Постанова

від 13.02.2020 по справі 826/10205/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №826/10205/16

адміністративне провадження №К/9901/31234/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року (суддя - Клочкова Н.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий суддя Шурко О.І., судді Василенко Я.М., Ганечко О.М.,)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теміс СМТ" (надалі також - позивач, ТОВ Теміс СМТ ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 квітня 2016 року №0502615147, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 260221,75 грн за основним зобов`язанням і на 65055,44 грн за штрафними санкціями та №051261547, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 273908,00 грн за основним зобов`язанням та на 68477 грн за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову зазначило, що висновки відповідача по суті взаємовідносин позивача з ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Сетмаркет" щодо нездійснення господарських операцій між вказаними особами, є помилковими, оскільки всі операції фактично виконані та належним чином документально оформлені, результати виконання вказаних операцій використані у господарській діяльності позивача. Контрагенти, як зазначав позивач, на момент здійснення спірних операцій мали належний правовий статус, були платниками податку на додану вартість, договори є дійсними, а відтак позивач мав всі правові підстави для декларування спірних сум податкових вигод. Крім того, позивач звертав увагу на те, що протоколи допитів осіб в рамках кримінального провадження та вирок суду не спростовують реальності операцій.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року касаційна скарга ТОВ Теміс СМТ задоволена частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2018 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року скасовані, адміністративна справа №826/10205/16 направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Роблячи висновок про необґрунтованість позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що:

- оскільки саме стосовно посадових осіб позивача кримінальне провадження не було порушено, дія пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) на спірні правовідносини, не поширювалась;

- відповідачем під час призначення перевірки було дотримано вимоги податкового законодавства;

- у ході розгляду справи встановлено, що здійснення операцій між позивачем та ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Сетмаркет" не підтверджено.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати і прийняти постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Теміс СМТ" задовольнити повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 квітня 2016 року №0502615147, №0512615147.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив касаційну скаргу повернути.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач, зокрема, зазначив, що:

- на час документування фінансово-господарських операцій з ТОВ Мікас Плюс та ТОВ Сетмаркет , останні не були позбавлені статусу платника податку на додану вартість, а відповідно підприємства мали право на той час виписувати податкові накладні.

- документальні докази, додаткові письмові пояснення скаржника залишені судами поза увагою; підстави їх неврахування жодним чином не вмотивовані;

- сам факт встановлення незаконної реєстрації жодним чином не спростовує правомірність здійснення господарської діяльності ТОВ Сетмаркет та ТОВ Мікас Плюс з ТОВ Теміс СМТ , так само і не скасовує складених від імені ТОВ Сетмаркет та ТОВ Мікас Плюс різного роду документів, в першу чергу податкових накладних;

- наявність судового рішення щодо ТОВ Мікас Плюс жодним чином не висвітлює господарських взаємовідносин між ТОВ Теміс СМТ та вказаними підприємства, адже суд, приймаючи вирок по справі №757/15070/15-к, жодним чином не встановлював та не досліджував договори, податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі, банківські виписки та інші документи, які складалися під час провадження господарської діяльності, тому таке судове рішення не має преюдиційного значення для вирішення питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень;

- товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому та призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей; придбаний товар є малогабаритним (мікросхеми, транзистори, діоди), тому залучення автотранспорту для перевезення такого вантажу, а так само і великих складських приміщень були не доречними та економічно не вигідними;

- до матеріалів справи ТОВ Теміс СМТ надано копії документів по операціях із зазначеними товариствами, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій між ними, зокрема, договори поставки товарів, видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, документи використання товару у господарській діяльності, довіреності на отримання товару, які підтверджують, що товари, придбані у вищевказаних товариств у подальшому були реалізовані покупцям ТОВ Теміс СМТ , що не дає підстав для висновку про відсутність реальної поставки товару.

