних. Крім того, передбачено складання комерційних пропозицій на запит на закупку, в якій зазначаються ціни, строки поставки, розмір партії. Найменування і кількість товару, його асортимент та ціна визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Товар поставляється на склад покупця. Оплата проводиться на протязі 90 днів з моменту поставки. Строк дії договору - до 31.12.2015.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва 757/15070/15-к від 31.08.2015, який набрав законної сили 01.10.2015 ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України та призначено їй покарання у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Крім того, ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України, та призначити їй покарання виді 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Також в матеріалах справи наявна ухвала Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2016 у справі №757/20606/16-к про звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин, за злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності щодо ТОВ "Сетмаркет".

Колегія суддів наголошує на тому, що, як із вироку суду відносно ОСОБА_1 , так і з інших доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що станом на 05 листопада 2012 року ОСОБА_1 взагалі не була зареєстрована директором ТОВ "Мікас Плюс" та не приймала навіть фіктивної участі в діяльності вказаного товариства, оскільки відповідні реєстраційні дії та призначення ОСОБА_1 директором цього товариства відбулось лише 22-23.11.2012. Так, з протоколу загальних зборів № 3 ТОВ "Мікас Плюс" вбачається, що до 22.11.2012 директором вказаного товариства був Горілий Олександр Михайлович , а ОСОБА_1 була призначена згідно наказу № 3 від 23.11.2012 на посаду директора саме 23 листопада 2012.

Відтак, позивач, уклав 05 листопада 2012 спірний договір із ТОВ "Мікас Плюс", а саме з особою, яка на момент укладання договору таких повноважень взагалі не мала, оскільки навіть формально не була директором ТОВ "Мікас Плюс".

Крім того, на підтвердженні наявності складського приміщення 107,30 кв. у м. Києві, вул. Бориспільска, 9 позивачем надано договір оренди від 30.12.10 та акти прийму-передачі приміщення від 01.01.2011 та від 31.06.2012.

Колегія суддів зауважує, що до спірних правовідносин між позивачем та ТОВ "Мікас Плюс" і ТОВ "Сетмаркет" вказаний акт немає відношення та реальність відповідних господарських правовідносин не доводить, оскільки вказана оренда мала місце у 2011 році та завершилась 31 червня 2012 року, в той час як спірні правовідносини між позивачем та ТОВ "Мікас Плюс" виникли пізніше - 05 листопада 2012 року, а з ТОВ "Сетмаркет" - 14 листопада 2012 року.

Аналогічно не може довести реальність господарських операцій за 2012-2014 рік і довідка про наявність у позивача основних фондів станом на 01.09.2016, тобто значно пізніше спірних правовідносин.

Фактично на підтвердження факту відвантаження товарів позивачеві від ТОВ "Мікас Плюс", позивач надає лише видаткові накладні, квитанції № 1, податкові накладні, рахунки-фактури.

Податкові накладні, наявні в матеріалах справи виписані саме на виконання договору, що був укладений 05.11.2012 ТОВ "Мікас Плюс" та підписаний невстановленими особами від імені ОСОБА_1 , яка на момент його підписання навіть формально не була призначена його директором.

Аналогічного змісту договір підписано 14.11.2012 між позивачем та ТОВ "Сетмаркет" № 141122.

Як вбачається з видаткових накладних, податкових накладних, рахунків за відносинами з ТОВ "Мікас Плюс" за період з 01.12.2012 по 31.01.2014 у проміжок через кілька днів здійснювалось оформлення документів на одночасне постачання в одній партії від 100 до 13 600 штук мікросхем, модулів, дроселів, резисторів, роз`ємів, перетворювачів та аналогічної продукції вартістю від кілька тисяч гривень та вартістю більше 100 00 грн. за партію.

Як вбачається з аналогічних документів за відносинами з ТОВ "Сетмаркет" за період з 01.12.2012 по 31.04.2015 у проміжок через кілька днів здійснювалось оформлення документів на одночасне постачання в одній партії від кількасот до кількох тисяч штук продукції: електроліт конденсатор, лінійний стабілізатор, резонатори, датчики, джерела живлення, кабель, лінійний привід, електроди та аналогічної продукції вартістю від кілька тисяч гривень та вартістю більше 200 000 грн. за партію.

Тобто, оформлювались документи щодо поставок ритмічного характеру, що зумовлює необхідність наявності кваліфікованого персоналу у сфері постачання вказаної продукції, який обізнаний з логістикою, із специфікою продукції та який з розумінням характеру предмету поставки може вступати у переговори щодо придбання продукції та її презентації наступним покупцям, що є звичайним у діловій практиці. Між тим, в обох випадках у кожному з товариств - контрагентів працювало по 1 особі - керівники, що не спростовується позивачем.

При цьому, як зазначено в протоколі від 28.03.2014, місцем роботи директора ТОВ "Мікас Плюс" ОСОБА_1 заявлено НДІ "Хімпроект" - прибиральниця. Наявності іншого персоналу у контрагентів, інших трудових ресурсів не задекларовано та не встановлено.

З урахуванням наведеного у сукупності, є очевидною відсутність у контрагентів необхідних та достатніх трудових та інших ресурсів, техніки і засобів, офісних та складських приміщень, необхідних для організації діяльності товариств та здійснення, зокрема, спірних операцій.

При цьому, на підтвердження подальшої реалізації/використання придбаних ніби-то у ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Сетмаркет" товарів, позивач надає низку документів по взаємовідносинах позивача та ТОВ "ТМС-Монтаж", а саме акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, рахунки фактури за період з 01.12.2012 по 31.01.2014, в яких в основному йде мова про монтаж певних модулів.

Проте, з наданих суду документів неможливо встановити, що для монтажу вказаних модулів був використаний саме придбаний у ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Сетмаркет" товар.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з вказаних банківських виписок вбачається, що за спірний період позивач систематично придбавав електронні комплектуючі у значної кількості інших контрагентів. Відтак документи, що були надані позивачем на підтвердження подальшої реалізації товарів, можуть доводити подальший продаж товарів, придбаних саме у інших контрагентів, а не у ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Сетмаркет".

У звязку з викладеним, колегія суддів, як і суд першої інстанції, критично ставиться до наданих позивачем документів на підтвердження подальшої реалізації товарів, придбаних позивачем саме у ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Сетмаркет", оскільки наявні у справі документи таку реалізацію не підтверджують.

Виходячи з наведеного спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеними підприємствами-контрагентами, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 , п. 198.3 ст. 198 ПК України , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та складу витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід звернути увагу, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товару, позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Зважаючи на викладене суди, оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів, з огляду на доводи податкового органу про сумнівність податкових накладних та первинних документів, суд здійснив ретельне дослідження усіх первинних документів, складених на реалізацію спірних договорів та дійшов вмотивованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та не посвідчують факт реального придбання товарів.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, відсутні підстави вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту та відносини суми таких витрат до валових.

Відтак, у даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями із зазначеними контрагентами лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно, свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до положень чч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Ганечко О.М.