ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15328/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач Шурко О.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОЗАХИСТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОЗАХИСТ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Геозахист" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0031971404 від 19.06.2018 року та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0032101404 від 19.06.2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Геозахист" взяте на облік в контролюючих органах 05.04.2011 року за №99284, станом на день підписання акта перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
Контролюючим органом від 15.05.2018 року №22294/10/26-15-14-04-03-12 на податкову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Геозахист" (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж. кв.25) засобами поштового звязку направлено лист "Про надання інформації", копію наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2018 року №8324 та повідомлення від 15.05.2018 року №22293/10/26-15-14-04-03-12 в яких повідомлено що 18.05.2018 року буде проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Геозахист" по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ "Канремторг" за жовтень 2015 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Геозахист" після отримання Акту перевірки, 05.06.2018 року подано до ГУ ДФС у м. Києві обгрунтовані заперечення до Акту перевірки з копіями усіх первинних документів, що на його думку підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ "Геозахист" та ТОВ "Канремторг".
Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2018 року №8324 відповідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" (код ЄДРПОУ 37594046) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Канремторг" (код ЄДРПОУ 39915974) за жовтень 2015 року.
За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 31.05.2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" (код ЄДРПОУ 37594046) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Канремторг" (код ЄДРПОУ 39915974) за жовтень 2015 року.
Згідно висновків, викладених в акті від 31.05.2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046, перевіркою встановлено порушення, а саме:
- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 135 272 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 135 272 грн.;
-п.44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, не надано документи до перевірки.
Не погоджуючись із висновками акту від 31.05.2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046 позивачем подано заперечення на зазначений акт від 05.06.2018 року вих.№10. За результатом розгляду заперечень позивача, листом від 14.06.2018 року № 27452/10/26-15-14-04-03-12 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило, що висновки акту перевірки від 31.05.2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" (код ЄДРПОУ 37594046) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Канремторг" (код ЄДРПОУ 39915974) за жовтень 2015 року" - залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0031971404 від 19.06.2018 форма "Р", згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму - 169 090,00 грн., зокрема за податковим зобов`язаннями - 135 272,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 818,00 грн.
- №0032101404 від 19.06.2018 форми "Ш", згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму - 510,00 грн.
За наслідками процедури адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 19.06.2018 року №0031971404, №0032101404 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 10.08.2018 року №26238/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення-рішення №0031971404, №0032101404 від 19.06.2018 року, які є предметом оскарження прийнято відповідачем відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було зясовано всіх обставин у справі, що мають значення для справи, що призвело до побудови висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не було враховано та не надано оцінку жодному із доказів, що були надані ТОВ "Геозахист", які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ КАНРЕМТОРГ .
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пп. а , б п. 185.1 . ст. 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно з п. 187.1 . ст. 187 ПК України , вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.
Відповідно до п. 198.1 , п. 198.3 ст. 198 ПК України , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.
Як вбачажться з акту перевірки, ТОВ "Геозахист" задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 223 672 грн.
Крім того, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту ТОВ "Геозахист" за жовтень 2015 року встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 135 272 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 135 272 грн.
Податковий орган в ході проведення перевірки позивача, встановлено, що на формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Геозахист" за перевіряємий період мали вплив взаємовідносини з ТОВ "Канремторг".
Згідно акту перевірки ТОВ "Канремторг" подано останню податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року.
Повідомлення про відсутність ТОВ "Канремторг" за місцезнаходженням (форма18-ОПП) від 13.11.2015 року №2433/26-55-11-01-14.
Також в акті перевірки, що ГУ ДФС у м. Києві, ТОВ "Канремторг" узагальнено податкову інформацію за звітні періоди декларування ПДВ жовтень, листопад, грудень 2015 року, з питань проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами- покупцями, згідно з якою податкова інформація складена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ "Канремторг", в зв`язку з відсутністю посадових осіб за податковою адресою: (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 39, кв. кабінет 5), про що складено акт від 25.03.2016 року №245/26-15-14-04-02.
З урахуванням інформації, яка наведена вище, перевіркою не підтверджено факт продажу товарів ТОВ "Канремторг" на ТОВ "Геозахист", а зазначені господарські операції фактично не відбувались. У зв`язку з чим, податкові накладні зареєстровані ТОВ "Канремторг" на адресу ТОВ "Геозахист" не мають юридичної сили первинних документів.
Як свідчать матеріали справи, позивачем ні під час проведення перевірки, ні до моменту прийняття контролюючим органом рішення не було надано первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, що в свою чергу позбавило можливості контролюючий орган повноцінно провести перевірку та безпосередньо стало підставою для висновків про те, що господарські операціє між ТОВ "Канремторг" мали формальний характер.
Колегія суддів зауважує, що податковим законодавством передбачено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для ненадання документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, у встановлені Податковим кодексом України терміни, а саме виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.
Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК .
Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК , у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.
Суд першої інстанції правильно застосував норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 ПК , відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ КАНРЕМТОРГ . Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Викладеним спростовуються доводи позивача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок неприйняття за докази надані суду фінансово-господарські документи по операціях з вище зазначеним контрагентом.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18 (адміністративне провадження №К/9901/16292/19).
Відповідно до положень чч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОЗАХИСТ" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.
Повний текст постанови виготовлено 23.10.2019.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2019 |
Оприлюднено | 28.10.2019 |
Номер документу | 85147743 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Блажівська Н.Є.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Шурко Олег Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні