Ухвала

від 23.10.2019 по справі 908/2947/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.10.2019 Справа № 908/2947/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши без виклику та повідомлення сторін заяву (вих. № 2/19 від 18.10.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю БМС-Лайн Сервіс про забезпечення позову за матеріалами позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БМС-Лайн Сервіс (40000, Сумська область, м. Суми, вул. О. Аніщенка, буд. 11/1; представник - адвокат Тивоненко Д.Р., адреса для листування: АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжглавпостач (69009, м. Запоріжжя, вул. Ринкова, буд. 2)

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 р. у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1/19 від 18.10.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю БМС-Лайн Сервіс до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжглавпостач про стягнення 276120,00 грн. основного боргу за договором № 06/08 від 13.08.2019 р. на закупівлю.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2947/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2019 р. вказану позовну заяву залишено без руху; позивачу наданий строк - протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю БМС-Лайн Сервіс подано заяву (вих. № 2/19 від 18.10.2019 р.) про забезпечення позову (в порядку ст.ст. 136, 137 ГПК України) з вимогою постановити ухвалу про забезпечення позову ТОВ БМС-Лайн Сервіс до ТОВ Запоріжглавпостач (ідентифікаційний код 43026378) у цій справі, якою у розмірі ціни позову 276120,00 грн. накласти арешт на кошти ТОВ Запоріжглавпостач , що містяться на усіх банківських рахунках останнього, але не виключно на відомому заявникові поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ Укрсиббанк , код банку (МФО) 351005.

Заява мотивована таким. Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар за договором навіть частково, станом на дату складання цієї заяви заборгованість відповідача за договором становить 276120,00 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами, що були надані позивачем як додатки до позовної заяви. Граничним строком розрахунку за товар є 24.09.2019 р. В обґрунтування поважності причин звернення позивача з цією заявою та існуючої необхідності накладення арешту на майно відповідача зазначає наступне. Метою звернення до суду з позовом є відновлення порушених прав позивача. При цьому, враховуючи суть заявлених у позові вимог, а саме: стягнення грошових коштів з відповідача, можливість відновлення порушених прав залежить від можливості стягнення з відповідача коштів у заявленому у позові обсязі. Тобто, фактичного виконання рішення, що буде ухвалене у цій справі. У спорах майнового характеру перешкодою відновлення порушених прав кредитора може стати відсутність у боржника майна, за рахунок якого може бути здійснене погашення стягнутих за судовим рішенням сум. З таких обставин, на стадії примусового виконання судового рішення органи державної виконавчої служби є безсилі та вимушені повертати його без виконання. Непоодинокими є випадки навмисної передачі боржником права власності на належне йому майно іншим особам або обтяження майна правами третіх осіб з метою уникнення здійснення розрахунків з кредитором за рахунок такого майна. Такі заходи вживаються боржником відразу після отримання ним відомостей про звернення кредитора до суду або хоча б про існування таких намірів кредитора. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач був зареєстрований як юридична особа 29.05.2019 р., статутний капітал відповідача ще до кінця не сформований, дата закінчення формування лише 23.11.2019 р. відтак, можливо засновник відповідача навіть і не внесе 200000 грн., як внесок до статутного капіталу відповідача. За декілька місяців здійснення господарської діяльності у відповідача змінився директорз - з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 . Згідно з відмостями з відкритого реєстру ОСОБА_2 є директором також ще на 4 підприємствах. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень відносно всіх 5 вказаних підприємств, у т.ч. відповідача, наявні судові провадження, в яких ці юридичні особи виступають відповідачами у зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань за договорами поставок. Майже всі ці юридичні особи внесені до Єдиного реєстру боржників. Таким чином, можна стверджувати, що відповідач в особі свого теперішнього директора - шахрай, який і не збирався розраховуватись за товар. Згідно з відомостями з відкритих реєстрів у відповідача відсутнє зареєстроване нерухоме/рухоме майно. У зв`язку з цим, наявністю заборгованості, сумнівної репутації його директора, наявності інших судових проваджень, єдиним реальним способом виконання рішення суду у цій справі є накладення арешту на відкритий або будь-який інший банківський рахунок на ім`я відповідача в межах суми заборгованості - 276120,00 грн. відсутність арешту за ухвалою суду про забезпечення позову надасть відповідачу можливість безперешкодно направляти наявні на рахунку кошти на власні цілі або інтереси третіх осіб. за таких обставин є всі підстави вважати, що відповідачем будуть вживатись заходи для перешкоджання виконання судового рішення у цій справі. А без накладення арешту на рахунок виконання такого рішення може взагалі стати неможливим.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БМС-Лайн Сервіс про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

У силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при розгляді справ (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України), закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК).

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові суми, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери, тощо), які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов`язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу для забезпечення позову. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У той же час, ст. 79 ГПК України передбачає подання достатніх доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.

Між тим, із змісту заяви та доданих до неї документів не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення: вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, в тому числі і дій, спрямованих на надмірне витрачання грошових коштів, реалізацію належного відповідачу майна, тощо.

До заяви про забезпечення позову додано Інформацію з Єдиного реєстру боржників стосовно боржників: ТОВ Торгівельна фірма Інвестспецторг , ТОВ ВВГ-Електро , ТОВ Торг.Інвест.Сервіс , які, при цьому, не визначені заявником як відповідачі за позовом, з яким останній звернувся до господарського суду, та за яким просить вжити заходів до його (позову) забезпечення.

Посилання заявника щодо того, що ОСОБА_2 є також директором у вказаних товариствах, так само як і директором відповідача, судом до уваги не приймається, оскільки згідно Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Також заявником до заяви про забезпечення позову додано копію ухвали Господарського суду Одеської області від 20.09.2019 р. у справі № 916/2806/19 стосовно заяви ТОВ Блумі про вжиття заходів до забезпечення позову до подання позовної заяви до ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Запоріжгавпостач шляхом накладення арешту на грошові кошти. При цьому, у даній ухвалі зазначено про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчать про отримання ТОВ Запоріжгавпостач товару, відтак, суд не вбачає підстав для накладення арешту на грошові кошти ТОВ Запоріжгавпостач .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти останнього.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.

За таких обставин, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю БМС-Лайн Сервіс про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вих. № 2/19 від 18.10.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю БМС-Лайн Сервіс про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику (позивачу) та відповідачу за позовом.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 23.10.2019 р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя М.В. Мірошниченко