2.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що ухвала про призначення перевірки винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014100000000052, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, предметом якої є кримінальне правопорушення щодо посадової особи платника податків або ФОП, що перевіряється (ТОВ Теміс СМТ ), більше того наявне рішення у кримінальній справі - вирок Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року у справі №757/15070/15-к, а отже застосовувався загальний порядок прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України і обмеження у прийнятті спірних податкового повідомлення-рішення, встановлені пунктом 86.9 ПК України та пункту 36 Перехідних положень ПК України, не застосовуються.

Крім того, посилається на те, що громадянка Смоголь Лариса Степанівна , як керівник та засновник, заперечила факт підписання первинних документів та ведення нею господарської діяльності від імені ТОВ Мікас Плюс .

Факт ведення фіктивної господарської діяльності зазначеним суб`єктом господарювання підтверджено вироком Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року у й справі № 757/15070/15-к.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 15 лютого 2016 року № 539 на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві Гончарової О.М. від 10 лютого 2015 року, що винесена в межах кримінального провадження № 32014100000000052, проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 9 березня 2016 року № 39/26-15-14-07-01/32958461.

Згідно з актом позивачем порушено вимоги: статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 129 ПК України (надалі також - ПК України); пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1., 198.3., 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно зменшено оподатковуваний дохід на суму витрат та включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами операцій із ТОВ "МІКАС ПЛЮС"та ТОВ "СЕТМАРКЕТ", оскільки такі операції, на думку податкового органу фактично не здійснювалися.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 5 квітня 2016 року:

- №0502615147, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 260221,75 грн за основним зобов`язанням і на 65055,44 грн за штрафними санкціями

- №051261547, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 273908,00 грн за основним зобов`язанням та на 68477 грн за штрафними санкціями.

Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "МІКАС ПЛЮС" позивачем надано договір поставки № 051112 від 5 листопада 2012 року, який від імені ТОВ "МІКАС ПЛЮС" підписано Смоголь Л.С., водночас вказана особа призначена директором цього підприємства лише 23 листопада 2012 року.

На підтвердження фактичного здійснення операцій із ТОВ Мікас Плюс позивачем надано видаткові накладні, квитанції, податкові накладні, рахунки-фактури.

Як слідує з видаткових накладних, податкових накладних, рахунків за відносинами з ТОВ "МІКАС ПЛЮС" у період через декілька днів здійснювалось оформлення документів на одночасне постачання в одній партії від 100 до 13 600 штук мікросхем, модулів, дроселів, резисторів, роз`ємів, перетворювачів та аналогічної продукції вартістю від кілька тисяч гривень та вартістю більше 100 00 грн. за партію.

При цьому, як встановлено судами, місцем роботи директора ТОВ "Мікас Плюс" Смоголь Л .С. заявлено НДІ "Хімпроект" - прибиральниця. Наявності іншого персоналу у контрагента, інших трудових ресурсів не задекларовано та не встановлено.

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва у справі №757/15070/15-к від 31 серпня 2015 року, який набрав законної сили 1 жовтня 2015 року та винесений в межах кримінального провадження № 32014100000000052, Смоголь Л.М. , діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, достовірно знаючи, що фактично не буде займатись підприємницькою діяльністю, 22 листопада 2012 року здійснила пособництво невстановленим особам у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності - ТОВ "Мікас Плюс". Як зазначено у вироку, дії Смоголь Л.М. надали змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність, зокрема складати від імені Смоголь Л.С. як директора ТОВ "Мікас Плюс" необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо), звітні документи підприємства зі сплати податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідали дійсності та надали невстановленим особам можливість перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, відображення у податковій та бухгалтерській звітностях підприємства та його контрагентів операцій, які не відповідали дійсності, тощо.

Також між позивачем та ТОВ "СЕТМАРКЕТ" укладено договір поставки товарів, при цьому у період через декілька днів здійснювалось оформлення документів на одночасне постачання в одній партії від кількасот до кількох тисяч штук продукції: електроліт конденсатор, лінійний стабілізатор, резонатори, датчики, джерела живлення, кабель, лінійний привід, електроди та аналогічної продукції вартістю від кілька тисяч гривень та вартістю більше 200 000 грн. за партію.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року у справі №757/20606/16 про звільнення ОСОБА_1. (директора ТОВ Сетмаркет ) від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин, за злочин, передбачений частиною п`ятою статті 27, частини першої статті 205-1 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності щодо ТОВ "Сетмаркет".

Наявності іншого персоналу, аніж директор ТОВ "СЕТМАРКЕТ", не задекларовано та не встановлено.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано жодних доказів використання транспортних засобів для цілей виконання вказаних вище поставок від контрагентів, що однак, враховуючи цінність та специфічність продукції є необхідним з точки зору звичайної ділової практики, як і не надано й доказів пересилання партій продукції засобами кур`єрської або поштової доставки.

На підтвердження подальшої реалізації/використання придбаних ніби-то у ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Сетмаркет" товарів позивачем надано копії документів по взаємовідносинах позивача та ТОВ "ТМС-Монтаж", проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, з наданих документів неможливо встановити, що для монтажу вказаних модулів був використаний саме придбаний у ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Сетмаркет" товар, оскільки за спірний період позивач систематично придбавав електронні комплектуючі у значної кількості інших контрагентів.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи в межах касаційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу

Отже, у податковому обліку суми витрат та суми податкового кредиту за операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Згідно з позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 20 січня 2016 року у справі №826/11531/14, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі № 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі № 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі № 21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі № 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі №21-5332; від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16.

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо неможливості, в силу відсутності необхідних ресурсів, контрагентами здійснити відповідні поставки товарів (послуг), відсутності документів, які б засвідчили фактичне переміщення товарів від продавців до позивача як покупця, та доказів, які б достовірно підтвердили факт подальшої реалізації товарів необхідно погодитися із висновками про те, що між позивачем та його контрагентами операції оформлювались без фактичного здійснення.

Щодо суті пояснень керівника ТОВ "Мікас Плюс" про непричетність до ведення господарської діяльності останніх, а також, зважаючи на наявність вироку Печерського районного суду м. Києва у справі №757/15070/15-к від 31 серпня 2015 року, суди першої та апеляційної інстанцій, використовуючи цілком правильну аргументацію щодо необхідності комплексного дослідження обставин справи та підтвердження операцій відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність врахування всіх повідомлених контролюючим органом фактичних обставин, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій.

Суди дійшли правильного висновку, що відсутність фактичного здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій доводить правомірність висновків контролюючого органу про безпідставність формування позивачем витрат і податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "Мікас Плюс" та ТОВ "Сетмаркет", що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Ті обставини, що на час документування фінансово-господарських операцій з ТОВ Мікас Плюс та ТОВ Сетмаркет , останні не були позбавлені статусу платника податку на додану вартість, на час документування фінансово-господарських відносин з контрагентами не зареєстровано жодного кримінального провадження за фактами незаконної господарської діяльності, а також відсутнє рішення суду, яким було б визнано правочини ТОВ Теміс СМТ з ТОВ Мікас Плюс та ТОВ Сетмаркет недійсними не спростовують обставин формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі операцій, які фактично не здійснювались.

Фактично доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, стосуються оцінки судами доказів у справі. Разом з тим, питання про достовірність доказів, їх співвідношення (перевага одних доказів над іншими), додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в даному випадку не підтверджено реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано виходив із підтвердженості висновків відповідача про безпідставне формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатами операцій із ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай" та правомірності оскаржених індивідуальних актів.

Щодо посилань відповідача на недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваних індивідуальних актів, то Суд звертає увагу на таке.

Пунктом 36 Підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України (в редакції, чинній з 1 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм були чинними положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

За такого підходу органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення-рішення.

З огляду на те, що перевірку було проведено після винесення відповідного вироку й час прийняття оскаржуваних індивідуальних актів набрав законної сили вирок Печерського районного суду м. Києва у справі №757/15070/15-к від 31 серпня 2015 року, яким встановлено обставини, які мають значення для підтвердження нереальності спірних господарських операцій, підстави вважати, що податкові повідомлення є протиправними, - відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2018 року у справі № 826/6146/16.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.Б. Гусак

М.М. Гімон